Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №560/2504/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/2504/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

09 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

1. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, оформлену листом від 02.01.2025 за № 2200-0310-8/353, розглянути заяву від 07.12.2024 про переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років та доданих до неї документів.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», починаючи з 07.12.2024.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.06.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу в органах Служби безпеки України. Наказом від 23.08.2023 № 1062-ОС/дск позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я, наказом від 08.09.2023 № 172-ос/дск позивача виключено із списків особового складу.

Управлінням Служби безпеки України у Хмельницькій області було подано подання про призначення пенсії від 14.02.2024 № 72/21/201/1622, до подання додано: заяву про призначення пенсії, грошовий атестат з додатками та довідкою, копії сторінок паспорта та РНОКПП, копія реквізитів для зарахування коштів, копія довідки до акта огляду МСЕК та витягу з свідоцтва про хворобу, витяг з наказу № 72/11/201/1545.

На підставі наданих документів Головним управлінням прийнято рішення про призначення позивачу пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 13.12.2023 у розмірі 40% відповідних сум грошового забезпечення.

Представником позивача, адвокатом Керницькою Ілоною Романівною, було надіслано адвокатський запит від 25.07.2024 № 591 до управління Служби безпеки України у Хмельницькій області з проханням надати інформацію про:

1) строки військової служби у календарному та пільговому обчисленні, що необхідно для призначення пенсії ОСОБА_1 ;

2) детальну розшифровку календарного та пільгового стажу служби ОСОБА_1 із зазначенням, в тому числі, періодів розрахунку один місяць військової служби за три місяці;

3) інформацію чи зараховано до календарного та/або пільгового стажу ОСОБА_1 періоди залучення ОСОБА_1 до складу сил та засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях та безпосередньої участі в операціях об`єднаних сил; якщо зараховано, то за який період зараховано та чи здійснено розрахунок одного місяця військової служби за три місяці; якщо не зараховано, то підстави не зарахування такого стажу із розрахунку одного місяця військової служби за три місяці;

4) інформацію чи зараховано до календарного та/або пільгового стажу ОСОБА_1 періоди залучення ОСОБА_1 до безпосереднього виконання службових (бойових) завдань по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України під час проведення Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей; якщо зараховано, то за який період зараховано та чи здійснено розрахунок одного місяця військової служби за три місяці; якщо не зараховано, то підстави не зарахування такого стажу із розрахунку одного місяця військової служби за три місяці.

У відповідь на адвокатський запит Управлінням Служби безпеки України у Хмельницькій області було надано довідку від 19.07.2024 № 72/12-79/72, в якій зазначено, що за результатами розгляду адвокатського запиту повідомляємо, що Управлінням в лютому 2024 року направлено документи до органів ПФУ про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності (довідка МСЕК АВ № 0034066 від 15.12.2025).

Також повідомлено, що за матеріалами особової справи ОСОБА_1 станом на 08 вересня 2023 року календарна вислуга років складає 24 роки 02 місяці 14 днів та у пільговому обчисленні - 07 років 08 місяців 13 днів.

У довідці Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області від 18.07.2024 №265 зазначено, що календарна вислуга років позивача станом на 08 вересня 2023 року складає 24 роки 02 місяці 14 днів. Вислуга років на пільгових умовах станом на 08 вересня 2023 року складає 07 років 08 місяців 13 днів (з них: на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці (як особа, яка брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) - 03 роки 10 місяців).

У довідці Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області від 30.07.2024 №273 зазначено, що на дату звільнення з військової служби ОСОБА_1 не набув право на пенсію за вислугою років (статтею 12 Розділу II Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що з 01 жовтня 2020 року право на пенсію набувають військовослужбовці, які на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше).

Позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію а вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

02.01.2025 позивач отримав відмову, оформлену листом від 02.01.2025 № 2200-0310-8/353, в якому відповідач вказує, що згідно наданої позивачем копії довідки Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області від 30.07.2024 №273 та матеріалів пенсійної справи (а саме: подання про призначення пенсії по інвалідності та витягу з наказу про виключення зі списків особового складу), календарна вислуга років станом на 08.09.2023 (дата звільнення з служби) становить 24 роки 02 місяці 14 днів. Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Враховуючи те, що станом на дату звільнення позивача зі служби (08.09.2023) календарна вислуга років становить 24 роки, підстав для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у Головного управління немає.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на момент звільнення позивача законодавство пов`язувало виникнення права на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII із наявністю саме 25 календарних років вислуги, тоді як пільгове обчислення вислуги після внесення змін до Порядку №393 застосовується для визначення розміру пенсії, а не для виникнення права на її призначення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію та членів їх сімей визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону.

Так, згідно пункту «а» статті 12 Закону пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

За приписами частини четвертої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393) в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» із статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Згідно пункту 2-1 Постанови № 393, для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Відповідно до абзацу 15 пункту «в» пункту 3 Постанов № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», - згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв`язку, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони.

Спірним у цій справі є питання обрахунку календарної та/чи пільгової вислуги років при встановленні підстав для призначення пенсії за вислугу років.

Так, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», і стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» усунуто розбіжності між Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постановою № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Виходячи з положень статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди, зокрема, час проходження служби у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», - згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв`язку, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони, підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

Отже, починаючи з 19.02.2022 нормативне регулювання чітко розмежовує:

вислугу років, необхідну для виникнення права на призначення пенсії, яка визначається у календарному обчисленні;

та пільгове обчислення окремих періодів служби, яке використовується для визначення розміру пенсії.

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, сформованій з урахуванням зміни нормативного регулювання Постановою №119.

Так, у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі №520/5695/23 Верховний Суд проаналізував співвідношення положень статті 12 Закону №2262-XII та Порядку №393 у редакціях до та після набрання чинності Постановою №119.

Верховний Суд виходив із необхідності розмежування правового регулювання обчислення вислуги років для призначення пенсії та для визначення її розміру, враховуючи зміну змісту пункту 3 Порядку №393 з 19.02.2022.

З огляду на це колегія суддів відхиляє посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а та від 14.04.2021 у справі №480/4241/18.

Дійсно, у зазначених рішеннях Верховний Суд сформулював правову позицію про можливість пільгового обчислення вислуги років для цілей призначення пенсії відповідно до Закону №2262-XII.

Однак такі висновки сформовані щодо правовідносин, які регулювалися попередньою редакцією Порядку №393, тобто до внесення Постановою №119 змін, які набрали чинності 19.02.2022.

Тому наведені апелянтом висновки не можуть бути механічно застосовані до спірних правовідносин без урахування подальшої істотної зміни їх нормативного регулювання.

У цій справі позивача звільнено з військової служби 08.09.2023, тобто вже після набрання чинності Постановою №119.

Отже, питання про наявність у ОСОБА_1 права на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII має вирішуватися виходячи з нормативного регулювання, чинного на цю дату.

Як установлено матеріалами справи та не заперечується самим позивачем, станом на 08.09.2023 його календарна вислуга становила 24 роки 02 місяці 14 днів.

Таким чином, передбаченої пунктом «а» статті 12 Закону №2262-XII необхідної умови — 25 календарних років вислуги — позивач на день звільнення не мав.

Наявність у нього додатково 07 років 08 місяців 13 днів вислуги у пільговому обчисленні зазначеного висновку не змінює, оскільки за законодавством, чинним на момент його звільнення, така пільгова вислуга не може бути додана до календарної вислуги для встановлення самого права на призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII.

Тому наведений в апеляційній скарзі арифметичний розрахунок — 24 роки 02 місяці 14 днів календарної вислуги плюс 07 років 08 місяців 13 днів пільгової вислуги, у результаті чого апелянт визначає загальну вислугу у 31 рік 10 місяців 27 днів, — ґрунтується на змішуванні двох різних за своїм правовим призначенням способів обчислення вислуги років.

Сам факт того, що Управління Служби безпеки України визначило пільгову вислугу позивача у розмірі 07 років 08 місяців 13 днів, не означає, що така вислуга набуває статусу календарної для цілей застосування пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII.

Не є підставою для задоволення позову і посилання апелянта на оформлення результату розгляду його звернення листом.

Зміст листа від 02.01.2025 №2200-0310-8/353 свідчить, що пенсійний орган розглянув питання, порушене позивачем, та повідомив його про відсутність матеріально-правових підстав для переведення на пенсію за вислугу років із наведенням конкретної причини — відсутності 25 календарних років вислуги.

При цьому встановлені судом обставини свідчать, що позивач об`єктивно не відповідає передбаченій пунктом «а» статті 12 Закону №2262-XII умові для призначення відповідного виду пенсії.

За таких обставин сама по собі форма оформлення відповіді пенсійного органу не створює у позивача матеріального права на пенсію, якого він не набув відповідно до закону.

Щодо посилань апелянта на положення статей 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 46 Конституції України та практику Європейського суду з прав людини колегія суддів зазначає, що право на соціальний захист реалізується на умовах і в порядку, визначених законом.

Гарантоване право на судовий захист не означає права особи на отримання певного виду пенсійного забезпечення за відсутності встановлених законом передумов для його призначення.

Водночас рішення суду першої інстанції містить достатні мотиви щодо вирішального питання спору — наявності у позивача необхідної календарної вислуги років — і дозволяє встановити підстави, з яких суд відмовив у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що на дату звільнення зі служби — 08.09.2023 — ОСОБА_1 не мав передбачених пунктом «а» статті 12 Закону №2262-XII 25 календарних років вислуги, а тому підстав для переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до зазначеної норми не було.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються переважно на правових висновках Верховного Суду, сформованих щодо іншої редакції Порядку №393, та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, а передбачені статтею 317 КАС України підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П. Боровицький О. А.