Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №600/4718/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/4718/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш Віталій Олександрович

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

09 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Центру оцінювання функціонального стану особи при Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 07 липня 2025 року № ЦО-380 щодо скасування встановленої йому ІІІ групи інвалідності.

Позов обґрунтовував відсутністю, на його переконання, передбачених законодавством підстав для перевірки рішення МСЕК через декілька років після безтермінового встановлення інвалідності, а також порушенням процедури прийняття оскаржуваного рішення, зокрема неналежним повідомленням про необхідність проходження медичного обстеження.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Суд установив, що позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності безтерміново, а перевірка обґрунтованості цього рішення проводилася, зокрема, у зв`язку з постановою слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань від 31 січня 2025 року у кримінальному провадженні № 62024000000000923.

Суд першої інстанції також установив, що 17 березня 2025 року позивачу вручено лист-повідомлення відповідача від 18 лютого 2025 року № 584/03-19, яким його викликано до клініки Інституту в м. Дніпрі для проходження обстеження у період з 18 лютого до 18 березня 2025 року. При цьому позивач не заперечував отримання цього листа та зазначав, що засобами телефонного зв`язку повідомив відповідача про небажання проходити повторний медичний огляд.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання відповідачем процедури прийняття рішення № ЦО-380 та відсутність підстав для його скасування. Суд також зазначив, що адміністративний суд не вправі самостійно вирішувати питання про відповідність стану здоров`я особи критеріям певної групи інвалідності, оскільки такі питання потребують спеціальних медичних знань. Водночас, вирішуючи питання доказування, суд послався на частину першу статті 77 КАС України та дійшов висновку про недоведеність саме позивачем обставин, які б свідчили про протиправність рішення відповідача.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, визнати протиправним і скасувати рішення № ЦО-380 від 07 липня 2025 року та вирішити питання про судові витрати.

Апелянт стверджує, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення підпункт 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи не передбачав постанову слідчого або прокурора як підставу для проведення перевірки рішення МСЕК, а відповідні зміни до цієї норми були внесені лише у вересні 2025 року. На цій підставі позивач вважає, що перевірка за постановою слідчого 31 січня 2025 року не відповідала чинному на той час нормативному регулюванню.

Позивач також посилається на безтерміновий характер установленої йому інвалідності та вважає, що проходження повторного оцінювання за таких обставин залежало від його волевиявлення. Саме таким розумінням законодавства апелянт пояснює повідомлення відповідачу про небажання проходити повторний медичний огляд.

Окремо апелянт зазначає, що лист від 18 лютого 2025 року № 584/03-19 був вручений йому лише 17 березня 2025 року, тоді як визначений відповідачем строк прибуття закінчувався 18 березня 2025 року, у зв`язку з чим він не мав достатнього часу для організації поїздки з Чернівецької області до м. Дніпра. Також вважає помилковим посилання у повідомленні та рішенні суду першої інстанції на підпункт 5 пункту 8 Положення про експертні команди, оскільки ця норма регулює повноваження Центру під час оскарження рішень, а не спеціальну перевірку рішення МСЕК.

Апелянт заперечує й належне підтвердження процесуальної підстави перевірки саме щодо нього, звертаючи увагу, що в пункті 6.2 рішення № ЦО-380 наведено реквізити листа ДБР від 31 січня 2025 року та кримінального провадження, а під час розгляду справи судом першої інстанції, за його твердженням, відповідач не подав належних документів, які дозволяли б установити зміст відповідного процесуального акта.

На думку апелянта, суд першої інстанції не здійснив повної перевірки рішення відповідача за критеріями частини другої статті 2 КАС України та неправильно розподілив тягар доказування, поклавши на позивача обов`язок доведення протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

У відзиві на позов відповідач заперечував проти його задоволення та посилався на спеціальну компетенцію Центру щодо перевірки рішень МСЕК, положення пункту 51 Порядку № 1338, надходження постанови слідчого у кримінальному провадженні № 62024000000000923, непроходження позивачем запропонованого медичного обстеження та відсутність підстав для скасування рішення № ЦО-380.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

08 грудня 2021 року медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності безтерміново, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 504661.

21 жовтня 2024 року зареєстровано кримінальне провадження № 62024000000000923.

31 січня 2025 року старшим слідчим Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань у межах зазначеного кримінального провадження прийнято постанову про залучення спеціалістів. Постановою працівників Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» залучено як спеціалістів та поставлено перед ними питання щодо обґрунтованості рішень МСЕК про встановлення груп інвалідності особам, зазначеним у переліку до постанови. У цьому переліку зазначено ОСОБА_1 . Супровідним листом ДБР від 31 січня 2025 року № 3187-25/10-2-02-01-1348/25 постанову направлено відповідачу для організації проведення перевірок обґрунтованості рішень МСЕК.

18 лютого 2025 року відповідачем складено лист-повідомлення № 584/03-19, яким позивача викликано до клініки Інституту в м. Дніпрі з метою аналізу документів його медико-експертної справи та перевірки законних підстав рішення МСЕК. Період прибуття визначено з 18 лютого до 18 березня 2025 року.

17 березня 2025 року зазначений лист вручено позивачу. Факт його отримання апелянт не заперечує. Так само позивач визнає, що засобами телефонного зв`язку повідомив відповідача про небажання проходити повторний медичний огляд, пояснюючи таку позицію власним розумінням правового режиму безтерміново встановленої інвалідності.

07 липня 2025 року Центром оцінювання функціонального стану особи прийнято рішення № ЦО-380, яким скасовано попереднє рішення МСЕК щодо встановлення позивачу групи та строку інвалідності. У пункті 6.2 рішення наведено реквізити листа ДБР від 31 січня 2025 року № 3187-25/10-2-02-01-1348/25 та кримінального провадження № 62024000000000923 від 21 жовтня 2024 року.

За позицією відповідача, викладеною у відзиві на позов, рішення про скасування попереднього рішення МСЕК пов`язано з неприбуттям позивача для проходження медичного обстеження та відсутністю передбачених пунктом 51 Порядку № 1338 виключних підстав для перенесення строків такого обстеження.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частинами першою — третьою статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим, а відповідно до частини п`ятої цієї статті при виборі і застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За частиною другою статті 19 Конституції України суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Частина друга статті 2 КАС України зобов`язує адміністративний суд під час перевірки рішення суб`єкта владних повноважень з`ясувати, зокрема, чи прийняте воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

У спорах щодо протиправності рішення суб`єкта владних повноважень діє спеціальне правило доказування, встановлене частиною другою статті 77 КАС України: обов`язок доведення правомірності свого рішення покладається на відповідача. Саме суб`єкт владних повноважень повинен підтвердити належними доказами існування юридичних та фактичних передумов прийняття оскаржуваного акта.

Законом України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі — Закон № 2073-IX), який набрав чинності до виникнення спірних правовідносин, урегульовано відносини суб`єктів, уповноважених здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами під час розгляду адміністративних справ та прийняття адміністративних актів. Верховний Суд у постанові від 25 серпня 2026 року у справі № 420/37294/25 визнав положення цього Закону застосовними до діяльності відповідача під час прийняття рішень за результатами перевірки раніше встановленої особі інвалідності.

Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі — Закон № 875-XII) визначено основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю та гарантовано їх право на оскарження рішень експертних команд у встановленому законом порядку.

Разом із тим для визначення правового режиму раніше прийнятого рішення МСЕК підлягають урахуванню положення Закону України від 19 грудня 2024 року № 4170-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі — Закон № 4170-IX). Цим Законом збережено чинність рішень МСЕК, прийнятих до припинення їх повноважень, а щодо осіб, яким інвалідність установлена без зазначення строку повторного огляду, передбачено проходження оцінювання повсякденного функціонування за власним бажанням.

15 листопада 2024 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі — Постанова № 1338), якою, зокрема, затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі — Положення № 1338) та Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі — Порядок № 1338).

Пункт 10 Порядку № 1338 установлює, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності Постановою № 1338, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог цього Порядку.

Пункт 51 Порядку № 1338 у редакції, застосовній до спірних правовідносин, прямо передбачав проведення Центром перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, зокрема на виконання постанови слідчого, прокурора або ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у відповідному процесуальному акті. Цим же пунктом передбачалося, що у разі прийняття рішення про необхідність повторного оцінювання особа повідомляється про таке рішення, а оцінювання здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та необхідних досліджень.

Абзацом тринадцятим пункту 51 Порядку № 1338 встановлено спеціальний наслідок для особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді: у разі її відмови від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття до визначеного закладу, крім випадків наявності встановлених виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або МСЕК. До виключних підстав для перенесення строків медичного обстеження цією нормою віднесено відрядження, тимчасову непрацездатність або мобілізацію.

Посилання апелянта на те, що підпункт 2 пункту 8 Положення № 1338 у чинній на час спірних правовідносин редакції окремо не називав постанову слідчого серед підстав проведення перевірки, не свідчить про відсутність у Центру відповідного повноваження. Пункт 51 Порядку № 1338, який безпосередньо регулював перевірку обґрунтованості рішень МСЕК, прямо передбачав проведення такої перевірки на виконання постанови слідчого щодо особи, зазначеної у відповідному процесуальному акті.

Такий підхід відповідає висновкам Верховного Суду. У постанові від 05 серпня 2026 року у справі № 260/6984/25 Верховний Суд, враховуючи правовий висновок, сформульований у постанові від 20 лютого 2026 року у справі № 280/4630/25, зазначив, що процесуальний акт правоохоронного органу, прийнятий у межах кримінального провадження та обов`язковий до виконання, може створювати для Центру правовий обов`язок реагування у межах компетенції, визначеної пунктом 51 Порядку № 1338. Для цього суд повинен установити процесуальну природу відповідного документа та його відповідність передбаченій законом формі; сам по собі інформаційний лист правоохоронного органу такого наслідку автоматично не створює.

Суд першої інстанції встановив, що перевірка проводилася у зв`язку з постановою слідчого від 31 січня 2025 року у кримінальному провадженні № 62024000000000923. Постановою працівників відповідача залучено як спеціалістів та поставлено перед ними питання щодо обґрунтованості рішень МСЕК стосовно визначених осіб, серед яких зазначено позивача. Отже, матеріали справи підтверджують наявність процесуального акта, передбаченого пунктом 51 Порядку № 1338, який безпосередньо стосувався ОСОБА_1 .

Пункт 51 Порядку № 1338 не ставить проведення такої перевірки у залежність від повідомлення особі про підозру, наявності обвинувального вироку або попереднього судового встановлення факту використання підроблених медичних документів.

Не може бути підтримане й твердження апелянта про те, що безтерміновий характер установленої йому інвалідності повністю виключав можливість її перевірки.

Правило Закону № 4170-IX щодо проходження особою з безстроково встановленою інвалідністю оцінювання за власним бажанням визначає загальний режим оцінювання таких осіб. Водночас воно не усуває передбаченої спеціальним нормативним регулюванням контрольної процедури перевірки раніше прийнятого рішення МСЕК за наявності підстав, визначених пунктом 51 Порядку № 1338.

Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2026 року виходив із того, що в межах спеціальної компетенції Центр має право проводити перевірку обґрунтованості рішення МСЕК не лише за ініціативою особи або у зв`язку з настанням певного строку, а й за наявності чітко визначених контрольно-моніторингових підстав, серед яких пункт 51 прямо називає процесуальні акти органів досудового розслідування.

Отже, саме по собі переконання позивача у тому, що безтерміновий характер інвалідності надавав йому право відмовитися від проходження обстеження без передбачених пунктом 51 наслідків, не відповідає спеціальному регулюванню спірних правовідносин.

Щодо посилання апелянта на несвоєчасне вручення листа від 18 лютого 2025 року № 584/03-19 колегія суддів зазначає таке.

Відповідач визначив період прибуття до Інституту з 18 лютого до 18 березня 2025 року, тоді як лист вручено позивачу 17 березня 2025 року. Такий строк об`єктивно обмежував можливість організувати прибуття до медичного закладу в іншому регіоні.

Водночас позивач не заперечує, що повідомляв відповідача засобами телефонного зв`язку про небажання проходити повторний медичний огляд, пов`язуючи таку позицію з переконанням у добровільності оцінювання за безтерміново встановленої інвалідності. Тому матеріали справи не дають підстав пов`язувати непроходження ним обстеження виключно з часом отримання листа.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує цю обставину не як нову фактичну підставу рішення № ЦО-380 замість зазначеного відповідачем неприбуття, а для перевірки конкретного доводу апеляційної скарги про те, що непроходження обстеження було наслідком виключно несвоєчасного вручення повідомлення.

Пункт 51 Порядку № 1338 передбачає спеціальний правовий наслідок як у разі неприбуття особи за відсутності визначених цією нормою виключних підстав, так і у разі її відмови від повного медичного обстеження або проведення необхідних досліджень.

Обґрунтованим є довід апеляційної скарги про неправильність посилання у листі-повідомленні на абзац третій підпункту 5 пункту 8 Положення № 1338.

Підпункт 5 пункту 8 Положення № 1338 регулював повноваження Центру під час оскарження відповідних рішень, тоді як щодо позивача здійснювалася спеціальна перевірка рішення МСЕК 2021 року. Спірні правовідносини у цій частині безпосередньо врегульовувалися пунктом 51 Порядку № 1338.

Отже, посилання у повідомленні на підпункт 5 пункту 8 Положення не було точним нормативним обґрунтуванням спірної процедури.

Разом з тим тотожний за суттю спеціальний наслідок відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, від повного медичного обстеження або її неприбуття без установлених винятків прямо передбачався пунктом 51 Порядку № 1338. Зміст отриманого позивачем листа дозволяв йому зрозуміти як мету виклику — проходження медичного обстеження у зв`язку з перевіркою раніше встановленої інвалідності, — так і можливість настання несприятливого наслідку в разі відмови або неприбуття.

За таких конкретних обставин неправильне зазначення структурного елемента нормативного акта у листі не спростовує існування самого передбаченого пунктом 51 правового наслідку та не є самостійною достатньою підставою для скасування рішення № ЦО-380.

Посилання у листі-повідомленні на абзац третій підпункту 5 пункту 8 Положення № 1338 не було точним, оскільки ця норма регулювала повноваження Центру під час оскарження відповідних рішень, тоді як щодо позивача здійснювалася перевірка рішення МСЕК у порядку пункту 51 Порядку № 1338.

Водночас саме пункт 51 передбачав можливість скасування попереднього рішення у разі відмови визначеної у постанові слідчого особи від повного медичного обстеження або її неприбуття без установлених винятків. Зміст листа дозволяв позивачу зрозуміти мету виклику та можливі наслідки непроходження обстеження, а тому неправильне нормативне посилання саме по собі не свідчить про протиправність рішення № ЦО-380.

Не спростовують висновків суду першої інстанції й доводи про недостатність медичного обґрунтування рішення № ЦО-380.

Адміністративний суд не вправі самостійно визначати, чи відповідає стан здоров`я позивача критеріям певної групи інвалідності, оскільки вирішення такого питання потребує спеціальних медичних знань. У цій справі рішення про скасування попереднього рішення МСЕК пов`язано не з формуванням нового медичного висновку про відсутність у позивача відповідного ступеня функціональних порушень, а із застосуванням передбаченого пунктом 51 Порядку № 1338 правового наслідку непроходження необхідного медичного обстеження.

Колегія суддів перевіряє наявність фактичних і правових передумов застосування такого наслідку, не підміняючи експертну команду у вирішенні спеціальних медичних питань.

Водночас за позицією відповідача рішення про скасування попереднього рішення МСЕК було пов`язане з передбаченим пунктом 51 Порядку № 1338 спеціальним наслідком непроходження необхідного медичного обстеження, а не з формуванням нового остаточного медичного висновку про відсутність у позивача захворювань чи функціональних порушень.

Колегія суддів погоджується, що застосування передбаченого пунктом 51 Порядку № 1338 спеціального наслідку у зв`язку з відмовою від обстеження або неприбуттям не передбачає попереднього самостійного встановлення Центром на підставі неповного медичного матеріалу того, що особа більше не відповідає критеріям певної групи інвалідності.

Водночас це не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку належно мотивувати саме юридичні та фактичні підстави застосування такого наслідку. Тому суд перевіряє, чи містить рішення достатній зв`язок між підставою проведення перевірки, повідомленням особи, установленою поведінкою позивача, застосованою нормою пункту 51 Порядку № 1338 та висновком про скасування попереднього рішення МСЕК, не втручаючись при цьому у спеціальну медичну оцінку стану здоров`я позивача.

Посилання апелянта на частину другу статті 77 КАС України не змінює висновків у справі. У спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування його правомірності покладається на відповідача.

Разом з тим із рішення суду першої інстанції та досліджених ним матеріалів вбачається, що суд перевірив фактичні й правові підстави рішення № ЦО-380, зміст документів, якими обґрунтовувалася перевірка, обставини повідомлення позивача та його неприбуття. Саме по собі формулювання суду про недоведеність позивачем підстав позову за встановлених обставин не свідчить про неправильне вирішення спору.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення № ЦО-380.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 та статті 316 КАС України апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, якщо суд правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів установила, що правова підстава для проведення перевірки рішення МСЕК щодо позивача була передбачена пунктом 51 Порядку № 1338, а безтерміновий характер інвалідності не виключав застосування такої процедури. Позивач був повідомлений про необхідність проходження медичного обстеження, не прибув для його проходження та не заперечує, що повідомляв відповідача про небажання проходити повторний медичний огляд.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі № 600/4718/25-а — без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, підстав для нового розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України немає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.