Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №120/8900/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8900/25

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова Інна Анатоліївна

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

09 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом в якому просив:

- визнати протиправною відмову у формі рішення від 18.12.2024 щодо не зарахування періоду догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 01.10.2000 по 20.03.2003;

- зобов`язати зарахувати до стажу період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 01.10.2000 по 20.03.2003 та призначити пенсію за віком з дня виникнення права.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказує про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.12.2024 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до Головного управління ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.

За екстериторіальністю заяву передано до Головного управління ПФУ в Харківській області.

За наслідком розгляду поданої заяви Головним управлінням ПФУ в Харківській області прийнято рішення від 18.12.2024 №02550012406, яким відмовлено в призначенні пенсії. Зокрема вказано, що страховий стаж становить 23 роки 7 місяців 10 днів, при необхідних 25 роках.

До стажу не зараховано період догляду за дитиною, оскільки такий зараховується лише непрацюючій матері.

Відтак, за відсутності необхідного стажу відсутні підстави для призначення пенсії за віком.

Вважаючи наведене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII до стажу роботи зараховувався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною трирічного віку.

Оскільки позивач є батьком дитини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для включення зазначеного періоду до його страхового стажу.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV)

Статтею 9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника

Відповідно до ст. 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Отже право на призначення дострокової пенсії за віком мають визначені цією нормою категорії осіб після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.12.2024 №02550012406 вбачається, що підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком визначено саме недостатність необхідного страхового стажу.

Органом Пенсійного фонду встановлено страховий стаж позивача тривалістю 23 роки 7 місяців 10 днів за необхідних 25 років.

При цьому період з 01.10.2000 по 20.03.2003 до страхового стажу позивача не зараховано виключно з мотивів того, що законодавство передбачало зарахування періоду догляду за дитиною лише непрацюючій матері.

Колегія суддів зазначає, що за положеннями статей 179, 181 Кодексу законів про працю України законодавство передбачало можливість використання відпустки для догляду за дитиною також батьком дитини, який фактично здійснює догляд за нею.

Відповідно до статті 181 КЗпП України така відпустка надається за заявою особи та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, а час перебування у ній зараховується до загального та безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Отже, положення статті 56 Закону №1788-XII щодо зарахування до стажу часу догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною регулюють іншу правову ситуацію та не виключають зарахування до стажу періоду належним чином оформленої відпустки для догляду за дитиною, використаної працюючим батьком.

Аналогічний підхід щодо застосування зазначених норм права викладено Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 у справі №352/1503/17.

Верховний Суд зазначив, що аналіз положень КЗпП України дає підстави для висновку, що відпустка для догляду за дитиною може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, який фактично здійснює догляд за нею, а така відпустка зараховується до загального та безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Водночас у справі №352/1503/17 Верховний Суд відмовив у зарахуванні спірного періоду саме через те, що позивач не надав наказу роботодавця про надання йому відповідної відпустки. ВС визнав наказ належним документальним підтвердженням такого юридичного факту.

Обставини цієї справи є відмінними, оскільки перебування ОСОБА_1 у відпустці для догляду за дитиною підтверджено наказом СФГ «Зірка» від 25.09.2000, достовірність якого відповідачами не спростована.

Таким чином, період перебування позивача у відпустці для догляду за дитиною з 01.10.2000 по 20.03.2003 підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Суд першої інстанції, встановивши факт надання позивачу відповідної відпустки наказом роботодавця, не надав цій обставині належної правової оцінки та помилково ототожнив правовий режим перебування працюючого батька у відпустці для догляду за дитиною з правовим режимом зарахування до стажу фактичного догляду непрацюючої матері.

За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.12.2024 №02550012406 ґрунтується на неправильному застосуванні законодавства в частині визначення страхового стажу позивача та підлягає скасуванню.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що така правова оцінка відповідача є помилковою, а весь період перебування позивача у належним чином оформленій відпустці для догляду за дитиною з 01.10.2000 по 20.03.2003 підлягає включенню до його страхового стажу.

Тривалість зазначеного періоду перевищує тривалість стажу, якого бракувало позивачу до встановлених статтею 115 Закону №1058-IV 25 років.

Отже, після включення спірного періоду страховий стаж ОСОБА_1 перевищує необхідні 25 років.

Відтак наявні підстави для зобов`язання пенсійного органу призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.

Колегія суддів враховує, що повноваження суду щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача не означає втручання у дискреційні повноваження у випадку, коли за встановлених обставин існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

У цьому випадку після встановлення обов`язку зарахувати спірний період до страхового стажу відповідач не має передбаченого законом розсуду щодо питання достатності страхового стажу позивача.

Не зарахування пенсійним органом періоду з 15.07.1987 по 31.10.1987 не є предметом спору в межах цієї справи та не впливає на наявність у позивача права на призначення пенсії враховуючи, що спірний у цій справі період перевищує необхідні 25 років.

Саме по собі здійснення Пенсійним фондом технічного розрахунку пенсії також не є підставою для відмови суду в застосуванні ефективного способу захисту шляхом покладення обов`язку призначити пенсію, оскільки конкретний розмір пенсійної виплати визначається відповідачем на виконання судового рішення відповідно до законодавства.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, а в інших випадках — з дня звернення за пенсією.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії 13.12.2024, він має право на дострокову пенсію відповідно до статті 45 Закону №1058-IV з 16.09.2024.

Щодо вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області колегія суддів враховує, що рішення за заявою позивача прийнято за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Отже, саме цей територіальний орган є суб`єктом, рішення якого порушило права позивача та на якого має бути покладений обов`язок щодо зарахування страхового стажу та призначення пенсії позивачу.

З огляду на встановлені обставини колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV з 16.09.2024, зарахувавши до страхового стажу період перебування у відпустці для догляду за дитиною з 01.10.2000 по 20.03.2003.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції — скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18 грудня 2024 року №02550012406 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період перебування у відпустці для догляду за дитиною з 01 жовтня 2000 року по 20 березня 2003 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 16 вересня 2024 року, з урахуванням періоду перебування у відпустці для догляду за дитиною з 01 жовтня 2000 року по 20 березня 2003 року.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П. Боровицький О. А.