Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Дата: 02 вересня 2026 р.
Справа: №120/16090/25
Суддя: Яремчук К.О.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/16090/25
Суддя-доповідач Яремчук К.О.
03 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача Яремчукa К.О.,
суддів - Гнап Д.Д. Сушка О.О. ,
за участі секретаря судового засідання Криворучко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначено до сплати суми податкових зобов`язань із земельного податку та із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року позов задоволено частково.
Таким рішенням визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 738394-2410-0212-UA05080050000023603 від 17 червня 2025 року, № 738395-2410-0212-UA05080050000023603 від 17 червня 2025 року, № 738397-2410-0212-UA05080050000023603 від 17 червня 2025 року, № 1141145-2410-0212-UA05080050000023603 від 27 серпня 2025 року, № 1141590-2410-0212-UA05080050000023603 від 27 серпня 2025 року, № 1141440-2410-0212-UA05080050000023603 від 27 серпня 2025 року, № 1141166-2410-0212-UA05080050000023603 від 27 серпня 2025 року, № 1141464-2410-0212-UA05080050000023603 від 27 серпня 2025 року, № 1141687-2410-0212-UA05080050000023603 від 27 серпня 2025 року, № 1141445-2410-0212-UA05080050000023603 від 27 серпня 2025 року, № 1141289-2410-0212-UA05080050000023603 від 27 серпня 2025 року, № 1141142-2410-0212-UA05080050000023603 від 27 серпня 2025 року, № 1141162-2410-0212-UA05080050000023603 від 27 серпня 2025 року, № 1141648-2410-0212-UA05080050000023603 від 27 серпня 2025 року, № 1171288-2410-0212-UA05080050000023603 від 30 вересня 2025 року, № 1171247-2410-0212-UA05080050000023603 від 30 вересня 2025 року, № 1096518-2410-0212-UA05080050000023603 від 21 липня 2025 року, № 1096519-2410-0212-UA05080050000023603 від 21 липня 2025 року, № 1096520-2410-0212 від 21 липня 2025 року, № 1096521-2410-0212 від 21 липня 2025 року, № 1121879-2410-0212-UA05080050000023603 від 15 серпня 2025 року, № 1121875-2410-0212-UA05080050000023603 від 15 серпня 2025 року, № 1121876-2410-0212-UA05080050000023603 від 15 серпня 2025 року, № 1121878-2410-0212-UA05080050000023603 від 15 серпня 2025 року, № 1149505-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року, № 1149509-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року, № 1149507-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року, № 1149513-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року, № 1149506-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року, № 1149512-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року, № 1149511-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року, № 1149519-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року, № 1149514-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року, № 1149521-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року, № 1149522-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року, № 1149520-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року, № 1248506-2410-0212-UA05080050000023603 від 23 грудня 2025 року, № 1248505-2410-0212-UA05080050000023603 від 23 грудня 2025 року, № 1248499-2410-0212-UA05080050000023603 від 23 грудня 2025 року, № 1239942-2410-0212-UA05080050000023603 від 09 грудня 2025 року, № 1239883-2410-0212-UA05080050000023603 від 09 грудня 2025 року.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що податкові зобов`язання із земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 - 2022 роки визначені відповідачем поза межами 1095-денного строку, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України, а посилання податкового органу на зупинення строків давності у зв`язку з COVID-19 та воєнним станом суд відхилив, оскільки відповідні норми стосувалися передусім мораторію на проведення перевірок, тоді як нарахування податків фізичним особам у цей період не припинялося.
Також суд дійшов висновку, що оскільки позивач в спірний період перебував на спрощеній системі оподаткування та використовував належні йому земельні ділянки для здійснення господарської діяльності (виробництва та реалізації хлібобулочних і кондитерських виробів), що підтверджується наявністю виробничо-складських будівель, укладенням договорів поставки, проведенням розрахунків, тому він правомірно розраховував на застосування до нього пільги із сплати земельного податку, передбаченої підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України.
Крім того, суд вказав, що об`єкти нерухомого майна, відмінні від земельної ділянки, належать до промислових та складських будівель (код 125) та використовуються позивачем за функціональним призначенням для промислового виробництва, а тому такі будівлі відповідно до підпункту «є» пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не належать до об`єктів оподаткування.
Окремо суд зазначив про порушення контролюючим органом порядку визначення податкових зобов`язань, оскільки збір інформації з Державного реєстру речових прав, Державного земельного кадастру та її подальший аналіз фактично мав ознаки документальної невиїзної перевірки, проте доказів прийняття наказу про проведення такої перевірки та належного повідомлення позивача про її проведення відповідач не надав.
Наведене, на думку окружного адміністративного суду, свідчить про допущення відповідачем процедури визначення до сплати податкових зобов`язань.
Крім того, положення Податкового кодексу України не пов`язують користування пільгами щодо сплати земельного податку та податку на нерухомей майно, відмінне від земельної ділянки, від подання/неподання контролюючому органу звітності форми № 20-ОПП, а тому посилання податкового органу на її неподання чи несвоєчасне подання не могло бути самостійною підставою для визначення податкових зобов`язань.
Водночас суд не погодився із позивачем щодо протиправності винесення податкових повідомлень-рішень, що стосуються нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (щодо житлової нерухомості).
Короткий зміст апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Так, апелянт зауважив, що податкові зобов`язання із земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, були визначені контролюючим органом у межах установлених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України строків давності, з урахуванням періодів їх зупинення у зв`язку із запровадженням карантину та дією воєнного стану.
Також податковий орган не погоджується з висновком суду про те, що отримання інформації з Державного земельного кадастру та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за своєю суттю є проведенням документальної перевірки, зазначаючи, що такі дії здійснювалися в межах інформаційно-аналітичного забезпечення та податкового контролю, а отримана інформація відповідно до положень Податкового кодексу України могла бути використана для визначення податкових зобов`язань.
Апелянт наголошує на тому, що нарахування земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може здійснюватися без проведення документальної перевірки, безпосередньо на підставі даних державних реєстрів, земельного кадастру та іншої податкової інформації.
Крім того, Головне управління ДПС у Вінницькій області покликається на те, що отримана ним інформація є такою, що, на його думку, підтверджує факт вчинення порушення вимог податкового законодавства, а позивач, заперечуючи проти визначених йому податкових зобов`язань, повинен надати докази, які спростовують відповідні дані.
Не погоджується апелянт і з висновками суду першої інстанції щодо неправильності визначення сум земельного податку.
Так, скаржник стверджує, що розрахунок податкових зобов`язань здійснювався на підставі нормативної грошової оцінки земельних ділянок із застосуванням передбачених законодавством коефіцієнтів індексації та ставок земельного податку, встановлених відповідними рішеннями Могилів-Подільської міської ради. У зв`язку з відсутністю на момент здійснення нарахувань окремих витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку за попередні роки податковий орган використав наявні дані щодо нормативно-грошової оцінки за 2025 рік із відповідним зменшенням на коефіцієнти індексації. На підтвердження правильності застосованої методики Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яке підтвердило правильність застосування коефіцієнтів індексації та визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
На неможливість застосування пільги щодо сплати відповідних обов`язкових платежів вказує те, що земельні ділянки та об`єкти нежитлової нерухомості фактично використовувалися іншими суб`єктами господарювання на умовах оренди, що виключє можливість застосування відповідних податкових пільг.
Податковий орган також посилається на невідповідність задекларованих позивачем видів господарської діяльності фактичному використанню спірних об`єктів, відсутність таких об`єктів у поданих формах № 20-ОПП та подальше внесення позивачем відомостей про земельні ділянки й місця провадження господарської діяльності лише у 2025 році.
Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми податкового законодавства, не надав належної оцінки доказам щодо передачі об`єктів в оренду та фактичного їх використання іншими суб`єктами господарювання, у зв`язку із чим помилково визнав спірні податкові повідомлення-рішення протиправними.
На цій підставі Головне управління ДПС у Вінницькій області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У встановлений судом строк позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року - без змін.
В спростування доводів апеляційної скарги позивач стверджує, що суд належним чином дослідив обставини справи та правильно встановив наявність у позивача пільги щодо сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Позивач наголошує, що належні йому промислові об`єкти використовувалися у господарській діяльності, а відповідач не надав належних доказів їх передачі в оренду, які б виключали можливість застосування відповідної податкової пільги.
Також позивач заперечує правильність визначення розміру земельного податку, вказуючи на те, що відповідачем безпідставно взято за основу показники нормативно-грошової оцінки за 2025 рік із подальшим застосуванням коефіцієнтів індексації у зворотному порядку, що не передбачено чинним законодавством.
Насамкінець позивач наполягає на тому, що контролюючий орган фактично провів документальну невиїзну перевірку, здійснюючи комплексний аналіз інформації, отриманої від інших державних органів, з договорів, звітності та відомостей про господарську діяльність, не дотримавшись при цьому передбаченої законом процедури проведення такої перевірки. Окремо наголошує, що значна частина доказів, на які посилається апелянт, була отримана вже після прийняття спірних податкових-повідомлень рішень, а окремі - навіть після ухвалення рішення суду першої інстанції, тому вони не могли бути покладені в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень.
Стислий виклад встановлених обставин
ОСОБА_1 з 18 червня 2012 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23 липня 2025 року та витягом № 5173 з реєстру платників єдиного податку.
Основними видами діяльності підприємця є виробництво хліба та хлібобулочних виробів, а також виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання (КВЕД 10.71), а також виробництво сухарів і сухого печива, а також борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання (КВЕД 10.72).
Відповідно до відомостей інформаційних баз Головного управління ДПС у Вінницькій області ОСОБА_1 є власником наступних земельних ділянок:
- земельної ділянки площею 3,5655 га, розташованої на території Могилів-Подільської об`єднаної територіальної громади, кадастровий номер 0510400000:00:011:0708, з цільовим призначенням 11.02 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, адреса - місто Могилів-Подільський, вулиця Незалежності, 152;
земельної ділянки площею 0,1637 га, розташованої на території Могилів-Подільської об`єднаної територіальної громади, кадастровий номер 0510400000:00:004:1038, з цільовим призначенням 11.02 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, адреса - місто Могилів-Подільський, вулиця Володимирська, 9а;
земельної ділянки площею 3,371 га, розташованої на території Могилів-Подільської об`єднаної територіальної громади, кадастровий номер 0510400000:00:004:0709, з цільовим призначенням 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, адреса - місто Могилів-Подільський, проспект Незалежності, 152;
земельної ділянки площею 0,044 га, розташованої на території Могилів-Подільської об`єднаної територіальної громади, кадастровий номер 0510400000:00:004:1345, з цільовим призначенням 11.02 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, адреса - місто Могилів-Подільський, вулиця Київська, 1.
На підставі зазначених відомостей Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нараховано зобов`язання із земельного податку, № 738394-2410-0212-UA05080050000023603 від 17 червня 2025 року на суму 558 515,66 гривень за 2025 рік; № 18010700 738395-2410-0212-UA05080050000023603 від 17 червня 2025 року на суму 47 312,71 гривень за 2025 рік; № 18010700 738397-2410-0212-UA05080050000023603 від 17 червня 2025 року на суму 12 236,31 гривень за 2025 рік; № 18010700 1141145-2410-0212-UA05080050000023603 від 27 серпня 2025 року на суму 474 476,40 гривень за 2023 рік; № 18010700 1141590-2410-0212-UA05080050000023603 від 27 серпня 2025 року на суму 15 886,81 гривень за 2021 рік; № 18010700 1141440-2410-0212-UA05080050000023603 від 27 серпня 2025 року на суму 42 243,49 гривень за 2024 рік; № 18010700 1141166-2410-0212-UA05080050000023603 від 27 серпня 2025 року на суму 10 395,12 гривень за 2023 рік; № 18010700 1171288-2410-0212-UA05080050000023603 від 30 вересня 2025 року на суму 15 886,81 гривень за 2020 рік; № 18010700 1171247-2410-0212-UA05080050000023603 від 30 вересня 2025 року на суму 4 108,74 гривень за 2020 рік; № 18010700 1141464-2410-0212-UA05080050000023603 від 27 серпня 2025 року на суму 34 950,97 гривень за 2022 рік; № 18010700 1141687-2410-0212-UA05080050000023603 від 27 серпня 2025 року на суму 9 039,24 гривень за 2022 рік; № 18010700 1141445-2410-0212-UA05080050000023603 від 27 серпня 2025 року на суму 40 193,62 гривень за 2023 рік; № 18010700 1141289-2410-0212-UA05080050000023603 від 27 серпня 2025 року на суму 4 108,74 гривень за 2021 рік; № 18010700 1141142-2410-0212-UA05080050000023603 від 27 серпня 2025 року на суму 498 674,69 гривень за 2024 рік; № 18010700 1141162-2410-0212-UA05080050000023603 від 27 серпня 2025 року на суму 10 925,28 гривень за 2024 рік; № 18010700 1141648-2410-0212-UA05080050000023603 від 27 серпня 2025 року на суму 359 460,38 гривень за 2022 рік.
Згідно з відомостями інформаційних систем органів ДПС, а також за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно упродовж 2020 - 2024 років у власності ОСОБА_1 перебували об`єкти нежитлової нерухомості.
Так, у власності позивача перебуває комплекс загальною площею 16 024 кв. м., розташований за адресою: місто Могилів-Подільський, проспект Незалежності, будинок 152, у зв`язку із чим відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, якими до сплати визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
за 2020 рік - № 1149505-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року на суму 693 745,73 гривень. Підставою для нарахування слугувало рішення Могилів-Подільської міської ради від 19 червня 2019 року № 878 «Про встановлення податку на майно на території Могилів-Подільської міської ради Вінницької області на 2020 рік», яким встановлено ставку 1 відсоток для об`єктів нежитлової нерухомості;
за 2021 рік - № 1149512-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року на суму 961 440,00 гривень, прийняте на підставі рішення Могилів-Подільської міської ради від 01 липня 2020 року № 1062 «Про встановлення податку на майно на території Могилів-Подільської міської ради Вінницької області на 2021 рік», яким встановлено ставку 1 відсоток для об`єктів нежитлової нерухомості;
за 2022 рік - № 1149522-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року на суму 1 041 560,00 гривень, прийняте на підставі рішення Могилів-Подільської міської ради від 30 червня 2021 року № 249 «Про встановлення податку на майно на території Могилів-Подільської міської ради Вінницької області на 2022 рік», яким встановлено ставку 1 відсоток для об`єктів нежитлової нерухомості;
за 2023 рік - № 1121875-2410-0212-UA05080050000023603 від 15 серпня 2025 року на суму 1 073 608,00 гривень, прийняте на підставі рішення Могилів-Подільської міської ради від 30 червня 2021 року № 249, яким встановлено ставку 1 відсоток для об`єктів нежитлової нерухомості;
за 2024 рік - № 1096518-2410-0212 від 21 липня 2025 року на суму 1 137 704,00 гривень, прийняте на підставі рішення Могилів-Подільської міської ради від 30 червня 2021 року № 249, яким встановлено ставку 1 відсоток для об`єктів нежитлової нерухомості.
Також позивачеві на праві власності належить нежитлове приміщення загальною площею 814 кв. м., розташоване за адресою: місто Могилів-Подільський, вулиця Київська, будинок 1, у зв`язку із чим відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, якими до сплати визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
за 2020 рік - № 1149507-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року на суму 35 241,45 гривень;
за 2021 рік - № 1149514-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року на суму 48 840,00 гривень;
за 2022 рік - № 1149521-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року на суму 52 910,00 гривень;
за 2023 рік - № 1121879-2410-0212-UA05080050000023603 від 15 серпня 2025 року на суму 54 538,02 гривень;
за 2024 рік - № 1096520-2410-0212 від 21 липня 2025 року на суму 57 794,00 гривень.
Нарахування здійснювалося із застосуванням ставки 1 відсоток, встановленої відповідними рішеннями Могилів-Подільської міської ради.
Крім того, у власності позивача перебуває нежитлове приміщення загальною площею 1 014,2 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо цього об`єкта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, якими до сплати визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
за 2020 рік - № 1149509-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року на суму 43 908,94 гривень;
за 2021 рік - № 1149513-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року на суму 60 852,00 гривень;
за 2022 рік - № 1149519-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року на суму 65 923,00 гривень;
за 2023 рік - № 1121878-2410-0212-UA05080050000023603 від 15 серпня 2025 року на суму 67 951,40 гривень;
за 2024 рік - № 1096521-2410-0212 від 21 липня 2025 року на суму 72 008,20 гривень.
Також позивач є власником комплексу загальною площею 2 456 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Щодо цього об`єкта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, якими до сплати визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
за 2020 рік - № 1149506-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року на суму 10 633,05 гривень, на підставі рішення сільської ради від 27 січня 2017 року № 3 «Про встановлення місцевих податків і зборів», яким для об`єктів нежитлової нерухомості встановлено ставку 0,1 відсотка;
за 2021 рік - № 1149511-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року на суму 14 736,00 гривень, на підставі рішення сільської ради від 27 січня 2017 року № 3 «Про встановлення місцевих податків і зборів», яким для об`єктів нежитлової нерухомості встановлено ставку 0,1 відсотка;
за 2022 рік - № 1149520-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року на суму 127 712,00 гривень, на підставі рішення сільської ради від 30 червня 2021 року № 249, яким для об`єктів нежитлової нерухомості, розташованих у селі Немія, встановлено ставку 0,8 відсотка;
за 2023 рік - № 1121876-2410-0212-UA05080050000023603 від 15 серпня 2025 року на суму 131 641,60 гривень, на підставі рішення сільської ради від 30 червня 2021 року № 249, яким для об`єктів нежитлової нерухомості на 2023 рік встановлено ставку 0,8 відсотка;
за 2024 рік - № 1096519-2410-0212 від 21 липня 2025 року на суму 139 500,80 гривень, на підставі рішення сільської ради від 30 червня 2021 року № 249, яким для об`єктів нежитлової нерухомості на 2024 рік встановлено ставку 0,8 відсотка.
Позивач скористався передбаченим законодавством правом на адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень, звернувшись зі скаргами до Державної податкової служби України.
За результатами адміністративного оскарження частину податкових повідомлень-рішень було скасовано, у зв`язку із чим Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято нові податкові повідомлення-рішення.
Зокрема податкове повідомлення-рішення № 1149512-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року скасовано рішенням Державної податкової служби України від 03 грудня 2025 року № 34722/6/99-00-06-01-0206 про результати розгляду скарги. У зв`язку із цим Головним управлінням ДПС у Вінницькій області проведено перерахунок визначених до сплати зобов`язань та 09 грудня 2025 року сформовано нове податкове повідомлення-рішення № 1239883-2410-0212-UA05080050000023603 на суму 801 200,00 гривень.
Також податкове повідомлення-рішення № 1149511-2410-0212-UA05080050000023603 від 02 вересня 2025 року скасовано рішенням Державної податкової служби України від 03 грудня 2025 року № 34717/6/99-00-06-01-02-06 про результати розгляду скарги. У зв`язку з цим Головним управлінням ДПС у Вінницькій області здійснено перерахунок визначених до сплати зобов`язань та 09 грудня 2025 року сформовано нове податкове повідомлення-рішення № 1239942-2410-0212-UA05080050000023603 на суму 8 596,00 гривень.
Крім того, 23 грудня 2025 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 1248506-2410-0212-UA05080050000023603, № 1248505-2410-0212-UA05080050000023603 та № 1248506-2410-0212-UA05080050000023603 щодо нарахування земельного податку за 2020, 2021 та 2022 роки стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 0510400000:00:011:0001, розташованої за адресою: Вінницька область, місто Могилів-Подільський, проспект Незалежності, 152.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки скаржник апелює рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тому апеляційний суд з урахуванням приписів статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України переглядатиме оскаржуване судове рішення в межах доводів апеляційної скарги.
Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги в частині дотримання податковим органом строків визначення податкових зобов`язань, колегія суддів враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу (підпункт 266.10.3 пункту 266.10. статті 266 ПК України).
Відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Відповідно до пункту 287.10 статті 287 ПК України податкове зобов`язання з земельного податку фізичних осіб може бути нараховане за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 20202 року № 533-ІХ, який набрав чинності 18 березня 2020 року, до ПК України внесено зміни.
Зокрема підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.
Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України (із змінами, внесеними Законом України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ, що набрав чинності 29 травня 2020 року) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинений перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Кодексу.
Отже, пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України містив чітку вказівку на темпоральний критерій зупинення перебігу строків давності, передбачених статтею 102 ПК України.
Разом із тим до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03 березня 2022 року № 2118-ІХ, який набрав чинності 07 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-ІХ).
Цим Законом підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Крім того, Законом № 2118-ІХ підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено і підпунктом 69.9 пункту 69 такого змісту: «для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».
В подальшому 15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ (далі - Закон № 2120-ІХ), який набрав чинності 17 березня 2022 року, відповідно до якого дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України зупиняється на період дії воєнного, надзвичайного стану.
Законом № 2120-ІХ запроваджувалась альтернативна норма щодо зупинення перебігу строків пункту 102.9 статті 102 ПК України, згідно з якою на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В подальшому прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ (далі - Закон № 2260-ІХ), що набрав чинності 27 травня 2022 року, та яким пункт 102.9 статті 102 ПК України доповнено словами «крім випадків, передбачених цим Кодексом» та змінено редакцію підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, виклавши його наступним чином: «для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:
- дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;
- строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;
- строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок».
Отже, з набранням 27 травня 2022 року чинності Законом № 2260-ІХ діяло загальне правило, передбачене пунктом 102.9 статті 102 ПК України про зупинення перебігу строків, з якого могли передбачатися виключення, та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (з наступними змінами та доповненнями), який фактично повторював загальне правило та визначав відповідні конкретні виключення з нього, які не стосувалися перебігу строку нарахування контролюючим органом податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Проте 01 серпня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ (далі - Закон № 3219-ІХ), яким пункт 102.9 статті 102 ПК України виключено, а редакцію підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України викладено наступним чином: «Тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім» виключень, які не стосуються перебігу строку нарахування контролюючим органом податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Отже, з 01 серпня 2023 року остаточно скасовано зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, яке було запроваджено в зв`язку з дією правового режиму воєнного стану.
При цьому із системного аналізу приписів пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України (із змінами, внесеними Законом України від 13 травня 2020 року № 591-IX), Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX та Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30 червня 2023 року № 3219-IX, постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року № 651 слідує, що з 18 березня 2020 року до 01 серпня 2023 року строк для визначення грошових зобов`язань було зупинено, а тому слушними є доводи представника відповідача про те, що з 01 серпня 2023 року для платників податків та контролюючих органів відновлено перебіг строків, визначених ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується із доводами апелянта про те, що висновки суду першої інстанції в тій частині, що визначення податкового зобов`язання по земельному податку та по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020-2022 роки відбулося поза межами строку давності, визначеного пунктом 102.1 статті 102 ПК України, є помилковими.
Визначаючись із аргументами контролюючого органу в частині правомірності визначення податкових зобов`язань із земельного податку, апеляційний суд зважає на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Положеннями статті 269 ПК України передбачено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Пунктом 269.2 статті 269 ПК України передбачено, що особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
У статті 270 ПК України зазначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Пунктом 286.1 статті 286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з пунктом 287.6 статті 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Положеннями пункту 291.2 статті 291 ПК України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
У межах спірних правовідносин ключовим є питання застосування положення підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України в частині звільнення позивача від обов`язку сплати земельного податку, адже позивач наполягає на тому, що такі положення застосовні до нього.
Так, за приписами підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України (у редакції Закону України від 16 січня 2020 року № 466-IX) платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності зокрема й з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
У значенні наведеної норми спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.
Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує такі ділянки для здійснення господарської діяльності.
Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.
У свою чергу, підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Таким чином, для отримання можливості користуватися пільгою зі сплати земельного податку платнику єдиного податку слід дотриматись наступних умов:
1) використовувати власної земельної ділянки у своїй господарській діяльності;
2) наявність у такої особи статусу платника єдиного податку І-ІІІ групи.
Незаперечним є факт перебування позивача на спрощеній системі оподаткування (був платником єдиного податку 2 групи) з 01 липня 2017 року по 30 червня 2021 року та з 01 жовтня 2021 року по час розгляду справи в суді.
Протягом періоду 2020-2025 роки позивач здійснював підприємницьку діяльність, що полягала у виробництві хліба та хлібобулочних виробів, виробництві борошняних та кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, виробництві сухарів, печива, виробництві борошняних та кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання, роздрібній торгівлі хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах.
При цьому цільовим призначенням належних позивачу на праві власності земельних ділянок є розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що дає підстави для висновку, що цільове призначення належних позивачу земельних ділянок узгоджується із видам підприємницької діяльності, якими займається позивач.
Крім того, суд першої інстанції слушно зауважив, що підтвердженням здійснення позивачем господарської діяльності є задекларовані позивачем кошти від реалізації виробленої продукції, що не заперечується апелянтом.
Крім реалізації власної продукції, виробленої у виробничих приміщеннях, що розміщені на згаданих земельних ділянках, позивачем також здійснювалися операції з постачання продукції іншим суб`єктам господарської діяльності, що підтверджується договорами поставки та відповідними платіжними дорученнями.
За таких обставин слід погодитись із висновками суду першої інстанції про те, що позивач звільнений від сплати земельного податку з підстави, передбаченої підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, як такий, що дотримався встановлених податковим законодавством вимог.
Колегія суддів вважає цілком обгрунтованими твердження апелянта про неможливість взяття за основу нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за 2025 рік під час нарахування позивачу сум грошових зобов`язань із земельного податку за 2020-2024 роки.
Так, встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що частиною спірних у цій справі податкових-повідомлень рішень позивачу нараховано податок із земельного податку на земельні ділянки з кадастровими номерами 0510400000:00:011:0001, 0510400000:00:004:1345, 0510400000:00:004:1038 та 0510400000:00:011:0708 за 2020-2024 роки.
Відповідно до пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування платою за землю є зокрема об`єкти оподаткування земельним податком, а саме: земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.
Пунктом 286.1 статті 286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З метою нарахування земельного податку Головне управління ДПС у Вінницькій області надіслано запит (вих. № 11013/5/02-32-24-10-15 від 19 листопада 2025 року) Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області щодо надання інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, розташованих на території Могилів-Подільської ОТГ (11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості), зокрема з кадастровим номером 0510400000:00:011:0001.
Листом вих. № 16/475-25 від 25 листопада 2025 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області запитувачу надано інформацію про нормативну грошову оцінку землі за 2019-2023 роки.
Також Головне управління ДПС у Вінницькій області з метою правильності обчислення земельного податку звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з листами вих. № 5670/5/02-32-24-10-17 від 11 червня 2025 року та вих. № 46802/5/02-32-24-10-17 від 12 серпня 2025 року щодо надання інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, розташованих на території Могилів-Подільської ОТГ (11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості), зокрема з кадастровими номерами 0510400000:00:011:0708, 0510400000:00:004:1038 та 0510400000:00:004:1345.
Листами вих. № 0-2-0.3,15-388/14-25 від 17 червня 2025 року та вих. № 0-2-0.3,15-483/14-25 від 13 серпня 2025 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області надано інформацію про нормативну грошову оцінку земельних ділянок за 2025 рік.
Зі змісту таких листів слідує, що надання інформації щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок за 2022-2024 роки не є можливим, оскільки дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, однак такі щодо запитуваних земельних ділянок не замовлялись і не формувались витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки.
Оскільки базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахування коефіцієнта індексації, тому з метою нарахування земельного податку за 2020-2024 роки контролюючим органом використано інформацію про нормативну грошову оцінку зазначених вище земельних ділянок за 2025 рік з урахуванням коефіцієнтів індексації.
На переконання колегії суддів, з такими висновками контролюючого органу неможливо погодитися з огляду на таке.
Базою оподаткування платою за землю відповідно до статті 271 ПК України є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахування коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ Податкового кодексу України.
Про особливості індексації нормативної грошової оцінки земель йдеться у статті 289 ПК України.
Так, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства (абзац перший пункту 289.1 статті 289 ПК України).
Пунктом 289.2 статті 289 ПК України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 01 січня поточного року, що визначається за встановленою формулою.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Із системного аналізу наведених вище приписів слідує, що індексація нормативної грошової оцінки землі нараховується не лише за поточний рік, а накопичується за всі роки, починаючи з дати останньої нормативної грошової оцінки ділянки.
Водночас кумулятивний коефіцієнт індексації - це добуток щорічних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за весь період з моменту останньої оцінки до поточного року і він показує загальне зростання вартості землі та застосовується для розрахунку земельного податку.
Саме тому ПК України чітко передбачено, що коефіцієнт індексації застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки.
Отже, оскільки нормативна грошова оцінка земельних ділянок з кадастровими номерами 0510400000:00:011:0708, 0510400000:00:004:1038, 0510400000:00:004:1345, що належать ОСОБА_1 , за періоди до 2025 року не здійснювалася, то Головне управління ДПС у Вінницькій області мало право нараховувати земельний податок починаючи з 2025 року і далі із кумулятивним врахуванням щорічних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки.
Відтак контролюючий орган протиправно використав коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки землі за 2020 - 2024 роки на зменшення, взявши за основу нормативну грошову оцінку земельних ділянок станом на 2025 рік.
Наведене дозволяє дійти висновку, що Головне управління ДПС у Вінницькій області при визначенні та нарахуванні позивачеві земельного податку за земельні ділянки з кадастровими номерами 0510400000:00:011:0708, 0510400000:00:004:1038, 0510400000:00:004:1345 за 2020-2024 роки діяло поза межами повноважень, не на підставі та не у спосіб, визначених законом, що вказує на протиправність винесених податкових повідомлень-рішень, якими ОСОБА_1 визначено податкові зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2020-2024 роки за згадані вище земельні ділянки.
Визначаючись із тим, чи правомірно нараховано позивачеві податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, колегія суддів враховує наступне.
Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, чинній до 22 травня 2020 року) не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
23 травня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX (далі - Закон № 466).
У зв`язку із цим підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено у редакції, відповідно до якої не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
У 2024 році до цієї норми також внесені зміни, згідно з якими не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
У постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17 Верховний Суд вказав, що сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
В апеляційній скарзі відповідач заперечує можливість застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, з підстав непідтвердження факту використання відповідних об`єктів нерухомості у промисловій діяльності.
Таким чином, у межах наведених відповідачем доводів вирішальним для встановлення права на звільнення об`єктів нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є підтвердження факту використання таких об`єктів у господарській промисловій діяльності.
Податковим органом нараховано позивачеві податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за наступні об`єкти нерухомого майна:
комплекс загальною площею 16 024 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;
нежитлове приміщення загальною площею 814 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ;
нежитлове приміщення загальною площею 1 014,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;
комплекс загальною площею 2 456 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
При цьому контролюючий орган не ставить під сумнів наявності спеціального статусу зазначених вище будівель та віднесення їх до промислових об`єктів.
Водночас, як зазначалося вище, протягом 2020-2025 років позивач здійснював підприємницьку діяльність з виробництва хліба та хлібобулочних виробів, виробництва борошняних та кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, виробництва сухарів та печива, виробництва борошняних та кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання, займався роздрібною торгівлею хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах.
Підтвердженням використання приміщень у господарській діяльності позивача є в тому числі задекларовані позивачем кошти від реалізації виробленої продукції, а також докази реалізації позивачем власно виробленої у таких виробничих приміщеннях продукції (договори поставки, укладені з різними суб`єктами господарювання, та відповідні платіжні документи).
При цьому не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що відповідно до відомостей про джерела отриманих доходів за даними Державного реєстру фізичних осіб позивач отримував дохід від надання деякого майна в оренду, що виключає можливість застосування пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, адже матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували факт надання ОСОБА_1 нерухомого майна в оренду іншим особам.
З приводу тверджень апелянта про відображення товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Камелот" сплату орендних платежів за використання об`єкта нерухомості, адреса якого відповідає адресі об`єкта, належного на праві власності позивачу, то суд першої інстанції цілком обгрунтовано врахував те, що таким об`єктом є земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , і така здається в суборенду.
Відтак не знайшли свого підтвердження міркування про здачу позивачем в оренду згаданого вище об`єкта нерухомого майна.
Підсумовуючи, слід зазначити, що судом першої інстанції в цілому правильно надано оцінку обставинам справи.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова складена в повному обсязі 08 вересня 2026 року
Суддя-доповідач Яремчук К.О.
Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua