Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №240/23903/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/23903/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Любов Анатоліївна

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

09 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач у червні 2023 року був призваний на військову службу до Збройних Сил України у зв`язку з мобілізацією. Проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка входить в підпорядкування і в штат військової частини НОМЕР_1 , в період з 19.07.2023 по 30.07.2025. 31.07.2025 зарахований до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 31 серпня 2025 року № 182-РС був звільнений з військової служби у запас за станом здоров`я у зв`язку з наявністю інвалідності, отриманої під час проходження військової служби. 03 вересня 2025 року наказом №241 командира військової частини НОМЕР_1 позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Вважаючи, що додаткова винагорода відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 виплачувалась відповідачем в неналежному розмірі, позивач звертався неодноразово (05.09.2025, 08.09.2025, 09.09.2025) до військової частини НОМЕР_2 з відповідними заявами, проте відповіді не отримав.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Так, ч.1-4 ст.9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Відповідно до п. 17 Розділу I Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Як зазначалось, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого продовжено відповідними Указами Президента України дотепер.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», 28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі постанова КМУ №168 від 28.02.2022).

В силу п. 1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 (в редакції від 09.11.2023) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до п. 1-1 Постанови №168 в редакції від 16.04.2024, установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (п. 1-2 Постанови №168 в редакції від 16.04.2024).

Відповідно до п. 2 розділу XXXIV Порядку № 260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

- під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

- у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

- із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;

- у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;

- на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

- з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;

- з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

- кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

- у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

- з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Згідно з положеннями п. 3, 4 розділу XXXIV Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (п. 8 розділу XXXIV Порядку № 260).

Враховуючи зазначені норми законодавства, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів (бойових розпоряджень), журналів бойових дій/ведення оперативної обстановки, бойових донесень або постових відомостей, а також рапортів командира підрозділу про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах/виконанні бойових (спеціальних) завдань.

За приписами ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як видно із довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 30.07.2025№151/570 військової частини НОМЕР_2 молодший сержант ОСОБА_1 :

« - дійсно в період з 27.06.2023 по 04.12.2023, з 15.12.2023 по 13.01.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в с. Сенькове Курилівської сільської громади Куп`янського р-ну Харківської обл.

Підстава: журнал бойових дій військової частини НОМЕР_2 (р.н. №672 від 26.06.2023).

- дійсно в період з 24.04.2024 по 20.08.2024, з 05.09.2024 по 28.09.2024, з 21.10.2024 по 30.07.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Оріхів Оріхівської міської громади Пологівського р-ну Запорізької обл.

Підстава: журнал бойових дій військової частини НОМЕР_2 (р.н. № 59т)».

Отже, в період з 27.06.2023 по 04.12.2023, з 15.12.2023 по 13.01.2024, з 24.04.2024 по 20.08.2024, з 05.09.2024 по 28.09.2024, з 21.10.2024 по 30.07.2025 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Судом було витребувано від відповідачів витяги з журналів бойових дій військової частини НОМЕР_2 , бойових наказів, розпоряджень, рапортів та інших доказів, що підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях та заходах із забезпечення оборони України, перебування на визначених позиціях, у зазначені в позові періоди (27.06.2023 по 04.12.2023, з 15.12.2023 по 13.01.2024 з 24.04.2024 по 20.08.2024, з 05.09.2024 по 28.09.2024, з 21.10.2024 по 30.07.2025).

Відповідачами частково виконано вимоги ухвали суду, надано накази Військової частини НОМЕР_3 від 03.09.2023 №459, від 04.12.2023 №782, від 21.12.2023 №821 та довідку Військової частини НОМЕР_4 від 16.01.2026 №69/40 про нараховане позивачу грошове забезпечення за період з 19.07.2023 по 03.09.2025. Інших витребуваних доказів не надано.

Зокрема, згідно із наданими наказами Військової частини НОМЕР_3 від 03.09.2023 №459, від 04.12.2023 №782, від 21.12.2023 №821, позивачу виплачувалась додаткова винагорода за серпень, листопад, грудень 2023 року в розмірі 30 000 грн та 100000грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_4 від 16.01.2026 №69/40 про нараховане позивачу грошове забезпечення за період з 19.07.2023 по 03.09.2025, додаткова винагорода (бойові) була виплачена за: липень 2023 року – 6451,61 грн, серпень 2023 року – 54838,71 грн, вересень 2023 року – 70000грн, жовтень 2023 року -64516,13 грн, листопад 2023 року – 66666,67 грн, грудень 2023 року – 29032,26 грн, січень 2024 року – 9677,42 грн, червень 2024 року – 33333,33 грн, липень 2024 року – 19354,84 грн, серпень 2024 року - 3225,81грн, жовтень 2024 року 12903,23 грн, листопад 2024 року 13333,33 грн, березень 2025 року – 25806,45 грн.

Як зазначалось, відповідачі відзивів на адміністративний позов не надали, тобто відповідачі фактично не заперечують ані проходження позивачем служби у спірний період, ані його участі у заходах із забезпечення оборони України, ані того, що в окремі періоди такі завдання вже були самим відповідачем віднесені до тих, за які підлягає виплаті додаткова винагорода у збільшеному розмірі.

При цьому саме відповідачі є розпорядниками первинних документів, які згідно з пунктом 4 розділу XXXIV Порядку №260 підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах: бойових наказів (розпоряджень), журналів бойових дій, бойових донесень, рапортів командирів.

У постанові від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Судом такі документи (бойові накази (розпорядження), журнали бойових дій) неодноразово були витребувані, однак відповідачі їх не надали, причин неможливості подання вказаних доказів не зазначили, отже не обґрунтували свої рішення про часткову виплату або невиплату у спірний період додаткової винагороди, тобто не довели правомірність своїх дій у судовому процесі.

У разі, якщо відповідні документи перебувають у володінні військової частини, саме на неї покладається обов`язок забезпечити можливість їх дослідження судом.

Суд звертає увагу відповідача, що в силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що відповідач у даних правовідносинах виступає як суб`єкт владних повноважень, на нього розповсюджується у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання критеріїв законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння), викладені у приписах ч.2 ст.2 КАС України, зокрема шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

При цьому, з положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей".

Тобто, усі дії щодо збирання доказів на підтвердження правомірності свого рішення покладено, в першу чергу, на відповідача, як суб`єкта владних повноважень. У разі неможливості подати такі докази відповідач вправі був подати клопотання про витребування доказів судом. Однак, відповідач такого клопотання не заявляв.

Відповідно до ч.9 ст.80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч.4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Як зазначалось, відповідачі відзивів на позов не подали, тому суд вважає доведеним факт неправильного нарахування та виплати відповідачами додаткової винагороди позивачу.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України є підтвердженою, оскільки довідка військової частини НОМЕР_2 від 30.07.2025 №151/570 дає підстави зробити висновок, що вона була видана позивачу, зокрема на підставі витягів з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 , записи про які були вчинені у спірний період.

Додатково суд враховує, що допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили, що вони проходили військову службу у спірний період разом із позивачем. При цьому, їх підрозділ виконував бойові завдання на лінії бойового зіткнення з противником першого ешелону оборони.

В свою чергу дані факти відповідачами не спростовані, з вказівкою на зворотне. Будь-яких належних та допустимих доказів цьому відповідачами не надано.

Суд також враховує, що матеріали справи не містять доказів наявності щодо позивача обставин, які виключають виплату додаткової винагороди або унеможливлюють її виплату у збільшеному розмірі. Відповідачі на такі обставини не посилались і доказів їх існування не надали.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та заявлених позовних вимог, суд вважає, що позивач має право на нарахування додаткової винагороди на період дії воєнного стану, згідно з Постановою №168, у розмірі 100000 грн за період з 27.06.2023 по 04.12.2023, з 15.12.2023 по 13.01.2024 з 24.04.2024 по 20.08.2024, з 05.09.2024 по 28.09.2024, з 21.10.2024 по 30.07.2025, з урахуванням раніше виплачених сум, в розрахунку на місяць пропорційно, за час забезпечення здійснення у цьому періоді заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно та додатково 70000грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А.

Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.