Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №120/9346/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/9346/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова Інна Анатоліївна

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

08 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 122 879,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог контролюючий орган зазначив, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та орендної плати з фізичних осіб, який виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов`язань.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 122 879,88 грн у дохід місцевого бюджету.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, не отримував позовної заяви та ухвали про відкриття провадження, внаслідок чого був позбавлений можливості подати відзив та докази на підтвердження своїх заперечень.

Також апелянт зазначає, що не отримував податкових повідомлень-рішень, на підставі яких контролюючим органом визначено спірну заборгованість.

Крім того, відповідач вказує на відсутність матеріально-правових підстав для нарахування йому податку на нерухоме майно, оскільки належні йому нежитлові будівлі у с. Яришів Могилів-Подільського району Вінницької області використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а тому, на його переконання, не є об`єктами оподаткування відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

До апеляційної скарги відповідачем додано, зокрема, акти обстеження технічного стану сільськогосподарських виробничих будівель, документи щодо права власності на нерухоме майно, реєстраційні свідоцтва на овець, податкові декларації, довідку про відсутність заборгованості станом на 28 березня 2023 року, заяви до контролюючого органу та відповідь ГУ ДПС у Вінницькій області.

ГУ ДПС у Вінницькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Зазначає, що предметом доказування у цій справі є наявність податкового боргу та дотримання передбачених законом умов його стягнення, тоді як правомірність податкових повідомлень-рішень не входить до предмета цього спору. Податкові повідомлення-рішення відповідачем у встановленому порядку не оскаржувались, тому визначені ними грошові зобов`язання є узгодженими.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що податковий борг відповідача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 10 листопада 2023 року №0817000-2411-0230-UA05080130000024964, №0816998-2411-0230-UA05080130000024964 та №0816999-2411-0230-UA05080130000024964.

Податковий борг з орендної плати виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 23 травня 2023 року №286551-2411-0212 та №286550-2411-0212.

Відомості про відповідну заборгованість відображені в інтегрованих картках платника податків.

29 листопада 2023 року контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми «Ф» №0011221-1308-0232, яку направлено відповідачу.

Оскільки податковий борг у добровільному порядку не погашено, контролюючий орган звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За правилами пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1–54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом установленого законом строку, крім випадків, коли протягом такого строку платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі виникнення у платника податків податкового боргу контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Вирішуючи доводи апелянта про те, що податкові повідомлення-рішення ним фактично не отримувались, колегія суддів враховує таке.

За правилами статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному цією статтею, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків чи його представнику.

ПК України пов`язує належність вручення податкового документа не виключно з фактичним одержанням його платником, а й з дотриманням контролюючим органом установленого законом порядку його направлення за податковою адресою.

Матеріалами справи підтверджується направлення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги за податковою адресою відповідача.

При цьому відповідач не стверджує, що на час направлення контролюючим органом відповідних документів його податкова адреса була іншою або що ним у встановленому порядку повідомлялось контролюючому органу про її зміну.

За таких обставин саме по собі посилання апелянта на фактичне неотримання поштової кореспонденції не спростовує дотримання контролюючим органом передбаченого ПК України порядку направлення відповідних документів.

Матеріали справи також не містять доказів оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень від 23 травня 2023 року та 10 листопада 2023 року в адміністративному чи судовому порядку.

Отже, визначені ними грошові зобов`язання набули статусу узгоджених, а після їх несплати у встановлений законом строк — статусу податкового боргу.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності податкових повідомлень-рішень з огляду на незастосування контролюючим органом положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом цієї справи є вимога контролюючого органу про стягнення податкового боргу, а не вимога про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначені відповідні грошові зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 18 червня 2018 року у справі №805/3284/17-а зазначив, що у справі за позовом про стягнення податкового боргу предметом доказування є обставини, які свідчать про наявність передбачених законом підстав для стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, факт її сплати або несплати та дотримання контролюючим органом установленої законом процедури стягнення.

При цьому питання правомірності рішення контролюючого органу, яким визначено грошове зобов`язання, не охоплюється предметом такого позову, якщо відповідне рішення не є предметом оскарження.

Отже, у межах цієї справи апеляційний суд не здійснює правову оцінку правильності визначення контролюючим органом об`єктів оподаткування та наявності у ОСОБА_1 права на застосування передбаченого підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України виключення з об`єктів оподаткування.

Доводи апелянта про те, що він є сільськогосподарським товаровиробником, займається розведенням овець, а телятник, свинарник та кормосклад використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, стосуються матеріальної правомірності визначення податкових зобов`язань відповідними податковими повідомленнями-рішеннями.

Такі обставини можуть бути предметом оцінки суду під час вирішення спору щодо правомірності відповідних податкових повідомлень-рішень, однак не змінюють предмета доказування у цій справі про стягнення узгодженого податкового боргу.

З цих же підстав колегія суддів не надає оцінки доводам сторін щодо того, чи є обов`язковою державна реєстрація фізичної особи як підприємця для застосування положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки вирішення цього питання фактично означало б перевірку матеріальної законності податкових повідомлень-рішень, які не є предметом цього судового провадження.

Крім того, зазначені доводи апелянта стосуються податкових повідомлень-рішень щодо податку на нерухоме майно, тоді як частина податкового боргу, заявленого до стягнення, виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 23 травня 2023 року №286551-2411-0212 та №286550-2411-0212 щодо орендної плати. Апеляційна скарга не містить самостійного правового обґрунтування відсутності відповідного грошового зобов`язання з орендної плати.

Не спростовує висновків суду першої інстанції і надана апелянтом довідка про відсутність заборгованості станом на 28 березня 2023 року.

Зазначена довідка характеризує стан розрахунків платника з бюджетом виключно на 28 березня 2023 року, тоді як податкові повідомлення-рішення, за якими виникла спірна заборгованість, прийняті 23 травня 2023 року та 10 листопада 2023 року.

Тому відсутність податкового боргу станом на 28 березня 2023 року не підтверджує його відсутності після виникнення та узгодження грошових зобов`язань у наступні періоди.

Щодо доводів апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача судом першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що ухвала про відкриття провадження направлялась відповідачу за адресою його зареєстрованого місця проживання, однак відповідне поштове відправлення повернулось до суду із зазначенням про закінчення строку зберігання.

Водночас колегія суддів враховує, що сама по собі відмітка поштового оператора «за закінченням терміну зберігання» не є тотожною відмітці про відмову адресата від отримання кореспонденції або про відсутність особи за відповідною адресою.

Тому висновок суду першої інстанції про безумовну належність повідомлення відповідача лише з огляду на повернення поштового відправлення за закінченням строку його зберігання не може бути визнаний достатньо обґрунтованим.

Разом із тим зазначене процесуальне порушення не призвело до неправильного вирішення справи по суті та було усунуте під час апеляційного перегляду.

Відповідач реалізував право на апеляційне оскарження судового рішення, навів усі заперечення проти позову та подав докази, які, за його твердженням, він був позбавлений можливості подати до суду першої інстанції.

З огляду на обставини непоінформованості відповідача про розгляд справи судом першої інстанції колегія суддів визнає поважними причини неподання таких доказів раніше та враховує їх під час апеляційного перегляду відповідно до частини четвертої статті 308 КАС України.

Разом із тим дослідження зазначених доказів не спростовує встановлених обставин щодо існування нескасованих та неоскаржених податкових повідомлень-рішень, узгодженості визначених ними грошових зобов`язань, їх несплати відповідачем та направлення податкової вимоги.

Надані апелянтом акти обстеження будівель, документи щодо утримання сільськогосподарських тварин та інші докази можуть мати значення насамперед для вирішення питання про матеріальну правомірність визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, що, як зазначено вище, перебуває поза межами предмета цього спору.

Таким чином, хоча суд першої інстанції допустив недоліки при оцінці питання належного повідомлення відповідача про відкриття провадження, наведене не спростовує правильності його висновку по суті заявлених вимог.

Відповідно до частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише у випадку, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Встановлені під час апеляційного перегляду обставини не дають підстав вважати, що відповідний процесуальний недолік призвів до неправильного вирішення спору.

Контролюючим органом підтверджено наявність у відповідача податкового боргу у сумі 122 879,88 грн, визначені податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов`язання не були оскаржені та сплачені, податкову вимогу направлено платнику у передбаченому законом порядку, а доказів погашення податкового боргу матеріали справи не містять.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ГУ ДПС у Вінницькій області.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.