Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №560/18598/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/18598/25 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

09 вересня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області і Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області за № 222030032757 від 01.05.2025 в частині відмови у зарахуванні періоду роботи з 01.08.1984 по 05.11.1986 до страхового стажу та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.08.1984 по 05.11.1986 відповідно до даних трудової книжки серії НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням від 01.05.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, до страхового стажу не зарахований період роботи з 01.08.1984 по 05.11.1986. Вважає спірне рішення в частині відмови у зарахуванні періоду роботи з 01.08.1984 по 05.11.1986 до страхового стажу протиправним, оскільки підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не правильність заповнення трудової книжки, яка здійснюється роботодавцем.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.05.2025 в частині відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періоду роботи з 01.08.1984 по 05.11.1986 до страхового стажу.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.08.1984 по 05.11.1986 відповідно до запису трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.08.1984.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що наявність не засвідченого у встановленому порядку виправлення дати в записі трудової книжки не спростовує факту роботи позивачки та не може бути підставою для незарахування відповідного періоду до її страхового стажу, оскільки відповідальність за належне оформлення трудової книжки покладається на роботодавця, а не на працівника.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись із рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що в записі трудової книжки про прийняття позивачки на роботу наявне не засвідчене в установленому порядку виправлення дати — числа та місяця. На думку скаржника, за таких обставин спірний стаж мав бути підтверджений уточнюючими довідками, іншими документами або показаннями свідків відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

ІІІ.ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до запису трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.08.1984 позивачка з 01.08.1984 по 05.11.1986 працювала методистом науково-методичного відділу Івано-Франківської обласної бібліотеки для юнацтва.

Заява розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням від 01 травня 2025 року № 222030032757 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідних 22 років страхового стажу. Орган Пенсійного фонду визначив наявний страховий стаж у 13 років 10 місяців 15 днів та не зарахував період роботи з 01 серпня 1984 року по 05 листопада 1986 року через не засвідчене виправлення числа і місяця в записі про прийняття на роботу.

Вважаючи протиправним рішення відповідача-2 від 01.05.2025 в частині відмови у зарахуванні періоду роботи з 01.08.1984 по 05.11.1986 до страхового стажу, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі по тексту Закон №1058- ІV).

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1058- ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону №1058- ІV).

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 передбачає перелік документів, які приймаються для підтвердження стажу у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів у ній або наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи. Отже, додаткові документи застосовуються тоді, коли зміст трудової книжки не дає змоги достовірно встановити сам факт роботи або її тривалість. Водночас ця норма не надає органу Пенсійного фонду права автоматично відкидати наявні записи лише через формальний недолік їх оформлення без оцінки змісту записів у сукупності.

На час внесення спірних записів порядок ведення трудових книжок регулювала Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати від 20 червня 1974 року № 162. Пунктом 2.5 цієї Інструкції було передбачено, що виправлення неправильних або неточних записів здійснює адміністрація підприємства, де зроблено відповідний запис.

Обов`язок належного ведення трудової книжки покладався на роботодавця, а не на працівника. Позивачка не мала повноважень самостійно вносити записи, виправляти їх або засвідчувати. Тому недотримання роботодавцем порядку оформлення запису саме собою не може спричиняти для працівника втрату набутого трудового стажу.

Такий підхід відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 677/277/17: недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки для особи, яка допустила порушення, а не для працівника; на працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначених у трудовій книжці.

У постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а Верховний Суд також дійшов висновку, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути самостійною підставою для неврахування відповідного періоду роботи при обчисленні стажу для призначення пенсії; визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не бездоганність оформлення документа.

Колегія суддів враховує, що апелянт не заперечує належності трудової книжки позивачці, не вказує на ознаки підроблення записів, не наводить суперечностей між записами про прийняття та звільнення і не подає жодного доказу того, що позивачка фактично не працювала у зазначений період. Єдиною підставою неврахування стажу визначено незасвідчене виправлення числа та місяця в записі про прийняття на роботу.

Саме по собі таке виправлення не спростовує факту роботи, оскільки трудова книжка містить взаємопов`язані відомості про місце роботи, посаду, дату прийняття та дату звільнення. Доказів, які ставили б під сумнів достовірність цих відомостей або свідчили про іншу тривалість роботи, відповідач не надав.

Довід апелянта про обов`язок позивачки подати уточнюючу довідку або підтвердити стаж показаннями свідків ґрунтується на неправильному застосуванні Порядку № 637.

Такий спосіб підтвердження має допоміжний характер і застосовується за відсутності трудової книжки, необхідних записів або за неможливості встановити з них фактичний період роботи. У цій справі трудова книжка наявна, містить записи про початок і припинення роботи, а їх зміст не спростований іншими доказами.

Крім того, відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести правомірність оскарженого рішення.

Відповідач обмежився констатацією формального дефекту запису, однак не перевірив достовірність відомостей, не навів доказів відсутності трудових відносин і не обґрунтував, чому решта записів трудової книжки не дає змоги встановити спірний період.

Посилання апелянта на правила оформлення трудових книжок не спростовують висновку суду першої інстанції. Такі правила визначають обов`язки роботодавця щодо ведення документа, але не встановлюють безумовної санкції у вигляді позбавлення працівника страхового стажу за будь-яке порушення форми запису.

Суд першої інстанції також правильно визначив орган, на який належить покласти обов`язок зарахувати спірний період. За правилами пунктів 4.2 та 4.3 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, заява позивачки була передана за принципом екстериторіальності Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке розглянуло її по суті та ухвалило оскаржене рішення. Тому саме цей орган є належним суб`єктом для усунення допущеного порушення.

Те, що навіть після зарахування спірного періоду загальна тривалість страхового стажу може залишатися меншою за 22 роки, необхідні позивачці у 2025 році для призначення пенсії після досягнення 63 років згідно з частиною другою статті 26 Закону № 1058-IV, не є підставою для відмови у зарахуванні належно підтвердженого періоду роботи. Суд першої інстанції не зобов`язував відповідача призначити пенсію, а вирішив лише спір щодо конкретного періоду страхового стажу в межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.