Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №240/16625/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/16625/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

09 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Укрпалетсистем" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Укрпалетсистем" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Волинській області на підставі пп. 191.1.4, 191.1.14, п.191.1, ст. 191, пп. 20.1.9, 20.1.10, п. 20.1, ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2, 80.2.5, п. 80.2 ст. 80, пп. 69.2, п.69 Підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Волинській області №1487-п від 29.04.2025 «Про проведення фактичної перевірки ПП «Укрпалетсистем» (код за ЄДРПОУ 32285225)», направлень на перевірку від 29.04.2025 №2181/03-20-09-02-12 та від 06.05.2025 №2312/03-20-09-02-12, проведено з 29.04.2025 по 08.05.2025 фактичну перевірку АЗК та АГЗП (магазин, кафе) №110 (місце роздрібної торгівлі пальним), за адресою: Волинська область, Луцький р-н, с. Рованці, вул. Європейська, буд. 1а, де здійснює господарську діяльність ПП «Укрпалетсистем» (код 32285225) з питань дотримання вимог чинного законодавства, що регулює ліцензування, виробництво, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 09.05.2025 №12995/09-02/32285225 в частині 3 розділу ІІІ якого зазначено, що в ході аналізу електронних копій розрахункових документів створених реєстраторами розрахункових операцій з фіскальними номерами 3000710879, 3000710880, 3000751693 та переданих до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, інформація про які міститься в базах даних ДПС України СОД РРО встановлено факти реалізації алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного податку без надання покупцям в обов`язковому порядку розрахункових документів встановленої форми та змісту із зазначенням обов`язкового реквізиту- цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) на загальну суму 17246,65 грн чим порушено пункти 2, 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями). Реєстр розрахункових операцій проведених з порушенням наведено в додатку №2 до акта перевірки.

Перевіркою встановлено порушення вимог, зокрема: п. 1, п. 2, п.11 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За результатами фактичної перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.05.2025 №318/33-00-07-03 про застосування штрафних санкцій на суму 25 869,97 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ця конституційна норма встановлює фундаментальний принцип законності у діяльності органів влади, який поширюється на всі сфери публічно-правових відносин, включаючи податковий контроль та адміністрування податків і зборів.

У контексті податкових правовідносин цей принцип означає, що контролюючі органи, такі як Державна податкова служба України та її територіальні підрозділи, зобов`язані здійснювати свої повноваження виключно в межах, визначених податковим законодавством, без перевищення або зловживання ними.

Будь-яке рішення чи дія цих органів, що не відповідає цій вимозі, може бути визнане протиправним у судовому порядку.

Таким чином, конституційна норма слугує основою для оцінки правомірності податкових повідомлень-рішень, актів перевірок та інших актів контролюючих органів, забезпечуючи баланс між інтересами держави у забезпеченні надходжень до бюджету та правами платників податків на справедливе оподаткування.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Зокрема, пункт 75.1 статті 75 ПК України передбачає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника, і така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактична перевірка спрямована на перевірку дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Таким чином, фактична перевірка є інструментом оперативного контролю, який дозволяє виявляти порушення в реальному часі або на підставі аналізу даних, накопичених у системах обліку, і її результати можуть слугувати підставою для застосування санкцій за порушення податкового законодавства.

Пункт 80.2 статті 80 ПК України встановлює підстави для проведення фактичної перевірки, зокрема у разі наявності інформації про можливі порушення платником податків законодавства з питань, зазначених у пункті 75.1.3, а також за наявності інших підстав, визначених кодексом.

Пункт 20.1 статті 20 ПК України визначає права контролюючих органів, зокрема право проводити перевірки платників податків у випадках та порядку, встановлених цим кодексом, та право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, передбачені цим кодексом та іншими законами України.

Закон України від 18.06.2024 № 3817-IX "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України.

Стаття 58 цього Закону передбачає, що електронна простежуваність обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, вироблених в Україні або ввезених (імпортованих) на митну територію України відповідно до цього Закону, крім товарів (продукції), що не підлягають маркуванню графічними елементами електронних марок акцизного податку відповідно до Податкового кодексу України, здійснюється шляхом відображення обігу товарів (продукції), маркованих графічними елементами електронних марок акцизного податку, та операцій, пов`язаних з обігом таких товарів (продукції), в Електронній системі.

Для забезпечення можливості визначення фактичного переміщення вироблених в Україні або ввезених на митну територію України товарів (продукції), що підлягають маркуванню графічними елементами електронних марок акцизного податку відповідно до цього Закону, економічні оператори після реєстрації в Електронній системі повинні внести до Електронної системи відомості про:

1) нанесення на одиничну упаковку товару (продукції) графічного елемента електронної марки акцизного податку;

2) нанесення унікального групового ідентифікатора на групову (транспортну) упаковку товару (продукції) (у разі створення унікального групового ідентифікатора);

3) переміщення виробником/імпортером товару/товарів (продукції), маркованих графічними елементами електронних марок акцизного податку, згрупованих у групову (транспортну) упаковку, на склад;

4) відвантаження виробником/імпортером товару/товарів (продукції), маркованих графічними елементами електронних марок акцизного податку, згрупованих у групову (транспортну) упаковку, перевізнику або покупцю/отримувачу;

5) отримання суб`єктом господарювання оптової торгівлі товару/товарів (продукції), маркованих графічними елементами електронних марок акцизного податку, згрупованих у групову (транспортну) упаковку;

6) відвантаження суб`єктом господарювання оптової торгівлі товару/товарів (продукції), маркованих графічними елементами електронних марок акцизного податку, згрупованих у групову (транспортну) упаковку, перевізнику або покупцю/отримувачу;

7) отримання суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі товару/товарів (продукції), маркованих графічними елементами електронних марок акцизного податку, згрупованих у групову (транспортну) упаковку;

8) деактивацію електронної марки акцизного податку;

9) погашення електронної марки акцизного податку (у випадках, визначених абзацами п`ятим і шостим пункту 234.8 статті 234 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в e-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (пункт 226.7 статті 226 ПК України).

Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР), з подальшими змінами та доповненнями, визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Його дія поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Стаття 3 цього Закону встановлює обов`язки суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції. Зокрема, пункт 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов`язує надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі, у тому числі з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти.

Пункт 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов`язує проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Стаття 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за порушення вимог цього Закону. Зокрема, пункт 1 статті 17 передбачає, що до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються штрафні санкції у разі встановлення в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

- 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

- 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз цієї норми дозволяє зробити висновок, що склад правопорушення утворюється за наявності хоча б однієї з обставин, таких як проведення операції на неповну суму, непроведення через РРО або невидача відповідного розрахункового документа, де "відповідний" означає документ, що відповідає всім вимогам форми та змісту.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 деталізує вимоги до реквізитів розрахункових документів.

Згідно з пунктом 2 розділу II цього Положення розрахунковий документ повинен містити, серед іншого, для підакцизних товарів - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер). Цей реквізит є обов`язковим для фіскальних чеків при продажу алкогольних напоїв, і його відсутність робить документ таким, що не відповідає встановленим вимогам, а отже, не може вважатися належним розрахунковим документом.

Пунктом 3 розділу I Положення № 13 передбачено, що відсутність хоча б одного обов`язкового реквізиту позбавляє документ статусу розрахункового.

Наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2020 № 477 затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО).

Згідно з розділом II цього Порядку СОД РРО є інформаційною системою, призначеною для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО, у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО, перевірки справжності та достовірності розрахункових документів. СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

Пункт 7 розділу II Порядку передбачає, що СОД РРО забезпечує збереження документів, створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи, та створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу.

Таким чином, дані з СОД РРО мають статус офіційної інформації, яка може бути використана для встановлення фактів порушень без необхідності надання паперових копій, якщо платник не спростовує їх іншими доказами.

На підставі висновків акту перевірки Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення-рішення від від 29.05.2025 №318/33-00-07-03 про застосування штрафних санкцій на суму 25 869,97 грн, що становить 150 відсотків від вартості проданих з порушеннями товарів, з урахуванням того, що порушення є повторним.

У позовній заяві приватне підприємство "Укрпалетсистем" стверджує, що дані СОД РРО не є достатнім доказом порушення, оскільки розрахунковий документ є доказом продажу, і відсутність реквізиту не робить чек неналежним.

Позивач посилається на те, що відповідач не надав паперових копій фіскальних чеків, а лише реєстри з СОД РРО, які не є належними доказами в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, оцінюючи ці обставини у взаємозв`язку з наведеним законодавством, зазначає, що фактична перевірка проведена відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу, на підставі належних наказу та направлень, що не оскаржуються позивачем.

Відповідно до пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла:

72.1.1. від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація:

- 72.1.1.3. про фінансово - господарські операції платників податків;

- 72.1.1.4. про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Як уже зазначалося, наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2020 № 477 затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, відповідно до якого СОД РРО є офіційною інформаційною системою, що забезпечує збір, зберігання та використання електронних копій розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.

СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).

Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.

Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.

Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.

Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного Суду від 09.09.2024 у справі № 280/6832/23.

Положення пункту 69.2 статті 69 ПК України надають контролюючим органам право використовувати інформацію, отриману з інформаційних систем, зокрема СОД РРО, для здійснення податкового контролю.

Суд зазначає, що дані СОД РРО є належним і допустимим доказом у розумінні статей 73,74 КАС України. Позивач, у свою чергу, не надав жодних доказів, які б спростовували інформацію, що міститься в СОД РРО, зокрема копій фіскальних чеків із фіскальної пам`яті РРО із зазначенням спірного реквізиту.

Відсутність у чеках цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку порушує пункт 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР, який вимагає зазначення цього реквізиту для підакцизних товарів, та пункт 2 статті 3, який зобов`язує видавати розрахунковий документ встановленої форми та змісту.

Згідно з пунктом 3 розділу І Положення № 13 у разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

У постанові від 19.02.2025 у справі № 280/2619/24 Верховний Суд зазначив, що використання інформації з СОД РРО є належною реалізацією податкового контролю, і платник повинен надати копії чеків для спростування.

У цій справі позивач не надав таких доказів, тому висновки податкового органу є обґрунтованими.

Доводи позивача про те, що відсутність окремого реквізиту не перетворює фіскальний чек на неналежний розрахунковий документ, суд вважає безпідставними, оскільки обов`язкові реквізити розрахункового документа визначені імперативними нормами законодавства і не можуть оцінюватися як формальні або другорядні.

Посилання позивача на укладення ліцензійного договору з розробником програмного забезпечення також не впливають на правову оцінку спірних правовідносин, оскільки обов`язок забезпечення дотримання вимог законодавства при здійсненні розрахункових операцій покладається саме на суб`єкта господарювання.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР у разі встановлення факту невидачі відповідного розрахункового документа до суб`єкта господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушенням товарів, а у разі повторного вчинення такого порушення 150 відсотків вартості таких товарів.

Повторність порушення, що слугує підставою для застосування штрафу в розмірі 150 відсотків вартості проданих з порушеннями товарів (робіт, послуг), є наслідком буквального тлумачення тексту пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР.

Згідно з цією нормою фінансові санкції застосовуються у такому порядку:

- 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

- 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Ключовими словами є "за кожне наступне вчинене порушення", що означає, що повторність визначається не за календарним роком, не за періодом між перевірками і не за наявністю попереднього притягнення до відповідальності з остаточним рішенням, а саме за кількістю виявлених та підтверджених фактів (операцій) порушення в межах однієї перевірки або в сукупності виявлених порушень.

Тобто повторним вважається кожний наступний факт порушення після першого зафіксованого в акті перевірки. Це означає, що якщо під час перевірки виявлено кілька (два і більше) окремих розрахункових операцій, проведених з порушенням (наприклад, невидача чека встановленої форми, непроведення операції через РРО, відсутність обов`язкового реквізиту в чеку тощо), то:

- за першу таку операцію застосовується штраф 100 відсотків вартості товарів, проданих з порушенням у цій операції;

- за кожну наступну операцію - 150 відсотків вартості товарів, проданих з порушенням саме в цій операції.

У справі, яка розглядається (фактична перевірка за період з 29.04.2025 по 08.05.2025), акт перевірки від 09.05.2025 №12995/09-02/32285225 та додаток № 2 до нього (реєстр розрахункових операцій) фіксують не одну, а множинні операції реалізації алкогольних напоїв без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) на загальну суму 17246,65 грн (інформація про серію та номер марки акцизного податку, яка відображена в графі "серія та номер МАП" не піддається ідентифікації в системі за допомогою електронного сервісу «Пошук акцизної марки», який працює за посиланням https://cabinet.tax.gov.ua/registers/mark).

Оскільки порушень виявлено кілька (кожна окрема реалізація є окремим фактом невидачі розрахункового документа встановленої форми та змісту), контролюючий орган правомірно кваліфікував першу операцію як порушення, вчинене вперше (100 відсотків), а всі наступні - як наступні порушення (150 відсотків).

Застосований до позивача штраф у розмірі 150 відсотків вартості реалізованих з порушенням алкогольних напоїв відповідає вимогам пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР та є пропорційним характеру допущеного порушення.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 29.05.2025 №318/33-00-07-03 про застосування штрафних санкцій на суму 25 869,97 грн, прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом, а доводи позивача не спростовують встановлених під час перевірки обставин та правомірності застосованих фінансових санкцій.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Укрпалетсистем" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А.

Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.