Вирок від 08 вересня 2026 р. у справі №686/14694/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/14694/26

Провадження № 11-кп/820/556/26

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Хмельницької окружної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 червня 2026 року у кримінальному провадженні №12025243000003701, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 грудня 2025 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Хмельницький, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, тимчасово не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України та на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2026 року про виправлення описки, та

В С Т А Н О В И Л А :

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 червня 2026 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік. Покладено на ОСОБА_6 обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2026 року виправлено описку у вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 червня 2026 року стосовно ОСОБА_6 , а саме у шістнадцятому абзаці мотивувальної частини та в першому абзаці резолютивної частини вказаного вироку видом покарання, до якого засуджено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід вважати «позбавлення волі» замість помилково зазначеного «обмеження волі».

Відповідно до вироку суду, постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 червня 2022 року у справі № 686/11608/22, яка набрала законної сили 24 червня 2022 року, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього відповідно до положень ч.2 ст.36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Окрім того, постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 686/15091/23 від 21 червня 2023 року, яка набрала законної сили 04 липня 2023 року, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 КУпАП, ч.2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 7 (сім) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Також, постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 686/27808/23 від 27 жовтня 2023 року, яка набрала законної сили 07 листопада 2023 року, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 років без оплатного вилучення транспортного засобу та на підставі ч.3 ст.30 КУпАП, шляхом приєднання невідбутої частини стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, накладеного постановою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.06.2023, визначено остаточне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн. з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 9 років 08 місяців 07 днів, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Таким чином, ОСОБА_6 , достовірно знаючи про позбавлення його права керування транспортними засобами постановами Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 червня 2022 року у справі № 686/11608/22, яка набрала законної сили 24 червня 2022 року, від 21 червня 2023 року у справі №686/15091/23, яка набрала законної сили 04 липня 2023 року та від 27 жовтня 2023 року у справі № 686/27808/23, яка набрала законної сили 07 листопада 2023 року, маючи реальну можливість їх виконувати в частині позбавлення права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, в порушення вимог ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ст.129 Конституції України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, ОСОБА_6 , ухилився від виконання постанов суду, що набрали законної сили, а саме продовжував керувати транспортним засобом за наступних обставин.

Так, 16 грудня 2025 року, о 00 годині 16 хвилин, ОСОБА_6 перебуваючи в с. Карпівці, провулок Весняна,1, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, керував транспортним засобом марки «ВАЗ», моделі «2107» д.н.з. НОМЕР_1 , у зв`язку з чим на останнього працівниками ВнП №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 686/298/26 від 12 січня 2026р. ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік. Рішення набрало законної сили 23 січня 2026 року.

Таким чином, ОСОБА_6 , будучи ознайомленим із постановами суду про визнання винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, що набрали законної сили, якими до нього застосовано адміністративне стягнення, що має індивідуальний характер у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не виконав судові рішення, маючи реальну можливість виконувати вищезазначені постанови суду, які набрали законної сили, а саме постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, по справах №686/11608/22 від 13 червня 2022 року, №686/15091/23 від 21 червня 2023 року та №686/27808/23 від 27 жовтня 2023, в частині позбавлення права керування транспортними засобами.

За умисне невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, ОСОБА_8 підлягає кримінальній відповідальності за ч.1 ст.382 КК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В поданій апеляційній скарзі прокурор Хмельницької окружної прокуратури ОСОБА_7 просить вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.06.2026 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасувати у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покаранню ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч.1 ст.382 КК України у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов?язати ОСОБА_6 періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без дозволу органу пробації. В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 19.06.2026 про виправлення описки у вироку Хмельницького міськрайонного суду від 16.06.2026 скасувати у зв?язку з істотним порушенням вимог кримінальногопроцесуального закону.

Не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення прокурор зазначає, що при ухваленні вироку та призначенні покарання, без жодної мотивації, незаконно призначено ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст.382 КК України у виді 1 року обмеження волі, що взагалі не передбачено санкцією вказаної статті, як наслідок судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що у свою чергу потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м?якість, що відповідно до ст.409, 413, 414 КПК України є підставою для скасування судового рішення.

Окрім того, постановлена місцевим судом ухвала від 19.06.2026 про виправлення описки в даному випадку не ґрунтується на вимогах закону, оскільки виходячи з положень ст.379 КІК суд має право за власною ініціативою або за заявою учасників кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні лише допущені описки та очевидні арифметичні помилки.

Питання щодо неправильного застосування норм кримінального закону та призначення покарання, допущеного судом першої інстанції, віднесено до компетенції суду апеляційної інстанції, і не є опискою, яку місцевий суд може виправити самостійно,

Таким чином, ухваливши за власною ініціативою виправити в резолютивній частині «видом покарання до якого засуджено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , слід вважати позбавлення волі замість помилково зазначеного обмеження волі» місцевий суд фактично взяв на себе повноваження суду апеляційної інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги, вважала, що ухвала про виправлення описки та вирок,в частині призначеного покарання, стосовно ОСОБА_6 підлягають скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Обвинувачений ОСОБА_6 визнав доводи апеляційної скарги та не заперечував проти їх задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги у її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, дав належну юридичну оцінку його діям і у відповідності до вимог норм Кримінального кодексу України правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.382 КК України.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.382 КК України ніким із учасників судового провадження не оскаржується, а тому, відповідно до положень частини 1 статті 404 КПК України, фактичні обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, доведеність вини й кваліфікація злочинних дій в апеляційному порядку не перевіряються.

В апеляційній скарзі прокурор оскаржує рішення суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання та просить його скасувати в цій частині, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також просить скасувати ухвалу про виправлення описки.

Колегія судів вважає слушними доводи прокурора про неправильне застосування законупро кримінальну відповідальністьсудом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому, а також про порушенням вимог кримінального процесуального закону при постановленні ухвали про виправлення описки.

Так, вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16червня 2026 року ОСОБА_6 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та йому призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.

Відповідно до статті 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Згідно зі статтею 65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтями 69 і 69-2 цього Кодексу.

Висновки з усіх питань, пов`язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.

Разом з цим, вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 червня 2026 року ОСОБА_6 за ч.1 ст. 382 КК України призначено покарання у виді одного року обмеження волі.

Санкцією ч.1 ст.382 КК України передбачено покарання у виді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Виходячи з положень ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім визначених цією статтею випадків, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК України.

Проте, місцевий суд, призначаючи покарання ОСОБА_6 нижче від найнижчої межі санкції ч.1 ст. 382 КК України - у виді обмеження волі, не послався на вимоги ч.1 ст.69 КК України у резолютивній частині оскаржуваного вироку, а також у мотивувальній частині вироку не зазначив, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вказаного злочину і впливають на пом`якшення покарання, тобто суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно вимог ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність визнається в тому числі незастосування судом закону, який підлягає застосуванню , а також застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

На підставі вимог ст. 404 КПК України та враховуючи усталену судову практику, апеляційний суд перевіряє вирок у межах апеляційної скарги і не повинен наводити у своєму вироку доводи на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оспорювались в апеляційній скарзі, і скасовує вирок цього суду лише в тій частині, у який визнав його незаконним чи необґрунтованим. Зокрема, якщо в апеляційній скарзі порушено питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв`язку з необхідністю застосувати більш суворе покарання або через неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, апеляційний суд не наводить у вироку докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні злочину, доводи щодо кваліфікації діяння тощо.Враховуючи наведені норми кримінального процесуального закону, колегія суддів не проводила судове слідство з метою з`ясування тих фактичних обставин справи, які взагалі не оспорюють.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги вимоги частини 1 статті 420 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, у зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, оскільки суд призначив покарання за ч.1 ст.382 КК України у виді обмеження волі, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст.382 КК України, без належного обґрунтування та застосування частини 1 статті 69 КК України.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи (справа Ізмайлов проти Росії від 16.10.2008).

Керуючись загальними засадами призначення покарання, а саме статтею 65 КК України, суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.

При призначені ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст.382 КК України, його виду та розміру, колегія суддів враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, що пом`якшує йому покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 згідно ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Також суд враховує, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має сім`ю, на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, при цьому він офіційно не працевлаштований, стосовно нього у державній виконавчій службі наявні виконавчі провадження щодо виконання постанов суду в частині покарання у виді штрафу.

Відповідно до позиції Верховного суду, викладеної у справі № 629/2739/18 від 03.02.2021, згідно з якою частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Тобто такі обставини або сукупність обставин мають одночасно відповідати двом умовам: вони визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку підстави для призначення покарання нижче від найнижчої межі санкції інкримінованої статті, відповідно до ч.1 ст. 69 КК України відсутні, оскільки наявні обставини, що пом`якшують покарання колегія суддів не може визнати такими, що свідчать про значне зменшення суспільної небезпеки особи обвинуваченого і вчиненого ним кримінального правопорушення, тому обвинуваченому з урахуванням його особи та обставин, що пом`якшують покарання, необхідно призначити покарання з огляду на положення ст. 65 КК України та вимоги апеляційної скарги прокурора в ме жах санкції ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один)рік, яке буде справедливим і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу винного, а також інші обставини справи, обставини, які пом`якшують покарання та знижують ступінь небезпечності обвинуваченого для суспільства, дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, у відповідності до ст.75 КК України та прийняв рішенняпро звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов`язків.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що прокурором в апеляційній скарзі не ставилося питання про неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, крім того, у справі є наявними ряд пом`якшуючих обставин та даних про особу обвинуваченого, які дають правові підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від реального відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, виходячи з таких міркувань.

Як встановлено в ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії нетяжких, одружений, має сім`ю, на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, на спеціальних обліках не перебуває.

Таким чином, крім встановлених та врахованих при призначенні покарання судом першої інстанції обставин, колегія суддів також бере до уваги, що обвинувачений визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому.

Сукупність наведених обставин, а саме ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке належить до категорії нетяжких, наведені дані про особу винного, а також інші обставини справи,приводить колегію суддів до переконання пронаявність достатніх підстав вважати, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Колегія суддів вважає, що призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України відповідає його меті та загальним засадам, визначеним у статтях 50, 65 КК України, а також принципам законності, індивідуалізації, справедливості та співмірності.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку, у зв`язку із неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність, що у свою чергу потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, задовольнивши в цій частині апеляційну скаргу прокурора.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора в частині оскарження ухвали суду про виправлення описки, як такої, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, то апеляційний суд цілком погоджується із зазначеною позицією прокурора.

В цій частині колегія суддів зауважує, що відповідно до ч.1 ст.379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні орфографічні, технічні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Разом з тим, відповідно до змісту ухвали про виправлення описки від 19 червня 2026, суд виправляючи допущену у вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 червня 2026 року помилку в резолютивній частині вироку зазначив, що «видом покарання до якого засуджено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , слід вважати позбавлення волі замість помилково зазначеного обмеження волі» та місцевий суд фактично взяв на себе повноваження суду апеляційної інстанції.

Тобто фактично суд змінив суть судового рішення, що є неприпустимим та законом не дозволяється.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.10.2021 року (справа №296/6496/19), однією з гарантій забезпечення правової визначеності, елементом стабільності судового рішення та його законної сили є його незмінність. Суд, який ухвалив рішення, після його проголошення, не має права його змінити або скасувати.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо).

Суд вправі вирішувати питання щодо виправлення описок та арифметичних помилок, коли їх виправлення не стосується суті вироку і не тягне погіршення становища обвинуваченого.

Однак, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи, а отже, виправлення допущених у вироку та ухвалі описок чи арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть цих судових рішень.

Допущені судом першої інстанції при постановленні ухвали про виправлення описки порушення є істотними.

Відповідно до ч.1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Оскільки допущене судом першої інстанції порушення є істотним, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу суду першої інстанції про виправлення описки необхідно скасувати.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора, вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного обвинуваченому покарання, у зв`язку неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також підлягає скасуванню ухвала Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2026 року про виправлення описки у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Хмельницької окружної прокуратури задовольнити.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 червня 2026 року стосовно ОСОБА_6 в частині призначеного покарання та ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2026 року про виправлення описки, скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без дозволу органу пробації.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3