Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №674/11/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 674/11/26

Провадження № 22-ц/820/1733/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 08 травня 2026 року (суддя Барателі Д.Т.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року ТОВ «Кошельок» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 22565,20 грн.

В обґрунтування позову вказало, що 27.06.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/) було укладено кредитний договір 2869501085-382459, (далі-Договір), у письмовій формі, у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов Договору, ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту становить 7000 грн.; початковий строк кредитування становить 21 днів; дисконтна процентна ставка становить 1,16% на добу за початковий строк кредитування (лояльний період) визначений п. 3.6., п. 3.7. договору; базова процентна ставка, становить 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом визначений п.3.5., 3.6., 3.7., 3.8. договору

Згідно з п.п. 3.6., 3.7. Договору строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, з 18.07.2021 року до 15.10.2022 року за ставкою 2,2% на добу.

Відповідачкою належним чином умови кредитного договору не виконувались, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість по сплаті кредиту та процентів за користуваннякредитом у розмірі 22565,20 грн., з яких 7000 грн. - тіло кредиту, 15565,20 грн. заборгованість за відсотками.

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 08 травня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «Кошельок» відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт надання ТОВ «Кошельок» ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 7000 грн на підставі кредитного договору № 2869501085-382459 від 27.06.2021 року.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кошельок» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, вирішити питання судових витрат.

На обґрунтування скарги позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://koshelok.ua/ відповідач, використовуючи номер телефону НОМЕР_1 ідентифікувався в ІТС, зазначивши свої особисті дані: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, та зайшов в особистий кабінет, позивач перевірив статус клієнта, далі відповідач надав всю необхідну інформацію для належної пропозиції, номер банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, після чого відбулося погодження заявки на кредит, та позивачем сформовано пропозицію укласти Договір, далі позивач направив (розмістив) відповідачу в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови Договору; після цього відповідачу на номер телефону НОМЕР_1 , було відправлено смс-повідомлення про успішний розгляд його заявки на кредит та необхідність ознайомитися з договором в особистому кабінеті. Позивач відправив в смс-повідомленні на зазначений номер телефону відповідача одноразовий ідентифікатор -9898-, відповідач ознайомився з офертою позивача та прийняв її умови.

Далі відповідач надіслав позивачу акцепт 12.10.2021 року та підписала Договір одноразовим ідентифікатором -9898-. Після цього в особистому кабінеті відповідача відобразився підписаний Договір та додатки до нього, а також Правила для цілодобового онлайн-доступу.

Отже, відповідач, здійснив дії, які чітко свідчить про його свідомий вибір та волевиявлення на укладання Договору, без цих дій саме з боку відповідача укладання договору було б неможливе.

Зазначає, що відповідачем не надано суду доказів про те, що телефонний номер НОМЕР_1 , із використанням якого здійснювалося підписання Договору, у момент укладення Договору йому не належав та використовувався іншою особою без його відома чи доручення, що Договір укладено іншою особою за відсутністю його волевиявлення.

Відповідач продовжив користуватися кредитом після закінчення Лояльного періоду, що за Договором є відкладальною обставиною, внаслідок настання якої строк користування кредитом продовжився до 111 днів з моменту укладення Договору. Відповідно нарахування процентів за користування кредитом у цей період, розмір яких обумовлений пунктом 3.8. Договору, є законним.

Позичальник, отримавши гроші від кредитора, користувався кредитом, але жодного разу не сплатив навіть процентів. Внаслідок такої недобросовісної поведінки позичальника утворилася заборгованість за кредитом. При цьому позичальник жодного разу не зв`язався з кредитором, аби врегулювати питання наявної заборгованості

Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників по справі не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 27 червня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір № 2869501085-382459 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

За умовами п. 1.1 Договору ТОВ «Кошельок» надає позичальнику грошові кошти в розмірі 7000 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. договору кредит надається строком на 21 днів («Лояльний період»), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. Сторони погодили, що встановлений в пункті 2.1. договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

Кредит надається позичальнику, згідно з його заявою шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заявці (пункт 2.4. договору).

За змістом пунктів 3.1., 3.3. договору проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом. Сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з графіком платежів, що є додатком до цього договору.

Згідно пункту 3.5 договору сторони погоджуються, що у випадку користування Кредитом з боку Позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановлений п.2.1 Договору або додатковими угодами між Сторонами зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.3.4 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2,2% за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту.

Пунктом 3.6. Договору встановлено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення початкового періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на умовах, визначених п.п. 3.7., 3.8.

Згідно з п. 3.7. Договору, зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення «лояльного періоду», але не більше ніж на 90 днів після закінчення «лояльного періоду».

Відповідно до п. 3.8. Договору, з наступного дня після закінчення «лояльного періоду» позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730% річних, що становить 2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Згідно з п. 4.1.1. Договору, позичальник зобов`язаний вчасно здійснювати платежі щодо погашення кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом, відповідно до графіку платежів.

На підставі п. 4.1.3. Договору, позичальник зобов`язався у випадку прострочення сплати частини або всі всієї суми кредиту сплатити нараховані проценти за користування кредитом виходячи з фактичного строку користування кредитом, включаючи день погашення.

Відповідно до п. 9.4. Договору невід`ємною частиною цього договору є Правила надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок». Уклавши даний договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких знаходиться на сайті кредитодавця: https://koshelok.net.

Розділ "Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін" містить дані позичальника ОСОБА_1 із зазначенням її персональних даних, номеру телефону та електронної пошти.

Додатком № 1 до договору № 2869501085-382459 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту є графік розрахунків від 27.06.2021 року.

27 червня 2021 року ТОВ «Кошельок» на виконання умов Договору перерахувало на картковий рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 7000 грн., з призначенням платежу "Видача кредитних коштів, договір займу № 2869501085-382459", що підтверджується листом ТОВ «ТАС ЛІНК».

За листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 28.01.2026 № 20.1.0.0.0/7-260126/113500 АТ КБ "ПриватБанк" повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у Банку банківську картку № НОМЕР_2 не емітовано, зазначена картка в Банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 , а тому надати запитувану інформацію щодо рахунку, відкритого для обслуговування цієї картки на ім`я відповідачки, неможливо. Одночасно Банк зазначив, що встановити особу, на ім`я якої могло бути емітовано картку, неможливо.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 27 червня 2021 року ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір № 2869501085-382459, підписаний відповідачем електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 7000 грн., і згідно п. 2.2 договору сторони погодили, що кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит в строк не пізніше 2 банківських днів від дати підписання цього договору.

Обставини укладення договору встановлені судом та не спростовані матеріалами справи.

Разом із тим, кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки на відміну від договору позики набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Це, в свою чергу, надає сторонам кредитного договору право на відмову від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором. Таким чином, укладення кредитного договору підтверджує наявність правовідносин, що наділяє сторін певними правами і обов`язками, однак сам факт укладення договору не є беззаперечним доказом наявності заборгованості.

Апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), у якій зазначено, що згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Статтею 13 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти електронний договір (оферту), протягом строку для відповіді не здійснила оплату відповідно до зазначених у пропозиції умов, така пропозиція вважається неприйнятою.

Оцінюючи докази, надані ТОВ «Кошельок» на підтвердження надання ОСОБА_1 кредитних коштів, а саме копію повідомлення системи ТОВ "ТАС ЛІНК", суд першої інстанції встановив, що 27.06.2021 о 15:10:27 через зазначену платіжну систему здійснено зарахування суми 7 000,00 грн. на карту № НОМЕР_2 з призначенням платежу "Видача кредитних коштів, договір займу № 2869501085-382459", тобто в цьому документі номер кредитної картки, на яку здійснено переказ кредитних коштів, вказано лише частково, за яким неможливо встановити повний номер картки, як і неможливо встановити власника цієї картки. Теж не зазначено ПІБ особи, на рахунок якої здійснено переказ, також відсутній РНОКПП цієї особи, тобто зі змісту наданого доказу неможливо ідентифікувати отримувача.

Крім того, згідно п. 2.4. договору, кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заявці. Отже, передумовою надання кредиту шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта є його заявка із зазначенням банківського карткового рахунку, на який товариство має перерахувати необхідні позичальнику кошти, але позивачем не надано копії такої заявки, як і не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів.

В матеріалах справи наявний лист АТ КБ "ПриватБанк", де зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у Банку банківську картку № НОМЕР_2 не емітовано, зазначена картка в Банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 , а тому надати запитувану інформацію щодо рахунку, відкритого для обслуговування цієї картки на ім`я відповідачки, неможливо. Одночасно Банк зазначив, що встановити особу, на ім`я якої могло бути емітовано картку, неможливо.

Таким чином, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, проаналізувавши всі доводи сторін, дослідивши та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справах доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, про недоведеність надання ТОВ «Кошельок» кредитних коштів ОСОБА_1 та їх використання останньою.

Аргументи позивача в апеляційній скарзі щодо правомірності нарахування процентів за користування кредитом після закінчення лояльного періоду не впливають на правильність судового рішення, яким встановлено, що позивачем не доведено обставин надання відповідачу кредитних коштів взагалі.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, тому відсутні підстави, визначені статтею 141 ЦПК України для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» залишити без задоволення.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 08 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 08 вересня 2026 року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк