Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №449/748/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 449/748/26 Головуючий у 1 інстанції: Гуняк О.Я.

Провадження № 33/811/1430/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Тимошика І.Я. на постанову судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 16 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП ,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдеяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 по місцю проживання в м.Бібрка, неналежним чином займається вихованням свого малолітнього сина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 20.04.2026 р. біля 15 години в м. Бібрка по вул. Л.Курбаса, на території Бібрського ліцею пошкодив мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А-17», який належав малолітній ОСОБА_3 вартістю біля 11 000 грн.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Тимошик І.Я. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 15 червня 2026 року та закрити провадження у справі.

Зазначає, що копію постанови ОСОБА_1 отримала в суді лише 26 липня 2026 року, а відтак вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови судді пропущено з поважних причин.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що у постанові судді помилково зазначено, що ОСОБА_1 у судовому засіданні вину визнала частково, оскільки остання своєї вини у вчиненому не визнавала.

Вважає, що окрім протоколу та рапорта працівника поліції у справі відсутні докази того, що ОСОБА_1 вчинила інкриміноване їй правопорушення.

Зауважує, що у матеріалах справи відсутній повний відеозапис події, а інформація щодо, ніби, скоєного ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, не реєструвалась в журналі ЄО відділу поліції.

Вказує, що ОСОБА_1 не була присутня під час складання протоколу, та такий складався без понятих чи свідків; ОСОБА_1 не було роз`яснено її прав та обов`язків, передбачених ст. 268 КУпАП.

ОСОБА_1 , захисник Тимошик І.Я., які були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, причини своєї неявки апеляційному суду не повідомили та клопотання про відкладення розгляду справи не подали.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що законодавством встановлені досить короткі строки розгляду апеляційної скарги, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка ОСОБА_1 та захисника Тимошик І.Я. в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення в її точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Висновки суду, викладені в постанові щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП, є обґрунтованими і відповідають дослідженим доказам у справі, яким суддя надав відповідну правову оцінку.

Так, ч.1 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.

Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям, тощо), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні. одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст.184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх. А об`єктивна сторона за ч.1 ст.184 КУпАП полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Згідно з протоколом ОСОБА_1 поставлено у провину те, що вона по місцю проживання в м.Бібрка, неналежним чином займається вихованням свого малолітнього сина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 20.04.2026 р. біля 15 години в м. Бібрка по вул. Л.Курбаса, на території Бібрського ліцею пошкодив мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А-17», який належав малолітній ОСОБА_3 вартістю 11 000 грн.

Вина ОСОБА_1 у вчинені правопорушення підтверджується доказами у справі, а саме: довідкою про результати проведення перевірки за зверненням гр. ОСОБА_5 жительки м. Бібрка, повідомила про крадіжку телефона марки Самсунг А17, яки належить її донці ОСОБА_3 (а.с. 4); рапортом ст.інспектора ВнП №2 Львівського РУП №2 ГУ НП у Львівській області Петріва Б.І. від 21.04.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 22.04.2026 (а.с. 7); письмовими поясненнями ОСОБА_6 від 22.04.2026 (а.с. 8); письмовими поясненнями ОСОБА_7 від 22.04.2026 (а.с. 9); письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 18.05.2026 (а.с. 10).

Відтак, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і вірно врахував обставини, зазначені у наданих доказах.

При цьому в апеляційній скарзі не наведено переконливих доводів, підтверджених відповідними доказами, які б давали апеляційному суду підстави ставити під сумнів правильно встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи.

Доводи апелянта про те, що інформація про адміністративне правопорушення не реєструвалась у журналі ЄО відділу поліції, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки з рапорту ст. інспектора-чергового ВнП №2 Львівського РУП №2 ГУ НП у Львівській області Петріва Б.І. вбачається, що такий доповідав про те, що 21.04.2026 отримано заяву та зареєстровано ЄО за №1897 від 21.04.2026, як крадіжка мобільного телефону про яку повідомила заявниця ОСОБА_5 , вказавши, що 21.04.2026 о 15:54 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 21.04.2026 о 15:52 год. за адресою: Львівський район с. Бібрка, вул. Уляни Кравченко, заявниця повідомила про крадіжку телефону марки Самсунг А17 сірого кольору в коричневому чохлі, н.т. НОМЕР_1 (а.с. 6).

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що протокол було складено без участі ОСОБА_1 , оскільки як вбачається з матеріалів справи 18.05.2026 у ОСОБА_1 було відібрано пояснення (а.с. 10) та 18.05.2026 складено протокол серії ВБА №215272 за ч.1 ст. 184 КУпАП, роз`яснено права згідно ст. 268 КУпАП, копія протоколу була вручена ОСОБА_1 про, що є відповідна відмітка у протоколі.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги стосовно того, що в постанові суду висновки не відповідають фактичним обставинам справи, є неспроможними та такими, що спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи.

Наявний у справі протокол про адміністративні правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, під час апеляційного перегляду не встановлено.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу порушника та наклав стягнення в межах, встановлених цим Кодексом. Саме таке стягнення, на думку апеляційного суду, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 .

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

поновити захиснику Тимошику Ігорю Ярославовичу строк апеляційного оскарження.

Постанову судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 16 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Тимошика І.Я. - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк