Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №454/2241/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 454/2241/26 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А.

Провадження № 33/811/1433/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника – адвоката Пилипіва В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника Пилипіва В.І. в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 25 червня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 25.05.2026 року 15.20год. в с. Добрячин на автодорозі Добрячин-Борятин Шептицького району Львівської області, керував мотоциклом марки «ИЖ», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`янінні відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Пилипів В.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 25 червня 2026 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження зазначає, що ОСОБА_1 не брав участі в розгляді справи, про дату час та місце розгляду справи його суд не повідомив, копію постанови на його адресу також направлено не було, таку копію він отримав лише 22.07.2026 року.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що постанова Сокальського районного суду Львівської області є незаконною та прийнятою із грубим порушенням норм процесуального права.

Звертає увагу, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів належного повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про дату, час та місце розгляду справи, за результатами якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Вважає, що з метою реалізації зазначених у ст. 268 КУпАП прав, розгляд справи без наявної інформації про належне повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про дату, час та місце розгляду справи (якщо така особа не з`явилась) є недопустимим.

Зауважує, що суддею не перевірено факт належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи.

Вказує на недоліки поштового відправлення R067194609199, які викликають обґрунтовані сумніви в тому, що адресату взагалі було відомо про наявність такого відправлення у відділенні поштового зв`язку за місцем його проживання.

На підставі наведеного, враховуючи те, що суд не мав процесуального права розглядати справу за одне засідання, не маючи доказів належного вручення повістки або юридично зафіксованої причини її невручення; добросовісну поведінку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та який вживав заходів для з`ясування дати, часу та місця розгляду справи, самостійно встановив суд, який розглянув його справу без належного повідомлення; заперечення його винуватості, який не визнавав відмову від проходження огляду на стан сп`яніння шляхом відмови від підпису в направленні, грубе порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття постанови, вважає, що судове рішення від 25.06.2026 року підлягає скасуванню.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце його проведення, не з`явився. Захисник Пилипів В.І. у суді апеляційної інстанції не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 .

За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 .

У суді апеляційної інстанції захисник Пилипів В.І. апеляційну скаргу підтримав, просив її задоволити.

Заслухавши захисника Пилипіва В.І., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши усі матеріали справи, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд.

Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

З протоколу серії ЕПР1 №675217 від 25 травня 2026 року (а.с. 1) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук.

З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі.

Наявним у матеріалах справи відеозаписом підтверджується, що працівники поліції зупинили транспортний засіб мотоцикл марки «ИЖ», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Під час спілкування із ОСОБА_1 поліцейський виявив у нього ознаки алкогольного сп`яніння, тому пред`явив вимогу про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі. Проте, ОСОБА_1 відмовився від огляду, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, що і стало підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наведені докази у своїй сукупності спростовують доводи апеляційної скарги, вказують на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а отже і на факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння незалежно від факту перебування особи у такому стані.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції про доведеність відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що п. 2.5 ПДР встановлює обов`язок водія, а не право, пройти на вимогу поліцейського в установленому порядку медичний огляд на визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння і жодних винятків для цього правила дорожнього руху не містять.

На підставі п.2.5 ПДР, поліцейським було пред`явлена вимога ОСОБА_1 про проходження огляду, від якого останній відмовився.

На переконання апеляційного суду, працівниками поліції дотримані вимоги закону щодо засвідчення факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, тому твердження апелянта про зворотне не заслуговують на увагу.

Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Надаючи юридичну оцінку доводам апеляційної скарги про порушення передбачених ст.268 КУпАП прав ОСОБА_1 та розгляд справи без його участі, апеляційний суд виходить з наступного.

Хоча на момент перебування справи про адміністративне правопорушення в провадженні суду першої інстанції ОСОБА_1 участі не приймав, проте в подальшому він скористався правом на правничу допомогу та його інтереси були представлені захисником, який подав апеляційну скаргу.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не був обмежений у передбачених ст.268 КУпАП правах, в тому числі і в правах бути присутнім в апеляційному суді, заявляти клопотання та подавати докази.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність порушення передбачених ст.268 КУпАП прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі й на захист.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Поновити захиснику Пилипіву Василю Івановичу строк на апеляційне оскарження постанови судді

Постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 25 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Пилипіва В.І. - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк