Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №442/5587/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/5587/26 Головуючий у 1 інстанції: Кучаковський Ю.С.

Провадження № 33/811/1429/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Гирича О.В., потерпілої – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника – адвоката Гирича О.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 серпня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 (одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 14.07.2026 близько 22 год. 15 хв. у АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме, нецензурно виражався, ображав, шарпав за одяг, кинув на підлогу, чим своїми діями завдав шкоду психічному здоров`ю потерпілій. Таким чином ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, 14.07.2026 о 22 год. 15 хв. ОСОБА_1 за місцем свого проживання АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_3 психологічного характеру, ображав їх нецензурними словами внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілих. Таким чином ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Гирич О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 серпня 2026 року, провадження по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що суд першої інстанції не мав достатньо допустимих доказів для встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, визнав його винуватість доведеною помилково, недостатньо врахувавши закріплений в Конституції України принцип презумпції невинуватості особи.

На думку апелянта, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації (побутової сварки) із використанням образливих слів не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Переконаний, що при прийнятті рішення про винуватість ОСОБА_1 суддя першої інстанції не звернув уваги на належність та допустимість доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства. Стверджує, що конфлікт, який має місце в сім`ї виник з приводу виховання дітей, а тому не може ототожнюватися із домашнім насильством, передбаченим ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП.

Зауважує, що конфлікт між колишнім подружжям триває вже кілька років, а не з січня 2026 року, про що було зазначено у рішенні суду про розірвання шлюбу за 2024 рік.

Захисник заперечує твердження ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 її вдарив ногою в поперек, під час конфлікту, який мав місце в під`їзді багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та звертає увагу, що на місці події було як мінімум два свідки - сусіди, мешканці цього будинку, один з яких був в стані алкогольного сп`яніння, і саме об нього ОСОБА_2 перечепилася та впала на сходи разом з ним (сусідом).

Окрім цього, вважає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 нецензурно виражався в сторону дітей чи вчиняв на них психологічний чи інший тиск. Погоджується, що ОСОБА_1 дійсно мав неприязну розмову, сварку з колишньою дружиною ОСОБА_2 , проте ця сварка не мала жодного стосунку до дітей.

ОСОБА_1 , захисник Гирич О.В. апеляційну скаргу підтримали, просили задоволити.

Потерпіла ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечила, просила постанову судді залишити без змін.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суддя зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Вказані вимоги суддею першої інстанції були виконані в повному обсязі.

Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Даний висновок судді підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, яким судом була надана належна оцінка, зокрема: даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 15.07.2026 серії ВБА № 210460, згідно з яким ОСОБА_1 14.07.2026 близько 22 год. 15 хв. у АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме, нецензурно виражався, ображав, шарпав за одяг, кинув на підлогу, чим своїми діями завдав шкоду психічному здоров`ю потерпілій, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Підставою для складання вказаного протоколу стала заява ОСОБА_2 від 14.07.2026 (а.с. 3), згідно з якою остання просила вжити заходів щодо колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного і фізичного характеру.

Викладене у заяві та письмових поясненнях також підтверджується формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (а.с. 7).

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, взаємоузгоджуються між собою, у зв`язку з чим твердження захисника Гирича О.В. про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є необґрунтованими.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 поставлено у провивну вчинення психологічного та фізичного насильства, яке у розумінні п. 14, п.17 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Складений протокол про адміністративне правопорушення з додержанням вимог КУпАП містить у собі суть адміністративного правопорушення, опис установлених обставин із зазначенням порушення, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Достовірність даних, викладених в протоколі за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, перевірені в судовому засіданні, а тому суддя районного суду, відповідно до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясував обставини даної справи і з урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, дійшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з протоколом серії ВБА №210925 від 15.07.2026 ОСОБА_1 поставлено у провину те, що 14.07.2026 о 22 год. 15 хв. ОСОБА_1 за місцем свого проживання АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_3 психологічного характеру, ображав їх нецензурними словами внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілих, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Частиною другою статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП недостатньо самого лише факту сімейної сварки, взаємного конфлікту або використання нецензурних висловлювань у побутовій ситуації. Обов`язковому встановленню підлягають конкретні умисні дії особи, їх спрямованість на потерпілу особу, наслідки у вигляді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю чи реальна можливість такого заподіяння у передбачених законом випадках, а також причинний зв`язок між діями особи та відповідними наслідками.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає психологічне насильство як форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування чи інші діяння, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Тобто для кваліфікації дій за частиною другою статті 173-2 КУпАП необхідно встановити, що діяння, передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП, було вчинене саме стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, або що неповнолітня особа фактично зазнала впливу домашнього насильства як постраждала дитина. Саме по собі перебування дитини у житлі під час конфлікту між дорослими, без установлення конкретних дій, спрямованих на дитину, без доказів її страху, емоційної невпевненості, психологічної шкоди або реальної загрози такій шкоді, не є достатнім для висновку про доведеність складу правопорушення за частиною другою статті 173-2 КУпАП.

Матеріали справи не містять належного підтвердження того, що діти були постраждалими від домашнього насильства, а саме щодо них ОСОБА_1 вчинялися конкретні умисні дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок яких їм було завдано шкоди фізичному або психічному здоров`ю.

Сам лише факт перебування малолітніх дітей за місцем проживання ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 , під час конфлікту між ОСОБА_1 та його колишньою дружиною ОСОБА_2 не може безумовно свідчити про вчинення домашнього насильства саме щодо дітей. У матеріалах справи відсутні відомості про те, які саме дії ОСОБА_1 були спрямовані на дітей, у чому полягав їх фізичний, психологічний чи інший вплив на них, а також які конкретні наслідки такі дії спричинили або могли спричинити їхньому фізичному чи психічному здоров`ю.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого саме частиною другою статті 173-2 КУпАП, ґрунтується фактично на припущенні, що перебування дітей під час конфлікту між дорослими автоматично свідчить про вчинення домашнього насильства щодо них. Однак такий висновок не відповідає вимогам статей 245, 251, 252 та 280 КУпАП і не підтверджений сукупністю належних та допустимих доказів.

Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно з частиною першою статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, сукупність наявних у справі доказів не дає можливості дійти поза розумним сумнівом висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив щодо малолітніх дітей діяння, які містять усі передбачені частиною першою статті 173-2 КУпАП ознаки домашнього насильства та утворюють склад правопорушення, передбаченого частиною другою цієї статті.

За таких обставин постанова підлягає скасуванню, з накладенням адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу у розмірі сорок неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень, провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП – підлягає закриттю на підставі ч.1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП скасувати.

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі сорок неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк