Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №308/17441/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/17441/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 серпня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Собослой Г.Г.,

суддів: Шевчук В.В., Кожух О.А.,

з участю секретаря: Голубєвої Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 березня 2025 року у справі № 308/17441/24 (Головуючий: Малюк В.М.), -

В С Т А Н О В И Л А

У жовтні 2024 року Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за неналежне виконання умов договору оренди землі, у розмірі 95179,84 грн., мотивуючи тим, що між ними було укладено договір оренди земельної ділянки і об`єктом цього Договору є земельна ділянка для розміщення та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2110100000:22:001:0076, загальною площею 0,918 га.

Позивач зазначає, що згідно з пунктом 8, договір діє до 20.09.2018 і після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Після завершення терміну дії договору Департаментом скеровано на адресу відповідача листа від 16.10.2018 № 25.01-12/2094 котрим повідомлено про наявність заперечень щодо поновлення дії Договору та наголошено на необхідності повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі.

18.04.2019 рішенням ХХХV сесії Ужгородської міської ради VII скликання № 1517 відповідачу відмовлено у поновлені договору оренди нижче вказаної земельної ділянки.

На виконання вищевказаного рішення міської ради, посадовими особами департаменту міської інфраструктури направлено на адресу відповідача письмові вимоги про повернення об`єкту оренди (листи від 10.05.2019 № 356424 та від 22.05.2019 № 32.01-12/1071) в котрих наголошено на необхідності повернення земельної ділянки відповідно до умов укладеного договору.

Однак, вищевказана вимога Департаменту була залишена Орендарем без відповіді та реагування, а тому станом на сьогодні, між сторонами не підписано акту приймання-передачі земельної ділянки.

Разом з цим, не виконавши обов`язку щодо повернення об`єкту оренди, за орендарем залишається обов`язок сплачувати кошти за фактичне використання майна до моменту його повернення.

Відповідно до витягу № 399133281 від 14.10.2024 з Державного реєстру речових прав на рухоме майно про реєстрацію іншого речового права - речове право відповідача, щодо оренди земельної ділянки не припинено.

Натомість з вказаної інформаційної довідки вбачається, що 04.06.2021 відповідачем відчужено належний йому об`єкт нерухомого майна на користь третьої особи.

З метою досудового врегулювання спору позивач надсилав Орендарю черговий листи-претензію, в котрих наголошено на необхідності здійснення оплати заборгованості та повернення земельної ділянки відповідно до умов укладеного договору, а саме: від 20.04.2021 № 32.01-13/63; від 10.02.2023 № 30.01-13/13; від 17.05.2023 № 30.01-13/318.

Однак, з невідомих для позивача причин, відповідачем не вжито заходів спрямованих на погашення заборгованості та жодним чином не відредаговано на вимогу щодо повернення земельних ділянок, що виключає можливість досудового врегулювання спору та є підставою для звернення до суду.

Крім цього позивач зазначає, що частиною першою статті 785 ЦК України регламентовано, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною другою цієї статті передбачено санкцію за порушення такого зобов`язання. Зокрема, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивач вважає, що не виконавши обов`язку щодо повернення орендованої земельної ділянки, після завершення дії договору оренди землі — ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення до моменту відчуження об`єкту нерухомого майна.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради неустойку за неналежне виконання умов договору оренди землі, в розмірі 95 179,84 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 05 березня 2025 року у задоволенні позовної заяви Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 , про стягнення неустойки за неналежне виконання умов договору оренди землі, в розмірі 95 179,84 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки строк дії договору оренди землі було припинено 20.09.2018 року, і позивач мав надати позовну заяву про стягнення неустойки впродовж одного року до 20.09.2019 р. Вказану позицію суд мотивував тим, що відповідно до п. 1 ч 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Саме через пропуск строку позовної давності, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог позивачу, тобто позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними. Застосування спеціального строку позовної давності до спірних правовідносин тривалістю в один рік не поширюються на неустойку як особливу міру відповідальності, встановлену ч 2 ст. 785 ЦК України, оскільки передбачено право сторони стягувати таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору найму.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 – адвоката Колотуха І.О., який просить рішення суду залишити без змін перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного висновку.

Представник Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені у попередньому судовому засіданні при оголошенні перерви і їх неявка не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч 2 ст. 372 ЦПК України.

Встановлено, що 29.11.2013 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та громадянином ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки.

Об`єктом вищевказаного Договору є земельна ділянка для розміщення та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2110100000:22:001:0076, загальною площею 0,918 га.

Згідно з пунктом 8, договір діє до 20.09.2018.

Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Після завершення терміну дії договору Департаментом скеровано на адресу відповідача листа від 16.10.2018 № 25.01-12/2094 котрим повідомлено про наявність заперечень щодо поновлення дії Договору та наголошено на необхідності повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі.

18.04.2019 рішенням ХХХV сесії Ужгородської міської ради VII скликання № 1517 відповідачу відмовлено у поновлені договору оренди нижче вказаної земельної ділянки.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання вищевказаного рішення міської ради, посадовими особами департаменту міської інфраструктури направлено на адресу відповідача письмові вимоги про повернення об`єкту оренди в яких наголошено на необхідності повернення земельної ділянки відповідно до умов укладеного договору і така вимога була залишена орендарем без відповіді та реагування.

Отже, не виконавши обов`язку щодо повернення об`єкту оренди, за орендарем залишається обов`язок сплачувати кошти за фактичне використання майна до моменту його повернення і відповідачем не вжито заходів спрямованих на погашення заборгованості і не відредаговано на вимогу повернення земельних ділянок.

Разом з тим відповідно до витягу № 399133281 від 14.10.2024 з Державного реєстру речових прав на рухоме майно про реєстрацію іншого речового права - речове право відповідача, щодо оренди земельної ділянки не припинено, а з цієї інформаційної довідки вбачається, що 04.06.2021 відповідачем відчужено належний йому об`єкт нерухомого майна на користь третьої особи.

Відповідно до положень статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо повернення орендованої земельної ділянки, після завершення дії договору оренди землі — ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення до моменту відчуження об`єкту нерухомого майна, що становить за період з 28.09.2018 року по 03.06.2021 року у сумі 95179,54 грн., яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача згідно розрахунку заборгованості по орендній платі (а.с. 8) відповідно до ст..ст. 525,627, 629, 638, 785 ЦК України

При постановленні рішення, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, через пропущений строк позовної давності, мотивуючи тим, що строк дії договору оренди землі, було припинено 20.09.2018 року і позивач мав можливість позовну заяву про стягнення неустойки впродовж одного року до 20.09.2019 року.

Застосування положень про позовну давність та відмова від позову з цієї підстави здійснюється у тому випадку, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов та про обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Так, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним (Постанова Верховного Суду України від 20 березня 2012 року у справі №40/117.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою з неустойкою (штрафом, пенею) передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

За змістом приписів частини першої і частини другої статті 786 ЦК України правила щодо початку перебігу позовної давності застосовується лише до відповідних вимог наймодавця і наймача, передбачених частиною першою цієї статті.

До інших вимог, які випливають із договору найму, застосовуються загальні правила щодо початку перебігу позовної давності, визначені частиною першою статті 261 ЦК України.

Отже, до даних правовідносин підлягає застосуванню загальні строки позовної давності у три роки (ст.. 257 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 до 31.10.2020 на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено до 30.06.2023 р.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Даний Закон України від 30.03.2020 №540-IXнабрав чинності 02.04.2020.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого неодноразово продовжено.

За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

За таких обставин, суд першої інстанції помилково вважав про застосування спеціального строку позовної давності до спірних правовідносин тривалістю в один рік і скорочені строки позовної давності не поширюються на неустойку, як особливу міру відповідальності встановлену ч 2 ст. 785 ЦК України, оскільки передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору найму, а тому рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення у відсутності до п.п. 1,2 4 ч 1 ст 376 ЦПК України, яким позовні вимоги слід задовольнити із вищенаведених підстав.

Судові витрати у відповідності ст..ст. 133,141 ЦПк України підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради у сумі 3028.00 грн. сплаченого при зверненні в суд із позовом та 4542.00 грн. сплачених ними при поданні апеляційної скарги, а всього 7570,00 грн.

Керуючись ст.ст. 374,376,381-384 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 05 березня 2025 року скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради неустойку за неналежне виконання умов договору оренди землі у розмірі 95179 грн. 84 коп. та стягнути судовий збір 7570.00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 серпня 2026 року.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ