Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №120/4739/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4739/26

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

09 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року (постановлена суддею Маслоід О.С. у м. Вінниці) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухваленого судового рішення

В квітні 2026 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування з 01 січня 2026 року та з 01 березня 2026 року до виплати пенсії позивача положень Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821;

- зобов`язати відповідача здійснити з 01 січня 2026 року та з 01 березня 2026 року виплату позивачеві суми пенсії без застосування положень Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, врахувавши при цьому раніше виплачені суми.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. В свою чергу, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача при виконанні судового рішення порушено його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення суду), а не пред`являти новий адміністративний позов.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначив, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/7985/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати з 01 лютого 2023 року та з 01 березня 2024 року ОСОБА_1 пенсію, виходячи з 88 % грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром.

Позивач вважає, що окружний адміністративний суд, відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, дійшов помилкового висновку, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, оскільки позовні вимоги за даним позовом і позовні вимоги, що заявлялися у справі № 120/7985/25, не є тотожними.

Більше того, під час вирішення справи № 120/7985/25 суд не надавав правову оцінку діям пенсійного органу щодо застосування ним при нарахуванні та виплаті пенсії постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень".

У встановлений судом строк Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на апеляційну скаргу, у якому просить таку скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року - без змін.

Стислий виклад встановлених обставин

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі № 120/7985/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати з 01 лютого 2023 року та з 01 березня 2024 року ОСОБА_1 пенсію, виходячи з 88 % грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром.

На виконання згадуваного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та нараховано останньому відповідну суму пенсійних виплат.

Проте, здійснюючи виплату позивачу перерахованої за рішенням суду пенсії, відповідачем застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" (далі - Порядок № 821).

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо застосування положень згаданого вище Порядку при здійсненні виплати пенсії, позивач оскаржив такі в судовому порядку.

Однак, окружний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі, пославшись при цьому на пункт 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, судовому захисту підлягає порушене право, свобода чи законний інтерес, щодо яких особа обґрунтовано стверджує про їх порушення рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, послався на приписи пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Так, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд вважав, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі № 120/7985/25 та такі відносини перейшли до стадії виконання судового рішення.

На думку окружного адміністративного суду, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом подання нового позову не відповідає належному способу захисту, який у цьому випадку передбачений статтею 383 КАС України (судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку визнання дій пенсійного органу, вчинених на виконання іншого судового рішення, протиправними).

Відповідно до положень статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Стаття 382 КАС України передбачає один із процесуальних механізмів судового контролю за виконанням судового рішення, що полягає у встановленні відповідачу - суб`єкту владних повноважень строку для подання звіту про виконання судового рішення.

Стаття 383 КАС України встановлює спеціальний механізм судового контролю, надаючи позивачу, на користь якого ухвалено рішення суду, право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням. Цей механізм спрямований на забезпечення ефективного виконання судових рішень і є оперативним способом захисту прав, вже підтверджених судом.

Судовий контроль за виконанням судового рішення, передбачений положеннями статей 382, 383 КАС України, стосується забезпечення реалізації вже визначених судом прав та обов`язків у межах раніше прийнятого судом рішення.

Натомість, підставою для нового позову є виникнення нових правовідносин, коли суб`єкт владних повноважень допускає бездіяльність, приймає нові рішення або вчиняє нові дії (навіть якщо вони фактично пов`язані з виконанням попередніх судових рішень), які стосуються інших періодів, ґрунтуються на нових фактичних обставинах чи нормативно-правових актах, та, на думку особи, знову порушують її права чи законні інтереси.

Водночас існування спеціального порядку судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого статтями 382, 383 КАС України, не позбавляє особу права на звернення до адміністративного суду з новим позовом, якщо дії, рішення чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, хоч і вчинені у зв`язку з виконанням попереднього судового рішення, проте за своєю суттю виходять за межі простого механізму його виконання, стосуються нових правових підстав, нових обставин та створюють нові юридичні наслідки для особи, які, на її думку, порушують її права.

Так, суд першої інстанції вважав, що дії пенсійного органу, пов`язані із застосуванням під час нарахування та виплати пенсії Порядку № 821, стосуються виконання іншого судового рішення (ухваленого за результатами розгляду справи № 120/7985/25), а тому нові спірні правовідносини між сторонами не виникли.

Однак колегія суддів вважає такий підхід формальним та таким, що не відповідає природі заявлених вимог, оскільки рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/7985/25 не містило висновку про необхідність виплати позивачу пенсії без застосування положень згаданого вище Порядку, позаяк цим рішенням встановлено лише обов`язок здійснити перерахунок пенсії, виходячи з 88 % грошового забезпечення, та без обмеження максимальним розміром.

Варто зазначити, що вказівка суду на застосування механізмів судового контролю, передбачених положеннями статей 382, 383 КАС України, може вважатися обґрунтованою у випадку, якщо триває чи оскаржується сам процес виконання тих дій, про які описано в самому судовому рішенні.

Водночас у разі вчинення на виконання судового рішення (в даному випадку здійснення нарахування позивачу пенсії, виходячи з 88 % грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром) іншої дії, що полягає у виплаті вже нарахованої пенсії із застосуванням Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, що є іншим об`єктом спірних відносин, то в такому випадку такі правовідносини вказують на існування нового спору.

Ототожнення такого позову з повторним зобов`язанням виконати попереднє судове рішення спотворює зміст вимог позивача та позбавляє ефективного способу захисту порушеного права.

Водночас суд першої інстанції, посилаючись на те, що спірні правовідносини перейшли до стадії виконання судового рішення (ухваленого за результатами розгляду справи № 120/7985/25), не врахував того, що виконання одного судового рішення може породжувати нові рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які також можуть бути протиправними та підлягати окремому судовому оскарженню, якщо вони виходять за межі визначеного законодавством механізму виконання вже встановлених судом зобов`язань.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що правовий підхід, згідно з яким не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового рішення, не підлягає формальному застосуванню до ситуації, коли новий позов спрямований не на повторне зобов`язання виконати попереднє рішення як таке, а на захист іншого права, що виникло після його виконання у частині, що стосується здійснення перерахунку та виплати пенсії без застосування Порядку № 821.

Таким чином, відмовивши у відкритті провадження в адміністративній справі, окружний адміністративний суд фактично позбавив позивача можливості вирішити питання наявності підстав для фактичної виплати пенсії у повному розмірі.

За наведених обставин слушними слід визнати доводи апелянта про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, ухвала суду першої інстанції, що оскаржується, не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Відповідно до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, слід констатувати про обґрунтованість апеляційної скарги, адже ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відтак оскаржувану ухвалу слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки апелянт звільнений від сплати судового збору, а інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, не встановлено, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.