Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №120/3112/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3112/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

09 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціальної політики Козятинської міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Управління соціальної політики Козятинської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулася в суд із позовом про визнання дій відповідача протиправними щодо відмови у надані статусу «Члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни» відповідно до п.1 ст.10 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 05.02.2026 позов задовольнив.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження, наявних в матеріалах справи.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 14.05.2021, ОСОБА_4 мав статус учасника бойових дій.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 №384 від 20.03.2020, ОСОБА_4 , в період з 01.09.2019 по 19.12.2019, з 03.01.2020 по 21.03.2020 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганських областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 №45/101 від 05.02.2023 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_4 дійсно в період з 30.12.2022 по 31.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України м. Бахмут, Донецької області.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №45/342 від 20.02.2023, старший солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин правої гомілки. За обставин: 31.12.2022, виконуючи бойовий наказ командира військової частин НОМЕР_3 , особовий склад військової частини проводив відбиття атак противника неподалік м.Бахмут Донецької області. Внаслідок артилерійського обстрілу зі сторони збройних формувань російської федерації 31.12.2022 в районі м. Бахмут Донецької області, отримав поранення старший солдат ОСОБА_4 . Після надання першої медичної допомоги був доставлений до військового спеціалізованого закладу.

В цій довідці також вказано, що бойова травма старшим солдатом ОСОБА_4 отримана під час ведення бойових дій, пов`язаних із захистом Вітчизни, збройної агресії з боку росії та незаконних збройних формувань російської федерації на території Донецької області. Під час отримання бойового поранення старший солдат ОСОБА_4 перебував в засобах захисту, не перебував під дією алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин та не мав наміру заподіяти собі навмисну шкоду.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №681531 від 14.11.2023 ОСОБА_4 встановлено Першу «Б» групу інвалідності, захворювання, ТАК пов`язане з проходження військової служби.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №507 від 25.04.2023, захворювання, так пов`язані з проходженням військової служби (наслідки вогнепальних уламкових сліпих поранень м`яких тканин правої гомілки 31.12.2022, лівого плеча (02.09.2022) у вигляді зміцнілих післяопераційних рубців, металевого уламку в м`яких тканинах лівого плеча. Визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно з витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії №483 від 08.02.2024, захворювання особи, звільненої з військової служби старшого солдата у відставці ОСОБА_4 , захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулись до Управління соціальної політики Козятинської міської ради з заявою про надання правового статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни на підставі п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Управління соціальної політики Козятинської міської ради листом №1640 від 10.10.2024 повідомило ОСОБА_3 , що 08.08.2024 відповідачем надіслано запит до Міністерства у справах ветеранів України щодо правомірності встановлення статусу «Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни», на що Управління 08.01.2024 отримало лист від Міністерства у справах ветеранів України, в якому вказано, що згідно з наданим документами, причиною смерті ОСОБА_4 є «захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби», вказане формулювання не відповідає вимогам Закону.

Управління соціальної політики Козятинської міської ради листом №1638 від 09.10.2024 повідомило ОСОБА_1 , яка діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , що 08.08.2024 відповідачем надіслано запит до Міністерства у справах ветеранів України щодо правомірності встановлення статусу «Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни», на що Управління 08.01.2024 отримало лист від Міністерства у справах ветеранів України, в якому вказано, що згідно з наданим документами, причиною смерті ОСОБА_4 є «захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби», вказане формулювання не відповідає вимогам Закону.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідачем видано посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни на підставі пункту 4 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивачі не погоджуються із відмовою відповідача щодо ненадання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та невидачі відповідного посвідчення на підставі пункту 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у зв`язку з чим звернулись з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII).

Статтею 1 Закону №3551-XII визначено, що він спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Відповідно до статті 4 Закону №3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно зі статтею 5 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

У силу абзацу першого пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, (...), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону №3551-ХІІ до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

За змістом частини третьої статті 10 Закону №3551-ХІІ до членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать, зокрема: один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі Положення №302; у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 4 Положення №302 передбачено, що членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, видаються посвідчення з написом Посвідчення члена сім`ї загиблого, а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, видаються посвідчення з написом Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України.

Дітям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 і статті 10-1 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, до досягнення ними 14-річного віку передбачені законодавством пільги надаються на підставі довідки, що видається матері (або іншому повнолітньому члену сім`ї загиблої особи, або опікуну) за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) дитини. Після досягнення такими дітьми 14-річного віку їм видаються посвідчення з написом Посвідчення члена сім`ї загиблого, Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України відповідно, а після досягненням ними 18-річного віку їм у посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, який продовжує строк дії посвідчення на наступний рік за умови їх належності до категорій осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 і статті 10-1 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Абзацом другим пункту 7 Положення №302 визначено, що Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, Посвідчення учасника війни і відповідні нагрудні знаки, Посвідчення члена сім`ї загиблого, Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики (далі - місцеві структурні підрозділи з питань ветеранської політики), за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 14.05.2021, ОСОБА_4 мав статус учасника бойових дій.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 №384 від 20.03.2020, ОСОБА_4 , в період з 01.09.2019 по 19.12.2019, з 03.01.2020 по 21.03.2020 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганських областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 №45/101 від 05.02.2023 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_4 дійсно в період з 30.12.2022 по 31.12.2022 брав участь у заходах забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в м. Бахмут, Донецької області.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №45/342 від 20.02.2023, старший солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин правої гомілки. За обставин: 31.12.2022, виконуючи бойовий наказ командира військової частин НОМЕР_3 , особовий склад військової частини проводив відбиття атак противника неподалік м. Бахмут Донецької області. Внаслідок артилерійського обстрілу зі сторони збройних формувань російської федерації 31.12.2022 в районі м. Бахмут Донецької області, отримав поранення старший солдат ОСОБА_4 . Після надання першої медичної допомоги був доставлений до військового спеціалізованого закладу.

В цій довідці також вказано, що бойова травма старшим солдатом ОСОБА_4 отримана під час ведення бойових дій, пов`язаних із захистом Вітчизни, збройної агресії з боку росії та незаконних збройних формувань російської федерації на території Донецької області. Під час отримання бойового поранення старший солдат ОСОБА_4 перебував в засобах захисту, не перебував під дією алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин та не мав наміру заподіяти собі навмисну шкоду.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №681531 від 14.11.2023 ОСОБА_4 встановлено Першу «Б» групу інвалідності, захворювання, ТАК пов`язане з проходження військової служби.

Згідно з витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії №483 від 08.02.2024, захворювання особи, звільненої з військової служби старшого солдата у відставці ОСОБА_4 , захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

Відтак, враховуючи, що ОСОБА_4 помер внаслідок захворювання, пов`язаного з проходження військової служби, що підтверджується наявними у матеріалах справи належними й допустимими доказами, суд доходить висновку, що норми Закону України №3551-XII поширюють свою чинність на членів його сім`ї, а саме на дітей.

За таких обставин, звужене трактування відповідачем змісту пункту 1 частини першої статті 10 Закону України № 3551-XII, відповідно до якого дія цього Закону поширюється на вказаних осіб, які померли внаслідок захворювання, виключно за умови, що це "захворювання, пов`язане з перебуванням на фронті або одержане в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів", суд вважає помилковим і таким, що не відповідає фактичному змісту релевантних норм матеріального права, а тому при вирішенні справи відхиляє як безпідставне.

Протокол засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії №483 від 08.02.2024 однозначно підтверджує причинний зв`язок смерті ОСОБА_4 з проходженням військової служби. Аналогічно і довідки військових частини засвідчують, що смерть настала саме в період служби.

Отже, жодних сумнівів у належності позивачів до категорії осіб, на яких поширюється дія вказаної норми, не виникає.

Натомість відповідач, замість аналізу підтверджених фактів та оцінки наданих документів у межах пункту 1 статті 10, формально послався на лист Міністерства у справах ветеранів України, не наводячи жодного нормативного обґрунтування відмови, та не мотивуючи правову підставу для не задоволення поданої заяви.

При цьому, посилання відповідача на лист Міністерства у справах ветеранів України є помилковими, оскільки даний лист не є нормативно-правовим актом, за своєю природою він носить інформаційний та рекомендаційний характер та не встановлює правових норм.

Отже, Управління, яке відповідно до пункту 7 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, є компетентним органом для видачі посвідчень членам сім`ї загиблих, фактично ухилилось від вирішення звернення по суті та надало формальну відмову без належної правової оцінки.

Разом із тим, позивачі неодноразово намагались вирішити питання у досудовому порядку, звертаючись із скаргами до різних органів влади, уповноважених на розгляд звернень, однак марно. У відповідь на усі такі звернення позивачі отримували формальні роз`яснення, а питання по суті жодного разу не було розглянуто компетентним органом, як того вимагають положення Закону України №3551-XII та Положення №302. Така поведінка державних органів не свідчать про належне виконання публічно-правового обов`язку, а також дотримання принципу належного адміністративного провадження.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, невиконання відповідачем встановленого законодавством обов`язку розглянути заяву позивачів, не надання мотивованої відмови із чітким посиланням на норми права, а також ігнорування правової природи звернення, яке стосувалося саме пункту 1 частини 1 статті 10 Закону України №3551-XII, у своїй сукупності доводить протиправний характер його дій (бездіяльності).

Як наслідок, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Управління соціальної політики Козятинської міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.