Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №276/1026/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 276/1026/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - БОБЕР Д.О.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

08 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 16 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хорошівського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просив скасувати постанову інспектора сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Андросовича Дениса Васильовича серії ЕНА № 7258268 від 25.05.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, закрити справу про адміністративне правопорушення та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Хорошівського районного суду Житомирської області від 16.07.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що підпунктом «е» пункту 31.4.7 Правил дорожнього руху заборона експлуатації транспортного засобу без брудозахисних фартухів і бризковиків встановлена лише за умови, що відповідні елементи передбачені конструкцією транспортного засобу.

На переконання апелянта, відповідач не надав технічної документації на автомобіль Volvo FH, яка б підтверджувала, що конструкцією цього транспортного засобу передбачено саме той елемент, відсутність якого зафіксована працівником поліції.

Апелянт стверджує, що на транспортному засобі наявні передбачені конструкцією брудозахисні фартухи та бризковики, а відсутньою є лише верхня частина заднього крила, яка, на його думку, не є брудозахисним фартухом чи бризковиком та відсутність якої не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП.

Також позивач посилається на положення Закону України «Про стандартизацію» та зазначає, що національні стандарти застосовуються на добровільній основі, у зв`язку з чим вважає помилковим посилання суду першої інстанції на ДСТУ 3649:2010.

Головне управління Національної поліції в Житомирській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило проти її задоволення та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач зазначив, що факт експлуатації позивачем транспортного засобу з відсутнім брудозахисним елементом підтверджується матеріалами справи, зокрема відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського, а процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття постанови була дотримана.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, а також законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідно до статті 308 КАС України, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.05.2026 о 22 год. 39 хв. на 153 км автомобільної дороги Виступовичі – Житомир – Могилів-Подільський ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volvo FH, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Постановою інспектора сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області Андросовича Д.В. серії ЕНА № 7258268 від 25.05.2026 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Згідно зі змістом оскаржуваної постанови позивач керував транспортним засобом, у якого були відсутні брудозахисні фартухи, чим порушив вимоги підпункту «е» пункту 31.4.7 Правил дорожнього руху.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Відповідно до пункту 31.1 Правил дорожнього руху технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Підпунктом «е» пункту 31.4.7 Правил дорожнього руху передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі, якщо відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, брудозахисні фартухи та бризковики.

Частиною першою статті 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за керування водієм транспортним засобом, що має інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил його експлуатація забороняється.

Водночас Вимогами до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 26.11.2012 № 710, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.12.2012 за № 2169/22481, передбачено, що шасі та елементи, закріплені на шасі, зокрема бризковики (крила) та пристрої гасіння бризок, перевіряються візуально та мають бути непошкодженими.

Цими ж Вимогами передбачено, що колісні транспортні засоби мають бути обладнані пристроями захисту від викидання з-під коліс транспортного засобу сторонніх предметів і бруду, якщо це передбачено їх виробником, а ширина таких пристроїв має бути не меншою ніж ширина встановлених шин.

Таким чином, для вирішення цього спору визначальним є встановлення того, чи підтверджують наявні у справі докази експлуатацію позивачем транспортного засобу з відсутнім передбаченим конструкцією елементом, який виконує функцію захисту від викидання з-під колеса сторонніх предметів та бруду.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такими даними можуть бути, зокрема, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності всі сумніви щодо доведеності події правопорушення та вини особи повинні тлумачитися на користь такої особи, а висновок про вчинення адміністративного правопорушення має ґрунтуватися на сукупності належних, допустимих та достатніх доказів.

Перевіривши наявну у справі сукупність доказів з урахуванням зазначених вимог, колегія суддів вважає, що відповідач виконав покладений на нього обов`язок доказування.

Зокрема, колегією суддів безпосередньо досліджено відеозапис із нагрудного відеореєстратора поліцейського, а також наявний у матеріалах справи фотознімок транспортного засобу.

Із зазначених доказів чітко вбачається, що в зоні заднього колеса автомобіля Volvo FH відсутній верхній елемент (секція) крила, внаслідок чого верхня частина шини транспортного засобу залишається повністю відкритою.

При цьому факту відсутності зазначеного конструктивного елемента позивач не заперечував ані під час розгляду справи працівником поліції, ані під час судового розгляду.

Спір між сторонами фактично стосується не самої відсутності відповідної деталі, а її функціонального призначення: позивач вважає її лише верхньою частиною заднього крила, відсутність якої не перешкоджає експлуатації транспортного засобу, тоді як відповідач кваліфікує її як елемент захисту заднього колеса від викидання сторонніх предметів та бруду.

Колегія суддів погоджується з оцінкою зазначених доказів, наданою судом першої інстанції.

Характер розташування відсутнього елемента безпосередньо над заднім колесом транспортного засобу, його конфігурація, а також наслідок його відсутності у вигляді повного відкриття верхньої частини шини об`єктивно свідчать про його функціональний зв`язок із захистом від викидання з-під колеса води, бруду та сторонніх предметів.

Більше того, чинні Вимоги до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу безпосередньо відносять до елементів шасі, що підлягають візуальній перевірці, «бризковики (крила), пристрої гасіння бризок», що спростовує твердження апелянта про те, що належність спірного елемента до частини крила сама по собі виключає його брудозахисне функціональне призначення.

Отже, саме лише найменування позивачем відсутнього елемента «верхньою частиною заднього крила» не свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення та не спростовує встановленого на підставі об`єктивних доказів функціонального призначення цього елемента.

Апеляційний суд також враховує, що надані відповідачем докази повинні оцінюватися не ізольовано один від одного, а в їх сукупності.

У цій справі відеозапис та фотозображення транспортного засобу безпосередньо фіксують відсутність спірного елемента та повне відкриття відповідної частини шини; позивач факту відсутності цього елемента не заперечує; місце його встановлення та характер розташування безпосередньо над колесом узгоджуються з його захисним призначенням.

Наведені обставини є взаємопов`язаними та узгодженими між собою і в сукупності не залишають розумного сумніву в тому, що позивач експлуатував транспортний засіб з відсутнім конструктивним елементом захисту заднього колеса, відсутність якого охоплюється вимогами підпункту «е» пункту 31.4.7 Правил дорожнього руху.

Тому довід апеляційної скарги про те, що відсутність технічної документації виробника Volvo сама по собі свідчить про недоведеність адміністративного правопорушення, колегія суддів відхиляє.

Частина друга статті 77 КАС України покладає саме на відповідача обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення, однак не встановлює наперед визначеного виду доказу, яким та чи інша обставина може бути підтверджена.

У цій справі висновок про наявність відповідного конструктивного елемента та характер його функціонального призначення зроблено не на підставі припущень і не у зв`язку з ненаданням позивачем технічної документації, а на підставі безпосередньо дослідженої сукупності об`єктивних доказів, наданих відповідачем.

За таких обставин відсутність у матеріалах справи окремої специфікації виробника чи каталогу деталей саме по собі не нівелює доказове значення відеозапису та фотозображення транспортного засобу і не створює розумного сумніву щодо встановлених обставин правопорушення.

Колегія суддів також не приймає доводи апелянта про добровільний характер застосування ДСТУ 3649:2010.

Питання про можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності у цій справі вирішується насамперед на підставі частини першої статті 121 КУпАП та підпункту «е» пункту 31.4.7 Правил дорожнього руху.

При цьому чинні Вимоги до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 710 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України, прямо регламентують вимоги до бризковиків (крил), пристроїв гасіння бризок та пристроїв захисту від викидання з-під коліс сторонніх предметів і бруду.

Відтак посилання суду першої інстанції на положення ДСТУ 3649:2010 не є самостійною правовою підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не впливає на правильність кінцевого висновку суду першої інстанції.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що помилковість або неповнота окремих мотивів судового рішення не є підставою для його скасування, якщо судом правильно встановлені обставини справи та ухвалено правильне по суті рішення.

Отже, досліджена у справі сукупність доказів підтверджує, що 25.05.2026 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volvo FH, у якого був відсутній передбачений конструкцією елемент захисту заднього колеса від викидання сторонніх предметів і бруду, внаслідок чого верхня частина шини залишалася повністю відкритою.

Такі дії є порушенням підпункту «е» пункту 31.4.7 Правил дорожнього руху та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги зводяться переважно до іншої оцінки функціонального призначення зафіксованого на відеозаписі конструктивного елемента, проте не спростовують встановлених на підставі сукупності доказів фактичних обставин справи.

Відтак колегія суддів дійшла висновку, що Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області доведено правомірність постанови серії ЕНА № 7258268 від 25.05.2026 та наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відсутність підстав для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв правильне по суті рішення про відмову в задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення підстави для відшкодування позивачу понесених ним судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 16 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до частини третьої статті 272 КАС України оскарженню не підлягає.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.