Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №560/9775/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/9775/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

08 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною, скасування постанови та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.07.2026 позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 12.05.2026 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України по виконавчому провадженні №80839913.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду №560/16536/25 про: «Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про те, що ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.08.2016 №129».

Вказане рішення набрало законної сили 13.02.2026.

Постановою старшого, державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шияном Олександром Васильовичем від 24.04.2026 ВП №80839913 відкрито виконавче провадження та встановлено, що Боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

24.04.2026 року, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шияном Олександром Васильовичем було винесено постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (ВП № 80839913) та постанови про стягнення виконавчого збору (ВП № 80839913).

12.05.2026 року, постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шияном Олександром Васильовичем від 12.05.2026 ВП №80839913 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.04.2026 №560/16536/25 - на період дії воєнного стану в Україні, введеного указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ.

Не погоджуючись з такою постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічний принцип закріплений статтею 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Виконавче провадження відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» є завершальною стадією судового провадження та сукупністю дій визначених законом органів і осіб, спрямованих на примусове виконання рішень.

Абзацом двадцять другим пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, крім визначених цією нормою винятків, боржниками за якими є, зокрема, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України.

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта в тій частині, що ІНФОРМАЦІЯ_1 за своїм правовим статусом належить до органів військового управління.

Разом із тим зазначена обставина сама по собі не є достатньою для висновку про правомірність оскаржуваної постанови без урахування характеру судового рішення, що підлягає виконанню, мети судового захисту, наслідків зупинення його примусового виконання та конституційних гарантій обов`язковості судового рішення.

За змістом статей 55, 129 та 129-1 Конституції України судовий захист не обмежується можливістю особи звернутися до суду та отримати судове рішення, а передбачає також реальне поновлення порушеного права внаслідок виконання остаточного судового рішення.

Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, статтею 55 Конституції України.

Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Європейський суд з прав людини у своїй усталеній практиці також виходить із того, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін, а тому виконання судового рішення для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядається як складова частина «судового розгляду».

Колегія суддів враховує, що у цій справі предметом примусового виконання є не рішення майнового характеру та не вимога, виконання якої після завершення воєнного стану забезпечувало б стягувачу той самий за змістом результат судового захисту.

Рішенням у справі №560/16536/25 ІНФОРМАЦІЯ_1 зобов`язано внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про те, що ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Отже, предметом виконання є дія, яка безпосередньо визначає відображення правового статусу позивача у сфері військового обов`язку та військового обліку.

За своїм характером та метою таке судове рішення має особливе практичне значення саме у період дії воєнного стану та здійснення мобілізаційних заходів.

У зв`язку із цим відкладення можливості забезпечити його примусове виконання до припинення або скасування воєнного стану здатне призвести не лише до відстрочення реалізації присудженого позивачу права, а до істотного зменшення або втрати практичного значення отриманого ним судового захисту.

Колегія суддів наголошує, що нормативні приписи щодо особливостей примусового виконання судових рішень у період воєнного стану повинні застосовуватися з урахуванням принципу верховенства права та таким чином, щоб не нівелювати сутність конституційного права на судовий захист і принцип обов`язковості остаточного судового рішення.

Саме по собі законодавче встановлення тимчасових особливостей здійснення виконавчого провадження в умовах воєнного стану не суперечить принципу обов`язковості судового рішення.

Водночас застосування такого регулювання не може мати наслідком ситуацію, за якої судове рішення, спрямоване на усунення конкретного порушення прав особи, протягом усього періоду, коли таке порушення має для неї визначальне практичне значення, фактично позбавляється можливості бути реалізованим засобами державного примусу.

Інше тлумачення за конкретних обставин цієї справи призвело б до того, що судовий захист права позивача щодо належного відображення його статусу як особи, визнаної непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку, мав би переважно декларативний характер.

Колегія суддів також враховує, що спірне виконавче провадження не пов`язане із зверненням стягнення на майно, кошти, озброєння, військову техніку чи інші ресурси органу військового управління, використання яких необхідне для забезпечення обороноздатності держави.

Виконання судового рішення полягає виключно у внесенні боржником визначених судом відомостей до відповідного державного реєстру.

Таким чином, виконання рішення у справі №560/16536/25 за своїм змістом не передбачає вилучення чи відчуження майна органу військового управління, витрачання бюджетних коштів або іншого втручання у матеріальне забезпечення виконання ним завдань у сфері оборони.

Вказана обставина додатково підтверджує необхідність оцінки застосування передбаченого пунктом 10-2 розділу XIII Закону №1404-VIII обмеження не суто формально, а з урахуванням мети відповідного правового регулювання та конкретних наслідків для права особи на ефективне виконання остаточного судового рішення.

Водночас колегія суддів зауважує, що наведений висновок обумовлений сукупністю конкретних обставин цієї справи, а саме характером покладеного судовим рішенням обов`язку, його безпосереднім зв`язком із військово-обліковим статусом особи та істотним значенням своєчасного виконання такого рішення саме протягом періоду дії воєнного стану.

Тому цей висновок не означає загального незастосування положень пункту 10-2 розділу XIII Закону №1404-VIII до всіх виконавчих проваджень, боржниками за якими є органи військового управління.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що наведений підхід означає надання державному виконавцю права самостійно визначати додаткові винятки із пункту 10-2 Закону №1404-VIII.

У межах цієї справи предметом судового контролю є не встановлення державним виконавцем нових винятків із закону, а перевірка судом відповідно до частини другої статті 2 КАС України того, чи забезпечує застосування суб`єктом владних повноважень відповідної норми закону дотримання принципів, яким має відповідати його рішення, та чи не призводить таке застосування за конкретних обставин до непропорційного втручання у гарантоване особі право на ефективний судовий захист.

Суд при здійсненні такого контролю не може обмежуватися лише встановленням формальної відповідності рішення суб`єкта владних повноважень окремій нормі закону без оцінки його наслідків для прав особи та без урахування норм Конституції України, які є нормами прямої дії.

При цьому колегія суддів не заперечує, що стаття 129-1 Конституції України передбачає забезпечення державою виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Однак законодавчо визначений порядок виконання судового рішення повинен тлумачитися та застосовуватися у системному зв`язку зі статтями 8, 55, 64 та 129-1 Конституції України таким чином, щоб процедура виконання не перетворювала право, підтверджене остаточним судовим рішенням, на суто декларативне.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця від 12.05.2026 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №80839913.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильність результату вирішення справи судом першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 272, 328, 329 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П. Боровицький О. А.