Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №274/2847/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 274/2847/26

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

09 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області (постановлена суддею Корбут В.В. у м. Бердичеві) від 22 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і постановленого судового рішення

В квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області із позовною заявою до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2026 року позовну заяву передано на розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області.

Постановляючи ухвалу про передачу позовної заяви до Вінницького міського суду Вінницької області, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів, які б вказували, що зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) ОСОБА_2 є м. Бердичів або Бердичівський район Житомирської області.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що ця справа не підсудна Бердичівському міськрайонному суду Житомирської області та має вирішуватися адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, яким є Управління патрульної поліції у Вінницькій області, тобто Вінницьким міським судом Вінницької області.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись із винесеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2026 року та направити матеріали справи цього суду для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що його зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади, що не враховано судом.

Відтак скаржник вважає, що, передаючи справу на розгляд іншого суду за місцезнаходженням відповідача, суд тим самим позбавив позивача права на вибір підсудності, що гарантоване процесуальним законом.

Також апелянт стверджує, що розгляд його справи Вінницьким міським судом Вінницької області ускладнює для нього доступ до правосуддя, створює необґрунтовані процесуальні бар`єри та порушує принцип рівності сторін.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (частина 1 статті 19 КАС України).

Водночас про територіальну юрисдикцію (підсудність) йдеться у статті 25 КАС України.

Положеннями частини першої статті 25 КАС встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Відтак для оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які допущені стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи, встановлена альтернативна підсудність за вибором позивача. Альтернатива полягає у вільному виборі позивачем суду, до якого він може звернутися: або за його місцем реєстрації (проживання) або за місцезнаходженням відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Суд першої інстанції, передаючи справу ОСОБА_1 до Вінницького міського суду Вінницької області, вважав, що справа не підсудна Бердичівському міськрайонному суду Житомирської області, адже подані позивачем матеріали не містили доказів, що зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача є м. Бердичів або Бердичівський район Житомирської області.

Проте колегія суддів вважає такі висновки помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05 листопада 2021 року № 1871-IX (далі - Закон № 1871-IX) особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

За приписами статті 2 Закону № 1871-IX, реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 5 Закону № 1871-IX громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.

Згідно із підпунктом 1-3 частини 2 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1871-IX місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню). Для підтвердження інформації про місце проживання (перебування), зареєстроване до набрання чинності цим Законом, особа може подавати відомості про місце проживання, що були внесені до:

1) паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки;

2) паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон;

3) витягу з реєстру територіальної громади.

Так, у позовній заяві позивач вказав місце свого проживання: АДРЕСА_1 , що свідчить про виконання ним вимоги пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України, відповідно до якої в позовній заяві, окрім іншого, зазначається місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

При цьому разом із позовною заявою заявником подано копію паспорту громадянина України, однак така копія не містила сторінок із зазначенням його місця реєстрації, що, як стверджує суд першої інстанції, не дозволило йому перевірити достовірність зазначеного місця проживання особи, що подала позовну заяву.

Водночас подані позивачем матеріали не містили документів, які б могли викликати сумнів у зазначенні заявником недостовірної адреси проживання (перебування) або які б вказували на існування суперечливих відомостей щодо адреси реєстрації позивача.

Більше того, процесуальний закон не вимагає від позивача надання документа(ів) на підтвердження дійсного місця його реєстрації.

За таких обставин презюмується, що зазначена позивачем у позовній заяві адреса його місця проживання є актуальною.

Тут також варто особливу увагу звернути й на положення частини 6 статті 171 КАС України, згідно з якою суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Таким чином, за відсутності у позивача обов`язку підтерджувати адресу свого місця реєстрації, а також за наявності у суду механізмів для встановлення дійсної адреси реєстрації місця проживання особи в цілях визначення підсудності справи слід констатувати про передчасність висновків суду першої інстанції щодо недотримання позивачем правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Окрім того, не випадково законодавець передбачив можливість передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого у зв`язку з недотриманням правил територіальної юрисдикції (підсудності) як на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі, так і на етапі її судового розгляду (такі висновки випливають з приписів пунктів 2 та 3 частини 1 статті 29 КАС України).

Проте Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області, не маючи достовірних відомостей щодо актуального місця реєстрації позивача, а також за відсутності існування будь-яких сумнівів у тому, що зазначена у позові адреса не є таким місцем, на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі дійшов помилкових висновків про недотримання правил територіальної підсудності та вирішив передати справу на розгляд іншого адміністративного суду за місцезнаходженням відповідача - суб`єкта владних повноважень.

На підтвердження того, що зареєстрованим місцем проживання позивача з 31 серпня 2021 року є Житомирська обл., м. Бердичів, вул., Залізнична, буд. 1А, останнім до апеляційної скарги долучено витяг з реєстру територіальної громади № 2026/006696032 від 27 квітня 2026 року, що виданий Бердичівською міською територіальною громадою.

За наведених вище обставин позивач, звертаючись до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, реалізував надане йому частиною першою статті 25 КАС України право вибору суду, який здійснюватиме розгляд його справи.

Однак, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області всупереч такому вибору позивача передав його справу на розгляд Вінницького міського суду Вінницької області за місцезнаходженням відповідача, не встановивши при цьому актуальної адреси місця реєстрації позивача.

Відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недотримання позивачем правил територіальної підсудності та безпідставно передав справу на розгляд іншого суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, ухвала суду першої інстанції, що оскаржується, не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону за наведених вище мотивів.

Відповідно до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Зважаючи на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо прийняття позовної заяви до розгляду, тому таку ухвалу слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки апелянт звільнений від сплати судового збору, а інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, не встановлено, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2026 року про передачу справи на розгляд Вінницького міського суду Вінницької області скасувати.

Справу направити до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскарженою.

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.