Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №560/667/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/667/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

09 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним ненарахування та невиплату ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з місяця, наступного за місяцем, у якому індексація мала бути виплачена, по місяць її фактичної виплати.

Визнано протиправною невиплату ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні/компенсацію за несвоєчасний розрахунок в сумі 76657,54 грн. (з вирішенням питання утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів відповідно до вимог закону).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ). Наказом ректора Національної академії від 19.07.2021 №534-ОС ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 02.08.2021.

При звільненні позивача з ним не був проведений повний розрахунок, через що останній звернувся до суду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі №560/7349/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 02.08.2021. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 по 02.08.2021, виходячи з щомісячної фіксованої величини 4463,15 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 в розмірі 183277,09 грн., з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 № 44. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У подальшому 16.12.2025 відповідач на виконання цього рішення суду виплатив позивачу заборгованість по індексації грошового забезпечення у розмірі 174063,24 грн., що вбачається з наданих суду письмових доказів.

Докази нарахування і виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період несвоєчасного розрахунку та компенсації втрати частини доходів суду не надані.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати визначене Законом України від 19 жовтня 2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

За приписами статей 1- 3 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже, підставою для здійснення компенсації втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) наявність доходу; 2) порушення встановлених строків його виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходу один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону №2050-III Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок №159, який поширює свою дію на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 (пункт 2 Порядку № 159). Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Отже, право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

У разі несвоєчасної виплати сум грошового забезпечення проводиться компенсація втрати частини грошових доходів відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону №2050-III визначення "компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць" означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 вересня 2020 у справі № 2-а-1/11, від 31 серпня 2021 у справі № 264/6796/16-а та інших.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №240/11439/19 зроблений висновок про наявність підстав для одночасного задоволення позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити як грошове забезпечення військовослужбовця, так і компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасністю його виплати.

Таким чином, оскільки позивач має право на спірну компенсаторну виплату втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати коштів безвідносно до попереднього нарахування та виплати спірних сум грошового забезпечення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» - за період з місяця, наступного за місяцем, у якому індексація мала бути виплачена, по місяць її фактичної виплати.

Що стосується стягнення середнього заробітку, суд вірно вказав, що згідно із статтею 116 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з яким виплата працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюється не більш як за шість місяців. Зміни у ст.116 та 117 КЗпП України підкреслюють намір законодавця не допустити випадків, за яких порушення прав працівника на своєчасний розрахунок при звільненні триває впродовж значного періоду часу. З урахуванням цих змін працівник повинен бути зацікавленим у швидкому ініціюванні та вирішенні спору, оскільки зволікання з тих чи інших причин у зверненні до суду не даватиме підстави в подальшому претендувати на виплату суми середнього заробітку за весь період, впродовж якого триває порушення його права на своєчасне отримання грошового забезпечення.

Отже, відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно можна поділити на 2 частини: до набрання чинності законом 19.07.2022 і після цього.

Як встановлено зі змісту письмових доказів, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 02.08.2021, отже у цей день з ним повинен був бути проведений остаточний розрахунок, тоді як 03.08.2021 є днем початку періоду невиплати.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача слід обчислювати починаючи з 03.08.2021 (з наступного дня після виключення зі списків особового складу) по 15.12.2025 (день, що передує дню фактичного остаточного розрахунку).

Водночас, період з 03.08.2021 до 18.07.2022 ( набрання чинності Законом №2352-ІХ) підпадає під дію редакції статті 117 КЗпП України до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець, і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, суд може застосувати принцип співмірності і зменшити розмір виплати.

Період з 19.07.2022 до 15.12.2025 регулюється нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження періоду виплати працівнику шістьма місяцями.

Судом встановлено, що середньоденне грошове забезпечення позивача становить 613,75 грн. (червень 2021 - 18773 грн. + липень 2021 - 18665,80 грн. /61 днів).

Період затримки остаточного розрахунку з 03.08.2021 по 15.12.2025 (16 грудня як день виплати не враховується) становить 1596 днів, тому розрахункова величина середнього заробітку складає 979545 грн. (613,75 грн. х 1596 днів).

Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 у справі №825/325/16 вказав на те, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку при звільненні необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, а також те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету.

Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності зазначена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 524/1714/16-а та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які враховуються щодо спірних правовідносин.

У постанові від 30.10.2019 у справі №806/2473/18 Верховний Суд сформував правову позицію щодо врахування істотності частки складових заробітної плати/грошового забезпечення у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.

Судом встановлено, що коефіцієнт істотності частки несвоєчасно виплачених коштів (фактичний розмір виплати за рішенням суду, який надійшов позивачу) у порівнянні із розрахунковою величиною середнього заробітку становить 17,77 % (174063,24/979545 *100). Сума коштів, що підлягає відшкодуванню за період з 03.08.2021 по 18.07.2022 з урахуванням істотності частки 17,77% розраховується наступним чином: 613,75 (середньоденний заробіток позивача) х 17,77% = 109,06 грн. середньоденна сума відшкодування з урахуванням істотності частки; 109,06 грн. х 350 (дні затримки розрахунку у період з 03.08.2021 по 18.07.2022) = 38171 грн.

Отже, з урахуванням принципу істотності частки середній заробіток/грошове забезпечення за час затримки розрахунку з позивачем за період з 03.08.2021 по 18.07.2022 становить 38171 грн.

За період з 19.07.2022 по 15.12.2025 (з урахуванням обмеження часу виплати 6 місяцями відповідно до вимог чинної редакції статті 117 КЗпП України) підлягають врахуванню 184 календарних дні.

Сума середнього заробітку за цей період, розрахована згідно з Порядком №100, становить 112930 грн. (613,75 грн. середньоденне грошове забезпечення позивача * 184 дні).

У той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 зазначає про те, що з огляду на компенсаційний характер відповідальності за статтею 117 КЗпП України і виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу.

У пунктах 105 -106 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями розміру простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Отже, враховуючи зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду вважала справедливим підходом розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку враховуючи відсоткове співвідношення суми заборгованості від загального розміру належних при звільненні виплат, та зменшення відшкодування до суми, співмірної з виплаченою заборгованістю.

Відповідно до довідки щодо усіх видів виплат, які нараховані позивачу при звільненні, грошове забезпечення було нараховане у розмірі 336 628,17 грн. Недоплачена сума належного позивачу грошового забезпечення при звільненні у процентному виразі становить 34,08 %. З огляду на принцип співмірності суд визначає суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у 38 486,54 грн. (34,08 % від 112930 грн). Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 76657,54 грн. (38171 грн. + 38 486,54 грн).

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.