Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №560/16685/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/16685/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

09 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 05.08.2025 №221350006681 про відмову у перерахунку пенсії, яким відмовлено ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.07.2025 про перерахунок пенсії, врахувавши до стажу працівника освіти, що дає право на призначення і виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи з 01.04.1985 по 19.09.2001.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 05.06.2025 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

29.07.2025 позивач звернулася із заявою про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням №221350006681 від 05.08.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві відмовило у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку із відсутністю страхового стажу.

Страховий стаж, який можливо зарахувати до вислуги років згідно долучених до заяви документів складає 23 роки 08 місяців 12 днів.

До стажу роботи, який дає право на виплату грошової допомоги не зараховано період роботи на посаді вихователя дитячого садочку колгоспу ім.Леніна в період з 01.04.1985 по 19.09.2001, оскільки заклад не належить до комунальної форми власності.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-ІV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин..

Відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах, державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» -статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, під час призначення пенсії за віком виплачується грошова допомога, що не оподатковується, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджений Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191). Відповідно до п.2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років". Відповідно до п.5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років. Згідно з п.6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Відповідно до п.7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, що призначена до виплати.

Так, до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік), входять посади завідуючих, вихователів-методистів, вихователів, музичних керівників, вчителів-дефектологів, вчителів-логопедів, практичних психологів дошкільних навчальних закладів всіх типів.

Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01.01.1992, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Згідно вимог статей 16, 18 Закону Української PCP "Про народну освіту" від 28.06.1974 з метою створення найсприятливіших умов для виховання дітей дошкільного віку і подання необхідної допомоги сім`ї створюються дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки загального і спеціального призначення та інші дитячі дошкільні заклади.

Дитячі дошкільні заклади організуються виконавчими комітетами районних, міських, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також з їх дозволу державними підприємствами, установами та організаціями, колгоспами, іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями.

Відповідно до статті 10 Конституції УРСР від 20.04.1978 основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.

Стаття 11 Конституції УРСР визначала, що у виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв`язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Статтею 13 Конституції УРСР було передбачено особисту власність громадян.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, на період роботи позивачки на посаді вихователя дитячого садка колгоспу ім.Леніна (КСП ім.Леніна, КСП "Случ", СВК "Случ", СТОВ "Случ" в Україні визнавалось дві форми власності: соціалістична та особиста, а зважаючи на те, що в цей період колгоспи відносились до соціалістичної форми власності, а не до особистої, тому вказаний період роботи позивача прирівнюється до роботи в закладах державної та комунальної власності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 у справі №466/2943/17.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України "Про власність" від 07.02.1991 №697-XII, що був чинний у спірний період роботи позивачки у дошкільному закладі, який перебував на балансі колгоспу ім.Леніна (КСП ім.Леніна, КСП "Случ", СВК "Случ", СТОВ "Случ", на посаді вихователя дитячого садка, власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

Суб`єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об`єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об`єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами (частина 1 статті 20 Закону №697-XII).

Водночас, за змістом пункту 2 приміток до Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Оцінюючи докази та доводи сторін щодо не врахування при розгляді питання про призначення допомоги, передбаченої п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, періоду роботи позивачки на посаді вихователя дитячого садка колгоспу ім.Леніна (КСП ім.Леніна, КСП "Случ", СВК "Случ", СТОВ "Случ" з 01.04.1985 по 19.09.2001, судом першої інстанції з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.01.1985 та довідок від 06.03.2025 №Р-311 та №Р-343, виданої Архівним відділом виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради встановлено, що ОСОБА_1 у період з 1985 по 1999 та 2000-2001 працювала вихователем дитсадка працювала вихователем вказаного закладу дошкільної освіти, а отже стаж підлягає зарахуванню до стажу працівника освіти, що дає право на призначення і виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

В даному випадку варто зазначити, що до призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV позивач не отримувала будь-яку пенсію, станом на день досягнення пенсійного віку працювала у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та стаж роботи на таких посадах на момент досягнення пенсійного віку становив понад 30 років, з урахуванням зарахованого відповідачем самостійно та висновків суду у даному рішенні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачка має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.

Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а дійшов висновку про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 05.08.2025 №221350006681 про відмову у перерахунку пенсії, яким відмовлено ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щодо вимоги призначити та виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд вірно зазначив, що з урахуванням дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 29.07.2025 про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.