Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №240/22204/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/22204/24 Головуючий у 1-й інстанції: Леміщак Дмитро Михайлович

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

07 вересня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду, в якому просив визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 08.07.2023 по 26.12.2023 за весь час затримки виплати грошового забезпечення та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період з 08.07.2023 по 26.12.2023 за весь час затримки виплати грошового забезпечення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.02.2025, ухваленим у порядку письмового провадження, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач відповідно до форми 100 отримав первинну медичну допомогу 07.07.2023 та безперервно перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини: з 08.07.2023 по 12.07.2023 (виписка № 11750), з 12.07.2023 по 02.08.2023 (виписка № 21441), з 02.08.2023 по 23.08.2023 (виписка із медичної карти стаціонарного хворого), з 28.08.2023 по 15.09.2023 (виписка № 1015), за вказані періоди додаткова винагорода за постановою № 168 своєчасно не виплачувалась і була виплачена лише 26.12.2023.

Крім того, апелянт зазначає, що додаткова винагорода за постановою № 168 виплачувалась щомісячно, тобто не мала разового характеру, а для її виплати у збільшеному розмірі мали існувати визначені обставини, зокрема перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Таким чином на думку апелянта, суд першої інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, за якою умовами для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (у тому числі за рішенням суду), а норми Закону № 2050-III і Порядку № 159 не покладають на особу обов`язку додатково звертатися за виплатою такої компенсації.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив, що відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, а предметом апеляційного оскарження є рішення суду у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 1 постанови № 168 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

При цьому до наказів про виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі включаються, у тому числі, особи, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Питання компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовані Законом № 2050-III та Порядком № 159.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст. 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). За ст. 4 цього Закону виплата суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 3 Порядку № 159 визначено, що компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Ключовим питанням у цій справі є те, чи охоплюється додаткова винагорода, встановлена постановою № 168, поняттям "доходи, які не мають разового характеру" в розумінні ст. 2 Закону № 2050-III.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що додаткова винагорода, встановлена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 (далі - постанова № 168), є новим та особливим видом виплат, не включена до переліку додаткових видів грошового забезпечення за додатком 15 до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, має разовий характер та обмежена строком дії воєнного стану, а отже не є грошовим доходом у розумінні Закону № 2050-III, і порушення строку її виплати не є підставою для нарахування компенсації, передбаченої цим Законом.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про разовий характер цієї виплати з огляду на наступне.

За своїм змістом пункт 1 постанови № 168 прямо визначає, що додаткова винагорода виплачується щомісячно впродовж усього періоду дії воєнного стану, а її збільшений розмір обчислюється в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах. Отже, ця виплата має регулярний, повторюваний щомісячний характер, здійснюється систематично за кожен місяць проходження служби за наявності визначених постановою умов, і саме цим принципово відрізняється від одноразових (разових) виплат, які здійснюються одноактно у зв`язку з настанням певної події.

Та обставина, що виплата обмежена в часі періодом дії воєнного стану, не надає їй разового характеру: строковість дії правового регулювання не тотожна разовості виплати. Аналогічно не змінює її природи й те, що розмір винагороди може варіюватися залежно від умов несення служби у відповідному місяці.

Колегія суддів звертає увагу, що перелік доходів, наведений у ст. 2 Закону № 2050-III та п. 3 Порядку № 159, не є вичерпним, використано формулювання "та інші", а визначальним критерієм є саме відсутність разового характеру виплати та її одержання громадянином у гривнях на території України. Додаткова винагорода за постановою № 168 цим критеріям відповідає.

Крім того, додаткова винагорода за постановою № 168 виплачується у складі грошового забезпечення військовослужбовця, нараховується та виплачується тим самим органом (військовою частиною), у ті самі строки і в тому самому порядку, що й інші складові грошового забезпечення. Відсутність згадки про неї в додатку 15 до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, на що послався суд першої інстанції, пояснюється тим, що постанова № 168 є спеціальним актом, ухваленим пізніше у зв`язку із запровадженням воєнного стану, і сама по собі не виключає цю виплату зі складу доходів, які захищаються механізмом компенсації за Законом № 2050-III.

Також, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що позивач у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні у періоди з 08.07.2023 по 12.07.2023, з 12.07.2023 по 02.08.2023, з 02.08.2023 по 23.08.2023 та з 28.08.2023 по 15.09.2023, що підтверджено відповідними виписками із закладів охорони здоров`я.

Отже, за ці періоди позивач мав право на додаткову винагороду у збільшеному розмірі відповідно до постанови № 168.

Однак, фактично виплату здійснено 26.12.2023, що відповідачем не заперечується. Таким чином, затримка виплати перевищила один календарний місяць, що відповідає умові, визначеній ст. 2 Закону № 2050-III та п. 2 Порядку № 159.

Колегія суддів відхиляє довід відповідача, наведений у суді першої інстанції, про те, що виплата була здійснена своєчасно після подання позивачем рапорту від 11.12.2023 з необхідними довідками, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (з урахуванням змін, внесених законами № 3080-IX від 02.05.2023 та № 3161-IX від 28.06.2023) в особливий період медичні та інші документи направляються в електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров`я або територіальним центром комплектування та соціальної підтримки; у разі неможливості направлення в електронному вигляді обов`язок направлення документів у паперовому вигляді покладається на заклад охорони здоров`я або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Отже, чинне на час спірних правовідносин законодавство не покладало на військовослужбовця, який перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, обов`язку самостійно збирати та подавати медичні документи для нарахування додаткової винагороди. Належна організація документообігу та своєчасність нарахування виплат є обов`язком військової частини як органу, що здійснює нарахування і виплату грошового забезпечення. Тому дата подання позивачем рапорту не спростовує факту затримки виплати з вини відповідача.

При цьому колегія суддів наголошує, що за змістом ст. 1 Закону № 2050-III компенсація здійснюється у випадку порушення строків виплати доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу, тобто наявність чи відсутність вини платника не є визначальною умовою для виплати компенсації — достатнім є сам факт затримки виплати на один і більше календарних місяців.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, відповідно до якої умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів у тому числі за рішенням суду. Виплата компенсації повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості, при цьому норми Закону № 2050-III і Порядку № 159 не покладають на особу обов`язку додатково звертатися до платника за виплатою такої компенсації.

Застосовуючи цю позицію до обставин справи, колегія суддів констатує: заборгованість із виплати додаткової винагороди виплачена позивачу 26.12.2023, однак компенсація втрати частини доходів у тому ж місяці нарахована та виплачена не була, і не була виплачена й після звернення представника позивача з відповідною заявою. Така бездіяльність відповідача не відповідає вимогам ст.4 Закону № 2050-III.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права - ст. 1, 2 Закону № 2050-III та п. 2, 3 Порядку № 159, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

4. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за весь час затримки за період з 08 липня 2023 року по 26 грудня 2023 року.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.