Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №620/508/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/508/26 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чуприни О.В.,

суддів Попової О.Г., Говоруна О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мулик А.Б.,

представника позивача - Труби А.В.,

представника відповідача - Полегешко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДПС у Чернігівській області та ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 , платник податків) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДПС у Чернігівській області, контролюючий орган, податковий орган), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 21.10.2025 за №18450/Ж10/25-01-24-05, №18452/Ж10/25-01-24-05, №18454/Ж10/25-01-24-05, №18455/Ж10/25-01-24-05, №18456/Ж10/25-01-24-05.

В обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень позивач звертається до наступних доводів та мотивів: формулювання підстав перевірки в наказі від 10.07.2025 за №1497-п не дає цілковитого розуміння, наявність якої інформації стала підставою для проведення перевірки, у такому відсутні посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави), а тому свідчить про протиправність здійснених заходів податкового контролю.

Щодо висновків про заниження доходу та завищення задекларованих витрат, внаслідок чого занижено суму чистого оподатковуваного доходу, що стало підставою для донарахування податку на доходи та військового збору зауважено про таке: витрати за 2024 рік у сумі 949 807,74 гривень складаються з витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей (керамічної плитки), використаної для проведення поточних ремонтних робіт в об`єкті суборенди, а також витрат на суборенду приміщення, усі з котрих належать до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів та підлягають врахуванню для визначення об`єкта оподаткування. Натомість невключення суми доходу, яка надійшла через касовий апарат за реалізацію чоловічого та жіночого одягу протягом 2024 року на 1 811 456,70 гривень спростовується наданими до перевірки документами про видачу грошових коштів у зв`язку з поверненням товару, водночас контролюючий орган не був позбавлений можливості звернутися до контрагентів позивача із відповідними запитами з метою дослідження господарських операцій.

Заперечуючи проти твердження відповідача про порушення вимог підпунктів 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПК України в частині ненадання відповіді на запити зазначає про недоведення останнім обставин, які б свідчили про цілеспрямоване створення ФОП ОСОБА_1 умов, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених податковим законодавством, щодо обов`язку подати контролюючому органу інформацію та документи на запит про надання інформації.

У частині висновків перевірки про неповноту сплати податку на додану вартість стверджується про наступне: контролюючим органом при обрахунку загальної суми від здійснення позивачем операцій з постачання товарів/послуг (в частині перевищення граничного обсягу оподатковуваних операцій у розмірі 1 мільйона гривень) протягом останніх 12 календарних місяців помилково враховано доходи, отримані під час перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування (з 01.12.2023 по 31.12.2023), натомість такий повинен бути визначений з часу переходу позивача на загальну систему оподаткування, а саме з 01.01.2024. Вказане виключало обов`язок останньої реєструватись платником податку на додану вартість та подавати звітність із цього податку.

Також вважає протиправним застосування штрафних (фінансових) санкцій у підвищеному розмірі, оскільки під час проведення перевірки не встановлено обставини які б вказували на наявність саме такої кваліфікуючої ознаки як умисел в діях ФОП ОСОБА_1 та цілеспрямоване створення нею умов, які не мали іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Податковим кодексом України.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.10.2025 за №18450/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині суми 213 706,75 гривень (з них, основного платежу - 170 965,40 гривень та штрафних (фінансових) санкцій - 42 741,35 гривень);

визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.10.2025 за №18452/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині суми 17 808,89 гривень (з них, основного платежу - 14 247,12 гривень та штрафних (фінансових) санкцій - 3 561,77 гривень);

визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.10.2025 за №18454/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у сумі 529 865,00 гривень (з них, основного платежу - 423 892,00 гривень та штрафних (фінансових) санкцій - 105 973,00 гривень).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Досліджуючи питання призначення спірної документальної перевірки, судом першої інстанції за наслідком аналізу матеріалів справи, а саме запиту про надання пояснень та документів, доказів, що підтверджують його надсилання та не отримання ФОП ОСОБА_1 у сукупності з нормативно визначеними підставами перевірки виснувано про не встановлення обставин, котрі б свідчили про недотримання ГУ ДПС у Чернігівській області передумов для її проведення. Звідси так само уважав обґрунтованими висновки перевірки в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за ненадання відповіді на запит та не знайшов підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2025 за №18455/Ж10/25-01-24-05 та №18456/Ж10/25-01-24-05.

У контексті обставин заниження позивачем оподатковуваного доходу, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб та військового збору, суд погодився з доводами відповідача про неможливість врахування наданих ФОП ОСОБА_1 документів на підтвердження повернення товару, оскільки такі не містять достовірної інформації про реквізити розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару; звідси залишив без задоволення позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2025 за №18450/Ж10/25-01-24-05 та №18452/Ж10/25-01-24-05 у частині донарахування коментованих податків на суму доходу, отриманого за реалізацію чоловічого та жіночого одягу протягом 2024 року у розмірі 1 811 456,70 гривень.

Щодо віднесення до складу документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю в розмірі 949 807,74 гривень, котрі складають витрати на придбання керамічної плитки для проведення поточного ремонту та витрати на суборенду приміщення, за наслідком встановлення обсягу та змісту документів, що їх підтверджують, виснувано про протиправність податкового повідомлення-рішення від 21.10.2025 за №18450/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині суми 213 706,75 гривень та податкового повідомлення-рішення від 21.10.2025 за №18452/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині суми 17 808,89 гривень.

Розглянувши доводи позивач про помилковість висновків документальної перевірки в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у сумі 529 865,00 гривень, суд першої інстанції про відсутність обов`язку останнього реєструватись платником податку на додану вартість та подавати звітність із цього податку з огляду на помилкове врахування ГУ ДПС у Чернігівській області доходів, отриманих під час перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування. Вказане слугувало підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2025 за №18454/Ж10/25-01-24-05.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування

Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2026, Головне управління ДПС у Чернігівській області оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Так, за доводами відповідача, відповідно до поданої податкової декларації про майновий стан та доходи за 2024 рік ФОП ОСОБА_1 задекларовано дохід від інших видів роздрібної торгівлі поза магазинами, водночас згідно даних касових чеків по касовому апарату позивач не отримувала доходу від реалізації керамічної плитки; так само до перевірки не було надано договору суборенди приміщення та банківських виписок, які могли б свідчити про отримані доходи та понесені витрати з оренди приміщення.

Посилаючись на приписи пунктів 181.1 статті 181 та пункту 183.4 статті 183 Податкового кодексу України стверджує про невиконання позивачем обов`язку реєстрації як платника податку на додану вартість, що мало наслідком відповідальність за не нарахування та несплату податку на додану вартість за період з 01.12.2023 по 31.12.2023.

Уважаючи помилковими висновки суду щодо часткового задоволення позову, ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою, у якій просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Власну позицію обґрунтовує наступним: в запитах контролюючого органу від 24.02.2025, на які відповідач посилається як підстави перевірки відсутні відомості щодо порушення платником податку пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (заниження оподатковуваного доходу за 2024 рік), а тому такий не може слугувати підставою для проведення документальної перевірки у цій частині та свідчить про протиправність здійснених заходів податкового контролю; означене виключає допустимість як доказів відомостей та, відповідно, результатів останньої та повинне мати наслідком визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2025 за №18450/Ж10/25-01-24-05 (про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 621 284,50 гривень) та за №18452/Ж10/25-01-24-05 (про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 51 773,71 гривень).

Так само підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 21.10.2025 за №18455/Ж10/25-01-24-05 (про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 020,00 гривень за ненадання книги обліку доходів та витрат до перевірки), оскільки це питання стосується висновків відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України.

Натомість за відсутності в наказі про проведення документальної перевірки посилань на коментовані запити виключає застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16 000,00 гривень, оформлених податковим повідомлення-рішенням від 21.10.2025 за №18456/Ж10/25-01-24-05.

ІV. Позиція інших учасників справи

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 скористалася правом подання відзиву на апеляційну скаргу, котрий надійшов на адресу суду 09.06.2026 через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Спростовуючи доводи апелянта, посилається на доводи, викладені у позовній заяві, та висновки суду першої інстанції; просить апеляційну скаргу ГУ ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у частині задоволених позовних вимог - без змін.

Від Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області 06.07.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, у межах якої останній зауважує про обставини не надання ФОП ОСОБА_1 до перевірки книги обліку доходів, книги обліку доходів та витрат чи обліку ведення доходів і витрат ані в паперовому, ані в електронному вигляді, банківських виписок по розрахунковому рахунку, інших первинних документів, що слугувало підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.10.2025 за №18455/Ж10/25-01-24-05. Так само станом на початок перевірки позивачем не надано пояснень та документів у відповідь на запити від 15.05.2024 та від 24.02.2025, а тому застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16 000,00 гривень (податкове повідомлення-рішення від 21.10.2025 за №18456/Ж10/25-01-24-05) є правомірним.

Просили суд апеляційну скаргу платника залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 в частині відмови в задоволенні позовних вимог - без змін.

V. Обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій

За Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осiб-пiдприємцiв та громадських формувань від 13.11.2023, ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 10.11.2023, основний вид діяльності за КВЕД 47.99 "Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами".

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області направлено запити від 15.05.2024 №6186/6/25-01-24-10-13 та від 24.02.2025 за №2086/6/25-01-24-10-13 про надання пояснень та підтверджуючих документів для з`ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів господарських операцій, що підтверджують фінансово-господарські відносини щодо отримання доходу від підприємницької діяльності за звітні (податкові) періоди 2023 та 2024 року.

Згідно рекомендованих повідомлено про вручення поштових відправлень, коментовані запити повернуті до відправника у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою та за закінченням встановленого терміну зберігання відповідно 17.05.2024 та 13.03.2025.

У матеріалах справи відсутні докази надання відповіді на коментовані запити ГУ ДПС у Чернігівській області.

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято наказ від 10.07.2025 за №1497-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з 28.08.2025.

Контролюючим органом скеровано повідомлення від 10.07.2025 за №330/ж4/25-01-24-04-04 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, котре згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення одержане позивачем 16.07.2025. Також скеровано запит від 24.07.2025 за №1686/Ж12/25-01-24-05-09 про надання пояснень та копій документів, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення таке одержано 29.07.2025.

У відповідь ФОП ОСОБА_1 разом із супровідним листом від 03.09.2025 подано до контролюючого органу запитувані документи, зареєстровані за вх. №35917/6/25-01, зокрема копії платіжних інструкцій №3 від 17.01.2024, №4 від 17.01.2024, №5 від 17.01.2024, №7 від 25.01.2024, №9 від 22.02.2024, копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000004 від 31.01.2024, копія видаткової накладної №170124 від 17.01.2024 , копії актів про видачу коштів у зв`язку з поверненням товару та копії видаткових чеків за лютий 2024 року, копія договору поставки №010124/2024 на поставку керамічної плитки.

Відповідачем складено акт від 03.09.2025 за №843/Ж6/25-01-24-05-01 про ненадання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 документів для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області скеровано запит від 05.09.2025 за №1972/12/25-01-24-05-09 про надання пояснень, котре згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення одержане позивачем 21.09.2025.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, відповідно наказу від 10.07.2025 за №1497-п, посадовими особами ГУ ДПС у Чернігівській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 10.11.2023 по 31.12.2024, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за період з 10.11.2023 по 31.12.2024.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт перевірки від 10.09.2025 за №16195/Ж5/25-01-24-05/ НОМЕР_1 , яким встановлено наступні порушення:

статті 44, пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 не надано на перевірку книгу обліку доходів;

статті 44, статті 85, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, абзацу 6 пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України та пункту 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: ФОП ОСОБА_1 на перевірку не надана книга обліку доходів та витрат чи облік ведення доходів і витрат ні в паперовому, ні в електронному вигляді, банківські виписки по розрахунковому рахунку, інші первинні документи;

пункту 177.2 статті 177 Податкового України, а саме: ФОП ОСОБА_1 занижено суму доходу, яка надійшла через касовий апарат від реалізації чоловічого та жіночого одягу протягом 2024 року на 1 811 456,70 гривень;

пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 завищено задекларовані витрати на 949 807,74 гривень, в т.ч. за 2024 рік на загальну суму 949 807,74 гривень;

пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 занижено оподатковуваний дохід за перевіряємий період на 2 761 264,44 гривень, в тому числі за 2024 на 2 761 264,44 гривень (Усього донараховано податку на доходи фізичних осіб за актом перевірки - 497 027,60 гривень, в тому числі за 2024 рік - 497 027,60 гривень);

пункту 181.1 статті 181, пункту 183.4, пункту 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість, на загальну суму 423 892 гривень, у тому числі за січень 2024 року на 307 603 гривень, за лютий 2024 року на 116 289 гривень (Усього донараховано податку на додану вартість за актом перевірки 423 892 гривень, у тому числі за січень 2024 року - 307 603 гривень, за лютий 2024 року - 116 289 гривень);

підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами перевірки на 41 418,97 гривень, в тому числі за 2024 рік на 41 418,97 гривень (Усього донараховано військового збору - 41 418,97 гривень, в тому числі за 2024 рік - 41 418,97 гривень);

підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України в частині ненадання відповіді на запити, надіслані відповідно до підстав, передбачених підпунктами 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 21.10.2025 №18450/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 621 284,50 гривень (з них, основного платежу - 497 027,60 гривень та штрафних (фінансових) санкцій - 124 256,90 гривень);

від 21.10.2025 за №18452/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 51 773,71 гривень (з них, основного платежу - 41 418,97 гривень та штрафних (фінансових) санкцій - 10 354,74 гривень);

від 21.10.2025 за №18454/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 529 865,00 гривень (з них, основного платежу - 423 892,00 гривень та штрафних (фінансових) санкцій - 105 973,00 гривень);

від 21.10.2025 за №18455/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 020,00 гривень;

від 21.10.2025 за №18456/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16 000,00 гривень.

VІ. Оцінка висновку суду, судове рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс), визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, в силу вимог статті 19 Конституції України, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 Податкового кодексу України (надалі по тексту також - ПК України, Кодекс).

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПК України).

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України);

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2 пункту 177.4 статті 177 ПК України);

суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (підпункт 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 ПК України);

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України).

Підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати; витрати, які контролюючий орган не враховує (не визнає) внаслідок того, що відповідно до законодавства встановлено, що операція здійснена від імені та/або в інтересах платника податку з метою надання неправомірної вигоди під час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 369, 369-2 Кримінального кодексу України, прямо чи опосередковано (через третіх осіб), незалежно від розміру неправомірної вигоди.

Згідно підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення основних засобів (крім поточного ремонту).

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення поточного ремонту; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Абзацом 1 пункту 177.10 статті 177 ПК України визначено, що фізичні особи-підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з отриманням доходу у межах здійснюваної фізичною особою-підприємцем господарської діяльності. У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. Платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України також передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За правилами частини 1 статті 9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 за №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, право на відображення витрат в бухгалтерському обліку виникає лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

За висновками акту перевірки від 10.09.2025 за №16195/Ж5/25-01-24-05/ НОМЕР_1 , відповідно до декларацій про майновий стан та доходи поданих ФОП ОСОБА_1 за 2023 рік від 29.01.2024, за вх. №9378801158, за 2024 рік від 28.01.2025 за вх. №9421402965 ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю суму коштів в розмірі 949 807,74 гривень, в тому числі за 2024 рік - 949 807,74 гривень.

Зокрема, згідно наданих до перевірки документів ФОП ОСОБА_1 було віднесено до складу витрат за 2024 рік, кошти на придбання HannoverSilver F P 600*600*8 R Mat 1 керамічної плитки у ФОП ОСОБА_2 на суму 420 940,80 гривень. Контролюючим органом не встановлено використання даного товару у господарській діяльності, оскільки позивач не отримувала доходу від реалізації Hannover Silver F P 600*600*8 R Mat 1, а банківські виписки по розрахунковим рахункам останньою до перевірки не надано.

Окрім цього, встановлено віднесення до складу витрат суми коштів в розмірі 618 392,36 гривень в якості оренди приміщення у ТОВ "Брендс Селлер". Проте, зважаючи на ненадання ФОП ОСОБА_1 до перевірки договору суборенди приміщення та банківських виписок, які могли б свідчити про отримані позивачем доходи та понесені витрати з оренди вказаного приміщення, ГУ ДПС у Чернігівській області виснувано про завищення задекларованих витрат за 2024 рік у цій частині.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у період з 10.11.2023 по 31.12.2024 здійснювала підприємницьку діяльність (КВЕД 47.99 "Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами"), отримувала дохід шляхом реалізації товарів та для провадження господарської діяльності протягом вказаного періоду використовувала магазин за адресою: АДРЕСА_1 (дата взяття на облік 24.11.2023 року).

Вказане не заперечується відповідачем, позаяк безпосередньо відображено у акті перевірки від 10.09.2025 за №16195/Ж5/25-01-24-05/ НОМЕР_1 , а також засвідчується реєстраційним посвідченням від 24.11.2023 за №63886, за яким підприємницька діяльність позивача з використанням реєстратора розрахункових операцій MG N707TS, фіскальний номер 3001113263 здійснювалась саме у магазині, розташованому за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно долучених позивачем документів, а саме договору поставки №010124/2024 від 01.01.2024, видаткової накладної за №170124 від 17.01.2024, рахунку на оплату за №2 від 17.01.2024 та платіжної інструкції №3 від 17.01.2024, ФОП ОСОБА_1 придбано у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 керамічну плитку HannoverSilver F P 600*600*8 R Mat 1 у кількості 806,4 м2 на суму 420 940,80 гривень.

Натомість здійснення ремонтно-будівельних робіт з укладання плитки на об`єкті за адресою м. Київ ТРЦ "Лавина" (ТРЦ "Lavina Mall") підтверджується договором №15/01/2024 від 15.01.2024, додатком №1 до договору ремонту від 15.01.2024, актом приймання-передачі виконаних робіт №1 від 29.01.2024, за яким фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 здійснено коментовані роботи на об`єкті площею 806,4 м2.

Відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення за №01/01-2024.1БС від 01.01.2024, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "БРЕНДС СЕЛЛЕР" та ФОП ОСОБА_1 , останній надано в строкове платне користування приміщення, яке знаходиться в ТРЦ "Lavina Mall" на першому поверсі площею 894,1 м2 за адресою м. Київ, Святошинський район, вул. Берковецька, 6-Д.

Підпунктом 4.3.5 пункту 4.3 коментованого договору врегульовано, що суборендар має право без додаткового письмового погодження проводити поточний ремонт на об`єкті суборенди. Всі поліпшення, зроблені суборендарем під час ремонтних робіт в об`єкті суборенди після припинення цього договору переходять у власність орендаря та не компенсуються суборендарю.

Своєю чергою, витрати у сумі 618 392,36 гривень на суборенду приміщення в ТРЦ "Lavina Mall" за січень 2024 року прослідковуються із сукупності таких документів: договору суборенди нежитлового приміщення №01/01-2024.1БС від 01.01.2024, акту приймання-передачі об`єкта суборенди від 01.01.2024 до договору суборенди нежитлового приміщення №01/01- 2024.1БС від 01.01.2024, рахунку фактури за №СФ 0000004 від 05.01.2024, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за №ОУ-0000004 від 31.01.2024, платіжних інструкцій №4 від 17.01.2024, №5 від 17.01.2024, №7 від 25.01.2024.

Зокрема, за пунктом 3.2 договору суборенди нежитлового приміщення №01/01-2024.1БС від 01.01.2024, розмір орендної плати за місяць становить 618 392,36 гривень.

Повертаючись до спірного питання, положеннями підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України також передбачено, що не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на проведення поточного ремонту.

Разом з цим, контролюючий орган, виключаючи зі складу інших витрат ФОП ОСОБА_1 за період, що перевірявся, вартість витрат на проведення поточного ремонту, витрат на суборенду приміщення, у котрому вказаний ремонт проводився, а також вартість керамічної плитки, необхідної для такого поточного ремонту, не навів обґрунтованих мотивів стосовно того, на якій підставі такі витрати були визнані такими, що не пов`язані з господарською діяльністю підприємця, як-то: невідповідність номенклатури придбаних товарно-матеріальних цінностей проведенню саме поточного ремонту, перевищення вартості робіт із проведення поточного ремонту вартості відремонтованого об`єкта, здійснення ремонтних робіт на об`єкті, який не є місцем провадження господарської діяльності підприємця, здійснення капітального, а не поточного ремонту тощо.

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ФОП ОСОБА_1 правомірно віднесено до складу витрат витрати за господарськими операціями з придбання керамічної плитки, її укладання у місці провадження господарської діяльності, а також витрати на суборенду такого приміщення, такі витрати підтверджені належними первинними документами і безпосередньо пов`язані з її господарською діяльністю, а відтак рішення контролюючого органу підлягають скасуванню в цій частині.

Оскільки відповідач не довів обставин заниження чистого оподатковуваного доходу в результаті завищення витрат, пов`язаних з отриманням доходу за 2024 рік на загальну суму 949 807,74 гривень, котрий підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується військовий збір і єдиний соціальний внесок, ГУ ДПС у Чернігівській області безпідставно донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині суми 213 706,75 гривень (з них, основного платежу - 170 965,40 гривень та штрафних (фінансових) санкцій - 42 741,35 гривень), а також військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в частині суми 17 808,89 гривень (з них, основного платежу - 14 247,12 гривень та штрафних (фінансових) санкцій - 3 561,77 гривень).

Відтак обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2025 за №18450/Ж10/25-01-24-05 (про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб) та від 21.10.2025 за №18452/Ж10/25-01-24-05 (про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору) у частині наведених вище сум.

З іншої частини акту перевірки від 10.09.2025 за №16195/Ж5/25-01-24-05/ НОМЕР_1 слідує, що відповідно до декларацій про майновий стан та доходи, поданих ФОП ОСОБА_1 задекларовано суми доходів за 2023 рік - 0,00 гривень, за 2024 рік - 949 807,74 гривень.

Так, згідно касових чеків по касовому апарату MG N707 TS (фіскальний номер 3001113263) позивач отримала дохід від реалізації протягом 2024 року чоловічого та жіночого одягу (в асортименті) в розмірі 2 761 264,44 гривень, а саме: за січень 2024 року - 2 179 818,74 гривень, за лютий 2024 року - 581 445,70 гривень, проте останньою проведено повернення товару на суму 74 193,00 гривень протягом січня 2024 року та на суму 1 797 738,70 гривень протягом лютого 2024 року.

У зв`язку з вищезазначеним Головним управлінням ДПС у Чернігівській області надіслано лист за №1688/ж12-25-01-24-05-09 від 24.07.2025 з проханням надати документи для з`ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів господарських операцій, що підтверджують фінансово-господарські відносини щодо отримання доходу за 2024 рік, серед яких - документи, що підтверджують повернення товару покупцям (заява покупця, акт про видачу коштів, фіскальний касовий чек видачі коштів, розрахунковий документ, що підтверджує факт придбання товару).

ФОП ОСОБА_1 у відповідь на вказаний запит 05.09.2025 надано до ГУ ДПС у Чернігівській області лист та додаткові документи, а саме: копії актів про видачу грошових коштів у зв`язку з поверненням товару та копії видаткових чеків.

На думку контролюючого органу, зазначені документи не можуть бути враховані як підтвердження повернення товару, оскільки не містять достовірної інформації про реквізити розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за №265/95-ВР від 06.07.1995 (надалі по тексту також - Закон №265/95-ВР, у редакції на час виникнення спірних правовідносин), розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Статтею 8 Закону №265/95-ВР встановлено, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

"Положенням про форму та зміст розрахункових документів", затвердженим наказом Міністерством фінансів України №13 від 21.01.2016 (надалі по тексту також - Положення №13, у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів (пункт 1 розділу І).

За пунктом 1 розділу ІІІ Положення №13 фіскальний касовий чек видачі коштів (далі - видатковий чек) - розрахунковий документ/ електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій під час проведення розрахунків у разі видачі коштів покупцеві під час повернення товару, рекомпенсації послуги, прийнятті цінностей під заставу та в інших випадках. Фіскальний касовий чек видачі коштів за формою №ФКЧ-2 наведений в додатку 2 до цього Положення.

Обов`язкові реквізити визначені видаткового чеку визначені у пункті 2 розділу ІІІ Положення №13.

Водночас згідно пунктів 7 та 8 розділу ІІІ "Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги)", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 за №547 (надалі по тексту також - Порядок №547, у редакції на час виникнення спірних правовідносин), реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від`ємної суми.

Якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги), відомості про товар (послугу), суму виданих коштів, номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).

Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку, помилкової форми оплати зберігаються протягом трьох років. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати зазначені акти контролюючим органам під час проведення перевірки.

На виконання протокольної ухвали суду апеляційної інстанції про витребування доказів, постановленої у судовому засіданні 26.08.2026, представником ГУ ДПС у Чернігівській області надано копії актів про видачу грошових коштів у зв`язку з поверненням товару та копії видаткових чеків, скеровані ФОП ОСОБА_1 у відповідь на запит контролюючого органу за №1688/ж12-25-01-24-05-09 від 24.07.2025.

Проаналізувавши долучені акти про видачу грошових коштів у зв`язку з поверненням товару, складені у період січня-лютого 2024 року, а також долучені до таких відповідні видаткові чеки, сформовані з допомогою реєстратора розрахункових операцій із фіскальним номером 3001113263, судом установлено про наявність у таких відомостей про особу покупця, який повертає товар, відомості про товар, суму виданих коштів.

Разом із тим, слід погодитися із висновками контролюючого органу про неможливість встановлення обставин купівлі товару, щодо якого здійснено документальне оформлення його повернення, адже у графі коментованих актів, призначених для заповнення номеру, дати і часу видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю, містяться аналогічні відомості проте щодо відповідних видаткових чеків, за якими такий товар повернуто.

Натомість позивачем розрахункових документів стосовно купівлі товару не надано ані до контролюючого органу, ані до суду під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Сукупність видаткових чеків, наданих до суду представником позивача на виконання протокольної ухвали суду про витребування доказів, постановленої у судовому засіданні 26.08.2026 в суді апеляційної інстанції, вказаного також не спростовують, оскільки такі у повній мірі відображають аналогічну інформацію щодо видаткових чеків, прикріплених до згаданих вище актів та наданих до податкового органу.

Суд зауважує, що твердження представника позивача про неоспорення ГУ ДПС у Чернігівській області отримання ФОП ОСОБА_1 доходу від реалізації чоловічого та жіночого одягу протягом періоду січня-лютого 2024 року не можуть складати висновок про подальше порушення порядку оформлення документів на повернення товару, є неспроможними, оскільки встановлення обставин повернення конкретно визначеного та попередньо проданого товару безпосередньо залежить від правильного відображення у акті про видачу коштів даних розрахункового документа про його реалізацію.

Звідси надані до суду реєстри фіскальних чеків на реалізацію товару з СОД РРО з Електронного кабінету платника податків ФОП ОСОБА_1 за коментований період суд не вважає достатнім доказом на засвідчення таких обставин, адже такі сформовані суцільним порядком та не дають змогу дійти висновку про те, яке саме спершу продане найменування товару було згодом повернуте.

Відповідачем не заперечується формування ФОП ОСОБА_1 видаткових чеків із наявністю у таких обов`язкових реквізитів, визначених у пункті 2 розділу ІІІ Положення №13, а також коректне проведення таких через реєстратор розрахункових операцій, належного позивачу, на підтвердження чого долучено відображений у табличній формі витяг із системи обліку даних РРО щодо повернення товару протягом січня-лютого 2024 року.

Втім вказаними даними також підтверджуються обставини зазначення у актах про видачу грошових коштів у зв`язку з поверненням товару відомостей розрахункових документів (номеру, дати і часу видачі) про повернення товару, а не про його купівлю, як встановлено пунктами 7 та 8 Порядку №547, що унеможливлює підтвердження оформлення відповідного розрахункового документа за наслідком приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток тощо за місцем реалізації товарів, іншими словами - проведення операції з продажу відповідного товару, котрий згодом повертався.

З огляду на наведене слід констатувати про безпідставність доводів позивача про протиправність податкових повідомлень-рішень від 21.10.2025 за №18450/Ж10/25-01-24-05 та від 21.10.2025 за №18452/Ж10/25-01-24-05 у частині наведених вище сум.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.10.2025 за №18454/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 529 865,00 гривень, суд зазначає наступне.

Статтями 181 та 182 Податкового кодексу України визначено умови для реєстрації особи як платника податку на додану вартість, відповідно до яких реєстрація особи як платника податку на додану вартість може здійснюватися як за добровільним рішенням особи, так і обов`язковому порядку.

Так, відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно з пунктами 183.1 та 183.2 статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Ураховуючи викладене, особа, яка безпосередньо здійснює операції з постачання товарів та послуг на митній території України, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість згідно з розділом V ПК України, загальний обсяг яких перевищує 1 000 000 гривень, зобов`язана згідно з вимогами ПК України подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням заяву та зареєструватись платником податку на додану вартість.

При цьому таке правило не застосовується до платників єдиного податку першої-третьої груп.

Обрахування граничного обсягу оподатковуваних операцій (1 мільйон гривень), з досягненням якого пов`язується обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість, а також обов`язок з його сплати та подання звітності, особою, яка є платником єдиного податку, здійснюється з моменту, коли у особи виник обов`язок перейти на загальну систему оподаткування, оскільки до цього зазначена особа звільнена від сплати податку на додану вартість.

Отже, в особи, що перейшла зі спрощеної системи оподаткування на сплату інших податків і зборів, обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість виникає в разі якщо загальна сума від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 грн (без урахування податку на додану вартість), тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто такого загального обсягу оподатковуваних операцій.

При цьому обрахунок загальної суми розпочинається з часу переходу на загальну систему оподаткування, тобто для визначення наявності обов`язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість та подання звітності з такого податку отримані від здійснення операцій на спрощеній системі оподаткування суми не враховуються.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі 814/4461/13-а, від 05.09.2019 у справі №813/8772/14 та від 16.10.2019 у справі №1340/4383/18, від 16.09.2022 у справі №824/275/18-а, від 29.10.2024 в справі №580/498/23.

Сторонами не заперечується, а також за актом перевірки від 10.09.2025 за №16195/Ж5/25-01-24-05/2797303061, протягом періодів з 10.11.2023 по 30.11.2023 та з 01.01.2024 по 31.12.2024 ФОП ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність із застосуванням загальної системи оподаткування, а протягом періоду з 01.12.2023 по 31.12.2023 - із застосування спрощеної системи оподаткування. На підставі поданої заяви ГУ ДПС у Чернігівській області позивача внесено до реєстру платників єдиного податку з 01.12.2023.

Відповідно до поданої ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Чернігівській області податкової декларації платника єдиного податку за 2023 рік, платником задекларовано суму одержаного доходу від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 1 524 706,44 гривень.

Як встановлено контролюючим органом, станом на 01.01.2024 сума від здійснення операцій з реалізації товарів за період з 01.12.2023 по 31.12.2023 склала більше ніж 1 мільйон гривень, а саме 1 524 706,44 гривень; за період з 10.11.2023 по 31.12.2023 загальна сума від здійснення операцій з реалізації товарів нарахована протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищила 1 мільйон гривень на суму 524 706,44 гривень.

Звідси Головне управління ДПС у Чернігівській області уважає, що з 11.01.2024 позивач несе відповідальність за не нарахування або несплату податку на додану вартість, відповідно загальна сума від здійснення операцій з реалізації товарів за період з 11.01.2024 по 31.12.2024 у розмірі 2 119 462,23 гривень є базою нарахування податком на додану вартість.

Для цілей статті 181 ПК України, останні 12 календарних місяців мають відповідати річному податковому періоду, а саме, з 01 січня по 31 грудня відповідного календарного року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції у цій частині та зазначає, що оскільки відповідач при обрахунку загальної суми від здійснення позивачем операцій з постачання товарів протягом останніх 12 календарних місяців врахував доходи, отримані під час перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування (з 01.12.2023 по 31.12.2023), яка лише з 01.01.2024 перейшла на загальну систему оподаткування, то у позивача не виникло обов`язку з реєстрації платником податку на додану вартість та подачі відповідної звітності з цього податку.

Так само підлягає зауваженню наступне: під час перевірки податковим органом не встановлено та не відображено в акті перевірки, що після 01.01.2024 (день переходу на загальну систему оподаткування) протягом 12 календарних місяців позивач здійснив операції із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість нарахована (сплачена) такій особі, сукупно перевищує 1 мільйон гривень (без урахування податку на додану вартість).

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обсяг операцій із постачання товарів, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, за умови перевищення 1 мільйону гривень протягом останніх 12 календарних місяців, повинен був визначатися для позивача не з 10.11.2023 по 31.12.2023 (оскільки податковим органом протиправно враховано час перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування, який складав період з 01.12.2023 по 31.12.2023), проте з часу переходу позивача на загальну систему оподаткування, а саме з 01.01.2024.

Контролюючий орган з урахуванням відомостей із бази даних зареєстрованого за позивачем реєстратора розрахункових операцій не довів, що загальна сума від здійснення операцій із постачання товарів/послуг в 2023 році платника податків сукупно перевищила 1 мільйон гривень саме в період перебування на загальній системі оподаткування поза межами періоду 01.12.2023 по 31.12.2023 (перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування).

В матеріалах справи відсутні докази про те, що, маючи доступ до відповідних баз даних із обліком проведених позивачем розрахункових операцій з 10.11.2023 по 31.12.2023, податковий орган без відповіді на власні запити про надання документів, самостійно не міг визначити в межах вказаного періоду, коли ФОП ОСОБА_1 досягла перевищення загальної суми від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, яка склала 1 мільйон гривень (без урахування податку на додану вартість).

З огляду на вказане наявні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2025 за №18454/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 529 865,00 гривень (з них, основного платежу - 423 892,00 гривень та штрафних (фінансових) санкцій - 105 973,00 гривень).

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 21.10.2025 за №18455/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 020,00 гривень та від 21.10.2025 за №18456/Ж10/25-01-24-05 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16 000,00 гривень, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктами 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У свою чергу пунктом 44.3 статті 44 ПК України на платників податків покладено обов`язок забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.

Приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 44.7 статті 44 ПК України передбачено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків-фізичної особи або посадової особи платника податків-юридичної особи).

Отже, обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондує з обов`язком платника зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Ненадання первинних документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Пункт 85.6 статті 85 ПК України встановлює, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Так, зокрема, але не виключно, у постановах від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 31.01.2020 у справі№826/15328/18, від 03.10.2023 у справі №420/534/20) Верховний Суд сформулював такий висновок. Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Крім того, у постанові від 08.09.2019 у справі №802/1069/13-а Верховний Суд також зауважував, що обставина щодо порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов`язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Також у постановах від 08.09.2019 у справі №802/1069/13-а, від 01.04.2020 у справі №640/637/19, від 04.03.2020 у справі №0440/5658/18 Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки.

При цьому, у постановах від 24.02.2020 у справі №440/4443/18, від 27.04.2022 у справі №420/13197/20 Верховний Суд виснував, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.

З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим, платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об`єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.

В той же час, Верховний Суд неодноразово вказував (постанови Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №814/3617/14, від 03.03.2021 у справі №824/638/18-а, від 08.09.2022 у справі №640/26351/20, від 11.07.2023 у справі №822/554/17, від 10.01.2023 у справі №814/876/16 тощо), що факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. У постанові від 25.05.2021 у справі №815/5615/15 Верховний Суд виснував, що відсутність акту, який засвідчує факт відмови надати первинні документи, свідчить про неповноту та необ`єктивність перевірки, здійсненої посадовими особами податкового органу.

За висновками акту перевірки від 10.09.2025 за №16195/Ж5/25-01-24-05/2797303061, ФОП ОСОБА_1 не надано на перевірку книгу обліку доходів та витрат чи облік ведення доходів і витрат ні в паперовому, ні в електронному вигляді, банківські виписки по розрахунковому рахунку, інші первинні документи, зокрема в підтвердження понесених витрат, інформацію щодо залишків товарно-матеріальних цінностей, інформацію про наявність заборгованостей, документи, що підтверджують повернення товару покупцям.

Відомості щодо переліку ненаданих позивачем документів відображені також у акті від 03.09.2025 за №843/Ж6/25-01-24-05-01 про ненадання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 документів для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять документального підтвердження реалізації позивачем права на подання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, окреслені у запитах контролюючого органу, після закінчення такої перевірки, так само як і останньою не наведено обставин, котрі б свідчили про вжиття всіх залежних від неї заходів для забезпечення повної та об`єктивної перевірки у частині надання запитуваних документів.

Зважаючи на обставини не надання позивачем до перевірки книги обліку доходів і витрат фізичної особи, яка займається підприємницькою діяльністю за період з 10.11.2023 по 30.11.2023 та з 01.01.2024 по 31.12.2024; книги обліку доходів фізичної особи, яка займається підприємницькою діяльністю за період з 01.12.2023 по 31.12.2023; виписок по розрахунковому рахунку, відкритому в АТ КБ "Приватбанк" за період з 16.11.2023 по 31.12.2024; первинних документів, котрі підтверджують понесені витрати в ході ведення підприємницької діяльності; інформацію щодо залишків товарно-матеріальних цінностей в кількісному та вартісному показниках станом на 01.01.2024 та на 31.12.2024; інформацію про наявність дебіторської/кредиторської заборгованості в розрізі контрагентів станом на 01.01.2024 та на 31.12.2024; документів, що підтверджують повернення товару покупцям (заява покупця, акт про видачу коштів, фіскальний касовий чек видачі коштів, розрахунковий документ, що підтверджує факт придбання товару, тощо); інших документів, які стосуються здійснення господарської діяльності, колегія суддів погоджується зі висновками суду першої інстанції у цій частині про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2025 за №18455/Ж10/25-01-24-05, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 020,00 гривень.

Підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено обов`язок платника податків подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Право контролюючого органу отримувати безоплатно від платників податків у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів передбачене підпунктом 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов`язковим зазначенням таких фактів у запиті.

Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2024 у справі №813/952/18.

Як встановлено судом, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області направлено запити від 15.05.2024 №6186/6/25-01-24-10-13 та від 24.02.2025 за №2086/6/25-01-24-10-13 про надання пояснень та підтверджуючих документів для з`ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів господарських операцій, що підтверджують фінансово-господарські відносини щодо отримання доходу від підприємницької діяльності за звітні (податкові) періоди 2023 та 2024 року.

Такі направлені за адресою, яка вказана позивачем у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_2 .

Згідно рекомендованих повідомлено про вручення поштових відправлень, коментовані запити повернуті до відправника у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою та за закінченням встановленого терміну зберігання відповідно 17.05.2024 та 13.03.2025.

У матеріалах справи відсутні докази надання відповіді на коментовані запити ГУ ДПС у Чернігівській області.

Так, відповідно до пункту 121.2 статті 122 ПК України неподання або подання не в повному обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу в інших випадках, передбачених статтею 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє особу від обов`язку подання інформації.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (пункт 42.2 статті 42 ПК України).

Відповідно до пункту 42.5 статті 42 Кодексу, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Колегія суддів погоджується з міркуваннями суду першої інстанції про врахування допущення технічної помилки у заповненні податкового повідомлення-рішення від 21.10.2025 за №18456/Ж10/25-01-24-05, у котрому у якості підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій визначено пункт 121.1 статті 121 ПК України, оскільки в розрахунку штрафних санкцій за ненадання відповіді на запит правильно вказано пункт 121.2 статті 121 Кодексу.

Суд виходить зокрема із висновків Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, відповідно до яких підставами для скасування рішень контролюючого органу є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Не заслуговують на увагу також доводи позивача про помилковий розрахунок штрафних (фінансових) санкцій, оскільки станом на час прийняття спірного рішення розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" складав 8000 гривень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до позивача штрафу у розмірі 8000,00 гривень відповідно до пункту 121.2 статті 121 Податкового кодексу України за неподання платником податків документів чи іншої інформації на запити контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У разі надсилання запиту, де зазначено порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та в разі недотримання платником податків вимог щодо надання пояснень та документальних підтверджень, відповідна перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Отже, призначенню документальної позапланової перевірки, зокрема з підстав, визначених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, передує ненадання (надання не в повному обсязі) платником податків пояснень та документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу з відповідного питання, якщо такий запит оформлено і направлено відповідно до вимог законодавства.

Колегія суддів зазначає, що оскільки направлення запиту та витребування письмових пояснень і первинних документів здійснюється саме з метою усунення припущення і необхідністю встановлення наявності/відсутності податкового порушення, а відтак, в будь-якому випадку на цій стадії відсутні підстави стверджувати про право податкового органу направляти запит лише у разі встановлення факту податкового правопорушення.

З приводу доводів позивача про відсутність у наказі покликань на відомості конкретних запитів, ненадання відповідей на котрі слугували підставою для проведення документальної перевірки, колегія суддів звертає увагу, що у наказі від 10.07.2025 за №1497-п підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: "Керуючись п.п. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами доповненнями) та частиною 1 ст. 13 Закону України від 08.07.2010 року 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями)".

Резолютивна частина наказу викладена наступним чином: "Провести документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (пн НОМЕР_1 ) з 28.08.2025 р. тривалістю 5 робочих днів: - за період з 10.11.2023 року по 31.12.2024 року з питань своєчасної достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства; - за період з 10.11.2023 року по 31.12.2024 року з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Колегія суддів вважає, що висновок судів про те, що документальна позапланова перевірка з підстав, передбачених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, повинна містити відомості чи хоча б покликання на те, що податковим органом отримано податкову інформацію про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, не заслуговують на увагу, оскільки аналіз підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

У обсязі встановленого колегія суддів зазначає, що зі змісту запитів від 15.05.2024 №6186/6/25-01-24-10-13 та від 24.02.2025 за №2086/6/25-01-24-10-13, направлених податковим органом на адресу позивача, простежується наявність у таких вказівок на фактичну й правову підстави направлення запиту, опис інформації, що запитується, а також орієнтовний перелік документів, що її підтверджують.

Тим не менш, за висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2024 у справі №813/952/18, відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 ПК України, та, як наслідок, бути підставою для висновку про протиправність наказу про проведення податкової перевірки

Окрім того, стосовно тверджень про неможливість проведення перевірки щодо обставин заниження оподатковуваного доходу, оскільки зміст згаданих запитів вказаного питання не стосувався, що виключає правомірність проведення документальної перевірки та її результатів у цій частині, суд апеляційної інстанції зважає на позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 21.06.2024 у справі №420/16308/22, за якою наведення у наказі як предмета перевірки тієї сфери, для перевірки якої реальних підстав не існувало, не дає приводу для визнання протиправними всіх наслідків перевірки, якщо за її результатами встановлено правопорушення у сфері, для перевірки якої існувала фактична підстава і ця підстава, поряд з іншими, знайшла своє відображення у предметі перевірки відповідно до наказу.

Звідси суд констатує відсутність у матеріалах справи письмових та інших доказів, які б свідчили про неналежний порядок призначення та проведення ГУ ДПС у Чернігівській області документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 .

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява №57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42)).

Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcia Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. the Netherlands" (заява №16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява №30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява №20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява №4241/03, пункт 54).

Враховуючи приписи частини 1 статті 308 КАС України, за якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з врахуванням встановлених обставин справи та правового регулювання, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про протиправність прийняття контролюючим органом оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень від 21.10.2025 за №18450/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в частині суми 213 706,75 гривень (з них, основного платежу - 170 965,40 гривень та штрафних (фінансових) санкцій - 42 741,35 гривень), від 21.10.2025 за №18452/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору в частині суми 17 808,89 гривень (з них, основного платежу - 14 247,12 гривень та штрафних (фінансових) санкцій - 3 561,77 гривень), а також від 21.10.2025 за №18454/Ж10/25-01-24-05 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 529 865,00 гривень (з них, основного платежу - 423 892,00 гривень та штрафних (фінансових) санкцій - 105 973,00 гривень).

VІІ. Висновок суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Наведені в апеляційних скаргах мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав уважати, що ним неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення.

Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи та надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених учасниками справи, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а, отже, і наведені скаржниками доводи в апеляційних скаргах не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За приписами частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг Головного управління ДПС у Чернігівській області та ОСОБА_1 , рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення його без змін.

VІІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 139 КАС України новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі №620/508/26, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Чуприна О.В.

Суддя Попова О.Г.

Суддя Говорун О.В.

Повний текст постанови складено 09.09.2026.