Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №320/56071/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/56071/24 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чуприни О.В.,

суддів Попової О.Г., Говоруна О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мулик А.Б.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі по тексту також - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в систему "Оберіг" військово-облікові дані про виключення з військового обліку, громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до довідки №180 від 22.06.2022, виданої військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 та присвоїти номер в реєстрі "Оберіг";

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в систему " Оберіг " військово-облікові дані про виключення з військового обліку, громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до довідки №180 від 22.06.2022, виданої військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 та присвоїти номер в реєстрі "Оберіг".

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 адміністративний позов задоволено повністю:

визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в систему "Оберіг" військово-облікові дані про виключення з військового обліку громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до довідки №180 від 22.06.2022, виданої військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 та присвоїти номер в реєстрі "Оберіг";

зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в систему "Оберіг" про виключення з військового обліку громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до довідки №180 від 22.06.2022, виданої військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 та присвоїти номер в реєстрі "Оберіг".

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою від 09.04.2026 (реєстрацію проведено 17.04.2026) у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс), у якій просив:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі №320/56071/24;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в систему "Оберіг" про виключення з військового обліку громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до довідки №180 від 22.06.2022, виданої військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 та присвоїти номер в реєстрі "Оберіг".

Надалі від позивача надійшли додаткові пояснення від 22.04.2026 (реєстрацію проведено 23.04.2026) із долученням до таких інших письмових доказів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 заяву повернуто заявнику без розгляду.

Суд першої інстанції виходив з приписів частини 4 статті 383 КАС України, котра визначає, що таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відхиливши посилання ОСОБА_1 про доведення до відома останнього обставин невиконання рішення суду 09.04.2026, звернув увагу на отримання ще 01.08.2025 листа від ІНФОРМАЦІЯ_6 , у котрому повідомлялося про неможливість виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі №320/56071/24.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 та направити матеріали заяви на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Власні доводи обґрунтовує тим, що лист від 01.08.2026 не фіксував ані остаточного невиконання рішення суду, ані відмови відповідача від його виконання. Натомість наведене у такому формулювання про неможливість виконання рішення суду на час формування листа обумовлено вилученням документів Державним бюро розслідувань; вказані аргументи вже були відхилені судом при ухваленні рішення від 28.05.2026, оскільки позивачем надавався повний пакет документів для виключення з військового обліку.

Поміж іншого, 21.04.2026 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки з урахуванням усіх вжитих ним заходів, рішення суду досі не виконане.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відтак у силу частини 4 статті 304 КАС України відсутність останнього не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У свою чергу статті 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

За приписами частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до положень пунктів 7, 8 частини другої статті 383 КАС України заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду має містити інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження.

Частинами 4 та 5 статті 383 КАС України установлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

На відміну від позовних заяв чи апеляційних скарг, для яких КАС України передбачає можливість залишення без руху у разі недотримання вимог щодо форми та змісту (статті 169, 298 КАС України), стаття 383 не містить прямої вказівки на застосування такого механізму до заяв, поданих у її порядку. Колегія суддів звертає увагу на те, що частина 5 статті 383 КАС України є імперативною нормою, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви у разі невідповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху.

У постанові від 08.11.2024 у справі №340/222/20 Верховний Суд також дійшов висновку, що ураховуючи положення частини 5 статті 383 КАС України, судом не може бути прийнято іншого, альтернативного рішення ніж повернення заяви.

Повертаючись до спірного питання, якщо особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, то таку заяву ця особа повинна подати виключно в межах строку пред`явлення до виконання виконавчого листа з дотриманням десятиденного строку з дня, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, оскільки встановлення й дотримання цього строку зумовлено не тільки і не стільки діями, зокрема, органів та/чи осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, скільки передбаченими процесуальним законом додатковими особливими "спонуками", які можуть бути застосовані до суб`єкта владних повноважень для належного, повного та вчасного виконання судового рішення.

Тобто, коли заявник вирішив звернутися до суду в порядку, визначеному статтею 383 КАС України, він, окрім дотримання вимог самої заяви, зобов`язаний зважати на строки звернення, пропуск яких унеможливлює прийняття судом до розгляду такої заяви та розгляд її по суті.

Варто зазначити, що ані процесуальним законом, зокрема, статтею 383 КАС України, ні судовою практикою не визначено вичерпний та/або примірний перелік випадків, які свідчать про обізнаність особи про порушення своїх прав у зв`язку з невиконанням судового рішення, проте це не означає, що через це можна довільно трактувати такі випадки (обставини).

У обсязі наведеного колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2021 у справі №9901/226/19 вказала таке:

"Передбачений частиною четвертою статті 383 КАС України строк, упродовж якого особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, є спеціальним строком звернення до адміністративного суду, який від загального строку відрізняється лише своєю тривалістю (є коротшим) і обумовлюється специфікою відповідних відносин, у яких визначеності (ясності) у спірних правовідносинах потрібно досягнути якомога швидше.

Законодавчі підходи до визначення початку відліку строку звернення до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на стадії виконання судового рішення, не відрізняються від загальних чи спеціальних для окремих особливих видів правовідносин. Як відомо, початок відліку строку визначається взаємозамінно або від дня, коли особа (1) дізналася або (2) повинна була дізнатися про порушення свого права. При визначенні початку строку звернення береться до уваги, коли особа насправді дізналася про наявність відповідного порушення, чи мала вона реальну можливість дізнатися про наявність порушення раніше або, що дія, рішення чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на певний день мали ознаки, за якими можна визначити їхню протиправність.

На стадії виконання судового рішення визначати день відліку строку на подання заяви з підстави, передбаченої частиною першою статті 383 КАС України, потрібно з урахуванням своєрідності відносин, які виникли з приводу протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень на цій стадії, яка зазвичай має (може) проявлятися у формі ухвалення/видання певних протиправних рішень, дій чи бездіяльності. Це стадія, на якій судове рішення, що набуло законної сили і є обов`язковим до виконання, має бути таки виконаним, бо в протилежному випадку не буде досягнуто мети правосуддя. На цій стадії особа-позивач (або стягувач) вправі сподіватися, що відповідач (можливо, не щиро, проти власного бажання та волі), не буде опиратися виконанню судового рішення, а, навпаки, виконає його, тож позивач вправі очікувати, що судове рішення буде обов`язково виконане (реалізоване) і порушені права, які були захищені судом, будуть відновлені.

Однак це не означає, що в такій проєкції відносин стягувач може займати пасивну, винятково очікувальну позицію й безвідносно до поведінки відповідача чекати на позитивний для нього результат. Навпаки, на цій стадії для визначення початку відліку строку оскарження протиправної бездіяльності, дій чи рішення суб`єкта владних повноважень потрібно брати до уваги поведінку стягувача та встановлені законом заходи, до яких останній має вдатися, аби виконати рішення суду. Якщо суб`єкт владних повноважень не виконує судове рішення й чинить це протиправно, то особа-позивач, якщо не відмовився (а далі наполягає) від захисту свого порушеного права, вправі домагатися виконання судового рішення засобами примусу, які встановлені законом.

Власне установлений частиною четвертою статті 383 КАС України десятиденний строк звернення особою-позивачем з відповідною заявою передбачає, що така особа має право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності на стадії виконання судового рішення упродовж цього відтинку, щойно дізнається або не могла не дізнатися, що суб`єкт владних повноважень діє відносно неї протиправно (видає не ті рішення або не видає відповідних рішень, займає пасивну позицію щодо виконання рішення суду, вдається до інших подібних дій).

Отже, день (явище, фактор), з якого починається перебіг строку оскарження, не є статичним, він є мінливим, ситуативним, динамічним, залежить від конкретних умов виконання судового рішення, послідовності та ролі дій суб`єктів виконавчого провадження.

Видається правильним, що визначення цього дня має провадитися не стільки від якоїсь певної разової зовнішньої події, скільки від сукупності факторів, приміром таких, що залежать від ролі, характеру та ступеня участі як стягувача, так і боржника. Власне зі співвідношення змісту дій суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, з одного боку, і дієвого ставлення стягувача до таких дій, з другого, можна визначити правову природу цих дій, час, з якого вони виникли й упродовж якого вони тривають, а звідси визначити, чи знав про них позивач, і якщо реально знав (не міг не знати) і через якийсь проміжок часу звернувся за захистом від них, то тоді можна уяснити правову природу цього звернення й визначити, чи воно було вчасним або відбулося з пропуском строку.

Суд не повинен тлумачити положення частини четвертої статті 383 КАС України у такий спосіб, щоб створювати перешкоди для забезпечення виконання рішення суду, і має бути в одній системі координат із принципом обов`язковості судового рішення".

У цій справі скаржник вказує на триваючу, на його думку, протиправну бездіяльність відповідача щодо виконання судового рішення в частині внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в систему про виключення з військового обліку.

Зокрема, з наданої до суду першої інстанції заяви від 09.04.2026 (реєстрацію проведено 17.04.2026) та додаткових пояснень від 22.04.2026 (реєстрацію проведено 23.04.2026), а саме Інформації про виконавче провадження №78744261 встановлено наступну хронологію подій стосовно примусового виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2025: 01.08.2025 відкрито виконавче провадження, стягнуто з боржника витрати на проведення виконавчих дій та виконавчий збір; 10.09.2025 та 18.02.2026 накладено штрафи з підстав невиконання рішення без поважних причин; 21.04.2026 закінчено виконавче провадження з підстав неможливості виконання судового рішення та направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Звідси, станом на дату звернення ОСОБА_1 із заявою у порядку статті 383 КАС України, виконавче провадження було відкрите, а державним виконавцем реалізовувалися передбачені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 за №1404-VIII дії, спрямовані на примусове виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2025.

При цьому суд зазначає, що позивач звертався до боржника щодо питань невиконання судового рішення.

Разом із тим, щодо посилання суду першої інстанції на лист ІНФОРМАЦІЯ_7 від 01.08.2025 за №06/13147, зі змісту якого встановлено неможливість виконання рішення суду внаслідок вилучення Держаним бюро розслідувань документів громадянина ОСОБА_1 , колегія суддів зауважує, що такий не міститься у матеріалах справи та позивачем не долучався.

Окрім того, за відомостями листа ІНФОРМАЦІЯ_8 від 18.03.2026 за №989/14/ВихЗВГ/4080, на дату надання відповіді відсутні зміни до функціоналу Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо функції виключення з військового обліку на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

Ці обставини, а також дії скаржника, що свідчать про його активну позицію щодо захисту своїх прав, мали бути враховані судом першої інстанції при встановленні фактичних обставин справи, зокрема, для визначення моменту, коли скаржник дізнався або міг дізнатися про ймовірні порушення з боку відповідача, що є ключовим для правильного застосування частини 4 статті 383 КАС України.

У противагу, судом першої інстанції не надано оцінки твердженням ОСОБА_1 про доведення його до відома про обставини не виконання рішення суду шляхом завантаження даних з додатку "Резерв+", у котрому відносно останнього відсутні дані щодо виключення з військового обліку, натомість визначено датою початку строку звернення саме 01.08.2025 за датою листа, копії котрого у матеріалах справи не міститься, а отже його достеменний зміст суду не міг бути відомий.

Зважаючи на те, що не будь-яка інформація, що стосується виконання судового рішення, може бути свідченням неналежного (протиправного) виконання рішення суду, а лише та, зі змісту якої можна визначити її протиправність, колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції у цій частині, з огляду на брак безпосереднього дослідження коментованого листа від 01.08.2025, як того вимагає частина 1 статті 90 КАС України.

У поданій позивачем заяві в порядку статті 383 КАС України оскаржується бездіяльність щодо невиконання судового рішення, яка носить триваючий характер.

За таких обставин, беручи до врахування поведінку позивача, спрямовану на виконання судового рішення, рішення прийняті державним виконавцем в рамках виконавчого провадження, а також враховуючи сформовану практику Верховного Суду, висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та наявність підстав для повернення заяви позивачу не можна визнати обґрунтованими.

Неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання належить до підстав для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 4 частини 1 статті 320 КАС України).

У обсязі вищевикладеного колегія суддів, уважаючи передчасним висновок суду першої інстанції про повернення заяви ОСОБА_1 , поданої у порядку статті 383 КАС України, без розгляду, резюмує про допущення порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та розгляду заяви про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої ІНФОРМАЦІЯ_4 на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2025, у порядку, встановленому статтею 383 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги знаходять своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Вказане, на переконання колегії суддів, зумовлює скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зважаючи на результат апеляційного перегляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 308, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 , - скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Чуприна О.В.

Суддя Попова О.Г.

Суддя Говорун О.В.

Повний текст постанови складено 09.09.2026.