Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №320/55910/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/55910/24 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.,

при секретарі судового засідання Харечко Ю.В.,

за участі представника відповідача – Лукашенка Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА МЕРЕЖА «ПЛЮС СЕРВІС» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА МЕРЕЖА «ПЛЮС СЕРВІС» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.05.2024 №00376480701;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.05.2024 №00376490701.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним правомірно та обґрунтовано, з урахуванням наявних первинних документів та даних бухгалтерського обліку (власної Облікової політики), а також відповідно до положень чинних нормативно-правових актів, витрати, пов`язані із здійсненням поточного ремонту основних засобів (нежитлових приміщень), віднесено до складу витрат у періоді їх фактичного здійснення (понесення). Вказано, що проведення робіт по ремонту складського комплекту та їх пов`язаність із господарською діяльністю ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» підтверджується наявними первинними документами, та відповідно не спростовується Актом перевірки.

Стосовно висновків контролюючого органу про порушення Товариством вимог чинного законодавства в частині не включення до складу податкових зобов`язань податку на додану вартість у розмірі 40 512 349,00 грн за податковими накладними, складеними та зареєстрованими в Єдиному реєстру податкових накладних, позивачем вказано, що податкові накладні у кількості 7 штук, інформація про які наведена в акті перевірки, не зареєстровані в ЄРПН, складені ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» помилково і фактично не підлягали реєстрації, а тому і не підлягали включенню до складу податкових зобов`язань за грудень 2021 року. Таким чином, позивач вважає, що помилково зареєстрована податкова накладна/розрахунок коригування не підлягає включенню до складу податкових зобов`язань.

Щодо нарахування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій, визначених за податковими повідомленнями-рішеннями від 07.05.2024 №00376480701 та № 00376490701 у розмірі 25% та 50%, відповідно, від збільшеної суми податкового зобов`язання позивачем зазначено, що відповідачем не наведено доказів наявності умислу (вини) ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» під час формування показників бухгалтерського обліку, та відповідно недобросовісний характер фінансово-господарської діяльності Товариства.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 22 квітня 2026 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин у справі.

Апелянт зазначає, що ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» безпідставно віднесено до загальновиробничих витрат суму в загальному розмірі 235 000 000 грн, в тому числі за півріччя 2023 року, що мало вплив на показники декларації за 9 місяців 2023 року на суму 235 000 000 гривень. Встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 42 300 000 грн, в тому числі за 9 місяців 2023 року у сумі 42 300 000 гривень, що відображено в рішенні від 07.05.2024 №00376480701, основний 42 300 000 гривень, штрафна санкція 10 575 000 гривень. Встановлено заниження ПДВ на загальну суму 40 512 349 грн, в тому за грудень 2021 року на суму 40 512 349 гривень, що відображено в рішенні від 07.05.2024 №00376490701, основний 40 512 349 гривень, штрафна санкція 20 256 175 гривень.

Доводи апеляційної скарги за своїм змістом дублюють доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2026 та від 04.08.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання на розгляд справи судом апеляційної інстанції з`явився представник апелянта. Представник позивача в судове засідання не з`явився та явку свого представника не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Керуючись приписами частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 та 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, наказу від 15.01.2024 № 140-п та направлень від 24.01.2024 №1290/26-15-24-02-05, від 26.01.2024 №2043/26-15-07-01-06, №2084/26-15-07-01-06, №2085/26-15-07-08-03, №1946/26-15-07-03-01-19, №1926/26-15-07-07-03 та №1927/26-15-07-07-01 Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС».

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» від 15.03.2024 №21706/Ж5/26-15-07-01-06/43199757, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем:

- пункту 44,1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 6, пункту 7, пункту 9.4, пункту 15 П(с)БО 16 «Витрати», статті 1, пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 42 300 000 грн., в тому числі за 9 місяців 2023 року у сумі 42 300 000 грн;

- пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за №159/28289 (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 40 512 349 грн., в тому числі за грудень 2021 року на суму 40 512 349 гривень;

- пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо несвоєчасного подання звітності про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за червень 2020 року.

Відповідно до пункту 9 прим. 11 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (із змінами і доповненнями) тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за порушення, вчинені у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19).

- підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до ДПІ у Київській області (Макарівський район) на загальну суму 479 464,34 грн., а саме: за 2022 рік у сумі 85 034,0 грн., за період з 01.01.2023 по 30.09.2023 у сумі 394 430,34 гривень; ???

- підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, встановлено неподання податкової декларації по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2022, 2023 роки до ДПІ у Київській області (Макарівський район); ???

- підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, встановлено не нарахування податку на нерухоме майно, що призвело до заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до ДПІ у Київській області (Бориспільський район) на загальну суму 548 651,56 грн., а саме: за 2021 рік у сумі 28 016,25 грн., за 2022 рік у сумі 364 211,25 грн., за період з 01.01.2023 по 29.06.2023 у сумі 156 424,06 гривень;

- підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, встановлено неподання податкової декларації по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2021, 2022, 2023 роки до ДПІ у Київській області (Бориспільський район).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки від 15.03.2024 №21706/Ж5/26-15-07-01-06/43199757, позивачем на адресу контролюючого органу подано письмові заперечення від 08.04.2024 №08/04-01, за результатами розгляду яких листом від 30.04.2024 №7627/І/26-15-07-01-06 висновки вказаного акта перевірки залишено без змін, а заперечення – без задоволення.

На підставі висновків акта перевірки від 15.03.2024 №21706/Ж5/26-15-07-01-06/43199757 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.05.2024:

- №00376480701 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 52 875 000,00 грн (з яких 42 300 000,00 грн – за податковим зобов`язанням, 10 575 000,00 грн – за штрафними (фінансовими) санкціями);

- №00376490701 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 60 768 524,00 грн (з яких 40 512 349,00 грн – за податковим зобов`язанням, 20 256 175,00 грн – за штрафними (фінансовими) санкціями).

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення – без змін.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України встановлено, що податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Відповідно до приписів пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У силу пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані положеннями Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 2 Закону №996-XIV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Частиною другою статті 3 Закону №996-XIV визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами частин першої, другої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, слід зазначити, що, відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868) (далі – П(С)БО №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»):

- активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому;

- витрати – зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками);

- доходи – збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248) (далі – П(С)БО № 16 «Витрати») визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Відповідно до П(С)БО № 16 «Витрати»:

- прямі витрати – витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об`єкта витрат економічно доцільним шляхом;

- об`єкт витрат – продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Пунктом 5 П(С)БО №16 «Витрати» передбачено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

За умовами пункту 6 П(С)БО № 16 «Витрати», витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО № 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Таким чином, аналізуючи наведені поняття та положення відповідних нормативно правових актів, можна дійти висновку, що відображення в бухгалтерському обліку інформації про витрати відбувається з урахуванням фактичного їх понесення підприємством та пов`язаності з господарською діяльністю, а також підтвердження відповідними первинними документами, в тому числі можливість їх віднесення до складу витрат в тому періоді, в якому вони фактично понесені.

Щодо доводів апелянта про те, що перевіркою неможливо зробити висновки та не дає можливості підтвердити зв`язок витрат у сумі 235 000 000 грн, відображених в бухгалтерському обліку та проведених по рахунку 91 з господарською діяльністю, для отримання якого вони здійснені, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до фактичних обставин справи, наказом ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» від 04.01.2021 №1 визначено положення про облікову політику підприємства на 2021-2023 роки.

Пунктами 1.2.5 та 1.2.8 Облікової політики Товариства передбачено, що:

- витрати, здійсненні на отримання основних засобів інших необоротних активів загальногосподарського використання (в тому числі легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, – включати до складу адміністративних витрат у податковому обліку у повному обсязі;

- суму витрат, пов`язану з незначним ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, в тому числі орендованих – відносити до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт та поліпшення були здійсненні.

Так, ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» в господарській діяльності у перевіряємому періоді використовувало основні засоби (нежитлові приміщення (виробничо-складський комплекс з адміністративно-побутовими приміщеннями) загальною площею 61 820,1 кв.м., розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Залізнична, буд. 31А.

За фактом наявності та використання у господарській діяльності відповідних основних засобів (вищезазначені нежитлові приміщення) Товариством до Головного управління ДПС у м. Києві подані відповідні повідомлення про наявність об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП.

Як стверджує позивач у позовній заяві, враховуючи виробничу необхідність підтримання у належному стані нежитлових приміщень (виробничо-складського комплексу з адміністративно-побутовими приміщеннями), що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Залізнична, буд. 31А, які використовуються у господарській діяльності, прийнято рішення про проведення ремонту такого складського комплексу.

Для забезпечення швидкого та якісного виконання відповідних робіт, Товариством укладено договір підряду від 16.01.2023 №16/01/23-15/1 з ТОВ «Торговий дім «Оселедько» (код ЄДРПОУ 40047273).

Пунктом 1.2. Договору визначено, що роботи виконуються Підрядником із своїх матеріалів, на своєму обладнанні і своїми інструментами, якщо інше не буде погоджено додатковою угодою.

Додатком №1 «Кошторис» сторони визначили, що ремонт (реконструкція) складу включає в себе такий перелік робіт: ремонтні роботи підлоги з бетону будівлі; ремонтні покрівельні роботи будівлі; виготовлення вантажних доків будівлі; роботи з підготовки майданчика для стоянки машин; - виготовлення системи огорожі. Пунктом 3.1. Сторони погодили, що Замовник сплачує Підряднику попередню оплату за Роботи у розмірі та строки, визначенні Графіком платежів (Додаток №3).

Замовник відповідно до умов Договору здійснював перерахування грошових коштів у безготівковому порядку із поточного рахунку Замовника на поточний рахунок Підрядника.

Факт наявності взаємовідносин та проведення відповідного комплексу ремонтних робіт підтверджується:

- додатками 1-3 до договору підряду від 16.01.2023 №16/01/23-15/1;

- актами здачі – прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000075, №ОУ-0000076, №ОУ-0000077, №ОУ-0000078, №ОУ-0000079;

- виписками за рахунками від 19.06.2023.

У ході перевірки ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» надано ОСВ, аналізи, картки по рахункам 90, 91, 92, 93, 94, 95, 79 за період з 30.08.2019 по 30.09.2023, відповідно до яких встановлено віднесення до Загальновиробничих витрат (Рахунок 91) витрати по утримуванню загальновиробничих Основних засобів по Договору від 16.01.2023 №16/01/23-15/1 на суму 235 000 000 грн 30.06.2023.

До перевірки надано договір підряду від 16.01.2023 №16/01/23-15/1.

Згідно п.1.1 Підрядник приймає на себе підряд на виконання робіт Замовника відповідно (в обсягах) до кошторису (Додаток №1), Графіку виконання робіт (Додаток №2), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, суд першої та апеляційної інстанції дослідивши наявні у справі матеріали встановили, що понесені позивачем витрати на ремонт складського комплексу задокументовані всіма необхідними та належним чином складеними первинними документами, що не заперечується відповідачем.

У зв`язку із вищевикладеним, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно та обґрунтовано, з урахуванням наявних первинних документів та даних бухгалтерського обліку (власної Облікової політики), а також відповідно до положень чинних нормативно-правових актів, витрати, пов`язані із здійсненням ремонту основних засобів (нежитлових приміщень), віднесено до складу витрат у періоді їх фактичного здійснення (понесення).

Щодо доводів апелянта про те, що ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» не включено до складу податкових зобов`язань декларації з ПДВ за грудень 2021 року податкові зобов`язання в сумі 40 512 349 грн, судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, але не включено до складу податкових зобов`язань декларації з ПДВ за грудень 2021 року в сумі 40 512 349 грн. Тобто, ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» не включено до складу податкових зобов`язань декларації з ПДВ за грудень 2021 року податкові зобов`язання в сумі 40 512 349 грн.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Окрім того, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу передбачено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Таким чином, зупинена податкова накладна, щодо якої надійшла квитанція про зупинення реєстрації не вважається зареєстрованою.

При цьому, відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, податкові накладні у кількості 7 штук (від 02.12.2021 №1926, від 01.12.2021 №1924, від 02.12.2021 №1925, від 02.12.2021 №1928, від 02.12.2021 №1927, від 01.12.2021 №1922, від 01.12.2021 №1923) та показники за якими нібито не знайшли свого відображення у складі податкових зобов`язань податкової звітності за грудень 2021 року, не зареєстровані в ЄРПН (реєстрація яких була зупинена) та були складені ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» помилково, а тому не підлягали реєстрації.

Судова колегія приймає до уваги те, що Товариство відправляло на адресу контролюючого органу лист-повідомлення №02/11/2022 від 02.11.2022 про помилковість таких податкових накладних через особистий кабінет 02.11.2022 р об 11:40 год, 04.11.2022 р. об 12:25 год., 05.12.2022 р. об 12:25 год. Проте з невідомих технічних причин дані листи не отримали вхідний номер.

Отже, помилково зареєстрована податкова накладна/розрахунок коригування не підлягає включенню до складу податкових зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» та відповідним суб`єктом господарювання мали місце взаємовідносини, зокрема, на підставі укладеного договору про надання фінансової допомоги від 01.12.2021 №12-7, відповідно до якого ТОВ «Фудснаб» (за договором – Позикодавець) зобов`язується передати у власність ТОВ «ТМ «Плюс Сервіс» (за договором – Позичальник) грошові кошти в розмірі 517 966 014,83 грн, а Позичальник зобов`язується повернути їх Позикодавцю в порядку та строки, встановленні даним Договором.

Пунктом 1.2. вищевказаного договору про фінансову допомогу визначено, що фінансова допомога є поворотною, тобто підлягає поверненню Позичальником Позикодавцеві в порядку та строки, встановленні цим Договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору про надання фінансової допомоги від 01.12.2021 №12-7 надання фінансової допомоги за цим Договором є безоплатним (тобто без нарахування процентів за користування наданою фінансовою допомогою) і не є фінансовою послугою.

На виконання вищевказаного договору, ТОВ «Фудснаб» 01.12.2021 та 02.12.2021 перерахувало ТОВ «ТМ «Плюс Сервіс» грошові кошти у сумі 36 770 000,00 грн, 36 770 000,00 грн, 36 770 000,00 грн, 36 281 678,00 грн, 40 000 000,00 грн, 40 000 000,00 грн, 16 482 414,09 грн, що підтверджується копіями банківських виписок.

За посиланнями позивача, в призначенні платежу ТОВ «Фудснаб» помилково зазначено «оплата згідно попереднього договору про укладання договорів купівлі-продажу нерухомості в майбутньому № б/н від 25.11.2021», замість вірного «оплата згідно із Договору про надання фінансової допомоги № 12-7 від 01.12.2021», що підтверджується листом ТОВ «Фудснаб» № 03/12-01 від 03.12.2021.

Таким чином, вищевказані податкові накладні № 1922 від 01.12.2021, № 1923 від 01.12.2021, № 1924 від 01.12.2021, № 1925 від 02.12.2021, № 1926 від 02.12.2021, № 1927 від 02.12.2021, № 1928 від 02.12.2021 фактично не підлягали реєстрації і складені ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» помилково.

При цьому, суд першої інстанції правильно встановив, що наведені в акті перевірки податкові накладні (стор. 13-14), які призвели до наявності розбіжностей між даними податкової звітності та даними ЄРПН не підтверджені відповідними первинними документами, що додатково свідчить про помилковість їх реєстрації.

З огляду на зазначене, висновки контролюючого органу про заниження ТОВ «ТМ «ПЛЮС СЕРВІС» податкових зобов`язань з податку на додану вартість сформовані без належного дослідження первинних документів та даних бухгалтерського обліку Товариства, виключно на підставі наявності розбіжностей між показниками податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2021 року та даними ЄРПН, та відповідно є необґрунтованими.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

У апеляційній скарзі відповідач обмежується лише загальним цитуванням норми статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, а також цитує акт перевірки від 15.03.2024 №21706/Ж5/26-15-07-01-06/43199757.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що відповідач не зазначає у чому саме полягає неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке на його переконання, було допущено судом першої інстанції під час прийняття судового рішення.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №320/55910/24 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді Т.Р.Вівдиченко

І.О.Грибан