Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №369/14333/24 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Київ

Справа № 369/14333/24

Провадження: № 22-ц/824/9754/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С.М., Нежури В. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Києво-Святошинського Київської області від 13 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Лисяк К. О.,

у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У серпні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 02 листопада 2016 року ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг підписала анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», на підставі якої їй було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку із встановленим кредитним лімітом, розмір якого в подальшому було збільшено до 73 000 грн.

Зазначено, що відповідачка активувала кредитну картку, користувалася кредитним лімітом, здійснювала операції за рахунком та частково погашала заборгованість, у зв`язку із чим між сторонами фактично виникли та тривалий час існували кредитні правовідносини.

У процесі користування кредитним рахунком 05 вересня 2022 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою були погоджені істотні умови користування кредитним рахунком, зокрема процентна ставка у розмірі 40,8 % річних.

Крім того, 25 квітня 2023 року відповідачка у системі самообслуговування «Приват24» за допомогою OTP-пароля підписала додаткову угоду № SAMDNWFC00030827849_01, відповідно до умов якої сторони погодили зміну умов кредитування, а саме: тип кредиту, - невідновлювана кредитна лінія; строк кредитування - 12 місяців із пролонгацією, але не більше п`яти років з дати укладення додаткової угоди; процентну ставку - 12 % річних; мінімальний щомісячний платіж - 1 % від суми заборгованості, але не менше 100 грн протягом перших шести місяців, із подальшим його збільшенням до 3 %.

Свої зобов`язання за кредитним договором банк виконав належним чином, надавши відповідачці можливість користуватися кредитними коштами в межах установленого кредитного ліміту, натомість ОСОБА_1 належним чином зобов`язань із повернення використаних кредитних коштів та сплати процентів не виконувала.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 22 липня 2024 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 67 966,90 грн, з яких: 65 326,90 грн - заборгованість за тілом кредиту та 2 640 грн - заборгованість за простроченими процентами.

Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 02 листопада 2016 року у розмірі 67 966,90 грн, а також понесені судові витрати.

Рішенням Києво-Святошинського суду від 13 січня 2026 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.11.2016 у розмірі 67 966 грн. 90 коп., яка складається з наступного: 65 326,90 грн. - заборгованість за тілом кредита, 2 640,00 грн. - заборгованість за простроченимивідсотками.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користьАТ КБ«ПриватБанк» судовівитратизісплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом процсуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в позові.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції прийняв надані АТ КБ «ПриватБанк» розрахунок заборгованості та банківські виписки, не перевіривши їх достовірність, повноту та правильність. На її переконання, суд не здійснив належної перевірки відповідності здійснених банком нарахувань умовам кредитного договору, не з`ясував, чи були враховані всі здійснені нею платежі, та не перевірив правильність визначення розміру основної заборгованості.

Також посилалася на те, що справа була розглянута судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, внаслідок чого, на її думку, вона була позбавлена можливості надати суду пояснення та заперечення щодо заявлених банком вимог.

Крім того, зазначала, що судом першої інстанції не було враховано її реального матеріального та сімейного стану. Вказувала, що вона є матір`ю двох малолітніх дітей, її чоловік є особою з інвалідністю, соціальних виплат вона не отримує у зв`язку з досягненням дитиною трирічного віку, а її фактичний дохід складається із заробітної плати на рівні мінімальної та аліментів у розмірі близько 1 500 грн на місяць, що унеможливлює одноразову сплату значної суми заборгованості.

Окремо заперечувала достовірність відомостей щодо її доходів, зазначаючи, що відповідні дані сформовані на підставі податкової звітності ТОВ «Натіва Маркет», з яким вона фактично у трудових відносинах не перебувала. Посилалася на відповіді Пенсійного фонду України, відповідно до яких такі відомості були подані страхувальником, а відповідальність за їх достовірність покладається на роботодавця, у зв`язку з чим, на її думку, зазначені відомості не підтверджують фактичного отримання нею відповідного доходу.

Вважала, що суд першої інстанції не забезпечив справедливого балансу інтересів сторін та не оцінив співмірності стягнення заявленої банком заборгованості з урахуванням її фактичного матеріального становища, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Хитрова Л. В. в інтересах АТ КБ «ПриватБанк» зазначила про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим із дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду.

Вказувала, що факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання та використання відповідачкою кредитних коштів, а також наявність непогашеної заборгованості підтверджуються належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи.

Зазначала, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість у загальному розмірі 67 966,90 грн, з яких 65 326,90 грн заборгованість за тілом кредиту та 2 640 грн заборгованість за простроченими процентами. Вказаний розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості та банківською випискою за рахунком відповідачки.

Наголошувала, що банківська виписка є первинним документом та містить відомості про рух коштів за рахунком, зокрема всі здійснені операції із зазначенням їх дат і змісту та залишку коштів після кожної операції, у зв`язку з чим є належним, допустимим і достатнім доказом на підтвердження факту користування відповідачкою кредитними коштами та розміру заборгованості.

Звертала увагу на те, що відповідачка не надала доказів на спростування правильності здійсненого банком розрахунку заборгованості, водночас сам факт отримання та використання кредитних коштів не заперечує.

Щодо заборгованості за процентами зазначала, що заявлені до стягнення 2 640 грн були нараховані за період з 01 березня 2024 року по 30 червня 2024 року відповідно до умов додаткової угоди від 25 квітня 2023 року, якою сторонами було погоджено відповідні умови кредитування.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги щодо скрутного матеріального становища відповідачки, представник банку зазначала, що такі обставини не є підставою для звільнення боржника від виконання взятих на себе грошових зобов`язань та не спростовують установленого факту існування кредитної заборгованості.

Також вказувала, що посилання відповідачки на недостовірність відомостей Пенсійного фонду України щодо її доходів та відсутність трудових відносин із ТОВ «Натіва Маркет» не мають правового значення для вирішення спору, оскільки обов`язок належного виконання зобов`язань за кредитним договором не залежить від джерела доходу чи місця роботи боржника.

ОСОБА_1 у відповіді на відзив зазначила, що наведені АТ КБ «ПриватБанк» заперечення не спростовують доводів її апеляційної скарги.

Вказувала, що не заперечує факту існування між сторонами кредитних правовідносин та користування кредитними коштами, однак не погоджується з визначеним банком розміром заборгованості та правильністю здійсненого ним розрахунку.

Наголошувала, що сама по собі наявність укладеного між сторонами кредитного договору не є достатньою підставою для стягнення заявленої банком суми, оскільки суд має перевірити обґрунтованість та правильність визначення розміру заборгованості, зокрема з урахуванням здійснених позичальником платежів.

Також повторно посилалася на те, що суд першої інстанції належним чином не врахував її фактичного матеріального та сімейного стану, зазначаючи, що вона отримує мінімальний дохід, утримує двох малолітніх дітей, а її чоловік є особою з інвалідністю.

Крім того, вказувала на недостовірність відомостей щодо її доходів та працевлаштування, зазначаючи, що відповідні доходи фактично не отримувала, а відомості про її працевлаштування не відповідають дійсності та оскаржуються, що, за її твердженням, підтверджується відповідями Пенсійного фонду України.

Зазначала, що здійснювала платежі на погашення кредитної заборгованості та від виконання взятих на себе зобов`язань не ухилялася, натомість неможливість їх подальшого належного виконання була зумовлена об`єктивними обставинами, зокрема перебуванням у декретній відпустці та погіршенням матеріального становища.

Вважала заявлений банком до стягнення розмір заборгованості надмірним та таким, що не відповідає принципам справедливості й розумності, у зв`язку із чим просила врахувати наведені обставини під час апеляційного перегляду справи та змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої між сторонами виникли кредитні правовідносини.

На виконання умов укладеного договору банком на ім`я відповідачки було відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт, розмір якого протягом дії договору неодноразово змінювався.

Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту ОСОБА_1 отримала кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до липня 2020 року типу «Універсальна», а 10 жовтня 2018 року, наступну кредитну картку № НОМЕР_2 зі строком дії до травня 2022 року типу «Універсальна».

В подальшому, продовжуючи користуватися банківськими послугами, 05 вересня 2022 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою сторони погодили умови подальшого кредитування, у тому числі сплату процентів за користування кредитними коштами у розмірі 40,8 % річних.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з початком повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України у березні 2022 року банком було встановлено процентну ставку у розмірі 0 %, а з 01 квітня 2022 року її розмір поступово відновлювався до погодженого сторонами.

25 квітня 2023 року ОСОБА_1 у системі самообслуговування «Приват24» за допомогою OTP-пароля підписала оновлену заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та додаткову угоду № SAMDNWFC00030827849_01 до кредитного договору.

Відповідно до умов цієї додаткової угоди сторони погодили зміну умов кредитування, визначивши тип кредиту як невідновлювану кредитну лінію, строк кредитування - 12 місяців із можливістю пролонгації, але не більше п`яти років із дати укладення додаткової угоди, процентну ставку - 12 % річних. Також сторони погодили зменшення мінімального щомісячного платежу до 1 % від суми заборгованості, але не менше 100 грн, протягом перших шести календарних місяців із дати укладення додаткової угоди, із подальшим збільшенням такого платежу до 3 %, починаючи із сьомого календарного місяця і до повного погашення кредиту.

Із наданої банком виписки за картковим рахунком убачається рух коштів за рахунком відповідачки, здійснення операцій із використанням кредитних коштів та внесення коштів на погашення заборгованості. Таким чином, матеріалами справи підтверджується не лише оформлення сторонами кредитних правовідносин, а й фактичне користування ОСОБА_1 кредитним рахунком та кредитними коштами протягом тривалого періоду.

Відповідно до наданого АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором станом на 22 липня 2024 року за нею обліковувалася заборгованість у загальному розмірі 67 966,90 грн, з яких 65 326,90 грн - заборгованість за тілом кредиту та 2 640 грн - заборгованість за простроченими процентами.

Доказів погашення зазначеної заборгованості у повному обсязі матеріали справи не містять.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, на виконання умов яких АТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_1 можливість користуватися кредитними коштами в межах установленого кредитного ліміту, якими відповідачка фактично користувалася, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, заявами про приєднання, додатковою угодою та випискою за картковим рахунком.

Суд установив, що відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, використані кредитні кошти у повному обсязі не повернула, внаслідок чого станом на 22 липня 2024 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 67 966,90 грн, яка складається із 65 326,90 грн заборгованості за тілом кредиту та 2 640 грн заборгованості за простроченими процентами.

При цьому суд першої інстанції визнав надані банком розрахунок заборгованості та виписку за рахунком належними доказами на підтвердження факту користування відповідачкою кредитними коштами, здійснення нею операцій за рахунком, часткового погашення заборгованості та наявності непогашеного залишку боргу.

Урахувавши, що ОСОБА_1 не надала належних та достатніх доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості, неправильності здійсненого банком розрахунку або безпідставності нарахування процентів, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» та наявність правових підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором у заявленому банком розмірі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України).

Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частино 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля. Перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору.

Є встановленою та обставина, що ОСОБА_2 користується банківськими послугами АТ КБ «ПриватБанк» з 2016 року.

02 листопада 2016 року відповідачка підписала анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої їй було відкрито картковий рахунок та надано можливість користуватися кредитними коштами в межах установленого банком кредитного ліміту.

Матеріалами справи підтверджується, що для доступу до карткового рахунку та використання кредитного ліміту ОСОБА_1 видавалися кредитні картки, якими вона фактично користувалася протягом тривалого часу, здійснюючи операції за рахунок кредитних коштів та вносячи платежі на погашення заборгованості.

В подальшому, продовжуючи користуватися банківськими послугами, 05 вересня 2022 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою сторони погодили істотні умови подальшого кредитування, у тому числі розмір процентної ставки за користування кредитними коштами.

25 квітня 2023 року ОСОБА_1 у системі самообслуговування «Приват24» за допомогою OTP-пароля підписала оновлену заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та додаткову угоду № SAMDNWFC00030827849_01 до кредитного договору.

Відповідно до умов зазначеної додаткової угоди сторони погодили зміну умов кредитування, визначивши тип кредиту як невідновлювану кредитну лінію, строк кредитування - 12 місяців із можливістю пролонгації, але не більше п`яти років із дати укладення додаткової угоди, процентну ставку - 12 % річних. Також сторонами погоджено розмір мінімального щомісячного платежу на рівні 1 % від суми заборгованості, але не менше 100 грн, протягом перших шести календарних місяців із дати укладення додаткової угоди, із подальшим збільшенням такого платежу до 3 %, починаючи із сьомого календарного місяця та до повного погашення заборгованості.

Зазначена додаткова угода є складовою кредитних правовідносин сторін, її укладення та чинність ОСОБА_1 не заперечуються, доказів її недійсності чи припинення матеріали справи не містять.

При цьому, колегія суддів зауважує, що сама ОСОБА_1 у відповіді на відзив на апеляційну скаргу прямо зазначила про те, що не заперечує факту існування між сторонами кредитних правовідносин та користування кредитними коштами, а предметом її заперечень є саме правильність визначення розміру заборгованості.

За таких обставин, факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин, надання банком відповідачці доступу до кредитних коштів та фактичного користування нею кредитним лімітом не є спірним та підтверджується сукупністю наявних у справі доказів.

На підтвердження розміру заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» надало розрахунок заборгованості та виписку за картковим рахунком відповідачки, в якій відображено рух коштів за рахунком, здійснені операції, використання кредитних коштів, внесення платежів на погашення заборгованості та залишок заборгованості.

Згідно з наданим банком розрахунком станом на 22 липня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становила 67 966,90 грн, з яких 65 326,90 грн - заборгованість за тілом кредиту та 2 640 грн - заборгованість за простроченими процентами.

При цьому, заборгованість за процентами у розмірі 2 640 грн була нарахована за період з 01 березня 2024 року по 30 червня 2024 року відповідно до умов додаткової угоди від 25 квітня 2023 року, якою сторонами погоджено процентну ставку у розмірі 12 % річних. Зокрема, нарахування становили: 685,74 грн - за квітень 2024 року, 647,64 грн - за травень 2024 року, 664,02 грн - за червень 2024 року та 642,60 грн - за липень 2024 року, що у сукупності становить 2 640 грн.

Виписка за банківським рахунком містить відомості про здійснені за рахунком операції, їх дати, зміст та залишок коштів після проведення відповідних операцій, а також дає можливість простежити користування відповідачкою кредитним лімітом та здійснення нею платежів на погашення кредитної заборгованості. Відомості, відображені у банківській виписці, узгоджуються із даними розрахунку заборгованості та іншими матеріалами справи.

Виписки за банківськими рахунками є належними та допустимими доказами, які можуть підтверджувати як рух коштів за відповідним рахунком, так і наявність та розмір кредитної заборгованості.

Так, Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц звернув увагу на те, що належними доказами на підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором та її розміру є первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства про бухгалтерський облік.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, які можуть бути оформлені як у паперовій, так і в електронній формі.

Відповідно до положень Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є документами, що відображають проведені за рахунком операції та підтверджують їх здійснення.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що банківська виписка з рахунку позичальника, яка містить відомості про проведені операції, рух коштів та залишок заборгованості, є належним та допустимим доказом у розумінні цивільного процесуального законодавства.

При цьому, заперечення ОСОБА_1 щодо правильності визначеного банком розміру заборгованості мають загальний характер. Відповідачка не зазначає, яка саме операція у виписці є неправильною, який конкретний внесений нею платіж не був урахований банком, у чому саме полягає арифметична помилка в розрахунку тіла кредиту чи процентів та який, на її переконання, фактичний розмір непогашеної заборгованості існував станом на дату проведення розрахунку.

Саме по собі посилання сторони на неправильність розрахунку заборгованості без наведення конкретних обставин, які б свідчили про невідповідність відомостей банківської виписки фактичному руху коштів за рахунком, не спростовує доказів, наданих кредитором.

Більше того, твердження відповідачки про здійснення нею платежів за кредитом також не суперечить висновкам суду першої інстанції, оскільки здійснення таких платежів відображено у банківській виписці та було враховано банком при визначенні залишку непогашеної заборгованості. Спір у цій справі виник не у зв`язку з повною відсутністю платежів із боку відповідачки, а внаслідок того, що загальна сума повернутих коштів не забезпечила повного погашення використаного кредиту та нарахованих відповідно до погоджених сторонами умов процентів.

Отже, оцінюючи подані сторонами докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що АТ КБ «ПриватБанк» належними та допустимими доказами підтвердило факт укладення між сторонами кредитного договору, подальшу зміну його умов на підставі підписаної відповідачкою додаткової угоди, фактичне користування ОСОБА_1 кредитними коштами, неналежне виконання нею обов`язку щодо їх повернення, а також наявність станом на 22 липня 2024 року заборгованості у розмірі 67 966,90 грн, з яких 65 326,90 грн - заборгованість за тілом кредиту та 2 640 грн - заборгованість за простроченими процентами.

Натомість доводи апеляційної скарги не містять належного доказового обґрунтування, яке б спростовувало відомості банківської виписки, правильність здійсненого позивачем розрахунку або свідчило про погашення відповідачкою заявленої до стягнення заборгованості у повному чи більшому, ніж ураховано банком, розмірі.

Доводи апеляційної скарги про скрутне матеріальне становище відповідачки, перебування на її утриманні двох малолітніх дітей та інвалідність чоловіка не можуть бути підставою для скасування чи зміни правильного по суті рішення суду першої інстанції, оскільки зазначені обставини самі по собі не припиняють грошового зобов`язання та не звільняють боржника від обов`язку належного виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що наявність обставин, які істотно ускладнюють одноразове виконання судового рішення, не позбавляє ОСОБА_1 права звернутися до суду із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у порядку, передбаченому процесуальним законом, із наведенням відповідних обставин та поданням доказів на їх підтвердження.

Не заслуговують на увагу й посилання відповідачки на недостовірність відомостей щодо її доходів, сформованих на підставі звітності ТОВ «Натіва Маркет», а також на відповіді Пенсійного фонду України щодо порядку формування та можливості коригування таких відомостей.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, а обставини щодо наявності чи відсутності трудових відносин ОСОБА_1 із конкретним роботодавцем, достовірності поданої таким роботодавцем звітності, правильності відображення інформації про доходи в реєстрах Пенсійного фонду України та необхідності її виправлення не входять до предмета доказування у цій справі та не впливають на встановлення факту отримання і використання кредитних коштів, обсягу здійснених платежів та розміру непогашеної кредитної заборгованості.

Відтак, навіть у разі наявності спору щодо достовірності відповідних відомостей про доходи такий спір підлягає вирішенню у встановленому законом порядку і сам по собі не спростовує належними доказами розрахунку кредитної заборгованості, поданого банком.

Не знайшли свого підтвердження й доводи апеляційної скарги про те, що розгляд справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін позбавив відповідачку можливості подати свої пояснення та заперечення.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 жовтня 2024 року було відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. У матеріалах справи міститься довідка про успішне доставлення зазначеної ухвали ОСОБА_1 до її електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», у якій відповідачка зареєстрована (а. с. 117). Отже, відповідачка була належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі та встановлений судом порядок її розгляду, мала процесуальну можливість подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, заперечення та докази, а також заявити клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін.

Доказів того, що доступ до її електронного кабінету був відсутній, відповідний процесуальний документ їй не доставлявся чи вона з інших об`єктивних причин була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права, матеріали справи не містять.

За таких обставин сам по собі розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи не свідчить про порушення права ОСОБА_1 на доступ до суду чи позбавлення її можливості надати свої заперечення проти позову.

Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Києво-Святошинського Київської області від 13 січня 2026 року, залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського Київської області від 13 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура