Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №688/3898/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/3898/26

№ 2-а/688/59/26

Рішення

Іменем України

08 вересня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Козачук С.В.,

з участю секретаря судового засідання Міськової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка адміністративну справу за позовом адвоката Вітюка Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

11.08.2026 адвокат Вітюк С.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 ,в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №R655679 від 31.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення; визнати протиправною та скасувати постанову №R672532 від 04.08.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позову посилається на те, що 31.07.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову №R655679 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Підставою для притягнення до відповідальності зазначено те, що позивач не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце, зазначені у повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Разом з тим, у самій постанові не зазначено конкретної дати та часу, на які позивач мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не зазначено реквізитів відповідної повістки, способу її вручення, доказів її отримання позивачем та причин, з яких саме відповідач дійшов висновку про наявність вини позивача. Крім того, існує істотна невідповідність у витягу із розширених даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме у витягу «Резерв+» у розділі «Правопорушення» зазначено: справа №F4728185, дата порушення справи 01.08.2026; стаття ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При цьому постанова №R655679, якою позивача було притягнуто до відповідальності за відповідне правопорушення, винесена 31.07.2026.

Також, 04.08.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову №R672532 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Підставою для притягнення до відповідальності зазначено те, що позивач не пройшов (відмовився від проходження) військово-лікарської комісії, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Проте, зазначена постанова не містить належного опису конкретних обставин такого порушення. Зокрема, у постанові не зазначено, коли саме позивач був зобов`язаний пройти ВЛК, на підставі якого документа йому було визначено обов`язок пройти ВЛК, коли та яким способом позивачу було вручене відповідне направлення/повістку; дату, час та місце проходження ВЛК, у чому саме полягала відмова позивача від проходження ВЛК, чи складався акт про відмову від проходження ВЛК, хто саме зафіксував таку відмову, які документи підтверджують факт відмови, які саме дії позивача свідчать про наявність умисної вини. Наведення загального формулювання «не пройшов (відмовився від проходження» ВЛК» без встановлення конкретних фактичних обставин не може вважатися доказом складу адміністративного правопорушення.

Крім того, згідно відомостей, які містяться у витягу «Резерв+» станом на 10.08.2026 у позивача зазначена відстрочка від мобілізації до 08.01.2027; тип відстрочки – відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також, згідно довідки №203 від 26.06.2014 позивач знятий з обліку з виключенням згідно п. 5 Наказу МОУ №342-06.

Вважає оскаржувані постанови протиправними з огляду на те, що позивач має відстрочку до 08.01.2027, тому не повинен проходити військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби; зі змісту постанови №R655679 від 31.07.2026 вбачається, що позивачу інкриміновано неприбуття за викликом до ТЦК та СП, однак в постанові не зазначено, який виклик було проігноровано позивачем, не зазначено номер повістки, дати її формування, дати її вручення, способу вручення, конкретної дати та часу явки, місця явки, доказів отримання повістки, доказів належного повідомлення позивача про відповідний обов`язок. У постанові №R655679 від 04.08.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за не проходження (відмову від проходження) ВЛК належним чином не конкретизовано наявність у позивача законного обов`язку пройти ВЛК, належного повідомлення щодо необхідності проходження відповідачем ВЛК, дати, часу та місця проходження, фактичну появу позивача або його неявку, конкретні дії, які свідчать саме про відмову та документальне підтвердження такої відмови. При цьому з наданого позивачем витягу «Резерв+» вбачається, що у відповідному розділі «номер протоколу ВЛК», «дата ВЛК», «Постанова ВЛК» зазначені прочерки.

Отже, спірні постанови фактично містять лише загальні посилання на інформацію Єдиного державного реєстру, при цьому відсутній належний опис конкретних дій або бездіяльності позивача, часу, місця та способу вчинення правопорушень, а саме по собі посилання на інформацію з інформаційної системи не звільняє орган від обов`язку довести склад адміністративного правопорушення.

Позиції учасників справи

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Вітюк С.В. у судове засідання не з’явились, адвокат подав до суду заяву, у якій позов підтримав в повному обсязі, просив розгляд справи провести у його та позивача відсутності.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, відзив не подав, хоча про час, день та місце його проведення був повідомлений у встановленому законом порядку.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.08.2026 відкрито провадження у справі, витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_4 належним чином завірені копії матеріалів справи про притягненняОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КупАП, на підставі яких винесені постанови №R655679 від 31.07.2026 та №R672532 від 04.08.2026; призначено судовий розгляд об 11 год 30 хв 24.08.2026, який за заявою представника позивача було відкладено до 14 год 00 хв 08.09.2026.

21.08.2026 на виконання ухвали суду від 13.08.2026 представником ІНФОРМАЦІЯ_2 в системі «Електронний суд» подано копії матеріалів справи про притягненняОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Згідно постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №R655679 від 31.07.2026 за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн.

Згідно постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 №R672532 від 04.08.2026 за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України про забезпечення прав в/сл. та поліцейських на соціальний захист»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн.

Згідно довідки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_6 від 26.06.2014 за №203, наданої відповідачем як таку, що долучена до справи, ОСОБА_1 , 1997 року народження зарахований в запас ІНФОРМАЦІЯ_7 26.02.2014 за п. 5 Наказу МОУ 402-08 р (за станом здоров`я).

З наданої позивачем копії довідки (взамін військового квитка у зв`язку з відсутністю бланків) від 26.06.2014 №203 слідує, що ОСОБА_1 був зарахований в запас ІНФОРМАЦІЯ_7 26.02.2014 за ст. 81 згідно наказу МОУ 402-08 (за станом здоров`я); знятий з обліку з виключенням згідно п. 5 Наказу МОУ №342-06.

Як вбачається з військово-облікового документу, сформованого 10.08.2026 в додатку «Резерв +», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на обліку як військовозобов`язаний в ІНФОРМАЦІЯ_3 та відносно останнього у вказаному документі відображено порушення правил військового обліку у зв`язку з непроходженням (відмовою від проходження) ВЛК. Також, у вказаному документі наявні відомості щодо відстрочки до 08.01.2027 на підставі абз. 1 ч. 1 ст. 23, заброньований на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами, організаціями в порядку, встановленому Кабінету Міністрів України.

Представник позивача – адвокат Вітюк С.В., вважаючи вищевказані постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 протиправними, 11.08.2026 звернувся із позовом до суду.

Застосувані норми права, оцінка доказів та висновки суду

Згідно статей 8, 19 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права і органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (частина перша статті 7 КУпАП).

Нормами КУпАП регламентовано, що відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Зі змісту статті 283 КУпАП слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, в тому числі, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

За приписами ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Підставою притягнення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення.

Як вбачається з оскаржуваної постанови №R655679 від 31.07.2026 за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено що ОСОБА_1 не прибув за викликом ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 №R672532 від 04.08.2026 за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України про забезпечення прав в/сл. та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за кожне з порушень в сумі по 17000 грн.

Отже, підставою притягнення ОСОБА_1 було не прибуття за викликом ТЦК та СП у cтрок та місце, зазначені в повістці та не проходження (відмова від проходження) ВЛК, що встановлено за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

При цьому відповідач не зазначив дати, часу, місця вчинення правопорушень, не довів, що на ім`я позивача було сформовано повістку, у якій вказано про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , та таку повістку було вручено позивачу завчасно з метою її виконання, видано направлення для проходження ВЛК, а тому не довів обґрунтованих підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскаржувані постанови взагалі не містять посилання на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, на підставі яких суб`єктом владних повноважень було прийнято рішення у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем не було зібрано доказів вчинення адміністративного правопорушення, що суперечить як положенням КУпАП, так і Конституції України.

Натомість з матеріалів справи, а саме військово-облікового документу із застосунку «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 має відстрочку від проходження військової служби до 08.01.2027, отже відповідач мав про нього актуальні персональні дані.

Суд не бере до уваги долучені до матеріалів справи представником ІНФОРМАЦІЯ_2 заяви ОСОБА_1 від 27.07.2026 та 04.08.2026 про визнання вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки такі не містять доказів на підтвердження того, що вони подавались та підписувались з накладенням кваліфікованого електронного підпису саме ОСОБА_1 . Крім того, такі заяви не є доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

При цьому, суд наголошує, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, правила військового обліку визначені у Додатку №2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, яка набрала чинності 05.01.2023.

Згідно з абзацами 5, 6 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗаконуУкраїни № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані. У разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

З набранням чинності Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в Україні запрацював застосунок «Резерв+», який дозволяє військово-зобов`язаним оновити військово-облікові дані без візиту до ТЦК.

В Інструкції з користуванням застосунком Резерв+ зазначено, що після проходження процедури оновлення персональних даних та встановлення код-паролю, застосунок відправляє запит в реєстр Оберіг для отримання облікових даних з реєстру. Процедура отримання даних може забрати деякий час. Застосунок повідомить про завершення цієї операції за допомогою відповідного сповіщення в смартфоніі після цього відбудеться перехід на головний екран застосунку, де буде відображено військово-обліковий документ в електронній формі (далі еВОД) з основною інформацією: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, вид обліку (на обліку/знятий/виключений), категорія обліку (призовник, військовозобов`язаний/резервіст/не військовозобов`язаний), дата останнього оновлення документа, інформація про відстрочку чи бронювання (за наявності), інформація про наявність порушень правил військового обліку (за наявності). Якщо статус «Потребує уточнення», еВОД і QR-код не формуються. У такому випадку відобразяться дані з реєстру Оберіг. Електронний військово-обліковий документ у застосунку Резерв+ має таку ж юридичну силу, як і паперовий військово-обліковий документ, військовий квиток чи приписне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», який набув чинності 20 квітня 2017 року, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з частиною третьою статті 14 Закону України № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Приписами п. 2 п. 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У частині 4 статті 159 КАС України визначено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином відповідач, не подавши до суду відзиву та належних доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, не довів правомірності своїх рішень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанов відносно позивача, відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування постанов та достатність підстав для їх задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги про визнання постанови по справі про адміністративне правопорушення протиправною задоволенню не підлягають, оскільки згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі ч. 3 ст.210-1, ст.ст. 245, 251, 280, 283 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 246, 268-269, 271, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позов адвоката Вітюка Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення– задовольнити частково.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №R655679 від 31 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Лисаком Анатолієм Петровичем.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №R672532 від 04 серпня 2026 року відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя: Світлана КОЗАЧУК