Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №356/761/23 — Київський апеляційний суд

справа № 356/761/23 головуючий у суді І інстанції Дудар Т.В.

провадження № 22-ц/824/10029/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Березанського міського суду Київської області від 24 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Березанського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.

13 жовтня 2023 року ухвалою Березанського міського суду Київської області відкрито провадження по даній справі за позовною заявою, яка містила такі позовні вимоги:

- виділити ОСОБА_1 зі спільної часткової власності в натурі, як окремий об`єкт нерухомого майна, житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 ;

- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

В рамках розгляду справи представником позивача - адвокатом Семиряко О.М. 12 березня 2026 року було подано клопотання про долучення до матеріалів справи уточненої редакції позовної заяви.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 24 березня 2026 року уточнену позовну заяву у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, подану 12 березня 2026 року позивачем ОСОБА_1 залишено без розгляду та повернуто позивачу.

Продовжено розгляд справи в межах заявлених раніше і прийнятих судом до розгляду позовних вимог.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 , 26 березня 2026 року засобами поштового зв`язку направив до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Березанського міського суду Київської області від 24 березня 2026 року скасувати, та направити справу № 356/761/23 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що повернення судом першої інстанції нової редакції позовної заяви позивачу, не лише суперечить вимогам ст.ст. 177, 185 ЦПК України, а має ознаки надмірного формалізму, що є недопустимим.

Апелянт звертає увагу про неприпустимість повернення судом першої інстанції позовної заяви з підстав порушення ст. 49, ст. 183 ЦПК України, оскільки положення ст. 49 Ц1ІК України регламентує загальний порядок подання заяв сторонами. В свою чергу, ст. 183 ЦПК України містить загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення. Спеціальні вимоги до позовної заяви містяться в ст. 177 ЦПК України.

Також вказує, що ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ст. 14 ЦПК України не зобов`язаний реєструвати, електронний кабінет.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Березанського міського суду Київської області від 24 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Ухвала про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги надіслана учасникам справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями, які повернулись до суду.

Відтак, зазначене свідчить про належне повідомлення учасників справи у розумінні вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 липня 2026 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява №64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам відповідає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 жовтня 2023 року ухвалою Березанського міського суду було відкрито провадження по даній справі за позовною заявою, яка містила такі позовні вимоги: 1. Виділити ОСОБА_1 зі спільної часткової власності в натурі, як окремий об`єкт нерухомого майна, житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 ; 2. Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

27.01.2026 року представник позивача подав до суду уточнену позовну заяву, якою фактично збільшив розмір позовних вимог. Вказана позовна заява містила ряд недоліків, у зв`язку із чим ухвалою суду від 27.01.2026 була залишена без руху.

11.02.2026 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків, до якої було долучено новий примірник позовної заяви зі зміненими позовними вимогами.

Враховуючи те, що вимоги ухвали суду від 27 січня 2026 року виконані не були, а новий примірник позовної заяви зі зменшеними позовними вимогами був поданий в порушення вимог чинного ЦПК України, ухвалою від 04 березня 2026 року позовну заяву із збільшеними позовними вимогами від 27 січня 2026 року було визнано неподаною та повернуто позивачу. Позовну заяву із зменшеними позовними вимогами від 11 лютого 2026 року залишено без розгляду та повернуто позивачу. Продовжено розгляд справи в межах заявлених раніше і прийнятих судом до розгляду позовних вимог (позовна заява в редакції 11 жовтня 2023 року).

12 березня 2026 року представником позивача було подано до суду чергову редакцію позовної заяви, яка по суті є одночасно як заявою про збільшення позовних вимог, так і заявою про зміну предмету позову - до вимоги про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, додано вимогу про встановлення порядку користування частиною земельної ділянки.

Суд першої інстанції зазначив, що законодавством передбачено, що у випадку надання позивачем суду заяви про збільшення чи зменшення позовних вимог, зміну предмету позову до такої заяви потрібно додавати докази підтвердження направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Однак у судовому засіданні представник позивача зазначив, що вказана редакція позовної заява із додатками була направлена лише відповідачці.

Окрім цього, суд вказав, що клопотання, подане представником позивача адвокатом Семиряко О.М. не відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 183 ЦПК України в частині зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у заявника.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовну заяву із збільшеними позовними вимогами від 12 березня 2026 року слід не прийняти до розгляду, повернути позивачу та продовжити розгляд справи межах заявлених раніше і прийнятих судом до розгляду позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року в справі № 759/17146/20 (провадження № 61-7914св23), від 22 травня 2024 року в справі № 128/285/18 (провадження № 61-15740св23) та інші).

Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання в справі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 квітня 2024 року в справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) виснувала, що в разі надходження до суду такої заяви, суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21) зазначено, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 49 ЦПК України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частинами третьою, четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Вказана норма процесуального закону має імперативний характер (містить обов`язок позивача подавати суду докази направлення копії заяви про збільшення позовних вимог та доданих до неї документів іншим учасникам справи) і наслідком не виконання позивачем такого обов`язку є імперативна норма для суду не приймати таку заяву до розгляду і повернути її заявнику.

З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви із збільшеними позовними вимогами від 12 березня 2026 року стороною позивача було додано докази її направлення іншому учаснику справи, а саме відповідачу (том 2, а.с. 4), однак суд першої інстанції не звернув увагу на даний доказ, а тому дійшов помилкового висновку щодо її повернення відповідно до вимог ч. 5 ст. 49 ЦПК України.

Відтак, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з правом людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Ґірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Пунктом 6 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Березанського міського суду Київської області від 24 березня 2026 року -скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова