Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №758/2277/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12419/2026

Справа № 758/2277/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 вересня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Ірпінського міського суду Київської області, ухвалене у складі судді Мерзлого Л.В. в м. Ірпені 06 травня 2026 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року позивач Моторне (транспортне) страхове бюро (далі МТСБУ) звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ кошти в розмірі понесених витрат в сумі 19623,40 грн., витрати за послуги спеціаліста в розмірі 2000 грн. та судовий збір 2662,40 грн.

Позов мотивував тим, що 13 лютого 2025 року о 08:55 на пров. Бондарський у м. Києві з вини водія ОСОБА_1 , яка керувала автомобілем Ford д.н.з. НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено транспортні засоби. На дату скоєння цієї пригоди водій ОСОБА_1 не мала чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вина ОСОБА_1 у скоєнні ДТП підтверджується постановою Подільського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року.

В результаті вищевказаної ДТП було пошкоджено транспортний засіб Scoda д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , та який був забезпечений полісом ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», що діяв на момент ДТП.

У лютому 2025 року потерпілий повідомив про ДТП та звернувся із заявою про виплату відшкодування. Згідно звіту, складеного спеціалістом ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» від 03 квітня 2025 року, розмір матеріальної шкоди був розрахований як вартість відновлювального ремонту в розмірі 20342,99 грн. з ПДВ на запчастини та 19623,40 грн. без ПДВ. Витрати за послуги оцінювача склали 2000 грн.

22 квітня 2025 року МТСБУ перерахувало потерпілому суму страхового відшкодування в розмірі 19623,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією. Таким чином, розмір понесених позивачем збитків, понесених в зв`язку з виплатою страхового відшкодування, склав суму 21623,40 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06 травня 2026 року позов частково задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ завдану шкоду в порядку регресу у розмірі 19623,40 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн., в решті позову відмовлено.

Позивач МТСБУ, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просив змінити рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 травня 2026 року в частині застосування нового Закону № 3720-ІХ та стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ витрати за послуги спеціаліста в розмірі 2000 грн., а також судові витрати в розмірі 3994,50 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1691-ІV замість Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ, який набрав чинності з 01 січня 2025 року. Страховий випадок по даній справі настав після набрання чинності Законом № 3720-ІХ, а саме 13 лютого 2025 року.

Наводив зміст п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ щодо права зворотної вимоги МТСБУ після здійснення регламентної виплати, наполягав, що витрати в сумі 2000 грн. є витратами МТСБУ, пов`язаними у зв`язку зі здійсненням страхової виплати, та підлягають стягненню на користь МТСБУ у повному обсязі.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Задовольняючи позов в частині стягнення завданої шкоди в порядку регресу в розмірі 19623,40 грн., суд першої інстанції виходив із того, що вказана сума, яку позивачем було виплачено потерпілій особі в якості регламентної виплати, підлягає стягненню на користь МТСБУ з винної особи ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якої станом на час скоєння ДТП не була застрахована.

У зазначеній частині судове рішення ніким не оскаржується і не є предметом апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, про відмову в позові у частині вимог про стягнення витрат за послуги спеціаліста в розмірі 2000 грн., даним вимогам закону не відповідає.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 13 лютого 2025 о 08.55 год. в м. Києві по провулку Бондарський, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Ford, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 (власником транспортного засобу є ОСОБА_3 ) та транспортного засобу Scoda, д.н.з. НОМЕР_2 , власником вказаного транспортного засобу є ОСОБА_2 (а. с. 10 - 11, 12 - 13).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

За фактом ДТП, яка відбулась 13 лютого 2025 року о 08.55 год. в м. Києві по провулку Бондарський, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що підтверджується постановою Подільського районного суду м. Києва від 01 квітня 2025 року у справі №758/2882/25 (а. с. 14 - 15).

Транспортний засіб Scoda, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , на момент настання ДТП, було забезпечено полісом ОСЦПВВНТЗ №ЕР.221903802, термін дії з 03 липня 2024 року по 03 липня 2025 року, виданий ПЗУ Україна.

Цивільно-правова відповідальності ОСОБА_1 на момент настання ДТП, не була забезпечена за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що стверджується витягом МТСБУ про перевірку чинності полісу внутрішнього страхування за номерним знаком транспортного засобу № НОМЕР_1 від 01 лютого 2025 року, згідно якого поліс не знайдено (а. с. 16).

Згідно звіту №191_25 від 03 квітня 2025 року про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, складеного ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» на замовлення МТСБУ, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Scoda, д.н.з. НОМЕР_2 становить 20342,99 грн. (а. с. 18 - 33).

Згідно наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, довідки №1 від 16 квітня 2025 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, платіжної інструкції №11741 від 22 квітня 2025 року, МТСБУ відшкодувало шкоду потерпілому в розмірі 19623,40 грн. (а. с. 35 - 37).

Вартість послуг аварійного комісара (експерта) ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» по справі № 115721 склала 2000 грн. та була сплачена МТСБУ згідно платіжної інструкції від 21 квітня 2025 року (а. с. 37).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, то суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, а, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку про те, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 ЦПК України (у справі щодо несумісності депутатського мандата), від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа про податки), від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини першої статті 7, пункту 2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відмовляючи в позові в частині стягнення збитку в сумі 2000 грн., суд першої інстанції керувався ст. 28, 29, п. 34.2., 34.4. ст. 34, п. 40.3. ст. 40 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та виходив із того, що даними нормами передбачено лише обов`язок страховика (МТСБУ) відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) в разі, якщо потерпілий самостійно обирає аварійного комісара або експерта. Будь-яких інших випадків, коли витрати на аварійного комісара, експерта або юридичну особу, у штаті якої аварійні комісари чи експерти, підлягають відшкодуванню, вказаним Законом не передбачено.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування відповідачем витрат в розмірі 2000 грн., що пов`язані із залученням позивачем на власний розсуд іншої особи.

При цьому судом першої інстанції було помилково застосовано Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1691-ІV, який втратив чинність 01 січня 2025 року, до спірних правовідносин, які виникли 13 лютого 2025 року, не врахувавши, що такі правовідносини мають регулюватися Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ, який набрав чинності 01 січня 2025 року.

Крім того, суд першої інстанції послався на ст. 27 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР, який втратив чинність 01 січня 2024 року, і тому до спірних правовідносин підлягали застосуванню норми Закону України «Про страхування» від 18 листопада 2021 року № 1909-IX, який набрав чинності 01 січня 2024 року.

Так, згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ у разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов`язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ страховик (МТСБУ) має право для визначення (з`ясування) причин, обставин настання страхового випадку та визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залучати своїх працівників або осіб, які здійснюють професійну оціночну діяльність відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

Згідно ч. 1 ст. 108 Закону України «Про страхування» № 1909-IX страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Згідно п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ МТСБУ після здійснення регламентної виплати має право зворотної вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, керуючи транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

Вимоги, передбачені частинами першою і другою цієї статті, встановлюються у розмірі суми страхової (регламентної) виплати та фактичних витрат, понесених страховиком (МТСБУ) у зв`язку з її здійсненням.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки за проведення оцінки розміру матеріальної шкоди, заподіяної потерпілій особі ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді, МТСБУ було вимушене оплатити вартість цієї оцінки 2000 грн., такі витрати є фактичними витратами МТСБУ, понесеними у зв`язку зі здійсненням регламентної виплати, та підлягають стягненню з винної особи на користь МТСБУ у повному обсязі.

За даних обставин позов МТСБУ про відшкодування шкоди в порядку регресу знайшов своє підтвердження під час апеляційного перегляду та підлягав задоволенню.

Отже, суд першої інстанції припустився порушення норм матеріального права, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню, та не застосував закон, який підлягав застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, і що є підставою для скасування судового рішення у відповідній частині згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові ухвалене за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування в цій частині, із прийняттям нової постанови про задоволення позову, стягнувши з ОСОБА_1 на користь МТСБУ понесені ним витрати на послуги спеціаліста в розмірі 2000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд також стягує з ОСОБА_1 на користь МТСБУ сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3994,50 грн.

У іншій частині, в якій позов МТСБУ задоволено та стягнуто на його користь з ОСОБА_1 збитки у розмірі сплаченої регламентної виплати 19623,40 грн., рішення суду першої інстанції ніким не оскаржується і не є предметом апеляційного перегляду.

Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 травня 2026 року скасувати в частині відмови в позові та прийняти в цій частині нову постанову.

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ бульвар Русанівський 8 код ЄДРПОУ 21647131) з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на послуги спеціаліста в розмірі 2000 грн., а також судовий збір у розмірі 3994,50 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді : Кашперська Т.Ц.

Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.