Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №753/23117/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12712/2026

Справа № 753/23117/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 вересня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 травня 2026 року, ухвалене у складі судді Осіпенко Л.М. в м. Київ у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2024 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» з ОСОБА_1 заборгованість загальною сумою 80640 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (суми кредиту) в розмірі 12000 грн., суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором 54240 грн. та суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» за 60 календарних днів, в розмірі 14400 грн., сплачений судовий збір 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Заявлені вимоги мотивував тим, що 12 жовтня 2023 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4050743 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 12000 грн., строк кредиту - 360 днів з 12 жовтня 2023 року по 06 жовтня 2024 року, з періодичністю сплати процентів кожні 30 днів.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит у розмірі 12000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

24 травня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» як клієнтом, та ТОВ «ФК« Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу № 24/05/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором до відповідача. Загальна сума заборгованості, яка була відступлена, склала 66240 грн., з яких заборгованість з тіла кредиту 12000 грн., за процентами 54240 грн.

Оскільки станом на дату укладення договору факторингу строк дії договору не закінчився, тому в межах строку дії даного договору ТОВ «ФК« Фінтраст Україна» у період з 24 травня 2024 року по 22 липня 2024 року (60 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 14400 грн. із розрахунку 2 % за кожен день користування кредитом.

Після укладення договору факторингу та переходу права вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості ані на рахунок ТОВ «ФК« Фінтраст Україна», ані на рахунки первісного кредитора і таким чином має заборгованість загальною сумою 80640 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту 12000 грн., нарахованих первісним кредитором процентів 54240 грн., нарахованих ТОВ «ФК Фінтраст Україна» процентів за 60 календарних днів 14400 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 травня 2026 року, позов частково задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Фінтраст Україна» заборгованість за договором № 4050743 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12 жовтня 2023 року в сумі 66240 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 12000 грн., заборгованість за процентами 54240 грн., сплачений судовий збір у розмірі 1989,75 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 8214 грн., а всього в розмірі 76443,75 грн. В решті позову відмовлено.

Позивач ТОВ «ФК Фінтраст Україна», який згідно витягу з ЄДРПОУ змінило назву на ТОВ «ФК Фінтраст Капітал», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, покласти на відповідача судові витрати.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наголошував, що кредитний договір, укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладення електронного кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана позивачем у позові і позиція Верховного Суду з цього питання одностайна.

Вказував, що суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача відсотків у період з 24 травня 2024 року по 22 липня 2024 року. Суд фактично встановив факт укладення договору про надання споживчого кредиту, проте на інших умовах, а саме щодо нарахування відсотків.

Відповідно до умов договору факторингу, укладеного позивачем із первісним кредитором, позивач набув усі права вимоги за основним зобов`язанням, включаючи як вже існуючу заборгованість, так і майбутню вимогу, яка передбачена договором. Оскільки договором факторингу прямо передбачено право позивача на отримання майбутньої вимоги, а також на нарахування відсотків у разі прострочення оплати, то нарахування відсотків з 24 травня 2024 року по 22 липня 2024 року є законним та обґрунтованим. Таким чином, майбутня вимога, що була передана позивачеві за договором факторингу, є належним об`єктом правочину, а відсотки за прострочення підлягають стягненню відповідно до умов договору та положень чинного законодавства України.

Наводив зміст ст. 1078 ЦК України, вказував, що ТОВ «ФК Фінтраст Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» є фінансовими установами, і враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 24 травня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 24/05/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача. На виконання вимог ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до положень п. 1.3 договору факторингу від 24 травня 2024 року № 24/05/2024, листом № 2910 від 01 липня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» повідомило ТОВ «ФК Фінтраст Україна» про те, що в особистих кабінетах усіх боржників, права вимоги за кредитними договорами до яких передані новому кредитору - ТОВ «ФК Фінтраст Україна», поінформовано про відступлення права грошової вимоги за договорами та передачу персональних даних ТОВ «ФК Фінтраст Україна» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, а також направлення відповідного текстового повідомлення (sms) згідно реєстру sms-повідомлень. Враховуючи вищевикладене, відповідача належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором. Отже, до ТОВ «ФК Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором 4050743 від 12 жовтня 2023 року.

Наводив умови п. 1.4.1, 1.4.2 кредитного договору щодо розміру і порядку нарахування стандартної процентної ставки 2 % в день, яка застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору, пояснював, що за даними поденного розрахунку заборгованості за договором № 4050743 від 12 жовтня 2023 року, у період з 12 жовтня 2023 року по 24 травня 2024 року включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 54240 грн.

У зазначений період відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора, спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,00 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами в розмірі 0,00 грн.

За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладення договору, а саме з 12 жовтня 2023 року по 24 травня 2024 року (дата укладення договору факторингу) у відповідача перед первісним кредитором утворилася заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії договору в розмірі 54240 грн.

Враховуючи норми чинного законодавства України, а також те, що за договором факторингу від 24 травня 2024 року до позивача перейшло право грошової вимоги заборгованості до відповідача, вимоги щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами є доведеними та обґрунтованими.

Звертав увагу на положення п. 1.1 договору факторингу, згідно якого за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт - відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до умов кредитного договору строк кредитування складає 360 днів з 12 жовтня 2023 року по 06 жовтня 2024 року, і станом на дату укладення договору факторингу 24 травня 2024 року строк дії договору не закінчився, а тому в межах дії цього договору ТОВ «ФК Фінтраст Україна» у період з 24 травня 2024 року по 22 липня 2024 року (60 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 14400 грн. із розрахунку 2 % за кожен день користування кредитом.

Наголошував, що в даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.3 договору № 4050743 від 12 жовтня 2023 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 68640 грн. (проценти, нараховані первісним кредитором у сумі 54240 грн., та проценти, нараховані позивачем, у сумі 14400 грн.).

Наводив зміст ст. 536, 534, 1054, 1055, 1049, 526 ЦК України, наголошував, що в даному випадку нараховані відсотки не носять штрафного характеру, не є пенею чи неустойкою, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Вказував, що судом не надано належної оцінки доказам, а саме не враховано, що позивачем надано поденний детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором, який є належним та допустимим доказом заборгованості.

Підсумовував, що за договором факторингу позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по тілу кредиту, нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами.

Також зазначав, що позивачем документально доведено, що ним понесено витрати на правничу допомогу, а тому у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні. Крім того, позивачем понесено витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 8000 грн., на підтвердження чого надається звіт та платіжна інструкція.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено електронний договір № 4050743 про надання коштів на умовах споживчого кредиту на таких умовах: сума кредиту (загальний розмір) складає 12000 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 2 % в день та застосовується в межах усього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору. Знижена процентна ставка становить 1,40 % в день та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 10 листопада 2023 року включно або протягом 3 календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, зазначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки (п. 1.2 - 1.4.2 договору) (а. с. 37 - 55 т. 1).

У листі ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 31 травня 2024 підтверджується зарахування коштів на платіжну картку клієнта: 12 жовтня 2023 року о 14:51:35 на суму 12000 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іPay.ua 295675763, призначення платежу: зарахування 12000 грн. на карту НОМЕР_1 (а. с. 28 т. 1).

Крім того, листом АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів листом від 22 січня 2026 року повідомлено, на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , та що по рахунку було зарахування коштів на суму 12000 грн. від 12 жовтня 2023 року (а. с. 209 т. 1).

ТОВ «ФК« Фінтраст Україна» є фінансовою установою, з правом надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, надання послуг з факторингу, згідно свідоцтва про реєстрацію фінансової установи та витягу з Державного реєстру фінансових установ (а. с. 84, 97 т. 1).

ТОВ «Лінеура Україна» є фінансовою установою, з правом надання коштів та банківських металів у кредит, згідно свідоцтва про реєстрацію фінансової установи та витягу з Державного реєстру фінансових установ (а. с. 85, 97 т. 1).

24 травня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК« Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу № 24/05/2024 (а. с. 153 - 162 т. 1).

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню а порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до п. 1.3. договору факторингу ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 24 травня 2024 року до договору факторингу №24/05/2024 ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК« Фінтраст Україна» право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 66240 грн., з яких: 12000 грн. - основна сума заборгованості, 54240 грн. - сума заборгованості за відсотками (а. с. 80).

На виконання вимог ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до положень п. 1.3 Договору факторингу від 24 травня 2024 року №24/05/2024, листом від 27 травня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» повідомило ТОВ «ФК Фінтраст Україна» про те, що в особистих кабінетах усіх боржників, права вимоги за кредитними договорами до яких передані Новому кредитору - ТОВ «ФК Фінтраст Україна», проінформовано про відступлення права грошової вимоги за Договорами та передачу персональних даних ТОВ «ФК Фінтраст Україна» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, а також направлення відповідного текстового повідомлення (SMS - повідомлення) боржникам, згідно реєстру SMS - повідомлень (а. с. 62 - 63 т. 1).

ТОВ «Лінеура Україна» складено розрахунок заборгованості за договором № 4050743 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12 жовтня 2023 року станом на дату укладення договору факторингу 24 травня 2024 року, в розмірі 66240 грн., що складається із заборгованості з тіла кредиту 12000 грн. та нарахованих процентів 54240 грн. (а. с. 65 - 73).

ТОВ «ФК Фінтраст Україна» надано власний розрахунок заборгованості, згідно якого ним нараховано проценти за 60 календарних днів (з 24 травня 2024 року по 22 липня 2024 року) в межах строку договору відповідно до такого розрахунку: 12000 грн. * 2% *60 календарних днів = 14400 грн. (а. с. 75 - 76).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2023 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір № 4050743 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора № М711.

Також суд встановив, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 12000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3142-3105 від 31 травня 2024 року та листом АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260120/70673-БТ.

Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 4050743 від 12 жовтня 2023 року у загальному розмірі 66240 грн., з яких сума основного боргу становить 12000 грн., сума заборгованості за процентами - 54240 грн., суд першої інстанції виходив із того, що умови кредитного договору відповідачем належним чином не виконані, заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12000 грн. та процентів, нарахованих первісним кредитором, у розмірі 54240 грн. не погашена.

В апеляційній скарзі позивач, як на підставу для скасування рішення суду, посилається на правомірність нарахування процентів за користування кредитом в частині, нестягненій судом.

Відмовляючи в позові ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» в частині стягнення решти заборгованості за відсотками 14400 грн., нарахованих новим кредитором за 60 днів користування кредитом, суд першої інстанції виходив із того, що умовами укладеного з ТОВ «Лінеура Україна» договору факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2024 року не визначено передання майбутньої грошової вимоги за кредитним договором № 4050743 від 12 жовтня 2023 року про надання споживчого кредиту, також договором факторингу не передбачено права фактора нараховувати боржникам проценти за користування кредитом на підставі кредитного договору. З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за процентами, які були нараховані ним за період з 24 травня 2024 року по 22 липня 2024 року, оскільки таке не ґрунтується на положеннях договору факторингу та ст. 1077, 1078 ЦК України.

Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками, з огляду на їх помилковість та неправильне застосування як норм матеріального права, а саме ст. 1077, 1078 ЦК України, так і помилкове тлумачення умов договору факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2024 року судом першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 1078, 1079 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу 27 травня 2024 року, укладеного ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», за цим договором позивач (фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

За змістом ст. 1054, 1048, 1049 ЦК України та умов кредитного договору, строк повернення всієї суми кредиту та відсотків за користування коштами настав 06 жовтня 2024 року (360 днів від 12 жовтня 2023 року) й саме до цього строку ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як новий кредитор, що набув всіх прав та обов`язків в зобов`язанні на підставі договору факторингу від 24 травня 2024 року, укладеного з ТОВ «Лінеура Україна», мало право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд погоджується із доводами позивача в тому, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося ним в межах строку користування кредитом з урахуванням вимог чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору.

Суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги в цій частині, неправильно застосував наведені вище норми матеріального права та не врахував, що внаслідок зміни кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора.

Натомість зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається до закінчення строку кредитування, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, в тому числі нового кредитора щодо отримання процентів за правомірне користування позичальником грошовими коштами на підставі статті 1048 ЦК України.

Позивач у цій справі є сингулярним правонаступником первісного кредитора за укладеним кредитним договором, відповідно, установлені судом правовідносини продовжували існувати з попереднім змістом, а відбулася виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов`язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами.

Крім того, безпосередньо у п. 1.1 договору факторингу передбачено, що за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт - відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, в тому числі плату за кредитом (плату за процентною ставкою), право на одержання яких належить клієнту.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для стягнення із відповідача процентів за користування кредитом, нарахованих позивачем після укладання договору факторингу.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, відсотки з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) мали нараховуватися в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) - в розмірі денної процентної ставки не більше 1,5 %, з 20 серпня 2024 року - не більше 1 %.

Із наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом, які нараховувались первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна», нараховані за процентною ставкою 2 % у сумі у період з 11 листопада 2023 року по 24 травня 2024 року включно, незважаючи на те, що з 22 квітня 2024 року вже діяло законодавчо визначене обмеження по процентній ставці 1,5 % в день.

Відтак, нараховані ТОВ «Лінеура Україна» проценти за користування кредитом підлягали відповідному зменшенню до 1,5 % в день, що відповідає щоденному нарахуванню в розмірі 180 грн. за період з 22 квітня 2024 року по 24 травня 2024 року, і загальний розмір заборгованості, нарахованої ТОВ «Лінеура Україна» в розмірі 66240 грн., з яких: 12000 грн. - основна сума заборгованості, 54240 грн. - сума заборгованості за відсотками, мав становити 64320 грн., з яких 12000 грн. - основна сума заборгованості, 52320 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Разом із тим, суд першої інстанції вказані обставини залишив поза увагою та безпідставно стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» вказану заборгованість в повному обсязі, що суперечить положенням ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», апеляційний суд виходить із того, що умови кредитного договору від 12 жовтня 2023 року № 4050743 відповідачем не виконані, відповідач отримав кредит у сумі 12000 грн., який не повернув, заборгованість за тілом кредиту та процентів не погашена.

Також апеляційний суд враховує, що відповідно до витягу з реєстру боржників від 24 травня 2024 року до договору факторингу № 24/05/2024 ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК« Фінтраст Україна» право вимоги до боржника ОСОБА_1 в загальному розмірі 66240 грн., з яких, враховуючи законодавчі обмеження по розміру денної процентної ставки в розмірі 1,5 % з 22 квітня 2024 року, підлягає стягненню лише 64320 грн. за період з 12 жовтня 2023 року по 24 травня 2024 року.

Крім того, оскільки ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» має право на стягнення із відповідача процентів за користування кредитом, нарахованих позивачем після укладання договору факторингу в межах дії кредитного договору, з урахуванням вимог ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню також сума процентів за користування кредитом за період з 25 травня 2024 року по 22 липня 2024 року, виходячи із денної процентної ставки 1,5 % на суму заборгованості 12000 грн. (тобто 180 грн. в день), що становить 180 грн. х 59 днів = 10620 грн.

Проценти за користування кредитом за 24 травня 2024 року стягненню не підлягають, оскільки їх уже віднесено до розміру заборгованості, який нараховано первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна».

Таким чином, в зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором від 12 жовтня 2023 року № 4050743 з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 74940 грн. (заборгованість за тілом кредиту 12000 грн. та проценти за користування кредитом 52320 грн. станом на час відступлення права вимоги за період з 12 жовтня 2023 року по 24 травня 2024 року) + 10620 грн. (проценти за користування кредитом, нараховані позивачем за період з 25 травня 2024 року по 22 липня 2024 року) = 74940 грн.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає із наведених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд враховує, що за подання позову сплачено 2422,40 грн., апеляційної скарги - 3633,60 грн., разом 6056 грн.

Також позивач просив стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги № 17/07-2024 від 17 липня 2024 року, укладений між позивачем та адвокатом Столітнім М.М. (а. с. 150 - 152 т. 1), заявку № 5787 на виконання доручення до договору №17/07-2024 від 17 липня 2024 року (а. с. 31 - 33 т. 1); рахунок на оплату по замовленню № 5787 -13/11-2024 від 13 листопада 2024 року (а. с. 64 т. 1); акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13 листопада 2024 року згідно договору № 17/07-2024 від 17 липня 2024 року, в якому вартість, наданих адвокатом послуг складає 10000 грн. (а. с. 77 - 79 т. 1).

Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13 листопада 2024 року, сторонами передбачено такі види виконаних робіт (наданих послуг) - зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства - 0,5 год., 440 грн., дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи - 1 год., 840 грн., аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства - 0,5 год., 440 грн., підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту прав та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом - 1 год., 840 грн., письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів - 1 год., 840 грн., проведення адвокатом заходів, спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, складення, оформлення та направлення адвокатських запитів - 1 год., 840 грн., складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором - 2 год., 1640 грн., складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів - 1 год., 840 грн., складання та оформлення процесуальних документів, необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви, клопотання тощо) - 2 год., 1640 грн., представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства, в тому числі участь в судових засіданнях - 2 год., 1640 грн., разом 10000 грн.

До апеляційної скарги додано копію договору про надання правової допомоги № 07/07-2023 від 07 липня 2022 року, укладеного ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», яким передбачено, що факт наданих послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги (п. 5 розділу 3 «Порядок розрахунків»), копію звіту про надання правової допомоги від 27 травня 2026 року згідно договору № 07/07-2023 від 07 липня 2022 року, яким підтверджено, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» і адвокат Крюкова М.В. претензій за надану та отриману правову допомогу один до одного не мають, і що адвокатом було надано правову допомогу у вигляді правової експертизи документів та складання і подання апеляційної скарги у справі з ОСОБА_1 , тривалість робіт 4 години, вартість 8000 грн., а також копію платіжної інструкції, згідно якої ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 27 травня 2026 року сплатило на рахунок адвоката Крюкової М.В. 8000 грн. на написання та подання апеляційної скарги у справі з ОСОБА_1 .

Апеляційний суд враховує, що адвокатом в межах даної справи в суді першої інстанції не складались такі процесуальні документи як відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви, клопотання тощо, і не здійснювалась участь в судовому засіданні, тобто правнича допомога по останнім двом пунктам акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13 листопада 2024 року фактично не була надана, а тому реальними і доведеними є витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції лише в розмірі 6720 грн., що разом із правничою допомогою під час апеляційного перегляду становить 14720 грн. реальних доведених витрат на правничу допомогу.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду позов задоволено на 93 % (стягнуто 74940 грн. заборгованості із заявлених до стягнення 80640 грн.), судовий збір в пропорційному розмірі 5632,08 грн., а також витрати на правничу допомогу в пропорційному розмірі 13689,60 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12 жовтня 2023 року № 4050743 в розмірі 74940 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 5632,08 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 13689,60 грн. пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 травня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», яке змінило назву на Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (м. Київ вул. Набережно-Корчуватська 27 приміщення 2 код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12 жовтня 2023 року № 4050743 в розмірі 74940 грн., судовий збір в розмірі 5632,08 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 13689,60 грн.

В решті позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді : Кашперська Т.Ц.

Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.