Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №754/19364/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12845/2025

Справа № 754/19364/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 вересня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Зотько Т.А. в м. Київ 29 квітня 2026 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року позивач ПрАТ «АК «Київводоканал» звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 20819,38 грн., 3 % річних у розмірі 2141,86 грн., інфляційні втрати у розмірі 10099,08 грн., пеню у розмірі 158,89 грн., витрати по оплаті судового збору в розмірі 3028 грн.

Позов мотивував тим, що відповідач є власником квартири та споживачем житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було оприлюднене повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване не ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Таким чином, відповідач отримувала послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) на підставі договору, оскільки після розміщення повідомлення та договору у вищевказаній газеті на адресу ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору від відповідача не надходило.

31 травня 2021 року на офіційному веб-сайті vodokanal.kiev.ua опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, в зв`язку з чим з 01 липня 2021 року вказаний договір вважається укладеним. Також 06 серпня 2021 року цей договір додатково був складений у письмовій формі. Згідно з договором, виконавець зобов`язується своєчасно надавати послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а споживач зобов`язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, що передбачені договором.

Однак відповідач в порушення умов договорів та вимог, що передбачені нормативними актами, зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2025 року житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення не виконала належним чином, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у розмірі 18906,37 грн. з оплати за житлово-комунальні послуги та 1913,01 грн. заборгованості з внесення плати за абонентське обслуговування, що разом складає 20819,38 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 у зв`язку з простроченням щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг зобов`язана сплатити на користь ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» 3 % річних у розмірі 2141,86 грн., інфляційні втрати у розмірі 10099,08 грн. та пеню у розмірі 158,89 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 20819,38 грн., 3 % річних у розмірі 2141,86 грн., інфляційні втрати у розмірі 10099,08 грн., пеню у розмірі 158,89 грн., витрати по оплаті судового збору в розмірі 3028 грн.

Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити частково.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, стверджувала, що суд першої інстанції не врахував її заяву про застосування строку позовної давності за період з 01 січня 2017 року, оскільки цей рік повністю підпадає під позовну давність до введення мораторію з 02 квітня 2020 року по 30 червня 2023 року в зв`язку з запровадженням карантину та з 17 березня 2022 року по 04 березня 2025 року в зв`язку з введенням воєнного стану.

Заборгованість, яку стягує позивач, перевищує 3 роки, а саме за 2017 рік, що відповідно до ст. 257 ЦК України є підставою для відмови в позові в цій частині.

Також позивач з невідомих причин не врахував суму її сплати за надання послуг за 2017 рік, а саме сплачена сума склала 519,78 грн. за 4 місяці. До цього нараховано борг за 2017 рік 1324,36 грн.

Також за ці місяці позивачем нараховано 3 % річних 318,85 грн., інфляційні втрати 1529,54 грн. згідно ст. 625 ЦК України. Зазвичай інфляційні втрати, 3 % річних та пеня стягуються за останні 3 роки, які передують подачі позову.

Щодо невірного розрахунку боргу, вказувала, що в ПрАТ «АК «Київводоканал» вона отримала довідку від 03 листопада 2025 року про суму боргу 20819,38 грн. В останньому рахунку на оплату послуг за квітень 2026 року зазначено борг станом на 01 квітня 2026 року - 22233,95 грн., ні в рахунку, ні в довідці немає 3 % річних, інфляційних втрат, пені, а в позові вони наявні.

Вказувала, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2023 року № 1405 дозволено нараховувати пеню, інфляційні втрати, 3 % річних, однак ці суми було заборонено нараховувати в період з 24 лютого 2022 року по 30 грудня 2023 року. Тобто борг за 2017 - 2021 роки підпадає під заборону нарахування пені, інфляційних втрат, 3 % річних, але незважаючи на це, вони були включені до позовних вимог.

Суд не звернув увагу, що позивач включив до суми боргу нарахування інфляційних втрат, 3 % річних за періоди, на які заборонено включати ці суми постановами Кабінету Міністрів України № 206 та № 1405, а саме за 2018 рік нараховано інфляційні втрати в розмірі 1906,97 грн., 3 % річних в розмірі 422,67 грн., за 2019 рік нараховано інфляційні втрати в розмірі 2176,76 грн., 3 % річних в розмірі 476,78 грн., за 2020 рік нараховано інфляційні втрати в розмірі 2848,13 грн., 3 % річних в розмірі 558,80 грн., за 2021 рік нараховано інфляційні втрати в розмірі 1191,24 грн., 3 % річних в розмірі 238,24 грн., всього 9652,64 грн. інфляційних втрат та 2015,34 грн. 3 % річних.

Просила від заявленої суми позову відрахувати інфляційні втрати 10099,08 грн. - 9652,64 грн. = 446,44 грн., 3 % річних 2141,86 грн. - 2015,34 грн. = 126,52 грн., борг за 2017 рік 20819,38 грн. - 1324,36 грн. = 19495,02 грн., залишається борг 19445,02 + 446,44 + 126,52 + 158,89 = 20226,87 грн. та судовий збір 3028 грн.

Зазначала, що не укладала договір з ПрАТ «АК «Київводоканал» до 06 серпня 2021 року.

Від позивача ПрАТ «АК «Київводоканал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, наводив власні спростування доводів апеляційної скарги стосовно строків позовної давності, щодо відсутності договору та доказів споживання, стосовно неврахування суми сплати за надані послуги за 2017 рік в сумі 519,78 грн., щодо доводів відповідача про нарахування пені та штрафних санкцій всупереч заборони її нарахування.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.

Задовольняючи позов ПрАТ «АК «Київводоканал», суд першої інстанції виходив із того, що в порушення умов договору та вимог, що передбачені нормативними актами, зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2025 року послуг з водопостачання та водовідведення, а також щодо сплати розміру внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідач не виконала належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 20819,38 грн., яка підтверджується довідкою та розрахунком заборгованості. У зв`язку з простроченням щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, боржник зобов`язана також сплатити на користь позивача 3% річних у розмірі 2 141,86 грн., інфляційні втрати у розмірі 10 099,08 грн. та пеню у розмірі 158,89 грн.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно статуту ПрАТ «АК «Київводоканал», товариство створено шляхом перетворення державного комунального об`єднання водопровідно-каналізаційного господарства «Київводоканал» у відкрите акціонерне товариство відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 20 липня 2001 року № 59 та є правонаступником майнових та особистих немайнових прав та обов`язків державного комунального об`єднання водопровідно-каналізаційного господарства «Київводоканал» (а. с. 41 - 45).

Згідно витягу з ЄДРПОУ щодо юридичної особи, основним видом діяльності ПрАТ «АК «Київводоканал» є 36.00 забір, очищення та постачання води (а. с. 36).

05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було оприлюднене повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване не ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (а. с. 10).

31 травня 2021 року на офіційному веб-сайті vodokanal.kiev.ua опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (а. с. 11 - 16).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-2598, виданого 14 грудня 2016 року Шостою Київською державною нотаріальною конторою (а. с. 34).

06 серпня 2021 року ПрАТ «АК «Київводоканал» та ОСОБА_1 уклали публічний індивідуальний договір про надання послуг з централізованого постачання та централізованого водовідведення за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 18 - 25).

Згідно п. 1.1 договору виконавець зобов`язується надавати споживачеві послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з централізованого постачання та централізованого водовідведення, а споживач зобов`язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, що передбачені договором.

Згідно п. 15 договору розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не визначено договором. Рахунки на оплату послуг формуються виконавцем на основі показань вузлів комерційного обліку та надаються споживачеві у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги.

Згідно ст. 24 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів за послуги споживач сплачує пеню в розмірі 0,01 %, але не більш як 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу.

18 серпня 2021 року ПрАТ «АК «Київводоканал» та ОСОБА_1 уклали договір № 0031841/Р/2021 про розстрочення заборгованості, п. 1.1, 1.2 якого передбачено, що відповідно до умов даного договору боржник визнає свою заборгованість перед кредитором, що виникла у зв`язку з несвоєчасним розрахунком за спожиті послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (із використанням внутрішньобудинкових систем) за адресою АДРЕСА_1 , яка станом на 17 серпня 2021 року становить суму у розмірі 10358,33 грн. Кредитор надає боржнику розстрочку по сплаті заборгованості за умови проведення своєчасного та повного розрахунку боржника за поточними нарахуваннями за послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (із використанням внутрішньобудинкових систем). Пунктом 2.1 договору погоджено графік розстрочення заборгованості на 12 календарних місяців з серпня 2021 року по липень 2022 року (а. с. 31).

Згідно довідки ПрАТ «АК «Київводоканал» від 03 листопада 2025 року, ОСОБА_1 має заборгованість перед ПрАТ «АК «Київводоканал» за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2025 року по особовому рахунку НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 у сумі 20819,38 грн., з якої заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення - 18906,37 грн., плата за абонентське обслуговування - 1913,01 грн. (а. с. 26).

Також позивачем ПрАТ «АК «Київводоканал» складено детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за послуги з водопостачання та водовідведення за період з січня 2017 року по вересень 2025 року, згідно якого заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення становить 20819,38 грн., 3 % річних - 2141,86 грн., інфляційні втрати - 10099,08 грн., пеня - 158,89 грн. (а. с. 27 - 29).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (в редакції Закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення (частина п`ята статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» були визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень цивільного законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України.

Згідно частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 2004 року плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містить уведений в дію 01 травня 2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, згідно частини першої статті 9 якого споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Правовідносини у сфері надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (Правила № 630).

Правовідносини у сфері надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на даний час регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 05 липня 2019 р. № 690.

Відповідно до вимог даних нормативно-правових актів, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов`язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. При цьому наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Враховуючи наведене, оскільки відсутність укладеного договору не звільняє відповідача від оплати житлово-комунальних послуг, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не укладала договору з ПрАТ «АК «Київводоканал» до 06 серпня 2021 року.

На підставі наданих доказів судом правомірно встановлено, що позивачем надаються комунальні послуги відповідачу як власнику квартири, яка також зареєстрована і проживає в цій квартирі, і що на час звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість перед позивачем, що підтверджується наданими суду розрахунками.

Відповідач не відмовлялася від отримання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою АДРЕСА_1 . Матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення відповідачем на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал» заперечень щодо надання комунальних послуг або щодо неотримання нею щомісячних рахунків на сплату послуг. Доказів неотримання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою АДРЕСА_1 відповідачем суду також не надано. В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до ПрАТ «АК «Київводоканал» із заявами про здійснення перерахунку заборгованості в зв`язку з невідповідністю нарахованих позивачем сум оплати житлово-комунальних послуг показникам лічильників або обсягам споживання.

Зважаючи на встановлені обставини справи та норми закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01 січня 2017 р. по 30 вересня 2025 р. послуг з водопостачання та водовідведення, а також плати за абонентське обслуговування відповідач не виконала належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 20819,38 грн., зазначена заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал».

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо стягнення заборгованості за 2017 рік з порушенням строку позовної давності, апеляційний суд враховує наступне.

За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З розрахунку заборгованості, долученого до матеріалів справи, вбачається, що відповідачем частково здійснювалася оплата за спожиті комунальні послуги у лютому, квітні, липні, жовтні 2017 року, у вересні, жовтні та грудні 2021 року Згідно з перерахованими оплатами, термін позовної давності переривався, оскільки вказані платежі є підтвердженням факту визнання боргу відповідачем.

Крім того, під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Отже, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і був відновлений з 04 вересня 2025 року.

Підсумовуючи, Верховний Суд у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 зазначав, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

У справі, що переглядається, позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості, що виникла з січня 2017 року, при цьому позовна давність до квітня 2017 року переривалась боржником здійсненням нею оплати житлово-комунальних послуг у лютому 2017 року, а з 02 квітня 2017 року строк позовної давності було продовжено і зупинено на підставі вищенаведених вимог закону, отже доводи відповідача у цій частині апеляційної скарги є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги стосовно неврахування суми сплати за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за 2017 рік у сумі 519,78 грн., апеляційний суд виходить із наступного.

В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з січня 2017 року по вересень 2025 року, в якому в графі «сплачено» зазначені суми оплати відповідача, а саме: лютий 2017 року сплачено 119,70 грн., березень 2017 року сплачено 172,62 грн., липень 2017 року сплачено 131,13 грн., вересень 2017 року сплачено 96,33 грн., що разом складає 519,78 грн.

Таким чином, доводи відповідача спростовуються доказами, наявними у справі, та відхиляються апеляційним судом.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що позивач включив до суми боргу нарахування інфляційних втрат у межах періоду законодавчо встановленої заборони на їх нарахування, апеляційний суд враховує таке.

Пунктом 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав законної сили 17 березня 2020 року, встановлено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Зазначеним Законом встановлено заборону нарахування та стягнення саме неустойки (штрафу, пені), при цьому жодної заборони нараховувати та стягувати компенсаційні суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України (інфляційні втрати та 3 % річних), не встановлено.

Доводи апеляційної скарги, що постановами Кабінету Міністрів України № 206 та № 1405 встановлювалась заборона нарахування та стягнення штрафних санкцій за 2018 - 2021 роки, є помилковими.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05 березня 2022 року № 206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не у повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 скасовано заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не у повному обсязі, крім територій, де ведуться бойові дії згідно з переліком Мінреінтеграції.

Отже, законодавець на рівні акту постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 встановив заборону нараховувати, в тому числі, інфляційні втрати та 3 % річних, і такі положення до внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 стосувались території м. Києва, а тому зазначена постанова № 206 підлягає застосуванню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року.

За таких обставин законодавцем було встановлено заборону щодо нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за період з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року.

Разом із тим, із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що за вказаний період з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року інфляційні втрати та 3 % річних не нараховувались ПрАТ «АК «Київводоканал», а судом першої інстанції, відповідно, не стягувались.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення у судовому рішенні та додатковому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належної оцінки судом, і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Судді : Кашперська Т.Ц.

Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.