Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №758/11880/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 758/11880/25

номер провадження 22-ц/824/6507/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,

представник відповідача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Луценка Юрія Володимировича від 30 грудня 2025 року і апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Луценка Юрія Володимировича від 05 березня 2026 року

на рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 року /суддя Якимець О.І./

у справі за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просив встановити факт того, що списання з карти/рахунку ОСОБА_2 Акціонерним товариством «Універсал Банк» грошових коштів у сумі 3028,00 грн є неакцептованою операцією, та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 08.07.2018 між ним та АТ «Універсал Банк» було укладено Договір про надання банківських послуг шляхом підписання Анкети-заяви. Вказував, що АТ «Універсал Банк» неодноразово звертався до суду з позовами про стягнення з нього заборгованості за кредитом, при цьому сплачений банком судовий збір у той же день списувався з рахунку позивача на користь банку. Позивач зазначав, що списання грошових коштів у сумі 3028,00 грн (2684,00 грн + 344,00 грн) відбулось без його розпорядження, волевиявлення на проведення платежу він не вчиняв, а тому вказана операція є неакцептованою.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. /а.с. 167-173/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Луценка Ю.В. звернувся з двома апеляційними скаргами (від 30 грудня 2025 року та від 05 березня 2026 року), в яких просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційних скаргах, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, не надано належної оцінки доказам та неправильно застосовано норми матеріального права. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не врахував преюдиційного значення рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2025 року у справі №334/7648/24, яким встановлено обставини щодо відсутності підписаних позивачем Умов і правил надання банківських послуг, що, на думку апелянта, виключає можливість застосування договірного списання відповідно до ст. 82 ЦПК України. Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач не надавав згоди на списання коштів у рахунок відшкодування судових витрат банку, а посилання банку на п. 10 Анкети-заяви є безпідставним, оскільки цей пункт стосується виключно погашення заборгованості за кредитним договором, а не відшкодування судових витрат банку. Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення банком коштів у сумі 2796,93 грн, оскільки фактично таке повернення не підтверджено належними доказами, а здійснене зарахування було в рахунок погашення кредитної заборгованості, а не поверненням безпідставно списаних коштів. Крім того, апелянт посилається на ст. 1, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 42, 86 Закону України «Про платіжні послуги», зазначаючи, що спірна операція є неакцептованою, оскільки банк здійснив списання коштів без отримання згоди платника, а умови договору щодо договірного списання не можуть вважатися належною згодою на списання судових витрат. Апелянт також зазначає, що матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування.

Відповідач - Акціонерне товариство «Універсал Банк», через свого представника - адвоката Попова В.О., подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначав, що списання коштів з рахунку позивача здійснювалось на підставі п. 10 Анкети-заяви, якою позивач надав банку право на договірне списання коштів з усіх його рахунків без додаткових розпоряджень для погашення будь-яких грошових зобов`язань перед банком. Крім того, зазначає, що після часткового задоволення позовних вимог банку у справі №334/7648/24, банк повернув позивачу 2796,93 грн, що підтверджується рухом коштів по рахунку, тому порушене право позивача відсутнє. Також відповідач заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження таких витрат.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який з`явився у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з частковим задоволенням позову, на підставі наступного.

Судом встановлено, що 08 липня 2018 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Універсал Банк» (правонаступник - АТ «Універсал Банк») було укладено Договір про надання банківських послуг шляхом підписання позивачем Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг. У п. 10 Анкети-заяви позивач надав банку право та доручення здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у АТ «Універсал Банк», без додаткових розпоряджень, для погашення будь-яких його грошових зобов`язань перед банком, що випливають з умов Договору та/або будь-якого іншого договору, укладеного або укладеного у майбутньому між ним та банком.

Відповідач звертався до суду з позовом до позивача про стягнення заборгованості за наданим кредитом. При подачі позовної заяви банк сплатив судовий збір: 03 жовтня 2023 року на суму 2684,00 грн (платіжна інструкція № CF 59040) та 11 червня 2024 року на суму 344,00 грн (платіжна інструкція № CF 78025). Вказані суми були списані з рахунку позивача у ті ж дати з призначенням платежу «нарахування судових витрат», що підтверджується інформацією про рух коштів за рахунком № НОМЕР_1 .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2025 року у справі №334/7648/24 позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково: стягнуто заборгованість у розмірі 18604,47 грн та судовий збір у сумі 231,07 грн. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог банку, АТ «Універсал Банк» 22 серпня 2025 року повернув на рахунок позивача грошові кошти в сумі 2796,93 грн (3028,00 грн - 231,07 грн), що підтверджується рухом коштів по рахунку позивача.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 526, 599, 627, 628, 633, 634, 1054 ЦК України про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов; публічний договір та договір приєднання укладаються на стандартних умовах шляхом приєднання другої сторони до договору в цілому; ст. 1071 ЦК України про те, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом; ст. 42, 86 Закону України «Про платіжні послуги» про те, що надавач платіжних послуг зобов`язаний отримати згоду платника на виконання платіжної операції, крім випадків, передбачених цим Законом, а платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання; ст. 76, 77, 81, 89 ЦПК України про обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та про оцінку доказів судом.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що списання коштів з рахунку позивача здійснювалось у межах договірних правовідносин, на підставі наданої позивачем згоди на договірне списання, а не внаслідок самостійної ініціативи банку без волевиявлення клієнта. Суд зазначив, що доводи позивача про те, що спірне списання є неакцептованою платіжною операцією, не знайшли свого підтвердження, оскільки наявність у договорі умови про договірне списання свідчить про акцепт позивачем відповідних дій банку. Суд також зазначив, що вимога позивача про встановлення факту неакцептованої операції є неефективним способом захисту, оскільки банк повернув позивачу 2796,93 грн, а тому порушене право позивача відсутнє.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Так, предметом розгляду у даній справі є встановлення факту неакцептованої операції та стягнення коштів у зв`язку з безпідставним списанням судового збору при подачі позову про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066, ст. 1071 ЦК України банк зобов`язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження.

Згідно з п. 10 Анкети-заяви, підписаної позивачем 08 липня 2018 року, позивач надав банку право та доручив здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у АТ «Універсал Банк», без додаткових його розпоряджень, для погашення будь-яких інших його грошових зобов`язань перед банком, що випливають з умов Договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між ним та банком.

Відшкодування витрат банку на сплату судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості не є грошовим зобов`язанням позивача перед банком у розумінні п. 10 Анкети-заяви, оскільки воно не встановлене судовим рішенням і не передбачене умовами договору. Судовий збір, сплачений банком при подачі позову, є витратою, яка відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає розподілу між сторонами лише за результатами розгляду справи. До ухвалення судового рішення такий розподіл не відбувається, а тому у банку відсутні правові підстави для списання судового збору з рахунку позивача в порядку договірного списання.

Таким чином, списання банком коштів у сумі 3028,00 грн (судовий збір за подання позову) з рахунку позивача 03 жовтня 2023 року та 11 червня 2024 року відбулось без законних підстав, оскільки на момент списання відсутнє судове рішення про розподіл судових витрат між сторонами, а отже, спірна операція є неакцептованою.

Відповідно до ч. 12 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги», надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судовий збір, сплачений банком при подачі позову, не є заборгованістю позивача перед банком на момент його сплати. Правова природа судового збору полягає у тому, що він є витратою сторони, яка підлягає розподілу судом за результатами розгляду справи (ст. 141 ЦПК України). До ухвалення рішення у справі відсутній остаточний обов`язок позивача відшкодувати банку сплачений судовий збір, а тому списання таких коштів є передчасним та безпідставним. Лише після набрання законної сили судовим рішенням, яким з позивача стягнуто судовий збір на користь банку, виникає грошове зобов`язання позивача, яке може бути погашено шляхом договірного списання.

Отже, апеляційним судом встановлено, що списання з рахунку ОСОБА_2 Акціонерним товариством «Універсал Банк» грошових коштів у сумі 3028,00 грн є неакцептованою операцією.

Разом з тим, щодо вимог про повернення вказаної суми та доводів ОСОБА_2 про те, що грошові кошти в розмірі 2796,93 грн були зараховані банком на погашення заборгованості, апеляційний суд вказує таке.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2025 року у справі №334/7648/24 позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково та стягнуто з позивача на користь банку судовий збір у сумі 231,07 грн. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог банку, АТ «Універсал Банк» 22 серпня 2025 року повернув на рахунок позивача грошові кошти в сумі 2796,93 грн (3028,00 грн - 231,07 грн), що підтверджується рухом коштів по рахунку позивача. 2796,93 грн позивачеві повернуто /а.с. 61/, подальші дії щодо погашення боргу по вказаній картці предмета позову не стосуються.

Оскільки рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2025 року у справі №334/7648/24 з позивача на користь банку вже стягнуто судовий збір у сумі 231,07 грн, вказана сума не підлягає поверненню за даними позовними вимогами, підстав для повторного стягнення не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про захист прав споживача, він звільнений від сплати судового збору. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати у разі задоволення позову підлягають стягненню з відповідача на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору за подання позовної заяви становить 1 211,20 грн, що обчислюється як 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн ? 0,4). Оскільки позов задоволено частково (на 7,63% - пропорційно задоволеній сумі 231,07 грн до ціни позову 3 028,00 грн), стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 92,41 грн (1 211,20 ? 7,63%).

Розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 1 816,80 грн, що обчислюється як 150% від суми судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (1 211,20 ? 150%). Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 138,62 грн (1 816,80 ? 7,63%).

Таким чином, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь держави, становить 231,03 грн (92,41 + 138,62).

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Луценка Юрія Володимировича від 30 грудня 2025 року і апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Луценка Юрія Володимировича від 05 березня 2026 року на рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 року - задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 року - скасувати.

Позов ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Встановити факт, що списання з рахунку ОСОБА_2 Акціонерним товариством «Універсал Банк» грошових коштів у сумі 3028,00 грн є неакцептованою операцією.

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти в розмірі 231,07 грн (двісті тридцять одна гривня 07 копійок).

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції в розмірі 92,41 грн (дев`яносто дві гривні 41 копійка) та за подання апеляційної скарги в розмірі 138,62 грн (сто тридцять вісім гривень 62 копійки), а всього 231,03 грн (двісті тридцять одна гривня 03 копійки).

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 09.09.2026 р.

Головуючий: Судді: