Вирок від 26 травня 2026 р. у справі №753/20471/21 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

при секретарях ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого, щодо якого ухвалено

виправдувальний вирок ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 42021102020000081 стосовно

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у провадженні на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2022 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2022 року ОСОБА_9 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.

Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у тому, що він, 14 липня 2021 року приблизно о 14 год. 58 хв., керуючи власним автомобілем «BMW 730», державний номерний знак НОМЕР_1 , прямував по Південному мосту у м. Києві в напрямку правого берега та по праву сторону від ______________________________________________________

Справа №11-кп/824/340/2026 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_10

Категорія: ч. 1 ст. 296 КК України Доповідач ОСОБА_1

нього рухався автомобіль «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 .

У подальшому ОСОБА_9 , керуючись раптово виниклим умислом, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи існуючі в суспільстві правила та норми поведінки, аморально та зверхньо ставлячись до прав, свобод і законних інтересів громадян, безпричинно, діючи з особливою зухвалістю, що проявилось у самоутвердженні за рахунок приниження інших людей, а саме в тому, що він, продовжуючи керувати автомобілем «BMW 730», державний номерний знак НОМЕР_1 , умисно скоротив дозволену відстань між автомобілями та різко знизив швидкість транспортного засобу, тим самим умисно зупинив автомобіль «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 . Після повної вимушеної зупинки транспортних засобів, ОСОБА_9 , вийшовши з власного автомобіля, направився в бік автомобіля ОСОБА_7 та почав нецензурно висловлюватись в її бік, провокуючи словесний конфлікт та продовжуючи хуліганські дії ОСОБА_9 наніс удар кулаком правої руки по лівому дзеркалу заднього виду автомобіля «Chevrolet Aveo», пошкодивши його. Після чого, ОСОБА_9 з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

Таким діям ОСОБА_9 стороною обвинувачення дана кримінально-правова кваліфікація за ч. 1 ст. 296 КК України, як вчинення грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство).

Суд, оцінивши надані сторонами докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до висновку, що мотив, мета вчинення дій, суттєвість завданої шкоди, що має принципове значення для встановлення наявності в діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення - хуліганства, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 296 КК України, не знайшло свого підтвердження за наслідками проведеного судового розгляду, тому визнав ОСОБА_9 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 296 КК України та виправдав за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

В апеляційній скарзі прокурор у провадженні, вважаючи вирок суду незаконним та необґрунтованим у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати та постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 місяців арешту.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд, при визнанні ОСОБА_9 невинуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, достатньою мірою не врахував обставини провадження, докази сторони обвинувачення та ступінь суспільної небезпеки вчинених ним діянь, а саме, судом не враховано те, що вина ОСОБА_9 доведена та підтверджується доказами, зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в ході судового слідства.

Крім того, висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності між показаннями потерпілої ОСОБА_7 , свідків сторони захисту ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та обвинуваченого ОСОБА_9 , наданими ними під час судового слідства та викладеними у судовому рішенні.

Так, ознайомившись із звукозаписом судового засідання щодо допиту потерпілої ОСОБА_7 , встановлено, що судом зовсім не взято до уваги її показання про те, що водій автомобіля червоного кольору, який зупинився позаду неї на Південному мосту у м. Києві в напрямку правого берега, надав їй номерний знак автомобіля «BMW 730», водій якого пошкодив її автомобіль, та спостерігав за хуліганськими діями обвинуваченого. Правдивість цих показань підтверджується відеозаписом хуліганських дій обвинуваченого, на якому чітко видно, що під час перекриття руху автомобілем «BMW 730», державний номерний знак НОМЕР_1 , по одній із смуг руху на Південному мосту за автомобілем потерпілої стоїть автомобіль червоного кольору, водій якого спостерігав за хуліганськими діями обвинуваченого, як і особи, що проїжджали повз. При цьому, судом жодним чином не враховано того, що відповідно до показань потерпілої, водій червоного автомобіля був шокований хуліганськими діями обвинуваченого, а також не надана оцінка показанням потерпілої, яка повідомила суду, що двоє чоловіків на чорному автомобілі декілька разів намагалися примусово зупинити її автомобіль, показували якісь жести руками, і від таких дій вона зрозуміла, що їй погрожують, після чого злякалася та намагалася уникнути конфлікту, і, що такі показання підтверджуються показаннями обвинуваченого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_11 .

Крім того, судом не взято до уваги, що показання свідка ОСОБА_11 були не послідовними, він надавав показання в тому числі, які не відповідали ні показанням потерпілої, ні показанням самого обвинуваченого, ні матеріалам кримінального провадження.

При цьому судом не враховано показання свідка ОСОБА_11 про те, що він з обвинуваченим поспішали та мали їхати в іншому напрямку, проте вирішили поїхати за потерпілою ОСОБА_7 щоб зробити їй зауваження, а також не надано оцінки того, що обвинувачений та потерпіла вперше побачили один одного вже майже на виїзді з житлового комплексу, а тому потерпіла не могла знати чому її намагаються зупинити раніше невідомі особи, внаслідок чого вона злякалася та намагалася уникнути конфлікту. Окрім того, належним чином не оцінено його показання, що потерпіла показала середній палець обвинуваченому, оскільки такі показання не підтверджуються показаннями ні потерпілої, ні обвинуваченого. До того ж, не враховано того, що ОСОБА_11 є помічником обвинуваченого, а надання таких показань його спонукало можливе уникнення кримінальної відповідальності останнім.

Також судом жодним чином не надано оцінки тому, що повідомив свідок ОСОБА_12 , що, перебуваючи на 20 поверсі житлового будинку ЖК «Зарічний», побачивши потерпілу ОСОБА_7 , зрозумів, що будь яких вибачень з її боку щодо осіб, які перебували у заторі, не пролунало, як і того, що саме обвинувачений ОСОБА_9 подавав звукові сигнали керуючи автомобілем «BMW 730», оскільки це фізично не можливо. Не враховано, також того, що ОСОБА_12 є товаришем обвинуваченого, а надання таких показань його спонукало можливе уникнення кримінальної відповідальності останнім.

Тому вважає, що суд першої інстанції при прийнятті відповідного судового рішення під час оцінки доказів, зокрема і показань потерпілої та свідків, не поклав в основу всебічне, повне й неупереджене дослідження всіх обставин кримінального провадження й вимоги закону, а всі показання з точки зору достатності та взаємозв`язку, а лише взяв до уваги ті показання свідків, потерпілої та обвинуваченого, які мали для суду наперед встановлену силу, тобто ті, які могли б бути підставою для виправдання обвинуваченого, відкинувши при цьому показання, які підтверджують винуватість останнього.

Крім того, у рішенні суду зазначено, що потерпіла порушила правила дорожнього руху, хоча будь яких підтверджуючих доказів ні стороною обвинувачення, ні стороною захисту надано не було.

Також не відповідає дійсності твердження суду, що порушення правил дорожнього руху потерпілою призвело до затору й неможливості водіїв ні виїхати, ні в`їхати у двір, так як сам обвинувачений та свідок показали, що з метою об`їхати затор обвинувачений виїхав на зустрічну смугу руху, після чого під`їхав до автомобіля потерпілої та намагався зробити їй зауваження.

Проте, аналізуючи показання свідків, потерпілої та обвинуваченого, можна прийти до висновку, що конфлікту між потерпілою та обвинуваченим не було, оскільки вони не бачили один одного, а потерпіла його побачила вже після того, як почала рух автомобілем на виїзді з житлового комплексу, та обвинувачений намагався примусово її зупинити з невідомих їй причин, внаслідок чого вона злякалася та намагалася уникнути конфлікту.

При цьому подія, яка виникла біля магазину, через її мізерність не викликала стійких неприязних відносин між учасниками і була вичерпана тим, що сторони конфлікту роз`їхалися.

Також мотивом дій ОСОБА_9 стало його бажання показати свою зверхність і винятковість, самоствердитися за рахунок приниження потерпілої, тобто мав місце хуліганський мотив. До того ж сам факт пошкодження автомобіля потерпілої обвинуваченим є достатнім для кваліфікації дій обвинуваченого за кваліфікуючою ознакою «особлива зухвалість» і не потребує додаткових наслідків. А тому висновок місцевого суду про те, що в діях ОСОБА_9 не було хуліганства за ознакою особливої зухвалості, оскільки його дії не призвели до пошкодження майна, незначну тривалість події та відсутність сторонніх осіб, слід визнати помилковим.

Крім того, зазначає, що обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. До того ж, хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їхньою рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

Тому, даючи правову оцінку діям обвинуваченого, суд мав би з`ясувати, чи узгоджується така поведінка, що містилася на переглянутому відеозаписі, із загальноприйнятими правилами у суспільстві, у зв`язку з чим висновок суду про відсутність хуліганського мотиву та ознак особливої зухвалості у діях обвинуваченого слід визнати передчасним.

Окрім того, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_9 і свідок ОСОБА_11 дійсно поспішали та мали їхати в іншому напрямку, але вирішили наздогнати потерпілу, свідчить про те, що обвинувачений діяв не внаслідок неприязних відносин, а намагався продемонструвати своє зверхнє ставлення до потерпілої.

Також не відповідає матеріалам кримінального провадження висновок суду щодо відсутності обставин, які б призвели до блокування дороги, відсутність прохожих та осіб, які б могли спостерігати за подіями, у зв`язку з чим були б порушені їх права, як громадян на спокій, та відсутність порушення інтересів будь-яких організацій або установ діями водіїв, оскільки, відповідно до переглянутого у судовому засіданні відеозапису, встановлено, що 14.07.2021 о 14 год. 58 хв. рух транспорту по Південному мосту у м. Києві в напрямку правого берегу був досить жвавий. В подальшому на відео з`являється автомобіль «BMW 730», державний номерний знак НОМЕР_1 , по праву сторону від нього рухається автомобіль «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , та обвинувачений ОСОБА_9 умисно зупинив автомобіль останньої, внаслідок чого перекрив рух транспорту крайньою правою смугою руху, вийшов з власного автомобіля та наніс удар кулаком правої руки по лівому дзеркалу заднього виду автомобіля «Chevrolet Aveo», яке від удару впало на землю.

Крім того, на відео чітко видно, що позаду автомобіля потерпілої зупинився автомобіль червоного кольору, водій якого надав їй номер автомобіля обвинуваченого та спостерігав за хуліганськими діями останнього, а також видно, що повз автомобілі потерпілої та обвинуваченого проїжджають автомобілі, водії яких зменшують швидкість руху та спостерігають за хуліганськими діями обвинуваченого.

Тому вважає, що судом першої інстанції при прийнятті відповідного судового рішення під час оцінки доказів, зокрема відеозапису, взято до уваги лише ті показання свідків, потерпілої та обвинуваченого, які мали для суду наперед встановлену силу.

Крім того, висновки суду щодо недопустимості всіх наданих письмових доказів у кримінальному провадженні через ненадання суду прокурором витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, постанови про створення групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні та хто саме до неї входить, зокрема і постанови прокурора про доручення проведення дізнання певному дізнавачу тощо, є безпідставними, оскільки прокурором, у відповідності до ч. 5 ст. 364 КПК України, було заявлено клопотання про відновлення стадії дослідження письмових доказів, так як на стадії їх дослідження у сторін не виникало питання щодо їх достовірності, однак суддею, в порушення норм КПК України, без винесення відповідної ухвали чи внесення відповідної інформації до журналу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання прокурора.

До того ж, зазначає, що відповідно до положень КПК України прокурор не уповноважений приймати рішення про доручення проведення дізнання певному дізнавачу, такими повноваженнями, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 39-1 КПК України, уповноважений керівник органу дізнання.

Тому вважає, що суд безпідставно визнав як неналежні докази та необгрунтовано відхилив надані стороною письмові матеріали провадження.

За таких обставин, оцінюючи всі зібрані у провадженні докази в їх сукупності, а також враховуючи, що в ході судового слідства було встановлено достатньо доказів винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому проступку, оскаржуваний вирок суду підлягає скасуванню.

Захисник ОСОБА_8 у запереченнях на апеляційну скаргу прокурора у провадженні, вказуючи на те, що існування жодної із підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, для скасування вироку (на які здійснено посилання в апеляційній скарзі), апелянтом доведено так і не було, вирок суду першої інстанції ухвалений з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства щодо його форми та змісту, в той же час, в основу вироку покладена здійснена судом за його внутрішнім переконанням оцінка доказів, яка ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, вимогах закону та з урахуванням правових позицій Верховного Суду, просить апеляційну скаргу прокурора у провадженні залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, позицію потерпілої ОСОБА_7 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, а також заперечення захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_9 проти задоволення апеляційної скарги, повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження, в межах заявленого прокурором під час апеляційного розгляду клопотання, яке задоволено повністю, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При цьому, положеннями ст. 94 КПК України встановлено обов`язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

На думку колегії суддів, ухвалюючи рішення про визнання ОСОБА_9 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону та постановив рішення, зробивши висновки, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_9 у зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що надані суду докази не містять достатніх даних на підтвердження того, що дії ОСОБА_9 були поєднані з очевидним для нього грубим порушенням громадського порядку та при цьому супроводжувалися особливою зухвалістю. Прокурором в суді не доведено, що в діях обвинуваченого є об`єктивна та суб`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Суд першої інстанції встановив, що дії ОСОБА_9 не були проявом явної неповаги до суспільства, а мали індивідуальний характер, направлений на вирішення конфлікту із потерпілою, при цьому не відбулось порушення громадського порядку внаслідок тривалості конфлікту біля 10 секунд, та не супроводжувалось особливою зухвалістю через відсутність як наслідок заподіяної шкоди будь то фізичного чи матеріального характеру.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.

Зі змісту статті 296 КК України та судової практики Верховного Суду (постанова Великої Палати від 03 липня 2019 року провадження №288/1158/16-к, №13-28кс19), вбачається, що кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється в людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК України визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

Відповідно до позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 10 листопада 2020 року у справі №442/66/16-к, наявність особистих неприязних стосунків між особами само по собі ще не свідчить про відсутність хуліганського мотиву в діях обвинуваченої особи, адже для визначення мотиву злочинних дій потрібно враховувати їх характер та спосіб вчинення, причини, що спонукали особу вчинити певні дії, поведінку обвинуваченого та потерпілих до і під час події.

Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема мотиву явної неповаги до суспільства.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_9 пред`явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 296 КК України, як вчинення грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство), за наступних обставин, що він, 14 липня 2021 року приблизно о 14 год. 58 хв., керуючи власним автомобілем «BMW 730», державний номерний знак НОМЕР_1 , прямував по Південному мосту у м. Києві в напрямку правого берега та по праву сторону від нього рухався автомобіль «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 .

У подальшому, ОСОБА_9 , керуючись раптово виниклим умислом, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи існуючі в суспільстві правила та норми поведінки, аморально та зверхньо ставлячись до прав, свобод і законних інтересів громадян, безпричинно, діючи з особливою зухвалістю, що проявилось у самоутвердженні за рахунок приниження інших людей, а саме в тому, що він продовжуючи керувати автомобілем «BMW 730», державний номерний знак НОМЕР_1 , умисно скоротив дозволену відстань між автомобілями та різко знизив швидкість транспортного засобу, тим самим умисно зупинив автомобіль «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 . Після повної вимушеної зупинки транспортних засобів, ОСОБА_9 , вийшовши з власного автомобіля, направився в бік автомобіля ОСОБА_7 та почав нецензурно висловлюватись в її бік, провокуючи словесний конфлікт, та продовжуючи хуліганські дії ОСОБА_9 наніс удар кулаком правої руки по лівому дзеркалу заднього виду автомобіля «Chevrolet Aveo» пошкодивши його. Після чого, ОСОБА_9 з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

Як вбачається з показань обвинуваченого ОСОБА_9 , наданих в суді першої інстанції, він не заперечує того факту, що між ним і потерпілою ОСОБА_7 виник конфлікт, в результаті якого він пошкодив майно останньої, завдані збитки відшкодував, перед потерпілою щиро вибачився. Пояснив, що їх конфлікт був спровокований неправильним паркуванням потерпілої, у нього не було жодного мотиву показати неповагу до суспільства, ця ситуація відбулась у короткий проміжок часу, хотів лише зробити зауваження й жалкує про те, що конфлікт отримав такий характер. У той день він, приблизно о 14:50-15:00, зі своїм помічником виїжджав з паркінгу, проїхали 200 метрів і побачили затор з 3-5 автомобілів, таке буває коли хтось розгружається, або чекає таксист тощо, тому він хвилин 5 просто сидів в авто і чекав. Йому сказали, що не можуть роз`їхатися через автомобіль Aveo, водій-жінка просто перегородила дорогу. Він почав здавати заднім ходом, проїхав мінімум 200 метрів, позаду нього ще один автомобіль почав здавати заднім ходом, потім побачив, що вибігає дівчина з кавою, перебігає дорогу, сідає в автомобіль Aveo. У той час, коли всі почали рухатись заднім ходом, це було вже порядку 10 хвилин і він не знає скільки ще до цього так стояли машини. Коли вже почав рух зустрічною смугою руху, хотів наздогнати цю дівчину і сказав їй, щоб вона відкрила вікно, щоб зробити зауваження, але вона на нього подивилася і прискорила рух, не відреагувала жодним чином, його це підбурило, тому він захотів її наздогнати, але вона його підрізала, його це також спровокувало. Потім вони виїхали на міст, незважаючи на затор, вона все одно прискорювала рух спеціально, бо думала, що він не зможе її наздогнати у заторі. Наступної хвилини вона його підрізала і поїхала швидше, а він знайшов можливість її наздогнати, йому вже було принципово зробити їй зауваження. Наміру вдарити потерпілу у нього не було. У нього була просто ситуативна реакція. У неї було відкрито вікно. Удар був один по дзеркалу, не було сигналів від інших учасників дорожнього руху, стосовно потерпілої були грубі вислови. Він погоджується з тим, що вчинив негідно, але не погоджується із кваліфікацією своїх дій. Своїми діями він не звертався ні до кого, хто ще був присутній, не висловлював до них жодної неповаги, у нього не було мети проявити неповагу до суспільства.

В свою чергу потерпіла в суді першої інстанції пояснила, що того дня вона вийшла з дому, сіла в автомобіль, виїхала, зробила зупинку там, де всі паркуються. Вказала, що у них у дворі дуже маленька дорога, вона припаркувалася, зайшла купити кави, жодних автомобілів не бачила, надалі сіла в свій автомобіль, пропустила сміттєвоз, виїхала з двору і поїхала, включила музику, пристебнулась ременем безпеки і виїхала на міст. Перед цим їй посигналили, але вона подумала, що заважає і здала вправо, потім подивилась у ліве дзеркало й побачила, що її притискають, і почала здавати вправо, це побачив водій іншого автомобіля і уступив їй дорогу, її наздогнали і зупинили, з автомобіля вийшов чоловік, який лаявся, мав претензії щодо її паркування. Далі побачила, що кулак, який летів їй в обличчя, вона підняла скло і кулак полетів у дзеркало. Бачила велике жовте авто того дня, що рухалось заднім ходом до смітника, обвинуваченого тоді не бачила, сигналів не чула. Вона була відсутня хвилини 4, максимум 5, пішла в магазин і одразу повернулась, магазин знаходиться біля дороги 50 чи 30 метрів, черги в ньому не було, позаду її автомобіля не було інших автомобілів. Коли вийшла з магазину, пропустила сміттєвоз. Обвинуваченого побачила вже на повороті на міст, коли її почали притискати. Автомобіль обвинуваченого раніше не бачила. Обвинувачений перед нею вибачався, відшкодував пошкоджене майно на суму біля 4 300 грн. з чимось, що повністю покрило здійснені витрати, у вересні замінила дзеркало.

Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_11 пояснив, що того дня він зустрівся з другом, виїжджали з паркінгу, був затор. ОСОБА_9 вийшов з автомобіля з`ясувати в чому справа, пару хвилин посиділи в машині, потім почали здавати заднім ходом, щоб об`їхати затор. У цей час вийшла дівчина з кавою, вони з ОСОБА_9 з нею порівнялися, махали їй, щоб вона відкрила вікно, на що вона показала їм середній палець й почала підрізати їх. Пізніше вони її наздогнали на мосту. Зазначив, що жінка перекрила смугу руху своїм автомобілем «Chevrolet Aveo», тоді було ще декілька машин перед ними, коли почали здавати заднім ходом минуло 5-6 хвилин, на виїзді з житлового комплексу вони просили потерпілу відкрити вікно, а вона показала середній палець і підрізала. Раніше її не бачив. В той день вони поспішали, не були агресивні, вирішили зробити їй зауваження, просто сказати навіщо таке робити. Вони під`їжджали до неї, махали рукою, показували, щоб вона відкрила вікно, а вона їхала далі. Коли вже виїхали на міст, то зупинились, і ОСОБА_9 вийшов з авто. Коли зупинились на мосту, вони нікому не заважали, стояли у крайній смузі на аварійці, по часу менше однієї хвилини. Коли виїжджали з двору житлового комплексу їм треба було їхати в іншу сторону.

Також в суді першої інстанції був допитаний свідок ОСОБА_12 , який пояснив, що ця подія відбулась 14 липня, це було приблизно о 14:50-15:00, він був у себе вдома і в цей час почув сигнал автомобілів, тому вийшов на балкон, побачив затор, автомобіль Aveo сірого кольору, яка зробила цей затор. Люди виходили з автівок, спілкувалися між собою, через деякий час виїхав чорний BMW, потім хвилини через 2-3 з нього вийшов ОСОБА_9 . Вони постояли 4-5 хвилини й почали здавати заднім ходом, щоб об`їхати затор. У цей час з-за кута почала виходити жінка, волосся світле, вона бігала за кавою або водою, вона також намагалась виїхати, але там була вантажівка, через 2 хвилини виїхала і вона, і вантажівка, таксист чекав до останнього. Жінка це його сусідка, він з нею лише вітається, просто знайомі, він не бачив як вона заходила до магазину, може хвилин 10 минуло, для неї це було нормально, ніяких вибачень, сіла в автомобіль ніби нічого не трапилось. Тоді було приблизно 5 автомобілів у заторі, таксі перед автомобілем Aveo, машина ОСОБА_9 була вже п`ятою. З цією жінкою знайомий біля 10-11 місяців, до одного року, вона завжди не в дуже гарному настрої. З ОСОБА_9 знайомий з 2019 року. У дворі будинку часто відбуваються сварки через неправильне паркування. Бачив подію з балкону 20 поверху. ОСОБА_9 впізнав тільки тоді, коли він вийшов з автомобіля. Уточнив, що весь затор тривав хвилин 12-15 приблизно, в якому було біля 5 автомобілів, як ОСОБА_9 під`їхав до автомобіля Aveo не бачив.

Крім того, в суді першої інстанції було дослідженого відеозапис з камери відеоспостереження «Безпечне місто», в ході чого було встановлено, що автомобілі рухаються на мосту, о 14:58:53 з автомобіля виходить чоловік й підходить до автомобіля, за кермом якого перебувала ОСОБА_7 , правою рукою збиває дзеркало заднього виду, о 14:59:14 чоловік повертається до свого авто й далі продовжує рух.

Також, в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням прокурора, судом апеляційної інстанції було допитано обвинуваченого ОСОБА_9 , потерпілу ОСОБА_7 та досліджено: заяву ОСОБА_7 від 14.07.2021 року (а.п. 46), рапорт старшого дізнавача ВД Дарницького УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_13 (а.п. 47), запит старшого дізнавача ВД Дарницького УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_13 від 01.08.2021 року (а.п. 48), лист-відповідь оперуповноваженого ВКП Дарницького УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_14 (а.п. 49), відеозапис з камери відеоспостереження «Безпечне місто» (а.п. 56), протокол огляду відеозапису від 02.08.2021 року (а.п. 50-55), протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.08.2021 року та довідку до нього (а.п. 58-60), копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.п. 68-69), розписку потерпілої ОСОБА_7 (а.п. 25), а також дані, що характеризують особу ОСОБА_9 , а саме: копію паспорта ОСОБА_9 (а.п. 61-63), вимогу спецперевірки (а.п. 64), довідку лікаря-нарколога (а.п. 65), довідку лікаря-психіатра (а.п. 66), довідку ДОП СДОП ВП Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_15 (а.п. 67), характеристики (а.п. 23, 24), копію свідоцтва про шлюб та копію свідоцтва про народження.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_9 пояснив, що виїжджав разом з товаришем з паркінгу по вул. Осокорська, 2-а, що в м. Києві. Дорожня розв`язка була дуже вузенька, через метрів 100 був затор. Він вийшов з машини з`ясувати причину і побачив автомобіль Aveo, який стояв перпендикулярно і повністю перекрив рух. Почав здавати назад, від`їхавши трохи назад до паркінгу, побачив як вибігає дівчина з кавою і сідає в автомобіль Aveo. Обурений такою поведінкою, на виїзді з двору він під`їхав до автомобіля Aveo, щоб зробити зауваження водійці, що так робити не можна, попросив опустити скло, вона проігнорувала і поїхала. Він натиснув на газ і поїхав за нею, хотів її наздогнати і вона його підрізала, а друг сказав, що вона по дорозі щось показувала. ОСОБА_7 навмисно прискорилася, він наздогнав її та загородив дорогу для її автомобіля. Зробив їй зауваження, що навіщо ви так паркуєтесь, та на емоціях допустив необережний рух рукою, внаслідок якого розбив дзеркало і поїхав далі. Увесь інцидент тривав не більше 30 сек. Розуміє, що вчинив неправильно, після цього намагався її знайти, а коли знайшов, то вибачився і відшкодував завдані збитки. Зараз він з ОСОБА_7 у дружніх стосунках. Наголосив, що сам факт вчиненого визнає, не погоджується із кваліфікацією його дій. Уваги інших учасників руху він не хотів привертати, вважає, що не завдавав значних перешкод громадському транспорту, інші учасники не подавали ніяких сигналів, нецензурна лайка може і була присутня, він точне не пам`ятає, був збентежений, однак це було на емоціях, які спровокувала потерпіла своїми діями. Завдані збитки відшкодував добровільно.

Будучи допитаною в суді апеляційної інстанції, потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що подія відбулася 2 роки назад, за місцем її проживання, а саме в ЖК «Зарічний» за адресою: м. Київ, вул. Осокорська, 2/а. Неподалік парковки під будинком знаходився магазин, де вона купила каву, сіла в машину і поїхала. Лише коли виїжджала на Південний міст помітила, що її почав притискати автомобіль, в якому було два чоловіка. Їй уступив дорогу водій автомобіля, який рухався поряд, і вона рухалась у першій смузі, а потім обвинувачений її обігнав і перегородив їй дорогу, вийшов з машини, нецензурно лаючись, підійшов до її машини, ударив по лівому дзеркалу, вони покричали і обвинувачений поїхав. Потім вийшов хлопець-іноземець з червоної машини, який її пропустив і зупинився за її автомобілем, коли їй перегородив рух ОСОБА_9 , питав в неї, що сталось і чи це її хлопець, на що вона сказала, що ні. Надалі вона викликала поліцію і написала заяву. Коли вона виїжджала на міст, нікого не бачила і не чула, в салоні автомобіля грала музика. Коли він йшов до неї, вона руками йому показувала, які проблеми. Обвинувачений спочатку кричав, де ти паркуєшся. Щодо нецензурної лайки, то це переважно були мати, були вислови принижуючі, адресовані до неї, дзеркало було розбито і відірвано, ОСОБА_9 умисно відірвав дзеркало. Більш детальні обставини не пам`ятає, оскільки минуло 2 роки. Коли виїжджала з парковки будинку, то бачила лише сміттєвоз, автомобіль BMW побачила, коли виїжджала на міст, він сигналив, але вона подумала, що може через те, що вона повільно їде. Удар був один, вона побачила його напружену руку, стиснуту в кулак, захвилювалась, їй здалося, що він хоче вдарити її в обличчя, тому закрила вікно і ОСОБА_9 ударив у дзеркало. До цього ОСОБА_9 ніколи не бачила, ні з ким не спілкувалась і конфліктів ні з ким не було.

Показання обвинуваченого та потерпілої є детальними, послідовними та повністю узгоджуються із їх показаннями, наданими в суді першої інстанції.

Крім того, вони узгоджуються з іншими доказами дослідженими в ході апеляційного розгляду справи.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_7 , 14.07.2021 року, виїжджаючи з дому - Осокорська, 2/а, на машині Шевроле Авео № НОМЕР_2 і прямуючи на Південний міст, не бачачи ніяких перешкод, виїхала на Південний міст в 14:55 - 14:57 год. і відразу була схилена до нападу зі сторони незнайомого чоловіка, який сказав, що вона паркується не там, де треба. У неї є парковка біля під`їзду, вона ніде не паркувалась. Почалося з загрози її життю і багато нецензурної лайки, летів удар в обличчя, вона відреагувала і встигла прикрити вікно, після чого незнайома особа вдарила по дзеркалу бокового виду, воно відлетіло і розбилося. Чоловік сів у машину і швидко зник. За усім цим спостерігав інший чоловік, який записав номер машини: БМВ НОМЕР_1 (а.п. 46).

Згідно рапорту старшого дізнавача ВД Дарницького УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_16 , з Дарницької окружної прокуратури м. Києва надійшли матеріали кримінального провадження № 42021102020000081 від 26.07.2021 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України. Встановлено, що 14.07.2021 року о 14 год. 55 хв. за адресою: м. Київ, неподалік від будинку № 2/а по вул. Осокорській невстановлена особа, порушуючи громадський порядок, з явною неповагою до суспільства, з особливою зухвалістю вчинила хуліганські дії, а саме: пошкодила автомобіль марки Швроле Авео, д.н.з. НОМЕР_2 (а.п. 47).

На підставі запиту старшого дізнавача ВД Дарницького УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_16 від 01.08.2021 року, у зв`язку з проведенням першочергових заходів по матеріалам кримінального провадження № 42021102020000081 від 26.07.2021 року, витребувано відеозапис з камер відеоспостереження «Безпечне місто», які встановлено на Південному мосту м. Києва в напрямку правого берега, неподалік від будинку № 2/а по вул. Осокорській, на якій зафіксовано факт вчинення хуліганських дій невстановленою особою, яка керувала автомобілем марки BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , в період часу з 14 год. 55 хв. по 15 год. 00 хв. 14.07.2021 року (а.п. 48).

Відповідно до листа-відповіді, оперуповноваженим ВКП Дарницького УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_14 надано відеозапис з камер відеоспостереження «Безпечне місто», які встановлено на Південному мосту м. Києва в напрямку правого берега, на якій зафіксовано факт вчинення хуліганських дій невстановленою особою, яка керувала автомобілем марки BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , в період часу з 14 год. 55 хв. по 15 год. 00 хв. 14.07.2021 року (а.п. 49).

В ході перегляду апеляційним судом відеозапису з камер відеоспостереження «Безпечне місто» встановлено, що на відеозаписі зафіксовано як 14.07.2021 року о 14:58:46 по Південному мосту в напрямку правого берега в крайній правій смузі прямує легковий автомобіль сірого кольору, йому із середньої смуги перегороджує дорогу легковий автомобіль BMW чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , з якого виходить чоловік, підходить до автомобіля сірого кольору та правою рукою збиває дзеркало заднього виду зі сторони водія, щось говорить водію автомобіля сірого кольору та повертається до свого автомобіля, після чого о 14:59:20 з місця події зникає. В момент цих подій, автомобілі, які рухались за автомобілем сірого кольору, стоять заблоковані та не можуть продовжувати свій рух, і спостерігають за подіями, що відбуваються, а автомобілі, котрі рухаються в середній смузі, уповільнюють свій рух, та особи, що проїжджали повз, також за ними спостерігають (а.п. 56).

Наведені обставини повністю збігаються з даними протоколу огляду відеозапису від 02.08.2021 року. Предметом огляду був оптичний диск, на якому міститься відеозйомка з камер спостереження «Безпечне місто», що встановлені на Південному мосту м. Києва. На відеозаписі 14.07.2021 року о 14:58:46 по мосту прямує легковий автомобіль сірого кольору та в цей момент його рух перекриває легковий автомобіль чорного кольору д.н.з. НОМЕР_1 . На відеозаписі о 14:58:53 з автомобіля чорного кольору виходить особа чоловічої статі одягнена у футболку чорного кольору з візерунком, чорні шорти, капці темного кольору, на обличчі одягнені сонцезахисні окуляри. Вище вказаний чоловік підходить до автомобіля сірого кольору з водійської сторони та правою рукою збиває дзеркало заднього виду зі сторони водія та щось говорить водію автомобіля сірого кольору. На відеозаписі о 14:59:14 вищевказаний чоловік повертається за кермо автомобіля чорного кольору та далі продовжив рух по дорозі (а.п. 50-55).

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.08.2021 року, ОСОБА_7 заявила, що впізнає особу зображену на фотознімку № 1, як особу, з якою у неї відбувся конфлікт, в результаті якого останній кулаком розбив їй дзеркало на її автомобілі, за характерними ознаками зовнішності. Згідно довідки до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками на фотознімку під № 1 зображений громадянин ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.п. 58-60).

Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль марки BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований на ОСОБА_9 (а.п. 68-69).

Відповідно до розписки потерпілої ОСОБА_7 , 02.09.2021 року ОСОБА_9 відшкодував їй - ОСОБА_7 вартість пошкодженого 14.07.2021 року бокового дзеркала заднього виду, здійснивши переказ коштів на банківську карту у розмірі 4 328,89 грн. Претензій майнового чи морального характеру не має (а.п. 25).

Наведені докази, які досліджені й в апеляційному суді, дають підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_9 мотиву явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, оскільки обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об`єктивні ознаки поведінки обвинуваченого свідчать про те, що ОСОБА_9 , перебуваючи в громадському місці, проявив буйство, нахабне поводження та бажав протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм та правил поведінки.

Зокрема на це вказує незначний привід для конфлікту, який фактично спровоковано самим обвинуваченим. Так, за матеріалами провадження сама ситуація із затором, в якому безпосередньо був ОСОБА_9 , тривала приблизно 10 хвилин, водночас ОСОБА_9 , маючи інші плани, поїхав в інший бік, переслідуючи потерпілу, перегородив їй шлях та змусив зупинитися в місці, не призначеному для цього, створивши перешкоду для інших учасників руху, чим порушив нормальну діяльність транспортних засобів, виражаючись нецензурною лайкою, підійшов до автомобіля, в якому перебувала потерпіла, та розбив дзеркало заднього виду, тобто пошкодив майно.

При цьому, як вбачається з пояснень потерпілої ОСОБА_7 , вона не зрозуміла дійсної ситуації, оскільки не була обізнана, що своїм паркування спровокувала неприязне ставлення у обвинуваченого. Виїжджаючи на міст, побачила, що за нею слідує чорний легковий автомобіль. При цьому потерпіла не відразу зрозуміла, що він намагається її зупинити, подумала, що з його точки зору вона занадто повільно рухається, тому перестроїлась в крайню праву смугу руху. В результаті водій чорного автомобіля її обігнав та перегородив шлях. Коли вона зупинилася, то побачила, що з автомобіля, який перегородив їй шлях, вийшов чоловік, яким, як з`ясувалося потім, виявився ОСОБА_9 , який, виражаючись в грубій формі, підійшов до неї і замахнувся кулаком, вона зачинила вікно, тому він розбив дзеркало її машини.

Наведене вказує на відсутність особистого мотиву посягання на потерпілу. ОСОБА_9 не знав потерпілу, будь-яких неприязних відносин з нею до того моменту не мав. Отже, означені дії ОСОБА_9 не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками виражають бажання протиставити себе оточуючим, показати свою зверхність.

Твердження обвинуваченого та свідка ОСОБА_11 щодо провокаційних дій зі сторони потерпілої не підтверджуються жодними доказами по справі. Навпаки зі слів потерпілої вона не підозрювала, що своїми діями створила таку ситуацію.

При цьому колегія суддів ставиться критично до показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , оскільки свідок ОСОБА_11 працює разом із обвинуваченим та перебуває у його безпосередньому підпорядкуванні, а свідок ОСОБА_12 має приятельські стосунки з обвинуваченим та спостерігав за подією з 20 поверху, що ставить під сумнів його об`єктивність.

Сам обвинувачений не заперечує викладених вище обставин, зокрема, що був обурений тим, як потерпіла припаркувала свій автомобіль, при цьому, вже майже вирішивши ситуацію і виїхавши із затору, побачив потерпілу та вирішив до неї під`їхати, щоб поговорити, коли побачив, що остання його ігнорує, поїхав за нею та перегородив їй шлях, після цього вчинив сварку з потерпілою, використовуючи нецензурну лексику, та розбив їй дзеркало.

Факт примирення з потерпілою та відшкодування збитків, а також те, що в момент зупинки на мосту ніхто з учасників дорожнього руху не подавав звукових сигналів, не виключає в діях ОСОБА_9 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Наведене спростовує і висновки суду першої інстанції, що дії ОСОБА_9 не були проявом явної неповаги до суспільства, а мали індивідуальний характер, направлений на вирішення конфлікту із потерпілою.

Що стосується факту заподіяння ОСОБА_9 матеріальної шкоди потерпілій, то вказані обставини підтверджуються сукупністю зібраних доказів, зокрема поясненнями потерпілої, її розпискою про відшкодування шкоди, записом відеокамер спостереження «Безпечне місто», протоколом огляду цього відеозапису, а також показаннями самого обвинуваченого, наданими як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, згідно яких ОСОБА_9 підтвердив, що наніс один удар по дзеркалу автомобіля ОСОБА_7 .

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_9 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, оскільки сукупність зібраних доказів поза розумним сумнівом дає підстави вважати, що він грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

Наведені докази є належними і допустимими, а їх сукупність достатньою для взаємозв`язку.

Згідно ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відеозапис з камер спостереження «Безпечне місто» та протокол його огляду були здобуті в ході досудового розслідування у відповідності до вимог процесуального закону.

Згідно з ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Тобто одним із способів збирання стороною обвинувачення доказів є витребування та отримання їх у відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб.

Відеозапис з камер відеоспостереження «Безпечне місто», які встановлено на Південному мосту м. Києва в напрямку правого берега, був отриманий на підставі запиту старшого дізнавача ВД Дарницького УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_16 від 01.08.2021 року, у зв`язку з проведенням першочергових заходів по матеріалам кримінального провадження № 42021102020000081 від 26.07.2021 року.

Що стосується тверджень захисника стосовно неналежності його пакування при направленні до слідчого, то норми КПК України не містять чітких вимог щодо порядку та способу упаковки диску з відеофайлами у таких випадках. За своєю природою диск з відеозаписом є електронним документом, на якому міститься оригінал запису камери відеоспостереження. Диск направлено старшому дізнавачу ВД Дарницького УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_16 на запит листом оперуповноваженого ВКП Дарницького УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_14 . Визнання вказаного відеозапису із камер відеоспостереження речовим доказом у кримінальному провадженні підтверджується протоколом огляду та постановою про долучення до кримінального провадження як речового доказу вказаного відеозапису, який знаходиться на диску DVD-R та зберігається при матеріалах кримінального провадження.

Наведене дає підстави вважати, що диск з відеозаписом з камер відеоспостереження «Безпечне місто» був отриманий у процесуальний спосіб, а тому відсутні підстави для визнання його неналежним і недопустимим доказом.

Не має підстав для визнання недопустимим й протоколу огляду вказаного відеозапису від 02.08.2021 року, який складено у відповідності до вимог КПК України, а саме ст. 104 КПК України, уповноваженою на те особою.

Що стосується тверджень захисника ОСОБА_8 про недопустимість як доказу протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27 серпня 2021 року, то слід зазначити наступне.

Слідча дія пред`явлення обвинуваченого для впізнання була проведена з дотриманням вимог ст. 228 КПК України, а протокол за її результатами складено відповідно до положень ст.ст. 103-106 КПК України.

Мета пред`явлення особи для впізнання - це встановлення тотожності (або відсутності такої) між конкретною особою та образом, який свідок, потерпілий чи підозрюваний раніше спостерігав у зв`язку з подією кримінального правопорушення, що фіксується у пам`яті цієї людини.

З огляду на наведене, виходячи лише з того, що потерпіла не могла впізнати обвинуваченого за певними рисами обличчя, зокрема за характерними ознаками очей, оскільки ОСОБА_9 під час події був в темних окулярах, як на те вказує захисник, не може бути підставою для визнання недопустимим доказом у даному кримінальному провадженні протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27 серпня 2021 року.

Під час проведення вказаної слідчої дії потерпіла вказала на особу та повідомила, що може його впізнати.

Будь яких сумнівів в правильності вказаної потерпілою інформації під час впізнання особи, яка 14 липня 2021 року зупинила її на Південному мосту і розбила дзеркало, не має.

Наведені обставини підтверджуються і показаннями обвинуваченого, який не заперечував, що на Південному мосту в м. Києві розбив дзеркало в автомобілі потерпілої, пояснюючи свій вчинок провокаційними діями з її сторони.

Що стосується постанови про створення групи прокурорів, то її безпосередня відсутність в наданих суду матеріалах кримінального провадження, не свідчить про відсутність такого процесуального рішення взагалі.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначені відомості про призначення групи прокурорів у даному кримінальному провадженні постановою заступника керівника Дарницької окружної прокуратури ОСОБА_17 від 27.07.2021 року.

В самому обвинувальному акті по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, який затверджено прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_18 , зазначено, що процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснює група прокурорів у складі прокурорів Дарницької окружної прокуратури м. Києва: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_22 , а старшим групи призначено прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_19 .

Під час розгляду справи в суді першої інстанції брали участь прокурори, який визначені у складі вказаної групи прокурорів - ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , при цьому останнім і подано апеляційну скаргу.

Також, як вбачається з наданих суду матеріалів, прокурором у відповідності до ч. 5 ст. 364 КПК України було заявлено клопотання про відновлення стадії дослідження письмових доказів, зокрема для надання суду необхідної постанови. В задоволенні заявленого клопотання суд першої інстанції відмовив. Таким чином, стороною обвинувачення було вжито заходів для підтвердження своїх повноважень у даному кримінальному провадженні.

При цьому питання належності і допустимості доказів через відсутність в матеріалах кримінального провадження постанови про створення групи прокурорів постало лише на стадії судових дебатів.

Таким чином, як вважає колегія суддів, суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимими доказами надані стороною обвинувачення письмові матеріали провадження, зокрема заяву ОСОБА_7 від 14.07.2021 року, рапорт старшого дізнавача ВД Дарницького УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_13 , запит старшого дізнавача ВД Дарницького УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_13 від 01.08.2021 року, лист-відповідь оперуповноваженого ВКП Дарницького УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_14 , протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.08.2021 року та довідку до нього, протокол огляду відеозапису від 02.08.2021 року, розписку потерпілої ОСОБА_7 , а також дані, що характеризують особу ОСОБА_9 .

Що стосується витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, то він не є кримінально-процесуальним рішенням, а тому його наявність чи відсутність не породжує правові наслідки в кримінальному провадженні.

Окремо слід зазначити, що, відповідно до положень КПК України, прокурор не уповноважений приймати рішення про доручення проведення дізнання певному дізнавачу, такими повноваженнями, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 39-1 КПК України, наділений керівник органу дізнання.

Виходячи з наведеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи сторони захисту та висновки суду першої інстанції про недопустимість доказів є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам їх зібрання та закріплення.

За наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що вина ОСОБА_9 у пред`явленому обвинуваченні, а саме у вчиненні грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство), повністю доведена зібраними в ході досудового розслідування доказами.

На підставі досліджених доказів колегія суддів вважає доведеним, що ОСОБА_9 , 14 липня 2021 року приблизно о 14 год. 58 хв., керуючи власним автомобілем «BMW 730», державний номерний знак НОМЕР_1 , прямував по Південному мосту у м. Києві в напрямку правого берега та по праву сторону від нього рухався автомобіль «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 .

У подальшому ОСОБА_9 , керуючись раптово виниклим умислом, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи існуючі в суспільстві правила та норми поведінки, аморально та зверхньо ставлячись до прав, свобод і законних інтересів громадян, безпричинно, діючи з особливою зухвалістю, що проявилось у самоутвердженні за рахунок приниження інших людей, а саме в тому, що він, продовжуючи керувати автомобілем «BMW 730», державний номерний знак НОМЕР_1 , умисно скоротив дозволену відстань між автомобілями та різко знизив швидкість транспортного засобу, тим самим умисно зупинив автомобіль «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 . Після повної вимушеної зупинки транспортних засобів, ОСОБА_9 , вийшовши з власного автомобіля, направився в бік автомобіля ОСОБА_7 та почав нецензурно висловлюватись в її бік, провокуючи словесний конфлікт та продовжуючи хуліганські дії ОСОБА_9 наніс удар кулаком правої руки по лівому дзеркалу заднього виду автомобіля «Chevrolet Aveo», пошкодивши його. Після чого, ОСОБА_9 з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

Суд апеляційної інстанції кваліфікує дії ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

Визначаючись щодо виду і розміру необхідного ОСОБА_9 покарання, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Як зазначалося вище, в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням прокурора, судом апеляційної інстанції було досліджено дані, які характеризують особу обвинуваченого, зокрема:

- копію паспорта ОСОБА_9 , згідно якого ОСОБА_9 громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.п. 61-63);

- вимогу спецперевірки про відсутність у ОСОБА_9 судимостей в минулому (а.п. 64);

- довідки лікарів нарколога та психіатра, відповідно до яких - під наркологічним та психіатричним наглядом ОСОБА_9 не перебуває (а.п. 65, 66);

- довідку ДОП СДОП ВП Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_15 , згідно якої: на первинному обліку, як раніше судима особа, що відбувала покарання за тяжкі злочини і судимість не знято або не погашено у встановлено законом порядку та за критерієм «кривдник», ОСОБА_9 не перебуває (а.п. 67);

- копію свідоцтва про шлюб, відповідно до якого - 17 листопада 2023 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_23 ;

- копію свідоцтва про народження, згідно якого - ОСОБА_9 є батьком ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- характеристику за місцем роботи ОСОБА_9 за підписом депутата Київської обласної ради VІІІ скликання ОСОБА_25 від 15 листопада 2021 року, відповідно до якої - ОСОБА_9 працював під його керівництвом. За час роботи проявив себе, як дисциплінований працівник і кваліфікований фахівець. Добросовісно, якісно виконував доручення, завдання, вимоги та відповідально ставився до роботи. Постійно підвищував свій професійний рівень. Проявляв ініціативу та пунктуальність у виконанні доручень. Завжди знаходив спільну мову та порозуміння з колегами. Зарекомендував себе як неконфліктна, комунікабельна людина, користувався повагою колег (а.п. 23);

- характеристику за місцем проживання ОСОБА_9 за підписом керівника ОСББ «Зарічний 3-А» ОСОБА_26 від 27 листопада 2021 року, відповідно до якої: ОСОБА_9 з 10.10.2020 року постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 . За увесь період проживання жодних скарг від сусідів на нього не надходило. ОСОБА_9 проявив виключно позитивні якості, характеризується як товариська, вихована та ввічлива особа, котра доброзичливо проявляє себе у побуті, громадський порядок не порушує, адекватно та з розумінням ставиться до тимчасових незручностей. Бере активну участь у громадському житті будинку, підтримує різного роду ініціативи щодо покращення умов проживання у ЖК «Зарічний». Негативних відгуків від мешканців будинку щодо ОСОБА_9 не надходило (а.п. 24).

Призначаючи ОСОБА_9 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. При цьому, хоча ОСОБА_9 і не визнає наявності в його діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, водночас не заперечує наявність конфлікту між ним і ОСОБА_7 , а також заподіяння ним останній матеріальної шкоди у виді розбитого дзеркала, які обвинувачений відшкодував в повному обсязі. Претензій до ОСОБА_9 зі сторони потерпілої ОСОБА_7 не має. Обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання ОСОБА_9 , апеляційним судом не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що призначення покарання носить індивідуальний характер і його вид та розмір визначається з урахуванням положень ст. 65 КК України.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Отже, з урахуванням наведених обставин колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_9 покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

З урахуванням конкретних обставин справи, даних про особу обвинуваченого та тяжкості ним вчиненого, на переконання колегії суддів, саме такий вид та розмір покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Водночас, враховуючи положення ст. 49 КК України, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Також, згідно з ч. 5 ст. 74 КК України, особа може бути звільнена за вироком суду від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Санкцією ч. 1 ст. 296 КК України передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до п`яти років, або обмеження волі на той самий строк.

Отже, діяння передбачене ч. 1 ст. 296 КК України, відноситься до кримінальних проступків.

Перебіг давності у цьому кримінальному провадженні не переривався та не зупинявся.

Таким чином, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, становить три роки і з урахуванням часу вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, подія якого припадає на 14 липня 2021 року, закінчився 14 липня 2024 року.

Враховуючи, що клопотань про звільнення обвинуваченого ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296 КК України не надходило, то ОСОБА_9 слід звільнити від призначеного апеляційним судом покарання, згідно з ч. 5 ст. 74 КК України.

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора у провадженні підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів

з а с у д и л а:

апеляційну скаргу прокурора у провадженні задовольнити частково.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 23 червня 2022 року стосовно ОСОБА_9 скасувати.

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України, звільнити ОСОБА_9 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

Речові докази у кримінальному провадженні, а сам: DVD-R диск, на якому міститься відеозапис з камери спостереження «Безпечне місто» - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок Київського апеляційного суду може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Судді:

___________________ _____________________ ___________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3