Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №685/1046/26 — Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/1046/26

Провадження № 1-кп/685/89/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року селище Теофіполь

Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення:

прокурора ОСОБА_3

сторони захисту:

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5

у ході розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні в селищі Теофіполь Хмельницької області кримінального провадження, внесеного 14.08.2026 в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026243200000281 про обвинувачення

ОСОБА_4 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Городище Городищенського району Черкаської області, тимчасово не працює, із середньою освітою, одружений, на утриманні має одну малолітню дитину, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 умисно не виконав постанову Дарницького районного суду м. Києва від 14.01.2026 у справі № 753/24348/25, яка набрала законної сили 26.01.2026 та якою його було позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік, чим вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, а саме умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

ОСОБА_4 , будучи постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 14.01.2026 у справі № 753/24348/25, яка набрала законної сили 26.01.2026, визнаним винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, достовірно знаючи про наявність зазначеної постанови суду, яка набрала законної сили, та будучи з нею ознайомленим, маючи реальну можливість виконувати постанову суду в частині позбавлення права керувати транспортними засобами, діючи умисно, з метою невиконання постанови Дарницького районного суду м. Києва від 14.01.2026 у справі № 753/24348/25, яка набрала законної сили 26.01.2026, в частині позбавлення права керування транспортним засобом, діючи всупереч цій постанові, у порушення ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 298 КУпАП, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на території України, будучи позбавленим права керування транспортними засобами на строк один рік, 14.08.2026 близько 14 год 05 хв керував транспортним засобом – автомобілем марки «RENAULT» моделі «MEGANE» червоного кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 , здійснюючи рух автодорогою по вулиці Заводській у селищі Теофіполь Теофіпольської ТГ Хмельницького району Хмельницької області, де поблизу будинку № 17 був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, таким чином, ОСОБА_4 умисно не виконав постанову Дарницького районного суду м. Києва від 14.01.2026 у справі № 753/24348/25, яка набрала законної сили 26.01.2026, якою його було позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік, чим вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, а саме умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Обвинувальний акт у справі надійшов до суду з додатками та угодою про визнання винуватості, укладеною між прокурором та обвинуваченим у присутності захисника 31.08.2026.

У підготовчому судовому засіданні сторони угоди заявили клопотання про розгляд і затвердження зазначеної угоди, у зв`язку з чим суд на вимогу ч.3 ст. 473 КПК України невідкладно постановив ухвалу про зупинення проведення процесуальних дій та перейшов до розгляду угоди.

Згідно з поданою суду угодою про визнання винуватості, її укладено за ініціативою обвинуваченого (п. 3.1.), сторони угоди дійшли згоди, що умисні дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковано як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, що є кримінальним правопорушенням (злочином), передбаченим ч. 1 ст. 382 КК України, у п. 4 ОСОБА_4 повністю та беззастережно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та погоджується з фактичними обставинами кримінального провадження, викладеними у п. 2 угоди, підтверджує обставини, які є істотними для даного кримінального провадження, викладеної у п. 3 Угоди.

Згідно з п. 3 Угоди, її укладено з ініціативи обвинуваченого, добровільно, не унаслідок застосування щодо обвинуваченого чи його близьких родичів насильства, примусу, погроз, укладення угоди не є наслідком будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обставиною, яка є істотною для даного кримінального провадження, сторонами угоди у п. 3 визнано те, що відповідно до вимог ст. 472 КПК України, ОСОБА_4 повністю та беззастережно визнав свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, які відповідно до ст. 12 КК, України відноситься до нетяжких злочинів, кримінальним правопорушенням шкоди не заподіяно.

Для укладення цієї угоди, як визначили її сторони у п. 3 угоди, істотне значення мають такі обставини: обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні зазначеного діяння, щиро розкаявся, добровільно сплатив благодійний внесок на користь Збройних Сил України в розмірі 15 тисяч гривень, протиправними діями ОСОБА_4 не спричинено тяжких наслідків та не заподіяно майнової шкоди, обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, відсутні, при укладенні угоди про визнання винуватості враховано позитивну характеристику обвинуваченого за місцем проживання, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, а також враховано здійснення благодійної пожертви коштів на потреби ЗС України на суму 15 000 грн. Також істотне значення у кримінальному провадженні, як зазначено сторонами угоди, є такі обставини як характер і тяжкість вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, зокрема, належність злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, до нетяжких злочинів, наявність суспільного інтересу у швидкому судовому провадженні, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, наявність суспільного інтересу в запобіганні повторному вчиненню кримінальних правопорушень обвинуваченим, у тому числі, більш тяжких.

У п. 5 Угоди її сторони узгодили міру покарання ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доході громадян, що становить 10 200 гривень, а обвинувачений ОСОБА_4 надав згоду на призначення судом покарання у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доході громадян, що становить 10200 гривень.

У п. 6 угоди її сторони запевнили про обізнаність з правовими наслідками укладення та затвердження угоди, у тому числі про обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, а також про те, що обвинуваченому роз?яснено правові наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, положення статей 473, 474 КПК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , якому в судовому засіданні роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті, заявив про повне, беззастережне визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, в якому його обвинувачено пояснив, що щиро розкаюється у вчиненому, заявив, що при укладенні угоди діяв добровільно, укладення угоди та прохання затвердити угоду є його вільним волевиявленням, запевнив, що укладення цієї угоди не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, повідомив про обізнаність з правовими наслідками затвердження угоди, угоду про визнання винуватості просив затвердити, підтримав висловлену в угоді згоду на застосування узгодженого виду покарання.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 зазначив, що йому відомі правові наслідки укладення та затвердження угоди, заявив, що укладаючи з обвинуваченим угоду, діяв добровільно, без будь-якого тиску, погроз, інших факторів, які би спотворювали його волевиявлення, зазначив, що угода відповідає встановленим вимогам закону, може бути затверджена судом з призначенням узгодженого сторонами покарання, ствердив, що ініціатором укладення угоди був обвинувачений, зауважень щодо порядку та до ступеня роз`яснення судом обвинуваченому правових наслідків укладення угоди не має, просив угоду затвердити.

Захисник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 просив суд затвердити укладену сторонами угоду про визнання винуватості, зазначив, що угода відповідає вимогам закону, може бути затверджена судом з призначенням узгодженого сторонами покарання, укладення угоди є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, ствердив, що ініціатором укладення угоди була сторона захисту, зауважень до порядку та до ступеня роз`яснення судом обвинуваченому правових наслідків укладення угоди не має.

Суд, роз`яснивши обвинуваченому в судовому засіданні суть обвинувачення, вид узгодженого покарання, його права, передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України, та наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, з`ясувавши при цьому, що обвинувачений правильно розуміє зміст наданих йому прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також із вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, статей 468-475 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду, а також роз`яснивши сторонам, що у такому випадку вони будуть обмежені в підставах апеляційного та касаційного оскарження вироку, дійшов висновку, що сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого щодо укладення угоди про визнання винуватості немає, укладення такої угоди не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз чи обіцянок, так само, дійшов висновку, що сумніву у добровільності та істинності позиції прокурора у справі немає.

Суд при ухваленні вироку враховує також наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження, яке забезпечить повне, своєчасне, невідворотне покарання обвинуваченої за вчинені кримінальні правопорушення.

Передбачене ч. 1 ст. 382 КК України кримінальне правопорушення у виді невиконання судового рішення, а саме, умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

За критеріями, визначеними ст. 12 КК України, умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили, карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років та є нетяжким злочином.

Ураховуючи характер і тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, зокрема, належність відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, до нетяжких злочинів, визначену ч. 4 ст. 469 КПК України можливість укладення угоди про визнання винуватості щодо кримінальних правопорушень відповідного ступеня тяжкості, наявність суспільного інтересу у запобіганні повторному вчиненню кримінальних правопорушень обвинуваченим, у тому числі більш тяжких, враховуючи, що відповідно до вимог ст. 471 КПК України, обвинувачений повністю та беззастережно визнав сформульоване обвинувачення, повністю і беззастережно визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, інші обставини кримінального провадження, виходячи з положень статей 468, 469, 472, 473 КПК України, угоду про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором може бути укладено і затверджено.

Зміст угоди відповідає положенням обвинувального акта та вимогам ст. 472 КПК України, а обвинувачення, з яким погоджується ОСОБА_4 , є обґрунтованим і свідчить про наявність фактичних підстав для укладення угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором, що підтверджуються наявними матеріалами та відповідає фактичним обставинам, не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб.

Узгоджена сторонами кваліфікація діянь обвинуваченого за ч. 1 ст. 382 КК України є правильною, ґрунтується на зазначених вище обставинах вчинення правопорушення, повідомленими обвинуваченим суду обставинами і при повному і беззастережному визнанні обвинуваченим своєї вини не потребує підтвердження іншими доказами.

При вирішенні питання про можливість затвердження угоди з призначенням обвинуваченому узгодженого сторонами угоди покарання суд ураховує, що відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових правопорушень.

Статтями 50, 65 КК України передбачено, що завданням покарання є не лише кара, але й виправлення засудженого, а також що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Суд, проаналізувавши угоду, констатує, що при узгодженні покарання сторонами враховано ступінь суспільної небезпеки, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягається вперше, щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення.

Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, досудовим розслідуванням не виявлено.

Суд, визначаючись у питанні можливості затвердження угоди констатує, що кваліфікація діянь обвинуваченого ОСОБА_4 є правильною, а узгоджене в угоді сторонами покарання відповідає положенням статей 50 та 65 КК України щодо тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відповадає наявним відомостям особу обвинуваченого, конкретним обставинам справи, обставинам, що пом`якшують покарання, відсутності обставин, які обтяжують покарання.

Суд ураховує пояснення, надані обвинуваченим в засіданні, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_4 щиро шкодує про вчинене, обіцяє правопорушень в подальшому не вчиняти, за власною ініціативою на виконання п. 3.2. угоди про визнання винуватості вніс 15 000 грн благодійної пожертви на потреби ЗС України, що підтверджено квитанцією про перерахування коштів.

Із урахуванням уцілому позитивних даних про особу обвинуваченого, наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання, відсутності обставин, що обтяжують покарання, у п.5 угоди про визнання винуватості сторони обґрунтовано вважають за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, покарання у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що буде співмірним із вчиненим ним протиправним діянням, рівнем його суспільної небезпеки, ставленням обвинуваченого до вчиненого ним діяння, а також пропорційним обмеженням, внаслідок чого зможе виконати загальну та спеціальну превентивну функцію кримінального покарання, відповідатиме визначеній ч. 2 ст. 50 КК України меті покарання, принципам пропорційності обмеження прав та легітимності мети покарання, вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обставин, які би виключали можливість покарання обвинуваченого за вчинене ним кримінальне правопорушення, а також підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд не встановив.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що угоду про визнання винуватості укладено сторонами добровільно, її укладення не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи інших дій, ніж ті, які передбачено в угоді, зміст угоди відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить інтересам суспільства, не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб, відповідає встановленим національними та міжнародними законодавчими актами вимогам, тому підлягає затвердженню з призначенням обвинуваченому узгоджених сторонами виду та міри покарання, що єнеобхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого.

На виконання вимог ст. 368 КПК України, суд враховує при ухваленні вироку також такі обставини: цивільний позов у справі не заявлявся, арешт на речові докази не накладався, процесуальні витрати у справі відсутні; відносно обвинуваченого запобіжний захід не обирався.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України та з урахуванням того, що згідно з наявною у справі розпискою ОСОБА_4 від 25.08.2026, йому передано на зберігання до вирішення питання по суті речові докази у справі, визнані такими постановою старшої слідчої СВ ВП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області капітана поліції ОСОБА_7 від 14.08.2026, а саме: автомобіль марки «RENAULT» моделі «MEGANE» червоного кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 14.05.2022, зазначені речові докази після набрання цим вироком законної сили слід залишити у ОСОБА_4 як законного володільця.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374, 392-395 КПК України, суд, –

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором ОСОБА_3 у присутності захисника адвоката ОСОБА_5 від 31.08.2026 у кримінальному провадженні № 12026243200000281, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.08.2026.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 коп.

Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні: транспортний засіб - автомобіль марки «RENAULT» моделі «MEGANE» червоного кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 14.05.2022 - залишити у ОСОБА_4 як законного володільця.

Роз`яснити, що відповідно до положень ст. 26 КВК України, засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 4 ст. 26 КВК України, у разі, якщо засуджений повідомив про неможливість сплати штрафу в повному обсязі, суд за поданням уповноваженого органу з питань пробації розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду через Теофіпольський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок складено, підписано і оголошено 08.09.2026.

Головуюча суддя ОСОБА_8