Вирок від 08 вересня 2026 р. у справі №603/606/18 — Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/606/18

Провадження № 1-кп/603/1/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 рокум. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастириська кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018210000000361 від 25 червня 2018 року, про обвинувачення

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Івано-Франківськ, жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, який працює адміністратором СТО, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей і матір похилого віку, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, учасника бойових дій, особи з інвалідністю ІІІ групи (захворювання пов`язане з проходженням військової служби), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України (у редакції Закону № 770-VIII від 10.11.2015),

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

у с т а н о в и в:

Згідно з наказом начальника ГУНП в Тернопільській області (по особовому складу) від 30.03.2017 року № 76 о/с ОСОБА_6 призначено на посаду начальника Монастириського відділення поліції Теребовлянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі – Монастириське відділення поліції, Монастириське ВП Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області).

Відповідно до посадової інструкції начальника Монастириського відділення поліції Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , серед іншого, очолює Монастириське відділення поліції Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області та здійснює керівництво його діяльністю; несе особисту відповідальність перед керівництвом ГУНП за організацію діяльності очолюваного ним відділення; організовує та контролює роботу структурних підрозділів відділення поліції; забезпечує належну організацію взаємодії слідчого підрозділу з підрозділами кримінальної поліції відділу поліції під час попередження, виявлення й розслідування кримінальних правопорушень, - тобто наділений організаційно – розпорядчими та адміністративно–господарськими функціями, а тому, згідно з приміткою 1 до ст. 364 КК України є службовою особою та відповідно до примітки 2 до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Так, 25 червня 2018 року згідно з планом Монастириського відділення поліції Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області начальник СРПП № 1 Монастириського ВП ОСОБА_7 спільно з інспектором дозвільної системи ОСОБА_8 та дільничним офіцером поліції ОСОБА_9 на виконання наказу ГУНП в Тернопільській області № 1482 від 23.05.2018 року, доручення Монастириського відділення поліції Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області № 2130/111/01-2018 від 31.05.2018 року «Про проведення на території області та території Монастириського району комплексу оперативно-профілактичних заходів під умовною назвою «Мак» було здійснено обстеження присадибних ділянок на території Монастириського району Тернопільської області.

Під час вказаного обстеження останніми на території земельної ділянки по АДРЕСА_2 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_10 та якою користується ОСОБА_11 , виявлено посів конопель у значній кількості. Про вказаний факт працівники поліції повідомили начальника Монастириського відділення поліції ОСОБА_6 , після чого отримали вказівку залишатися біля вказаного посіву з метою охорони до отримання ухвали слідчого судді на проведення огляду вказаної земельної ділянки.

Про виявлення працівниками Монастириського відділення поліції посіву конопель на земельній ділянці по вул. Левентова, 3 в с. Діброва Монастириського району Тернопільської області стало відомо ОСОБА_3 .

В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на пропозицію та надання неправомірної вигоди начальнику Монастириського відділення поліції Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області за недокументування факту виявлення працівниками поліції незаконного посіву конопель на земельній ділянці по АДРЕСА_2 .

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_3 25 червня 2018 року приблизно о 12:00 год прибув на місце виявлення вказаного незаконного посіву конопель, що по вул. Левентова, 3 в с. Діброва Монастириського району Тернопільської області. Перебуваючи біля вказаного незаконного посіву конопель, ОСОБА_3 під час розмови з працівниками поліції дізнався, з якого вони відділу поліції та хто його очолює, а також попросив номер мобільного телефону начальника Монастириського ВП.

Після цього ОСОБА_3 зателефонував до начальника Монастириського відділення поліції Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 та повідомив, що хотів би зустрітися з ним з метою вирішення питання щодо недокументування факту виявлення працівниками поліції вказаного незаконного посіву конопель за неправомірну вигоду.

Про вказаний факт начальник Монастириського відділення поліції Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 рапортом повідомив безпосереднього керівника.

Після цього ОСОБА_3 25 червня 2018 року приблизно о 15:30 год зустрівся з начальником Монастириського ВП ОСОБА_6 біля входу в ресторан «Європа» в м. Монастириська Тернопільської області та запропонував ОСОБА_6 як начальнику Монастириського ВП не документувати підпорядкованими йому працівниками поліції факт виявлення незаконного посіву конопель, що по вул. Левентова, 3 в с. Діброва Монастириського району Тернопільської області, за неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 70 000 гривень.

Надалі, 26 червня 2018 року приблизно о 16:00 год ОСОБА_3 , з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, прибув у службовий кабінет начальника Монастириського відділення поліції Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , що в приміщенні Монастириського відділення поліції за адресою: Тернопільська область, м. Монастириська, вул. Сагайдачного, 2, та надав начальнику Монастириського відділення поліції ОСОБА_6 , що займає відповідальне становище, неправомірну вигоду в сумі 70 000 гривень та 500 євро за недокументування факту виявлення працівниками поліції посіву конопель на земельній ділянці по вул. Левентова, 3 в с. Діброва Монастириського району Тернопільської області.

Такими умисними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України (у редакції Закону № 770-VIII від 10.11.2015), а саме надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

02.09.2026 року між прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_12 , з однієї сторони, та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_5 , з іншої сторони, укладено угоду про визнання винуватості. Вказана угода погоджена з першим заступником керівника Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_13 .

За цією угодою прокурор ОСОБА_12 , обвинувачений ОСОБА_3 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 369 КК України, істотних для цього кримінального провадження обставин, а обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні.

Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_3 повинен понести за ч. 3 ст. 369 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 підлягає звільненню від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені ОСОБА_3 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, визнав повністю, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди, та просив затвердити вказану угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену міру покарання.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості. Також зазначив про добровільність укладення ОСОБА_3 угоди про визнання винуватості. Наполягав на відповідності умов угоди про визнання винуватості вимогам законодавства. Підтвердив факт роз`яснення ОСОБА_3 змісту угоди, її умов та обсягу процесуальних прав, від реалізації яких обвинувачений фактично відмовляється у зв`язку з укладенням угоди.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні просила затвердити вказану угоду та призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання. Прокурор наполягала на відповідності умов угоди про визнання винуватості вимогам законодавства, наголосила, що умови угоди у повному обсязі відповідають інтересам суспільства. Запевнила, що факт укладення угоди не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз чи будь-якого іншого тиску зі сторони обвинувачення на ОСОБА_3 . Так само підтвердила добровільність укладення угоди з ним зі сторони обвинувачення.

Дослідивши угоду про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов таких висновків.

Щодо відповідності угоди вимогам закону суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2-1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо корупційних кримінальних проступків, нетяжких або тяжких корупційних злочинів, а також кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, у разі відсутності ознак вчинення цих кримінальних правопорушень у співучасті, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, і за умови повного відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо таких збитків або шкоди було завдано).

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів. Крім цього, згідно з приміткою до ст. 45 КК України, це кримінальне правопорушення віднесене до корупційних.

Ознаки вчинення ним цього кримінального правопорушення у співучасті відсутні, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Як відомо зі змісту обвинувального акта та формулювання обвинувачення, наведеного в угоді, внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 шкоди, яка б підлягала відшкодуванню у розумінні п. 2-1 ч. 4 ст. 469 КПК України, завдано не було. Потерпілий у кримінальному провадженні відсутній.

Отже, уклавши угоду про визнання винуватості з ОСОБА_3 , прокурор дотримався застережень, передбачених ч. 4 ст. 469 КПК України.

При укладенні угоди дотримано також вимогу п. 2 ч. 2 ст. 470 КПК України, яка зобов`язує у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, щодо тяжкого злочину погоджувати угоду з Генеральним прокурором (особою, яка виконує його обов`язки) або його першим заступником чи заступником, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником. Вищевказану угоду про визнання винуватості погодив перший заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_13 .

Оцінюючи зміст угоди крізь призму вимог ст. 472 КПК України, суд встановив таке.

В угоді про визнання винуватості викладено формулювання обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_3 , його правову кваліфікацію із зазначенням статті (частин статті) КК України.

Суд встановив, що правова кваліфікація діянь, інкримінованих ОСОБА_3 , є правильною, оскільки кримінально-правова оцінка суспільно небезпечних діянь обвинуваченого відповідає ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КПК України.

Крім цього, укладена угода містить істотні для вказаного кримінального провадження обставини. У її змісті зазначені обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про укладення такої угоди, а саме: ступінь і характер сприяння обвинуваченого у кримінальному провадженні щодо нього; ступінь тяжкості злочину, інкримінованого обвинуваченому; відсутність матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення інкримінованого кримінального правопорушення; особу обвинуваченого; наявність суспільного інтересу в швидкому досудовому розслідуванні та судовому провадженні, яке забезпечить справедливе, своєчасне та невідворотне покарання обвинуваченому за вчинення кримінальних правопорушень; Служба обвинуваченого в Збройних Силах України; добровільне перерахування обвинуваченим коштів в сумі 500 тис. грн на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку військової частини НОМЕР_1 .

Також укладена угода містить положення про повне та беззастережне визнання ОСОБА_3 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. Наведене свідчить про те, що обвинувачений у повному обсязі визнав фактичні обставини та їх правову оцінку, а його позиція не містить жодних застережень чи заперечень щодо суті обвинувачення. Це підтвердив обвинувачений і в судовому засіданні.

Серед іншого, угода про визнання винуватості містить узгоджене сторонами покарання та згоду обвинуваченого на його призначення, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, визначені у ст. 476 КПК України.

На підставі викладеного, суд встановив, що укладена угода містить відомості про обставини, визначені ст. 472 КПК України.

Суд також враховує, що в укладенні угоди про визнання винуватості брав участь захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 , що відповідає приписам п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України, які передбачають обов`язкову участь захисника під час укладення угоди про визнання винуватості.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що укладена прокурором ОСОБА_12 угода про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_3 не суперечить чинному законодавству.

Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства, суд вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом п. 3, 4 ч. 1 ст. 470 КПК України при укладенні угоди про визнання винуватості прокурор враховує, в тому числі наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень та наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні та припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень.

Невідповідність умов угоди, укладеної між прокурором та обвинуваченим, інтересам суспільства є підставою для відмови судом у її затвердженні (п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України).

Оцінюючи угоду про визнання винуватості, укладену з обвинуваченим ОСОБА_3 , в контексті дотримання вимог наявності суспільного інтересу, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є, зокрема, забезпечення швидкого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а жоден невинуватий не був засуджений. Отже, за наслідками судового провадження суд за своїм внутрішнім переконанням, на підставі наданих сторонами доказів, приймає рішення щодо винуватості або невинуватості особи в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні.

Водночас у випадку ухвалення судом рішення на підставі угоди про визнання винуватості, умовами укладення якої є добровільність та беззастережне визнання особою своєї винуватості, необхідність у дослідженні доказів, а також допиті свідків сторін провадження відсутня. Адже обвинуваченим не заперечуються ні фактичні обставини вчинення ним кримінального правопорушення, ні їх юридична оцінка. Вказане має наслідком скорочення часу розгляду кримінального провадження, економію як державних ресурсів, так і особистих ресурсів учасників провадження, зменшення навантаження на прокуратуру, адвокатуру та суди, які отримують більше часу на розкриття інших злочинів, розгляд їх в суді з дотриманням завдань кримінального провадження та його загальних засад.

Суд враховує, що інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення належить до числа корупційних. Зважаючи на притаманну корупційним злочинам латентність, судове провадження за загальною процедурою у таких кримінальних провадженнях характеризується підвищеною складністю і тривалістю. Наведене є наслідком, зокрема того, що переважний обсяг доказів у провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень складають результати негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів, а також показання свідків.

Незважаючи на вже виконаний судом значний обсяг процесуальних дій, дослідження доказів сторони обвинувачення на теперішній час не завершено, до дослідження доказів сторони захисту суд не переходив, а свідки сторін кримінального провадження у цьому складі суду ще не допитувалися. Наведене свідчить, що розгляд кримінального провадження за загальною процедурою об`єктивно вимагав би проведення ще значної кількості судових засідань, залучення додаткових державних ресурсів, а також суттєвих часових витрат усіх учасників кримінального провадження.

Водночас, як свідчить подана до суду угода, обвинувачений ОСОБА_3 добровільно та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. За таких обставин укладена прокурором угода із ОСОБА_3 забезпечує суспільний інтерес у швидкому судовому розгляді, оскільки дозволяє уникнути тривалого судового процесу, пов`язаного із значним обсягом процесуальних дій, та досягти завдань кримінального провадження у значно коротші строки з мінімальними витратами як державних, так і особистих ресурсів учасників провадження.

Отже, наявність суспільного інтересу в угоді, збалансованого між державними і особистими інтересами, полягає в досягненні завдань кримінального судочинства, які полягають в захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Затвердження угоди у цьому провадженні забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінального провадження, досягнення цілей та завдань кримінального провадження при мінімальних затратах державних ресурсів, а також зменшить навантаження на органи прокуратури та судові органи.

Наявність суспільного інтересу також полягає в запобіганні повторному вчиненню кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так й іншими особами та у сприянні формуванню у суспільства антикорупційної правосвідомості та невідворотності покарання за вчинене правопорушення.

При оцінюванні відповідності умов угоди суспільним інтересам суд, серед іншого, враховує беззастережну згоду обвинуваченого на застосування спеціальної конфіскації щодо майна, яке є предметом кримінального правопорушення. Згода обвинуваченого на спеціальну конфіскацію нівелює потребу в тривалому судовому доказуванні, забезпечуючи негайне досягнення цілей правосуддя та реальне відновлення майнового балансу інтересів держави й суспільства.

За таких обставин комплексний та швидкий позитивний ефект для суспільства є доцільнішим, ніж тривалий судовий розгляд провадження у загальному порядку.

Оцінюючи відповідність угоди про визнання винуватості суспільному інтересу, суд враховує не лише факт визнання винуватості, а й реальні, матеріально виражені кроки обвинуваченого, спрямовані на нівелювання негативних наслідків діяння.

Зокрема, в угоді зазначено, що ОСОБА_3 добровільно перерахував кошти в сумі 500 тис. грн на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку військової частини НОМЕР_1 . На переконання суду, така умова угоди також відповідає інтересам суспільства, оскільки спрямована на забезпечення суспільно значущої мети та узгоджується з існуючою потребою у підтримці обороноздатності держави в умовах триваючої російської збройної агресії. У цьому контексті спрямування коштів на потреби Збройних Сил України має позитивне суспільне значення та додатково свідчить про відповідність узгоджених сторонами умов публічному інтересу.

Практика укладення угод про визнання винуватості також підтримується міжнародними судовими органами, рішення яких є обов`язковими для врахування. Так, у п. 90 рішення Європейського суду з прав людини від 29.04.2014 року у справі «Natsvlishvili and Togonidze v.Georgia» (заява № 9043/05) зазначено, що угоди про визнання провини, окрім надання важливих переваг швидкого розгляду кримінальних справ і пом`якшення навантаження на суди, прокурорів і адвокатів, також, при правильному їх застосуванні, можуть стати успішним інструментом у боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, і можуть сприяти зниженню кількості призначених покарань і, як наслідок, кількості ув`язнених.

Отже, укладення угоди відповідає та узгоджується з інтересами суспільства.

Також суд установив, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним.

Суд з`ясував, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.

За відсутності будь-яких обставин, які б свідчили про наявність обґрунтованих сумнівів у добровільності укладення між прокурором ОСОБА_12 і обвинуваченим ОСОБА_3 угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку, що її укладення носить добровільний характер та не суперечить бажанню і волі сторін.

Відповідно до п. 5 ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевірив угоду на предмет можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань і встановив, що виконання взятих обвинуваченим ОСОБА_3 на себе за угодою зобов`язань не є очевидно неможливим.

Також суд перевірив угоду на предмет порушення прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб і встановив, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 шкоди, яка б підлягала відшкодуванню, завдано не було. Інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України, за своєю законодавчою конструкцією є злочином із формальним складом. Жодна особа у передбаченому КПК України порядку не набула процесуального статусу потерпілого у цьому кримінальному провадженні. Крім цього, матеріали провадження не містять відомостей про те, що будь-яка особа заявляла вимоги про залучення її до провадження як потерпілого, і в цьому їй було відмовлено. Отже, потерпілий як учасник кримінального провадження тут відсутній як фактично, так і потенційно.

З огляду на наведене, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, а прокурор із позовом в інтересах держави до суду не звертався. Це виключає наявність будь-яких осіб, чиї права на відшкодування шкоди могли б бути порушені умовами угоди.

Щодо наявності фактичних підстав для визнання винуватості суд враховує, що угода про визнання винуватості укладена сторонами під час судового розгляду. До моменту її укладення судом частково досліджувалися докази сторони обвинувачення, які свідчать про наявність події кримінального правопорушення.

Суд враховує, що обвинувачений у судовому засіданні підтвердив обставини, викладені в угоді, беззастережно визнав свою винуватість, а його позиція є послідовною, логічною і такою, що узгоджується з фактичними даними кримінального провадження.

Водночас у суду відсутні підстави вважати, що визнання винуватості є формальним, вимушеним або таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність фактичних підстав для визнання винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КПК України.

Щодо узгодженого сторонами покарання суд зазначає таке.

За умовами угоди сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років без призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Також сторони угоди дійшли висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України – про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 75 КК України у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років або іншого більш м`якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При затвердженні угоди суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисне корупційне кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який одружений, має на утримані двох малолітніх дітей, а також опікується матір`ю, яка є особою похилого віку з інвалідністю ІІ групи, раніше не судимий, характеризується позитивно, майстер спорту України з боксу, майстер спорту України міжнародного класу з кікбоксингу ВТКА, нагороджений пам`ятним знаком «Хрест Доблесті», медаллю Івано-Франківської обласної ради «Лицар бойового чину», Почесною грамотою виконкому Харківської міської ради.

Суд також враховує, що ОСОБА_3 протягом двох з половиною років проходив військову службу по мобілізації, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Керуючись ч. 2 ст. 66 КК України, до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить молодий вік, перебування на його утримані двох малолітніх дітей, а також те, що він є учасником бойових дій та особою з інвалідністю ІІІ групи (захворювання пов`язане з проходженням військової служби), що свідчить про його заслуги перед державою та незадовільний стан здоров`я.

Водночас обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо корупційного кримінального правопорушення, кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути також призначене додаткове покарання у виді конфіскації майна за умови його узгодження сторонами угоди.

Отже, оскільки сторонами в угоді про визнання винуватості не узгоджене додаткове покарання у виді конфіскації майна, відсутні підстави для його призначення обвинуваченому.

Під час судового розгляду суд не встановив обставин, які б відповідно до положень Загальної частини КК України перешкоджали призначенню ОСОБА_3 погодженого сторонами покарання. З урахуванням усіх обставин справи, суд вважає, що таке покарання є необхідним і достатнім для кари обвинуваченого, його виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ОСОБА_3 , так й іншими особами.

На підставі викладеного в сукупності суд виснує, що узгоджене сторонами покарання повністю відповідає вимогам кримінального закону і здатне досягти цілей, визначених у ч. 2 ст. 50 КК України.

Відповідно до вимог ч. 5, 7 ст. 72 КК України обвинуваченому ОСОБА_3 слід зарахувати в строк відбування покарання строк його затримання з 26.06.2018 року до 28.06.2018 року (день за день), а також строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 29.06.2018 року до 26.08.2018 року з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Враховуючи встановлені обставини щодо відповідності умов угоди вимогам чинного законодавства та інтересам суспільства, зважаючи на добровільність її укладення, а також можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань, дійшовши висновку про наявність фактичних підстав для визнання обвинуваченим винуватості та відсутність порушених прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, суд вважає за можливе затвердити угоду, укладену між прокурором ОСОБА_12 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України, ст. 96-2 КК України.

Застосувати в порядку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України, ч. 9 ст. 100 КПК України, спеціальну конфіскацію до грошових коштів в сумі 70 000 гривень і 500 євро, які були предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а саме надані ОСОБА_3 як неправомірна вигода.

Захід забезпечення – арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.07.2018 року (справа № 607/12206/18), скасувати після набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_3 на користь держави необхідно стягнути процесуальні витрати в кримінальному провадженні у розмірі 3 432,00 грн за проведення технічної експертизи документів № 1.1-306/18 від 17.08.2018 року.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не пред`являвся.

Керуючись ст. 373, 374, 394, 469, 472-476 КПК України, суд

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 02 вересня 2026 року прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_12 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018210000000361 від 25 червня 2018 року.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України (у редакції Закону № 770-VIII від 10.11.2015), та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 02 вересня 2026 року покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 (два) роки.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк затримання з 26 червня 2018 року до 28 червня 2018 року (день за день), а також строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 29 червня 2018 року до 26 серпня 2018 року з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в кримінальному провадженні в розмірі 3 432,00 (три тисячі чотириста тридцять дві) грн за проведення технічної експертизи документів № 1.1-306/18 від 17.08.2018 року.

Захід забезпечення – арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.07.2018 року (справа № 607/12206/18) – скасувати після набрання вироком законної сили.

Речові докази в кримінальному провадженні:

– грошові кошти в сумі 70 000 гривень та 500 євро, а саме: 1 купюра номіналом 100 євро із серією та номером S 25023314185; 8 купюр номіналом 50 євро кожна із такими серіями та номерами: RB 2916765734, WA 8145949591, SB 1222459798, SC 2102562462, SC 4026114831, SB 7209267097, PB 6496390528, UB 0077845205; 100 купюр номіналом 500 гривень кожна із такими серіями та номерами: ГК6985232, ЗД6897229, МА3350677, УГ4164121, УД2130076, ВВ1836529, УЖ1569681, МВ2147830, ВЖ7037869, УЗ9967884, ФЖ3037189, ФГ6876405, ВВ6079629, УГ9446022, ФД4931063, ВЗ1841200, ФБ6356257, ГТ0224216, МБ8636663, ВЗ8242552, ЗГ0400604, ЛИ7483399, ЗГ6794086, ЗФ1468863, ВВ5877230, МБ8987194, ВВ3644413, ВБ4913633, МБ0243176, СЗ0149003, БН0307677, ФЖ9076828, ЗГ5155253, ВЗ8738180, УЗ4137287, ВГ4625686, ЛГ7900533, ВЖ5610234, СЗ5062290, УИ5793482, ФБ1979258, ЛВ4051254, СЗ3300533, УЗ7895997, МА6948758, ФЖ9970689, ЛЗ9757814, ФЗ5901377, ВФ5499056, ФБ4405160, ЗБ2729465, ГТ3155136, БМ5298026, ЛА3723671, ЗИ0454574, ВА3865042, ЗЗ6452729, ВА7365724, ВХ0914974, БТ7989077, ВИ1777023, ЛГ5466358, ЗД5897006, ФЗ7764067, УГ4021350, СБ8495044, БТ6089236, МБ9005389, ВЗ5772634, ЛД8907317, ВХ9586471, ФБ1047418, БН6918624, ФЖ0646575, ВИ4262220, УД2464493, ЗБ6868637, ЛБ7732566, ВИ0978914, ЗЗ0071027, ГК6032761, АА5356034, АА4356439, ЛА0764765, ЗИ7694188, СЖ7910160, ВГ2969083, ВХ8198982, ВВ1641929, ЗД9196908, ФБ6989197, ВД9518924, ЛА7189603, БТ6398200, ГК0203010, ВИ0880647, ЛИ9233722, МВ9593202, МБ6811566, СБ4270570; 100 купюр номіналом 200 гривень кожна із такими серіями та номерами: СК2472980, УБ6632044, УН0143002, УЄ0714457, КЕ8632157, УВ2849143, УД9950856, ЄБ3880830, ЄЕ7626429, СЛ0775324, ЗЗ5619135, ЄЕ6365354, ХЕ8025099, АЖ3356430, ЄЕ8222035, ВВ2940988, АВ9632203, СБ2466657, УМ6771630, ВБ7402746, ЗГ2097899, ЄФ6220016, ЕБ6150965, УД3888284, ПД8575988, УП4953871, ТЄ5194988, УЄ9721832, ЕЗ7240874, УС9274066, ЗЄ8062171, ХГ9032827, ЄИ4881768, ТЗ1215080, ЕЄ1177323, КЄ4113308, ЕЄ6837268, ВД0006337, ЄВ5142744, ЗЕ1917009, ПЕ6778965, ВГ5384774, ЕЄ2902770, КВ1194249, УМ0739837, ЕБ8234268, МА5651883, СЕ3383625, ВХ5243875, ПБ2704459, УФ9178895, УГ0423260, ХД7265851, ПБ6169321, КА2810302, ТГ3508776, ЗВ1632328, ПД4640566, УА4981435, ВФ6647312, ТВ2308033, ПА5252120, КВ2243588, ЕЕ8787168, УВ6772966, КЗ9908700, КВ0160413, ЕЯ1653823, УН2448129, ЗЗ3092459, ЕЕ8574739, ПЕ7311667, СД4025267, АВ6790961, УЄ5436090, ЗЕ1938064, СМ9707593, ВЧ6629596, КВ0129737, ЗД2146110, ЕД1075100, УД2104146, МА4096744, ЄЮ7616941, СЖ2664197, ЄЮ6356104, ТД3896412, ПЗ1299493, ЕЯ2639876, КГ4300579, МБ7745277, УБ2114647, КВ3634631, ВЧ3906236, СД5685974, КЕ7848068, ПГ0667115, КК8121833, ЗД0888553, ЕШ0791834, – конфіскувати у власність держави на підставі статей 96-1, 96-2 КК України.

Відеокасету mini DVD «Panasonic», інвентарний № 141т, серійний номер 066120CS6AR; карту пам`яті Mikro SDHC 16 15HJ30526 – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, та обмежень, визначених у ч. 2 ст. 473 КПК України, до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1