Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №595/433/25 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/433/25

Провадження № 2/595/439/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 місто Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Созанської Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвоката Ковалівського Б.В.,

представника відповідача, адвоката Дзьоби О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Ковалівський Богдан Володимирович, до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник – адвокат Дзьоба Олександр Богданович, до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Ковалівський Б.В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, у якому, з урахуванням поданої 23 лютого 2026 року заяви про зміну позовних вимог, просить: виділити із спільного майна подружжя у власність ОСОБА_2 транспортний засіб «Chery Amulet», 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , припинивши право спільної сумісної власності подружжя на цей автомобіль; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за частку вартості автомобіля «Chery Amulet», 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , у розмірі 61840,00 грн; стягнути з відповідача на її користь витрати на проведення експертизи у розмірі 3000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що сторони з 07 червня 2009 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 30 січня 2024 року розірвано. За період шлюбу, а саме 18 серпня 2021 року придбано автомобіль марки «Chery Amulet», 2008 року випуску, н.з. НОМЕР_2 , який зареєстровано на відповідача ОСОБА_2 . Сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна подружжя – автомобіля. Оскільки майно було придбане в період шлюбу, воно належить, їм, як подружжю, на праві спільної сумісної власності. Зважаючи па те, що автомобіль є неподільною річчю, спільне користування ним є неможливим, автомобіль перебуває в одноособовому користуванні та використанні відповідача, задля захисту порушених прав позивача, як співвласника автомобіля, позивач просить припинити право спільної сумісної власності на вказаний автомобіль, стягнути на її користь компенсацію частини вартості автомобіля, залишивши автомобіль у власності відповідача.

Ухвалою суду від 08 травня 2026 року заяву адвоката Дзьоби О.Б. в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 31 березня 2026 року задоволено, заочне рішення від 31 березня 2026 року у цивільній справі № 595/433/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя скасовано, справу призначено до підготовчого судового засідання.

20 травня 2026 року через канцелярію Бучацького районного суду Тернопільської області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник – адвокат Дзьоба О.Б., до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, у якому ОСОБА_3 просить: виділити із спільного майна подружжя у власність ОСОБА_1 , у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя транспортний засіб “Chery Amulet”, 2008 року випуску, номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , припинивши право спільної сумісної власності на автомобіль; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за частку вартості транспортного засобу «Chery Amulet», 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 61840,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що за період шлюбу, а саме 18 серпня 2021 року подружжям, для спільного користування, було придбано автомобіль «Chery Amulet», 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , який було зареєстровано на ОСОБА_2 . 26 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про поділ майна подружжя, зокрема, вказаного автомобіля. Про намір поділу автомобіля ОСОБА_2 нічого не було відомо. Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 31 березня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, виділено із спільного майна подружжя у власність ОСОБА_2 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя транспортний засіб «Chery Amulet», номерний знак НОМЕР_2 , припинено право спільної сумісної власності на автомобіль. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частку вартості вказаного транспортного засобу в розмірі 61840,00 грн та судові витрати. Зазначає, що вказаний транспортний засіб, будучи спільною сумісною власністю подружжя, використовувався для потреб як відповідача, так і позивача. На даний час ОСОБА_2 проживає за межами України і автомобіль йому непотрібний. В свою чергу, ОСОБА_1 він є більш необхідний, через що доцільнішим було б виділення із спільного майна подружжя у власність ОСОБА_1 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя транспортний засіб «Chery Amulet», номерний знак НОМЕР_2 , припинивши право спільної сумісної власності на автомобіль та стягнувши з ОСОБА_1 в його користь грошову компенсацію за 1/2 частку вартості транспортного засобу в розмірі 61840 грн.

Згідно ухвали Бучацького районного суду Тернопільської області від 04 червня 2026 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник – адвокат Дзьоба О.Б., до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, об`єднано його в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Ковалівський Б.В., до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Закрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

17 червня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» представником позивачки, адвокатом Ковалівським Б.В. подано відзив на зустрічну позовну заяву, у якому представник зазначає, що за вимогами зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 просить виділити спірний автомобіль у власність ОСОБА_1 та стягнути з неї на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 61840 грн. З такими доводами сторона позивача за первісним позовом не погоджується повністю, вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спрямовані на штучне перекладення на ОСОБА_1 обов`язку сплачувати компенсацію за автомобіль, яким вона фактично не користується, не володіє, не контролює його місцезнаходження та не має реальної можливості його використовувати. Первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічної позовної заяви слід відмовити з таких підстав. Спірний автомобіль був придбаний у період шлюбу та зареєстрований за ОСОБА_2 . Сама по собі реєстрація транспортного засобу за одним із подружжя не спростовує режиму спільної сумісної власності, однак має значення для визначення того, у чиєму фактичному володінні та розпорядженні перебував автомобіль, хто мав можливість ним користуватися, обслуговувати його, переміщувати, передавати іншим особам або приховувати його місцезнаходження. Доводи представника відповідача за первісним позовом про те, що автомобіль слід виділити саме ОСОБА_1 є безпідставними. По-перше, ОСОБА_1 не має посвідчення водія, а тому не може законно та повноцінно використовувати автомобіль за його цільовим призначенням. Отже, твердження про те, що автомобіль нібито є необхідним саме ОСОБА_4 або що саме вона фактично ним користується, суперечить об`єктивним письмовим доказам. Виділення автомобіля у власність ОСОБА_1 не відповідатиме її реальним інтересам та не забезпечить справедливого поділу майна подружжя. Навпаки, такий спосіб поділу фактично покладе на неї обов`язок прийняти майно, яким вона не може користуватися. По-друге, після фактичного припинення сімейних відносин автомобіль був забраний ОСОБА_2 . ОСОБА_1 тривалий час не бачила вказаний транспортний засіб, не має доступу до нього, не знає його фактичного місцезнаходження, технічного стану, косметичного стану, пробігу, наявності пошкоджень, несправностей або інших обставин, які мають значення для визначення реальної вартості автомобіля та можливості його використання. По-третє, з моменту придбання автомобіля і фактично до теперішнього часу він перебував у володінні та користуванні ОСОБА_2 . Саме він був особою, на яку зареєстрований транспортний засіб, саме він мав фактичну можливість контролювати автомобіль, визначати місце його знаходження, користуватися ним особисто або через інших осіб, а також приховувати його від іншого співвласника. По-четверте, посилання сторони відповідача за первісним позовом на те, що ОСОБА_2 перебуває за межами України та у зв`язку з цим нібито не використовує автомобіль, не доводить, що автомобіль перебуває у користуванні ОСОБА_1 або що він має бути переданий саме їй. Перебування особи за кордоном не є доказом фактичної передачі автомобіля іншому співвласнику. Відповідач за первісним позовом має пояснити суду, де саме знаходиться автомобіль, кому він переданий, хто має ключі, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, хто здійснював його обслуговування, хто ним користувався після припинення шлюбних відносин та чому ОСОБА_1 не мала фактичного доступу до цього майна. Крім того, як вбачається з долученої до матеріалів зустрічної позовної заяви копії закордонного паспорта ОСОБА_2 , останній неодноразово перетинав державний кордон України та виїжджав за її межі. Вказана обставина не підтверджує доводів сторони відповідача за первісним позовом про те, що ОСОБА_2 нібито постійно проживає за кордоном, не має наміру повертатися в Україну та через це автомобіль йому не потрібний. Зауважує, що зустрічна позовна заява фактично спрямована на те, щоб передати ОСОБА_1 автомобіль, який вона не бачила тривалий час, технічний та косметичний стан якого їй невідомий, місцезнаходження якого вона не контролює, та одночасно стягнути з неї значну грошову компенсацію. Отже, доводи сторони відповідача за первісним позовом про необхідність виділення автомобіля ОСОБА_1 є необґрунтованими, не підтверджені доказами та суперечать фактичним обставинам справи. Натомість первісний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, оскільки вона просить припинити спільну сумісну власність на автомобіль шляхом виділення його ОСОБА_2 та стягнення на її користь грошової компенсації за належну їй 1/2 частку. З огляду на викладене просить позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити, а в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити. Зустрічний позов не визнала, заперечила щодо його задоволення. Додатково пояснила суду, що у неї відсутнє посвідчення водія, оскільки вона такого ніколи не отримувала, керувати автомобілем не вміє, відтак, автомобіль, придбаний у шлюбі, вона використовувати за призначенням не має можливості.

Представник позивачки, адвокат Ковалівський Б.В. у судовому засіданні просив позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позові та у відповіді на відзив. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 просив відмовити з підстав, зазначених у відзиві.

Представник відповідача, адвокат Дзьоба О.Б. у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю та задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі з підстав, зазначених у зустрічній позовній заяві.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона є рідною сестрою позивачки ОСОБА_1 . Під час шлюбу, коли ще сторони по справі проживали разом, то придбали автомобіль, кошти на які частково мали та ще 1000 доларів США позичили в мами. Куплений подружжям автомобіль використовувався ОСОБА_2 у його власних потребах. У 2023 році, після розлучення, відповідач поїхав на роботу. Коли через пів року повернувся, то продовжив користувався автомобілем, після чого забрав його до батьків та поїхав на роботу. Відтак, відтоді, коли він приїздив додому, то автомобіль забирав від батьків, а потім, коли їхав, відвозив його назад до батьків. У позивачки немає посвідчення водія, у зв`язку з чим вона автомобілем не користувалася.

Заслухавши пояснення позивачки, пояснення представників сторін, покази свідка, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 червня 2009 року, який рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 30 січня 2024 року (справа № 595/2340/23) розірвано (рішення суду набрало законної сили 27 березня 2024 року).

За даними відповіді № 31/19/5/Л-4а/з від 01 березня 2025 року Територіального сервісного центру МВС № 6145 в Тернопільській області, наданої на адвокатський запит адвоката Ковалівського Б.В. № 18 від 26 лютого 2025 року, згідно відомостей національної автоматизованої інформаційної системи та даних ЄДР МВС України, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_3 ) є власником транспортного засобу CHERY AMULET, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , дата набуття у приватну власність - 18 серпня 2021 року.

Як вбачається з висновку експерта ОСОБА_7 № 128/25 від 01 грудня 2025 року, за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи у цивільній справі № 595/433/25, середня ринкова ціна КТЗ «Chery Amulet 1,6i 5MT, 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 », станом на час проведення експертизи, без огляду, виходячи з заяви-звернення та наданих вихідних даних, приймається рівною: «Сер» = 123 680 (сто двадцять три тисячі шістсот вісімдесят) грн 00 коп.

Згідно паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 , виданого 27 жовтня 2017 року органом 6113, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово перетинав державний кордон.

Відповідно до відповіді № 31/34/554-аз-556-2026 від 11 червня 2026 року Територіального сервісного центру МВС № 6145, згідно з базою даних Єдиного державного реєстру МВС України станом на 10 червня 2026 року громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не видавалося.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 Сімейного кодексу України (далі - СК України)).

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Відповідно до частин першої, другої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або в позасудовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята ст. 71 СК України).

Суд наголошує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) зазначено, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України, з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні. Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов`язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду. Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.

Стаття 60 СК України містить норму про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові, а в разі, якщо на тому наполягає відповідач, - для відхилення його заперечень проти позову. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Суть поділу майна полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При ухваленні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, в зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням переліку об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення вартості.

Згідно з частинами другою і третьою статті 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 викладений загальний правовий висновок про те, що статтями 60, 70 СК України, статтею 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на її особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку в спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга ст. 365 ЦК України).

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 червня 2009 року, який рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 30 січня 2024 року розірвано.

18 серпня 2021 року, під час перебування у шлюбі з позивачкою, за відповідачем зареєстровано транспортний засіб «Chery Amulet», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Частинами 1 та 2 статті 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Згідно ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, та у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У відповідності до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, та у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом, і в такому разі право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 22 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Виходячи з характеру спірних правовідносин сторін, фактичних обставин справи, судом встановлено, що спірний транспортний засіб придбано за час шлюбу сторін, в інтересах сім`ї. Незалежно від того, на кого з подружжя оформлено рухоме майно, придбаний ними автомобіль згідно ст. 60 СК України належать дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від доходів кожного з них та суми вкладених у придбане майно коштів.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга ст. 364 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15 міститься висновок про те, що «з врахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар. Таким чином, суд має встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2022 року, яка прийнята у справі №209/3085/20 виснувала, що платоспроможність не має значення для вирішення спору, у якому про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ та отримання відповідної компенсації на свою користь просить позивач. У разі задоволення цього позову відповідач стає одноосібним власником речі. Тому його не можна вважати неплатоспроможним. Більше того, якщо для задоволення позову про стягнення коштів суд мав би враховувати платоспроможність відповідача на час розгляду справи, то стягнення у судовому порядку багатьох боргів було би неможливим саме з цієї причини.

В судовому засіданні встановлено, що автомобілем марки «CHERY AMULET», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , користується відповідач ОСОБА_2 .

Так, за даними довідки № 31/34/554-аз-556-2026 від 11 червня 2026 року Територіального сервісного центру МВС № 6145, долученої до матеріалів справи, згідно з базою даних Єдиного державного реєстру МВС України, станом на 10 червня 2026 року громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не видавалося.

При цьому, з долученої до матеріалів справи копії закордонного паспорта серії НОМЕР_4 , виданого 27 жовтня 2017 року органом 6113, слідує, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово перетинав державний кордон України шляхом в`їзду на територію України. Доказів про місцезнаходження вказаного автомобіля відповідачем не надано, як і не надано доказів того, що позивачка має доступ до вказаного автомобіля.

Сторона позивачки зазначає, що після фактичного припинення сімейних відносин автомобіль був забраний ОСОБА_2 , ОСОБА_1 тривалий час не бачила вказаний транспортний засіб, не має доступу до нього, не знає його фактичного місцезнаходження, технічного стану, що не спростовано стороною відповідача. Згоди щодо його поділу вони дійти не можуть, а тому просить стягнути із відповідача у її користь частину вартості вказаного автомобіля, визнавши за відповідачем право приватної власності на цілий автомобіль, оскільки останній є неподільною річчю.

Зважаючи на наведене, судом встановлено, що станом на час звернення позивача до суду з даним позовом, а саме 26 березня 2025 року, спірний автомобіль перебував у користуванні відповідача ОСОБА_2 .

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини 1 та 2 ст. 71 СК України).

Згідно ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Враховуючи, що спірний автомобіль знаходиться в користуванні відповідача ОСОБА_2 , а позивачка погоджується одержати від відповідача матеріальну компенсацію за належну їй частку автомобіля, суд приходить до висновку, що вказаний автомобіль підлягає поділу між сторонами у справі шляхом виділення відповідачу спірного транспортного засобу з визнанням за ним права власності на цей автомобіль, із стягненням з відповідача на користь позивачки 1/2 частини його вартості.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 25 травня 2020 року у справі № 347/955/16.

Як вбачається з висновку експерта ОСОБА_7 № 128/25 від 01 грудня 2025 року, за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи у цивільній справі № 595/433/25, середня ринкова ціна КТЗ «Chery Amulet 1,6i 5MT, 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 », станом на час проведення експертизи, без огляду, виходячи з заяви-звернення та наданих вихідних даних, приймається рівною: «Сер» = 123 680,00 грн.

Таким чином, вартість 1/2 частки спірного автомобіля становить 61840,00 грн і вказану грошову суму належить стягнути з відповідача на користь позивачки як грошову компенсацію права на належну їй частку автомобіля марки «Chery Amulet», 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , визнавши в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль марки «Chery Amulet», 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .

З огляду на викладене, слід відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення спірного автомобіля у власність ОСОБА_1 та стягнення з неї на користь ОСОБА_2 грошової компенсації у розмірі 61840 грн.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, слід зазначити таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням спеціалістів, експертів та проведенням експертизи.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі відмови позову – на позивача.

Згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 10 від 21 березня 2025 року позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Також відповідно до платіжної інструкції на переказ готівки № 10 від 21 листопада 2025 року позивачкою сплачено 3000 грн за проведення експертизи, згідно ухвали суду.

Із врахуванням наведеного, із відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_5 слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн, а також витрати, пов`язані із проведенням експертизи в сумі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 89, 141, 142, 247, 258-268, 273, 352, 354, 355Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Ковалівський Богдан Володимирович, до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя – задовольнити.

Виділити зі спільного майна подружжя у власність ОСОБА_2 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя транспортний засіб «Chery Amulet», 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , припинивши право спільної сумісної власності на даний транспортний засіб.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за частку вартості транспортного засобу «Chery Amulet», 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 61840 (шістдесят одна тисяча вісімсот сорок) гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. та витрати за проведення експертизи в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

У зустрічному позові ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник – адвокат Дзьоба Олександр Богданович, до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 09 вересня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. І. Созанська