Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №459/2415/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/2415/26

Провадження № 2/459/1022/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Грабовського В.В.,

з участю секретаря судового засідання Лель Г.В.,

представник позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шептицькому в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визначення частки у спільному майні,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2026 року позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить: скасувати право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, а саме квартиру, що за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати вказану квартиру спільною сумісною власністю подружжя; визнати за нею право власності на частку вищевказаної квартири.

На обґрунтування своїх вимог послалася на те, що шлюб між сторонами укладено 13.11.2003 року, такий розірвано рішенням Шептицького міського суду Львівської області від 01.06.2026. Під час перебування у шлюбі спільно з відповідачем придбана квартира, що за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на спільно придбане майно зареєстровано на відповідача. В спірній квартирі вона зареєстрована з 23 грудня 2016 року, сплачує комунальні послуги.

16.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

29.06.2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позов визнав частково. Зазначив, що не заперечує того факту, що спірна квартира АДРЕСА_2 була придбана під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Проте наголошує, що належним способом захисту в даній категорії справ є саме визнання права власності на 1/2 частку в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, без скасування права власності іншого з подружжя на його частку.

У відповіді на відзив позивач просила визнати спірну квартиру спільної сумісною власністю подружжя та визнати за нею право власності на частку квартири.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, вказаних у позові.

Відповідач у судовому засіданні не заперечив щодо визнання за позивачем частки квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 , поданий ним відзив підтримав.

Вислухавши сторін та представника позивача з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.

Судом установлено, що шлюб між сторонами було укладено 13.11.2003 року.

Рішенням Шептицького міського суду Львівської області від 04.06.2026 цей шлюб було розірвано.

Відповідач набув право власності на квартиру, що за адресою: АДРЕСА_1 25.04.2012, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 740733818 від 31.03.2026.

Згідно із витягом з реєстру територіальної громади № 2026/004231229 від 17.03.2026 ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Оціночна вартість квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 становить 504814,22 грн, що підтверджується довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості.

Згідно зі ст. 60, ч. 1 ст. 61 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч. 1ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно із ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі – постанова ПВСУ від 21.12.2007 року № 11), вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ( 2947-14 ), ч. 3 ст. 368 ЦК) (435-15), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем визнано, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , набута ними за час шлюбу і така є спільною сумісною власністю подружжя, а отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, шлюбний договір сторони не уклали та відсутність домовленості між ними щодо поділу спірного майна, виходячи із засади рівності часток, суд дійшов висновку про визнання за позивачем права на частку у праві власності на вищевказану квартиру.

Вимога про скасування права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно не є належним способом захисту порушених прав позивача, оскільки відновлення її порушених прав як співвласника квартири відбудеться унаслідок визнання за нею частки у праві власності на спірне майно, тому така не задовольняється.

Отже, позов задовольняється частково у межах, зазначених вище.

Ураховуючи часткове задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 2524,07 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право на 1/2 частку у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2524,07 грн. сплаченого судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 )

Повний текст рішення виготовлено 09.09.2026 року.

Суддя: В. В. Грабовський