Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №464/4844/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа№464/4844/26

пр.№ 3/464/1855/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Горбань О.Ю., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління патрульної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , -

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 27 червня 2026 року о 13.07 год. по вул.Зелена, 284 у м.Львові керував електричним мопедом «Valtinsu ЕМ22» з ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло; неприродна блідість шкіри обличчя; виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, роз`яснені вимоги ст.268 КпАП України й зміст ст.63 Конституції України при складанні протоколу.

В судовому засіданні та письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи, ОСОБА_1 пояснив, що не погоджується з інкримінованим йому правопорушенням, оскільки у нього відсутні статус водія механічного ТЗ, він керував електричним велобайком, який має потужність лише 2500 ват, тобто менше 3000 ват, в розумінні п.1.10 ПДР України не є механічним ТЗ. Надав технічну характеристику ТЗ. Зазначає, що для керуванням такого роду ТЗ законодавством не передбачено мати посвідчення водія чи реєстраційних документів, а отже він не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Крім цього, зазначає, що працівниками поліції грубо порушено процедуру направлення його на огляд для визначення стану сп`яніння, при висловленні йому підозри в тому, що він перебуває в стані наркотичного сп`яніння, працівники поліції порушили вимоги ст.266 КУпАП та інструкції МВС, а саме, - йому не було вручено офіційного направлення до медзакладу та не надали йому зробити підпис в протоколі про відмову від огляду. Вважає, що безпідставним складання відносно нього вказаного протоколу про адмінправопорушення. Просить закрити провадження відносно на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши письмові пояснення захисту, суд приходить до наступного.

Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність зокрема за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП стверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №704419 від 27.06.2026, який складений в присутності ОСОБА_1 і складений особою, яка має право складати протоколи про адміністративні правопорушення, їх зміст відповідає вимогам ст.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення і сумнівів у достовірності занесених у нього даних не викликає, на час розгляду справи ніким не спростовані; з протоколом ознайомлений, зауважень до протоколу не мав, скарг на дії працівників поліції не подавав; будь-яких порушень працівниками поліції при складанні протоколу про адмінправопорушення судом не встановлено;

- оглянутим при розгляді справи відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, на якому зафіксовано обставини і те, що ОСОБА_1 здійснював втечу від працівників поліції, які його переслідували, після зупинки йому було роз`яснено, що він має право пройти огляд на стан сп`яніння на місці або пройти огляд в медичному закладі. Не виявивши бажання пройти огляд в будь-який спосіб, ОСОБА_1 відмовився від такого огляду, так як не вважав себе водієм механічного ТЗ;

- направленням ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння;

- рапортом поліцейського на ім`я начальника УПП у Львівській області про обставини вчинення даного адмінправопорушення;

- копією постанови ЕНА № 7451917 про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.

Оцінюючи всі обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху транспортний засіб – це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Пункт 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначає, що електричний колісний транспортний засіб – це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Таким чином, особи, що керують, такими транспортними засобами як електросамокати, електроскутери, електровелосипеди, гіроскутери, є водіями і зобов`язані дотримуватися Правил дорожнього руху.

Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.03.2023 р. у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

При цьому законодавець не обмежує нижньою межею потужність електродвигуна для вирішення питання щодо отримання прав на керування двоколісним транспортним засобом, а відрізняє виключно верхню межу, яка впливає на різні категорії прав (А1 або А).

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Підпунктом «б» частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктом 2.9-а Правил дорожнього руху України визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів, а статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування в стані алкогольного сп`яніння будь-яким транспортним засобом, а не виключно механічним.

Таким чином, водій, реалізувавши своє право володіти та/або керувати будь-яким транспортним засобом, автоматично погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України. Тому обсяг адміністративної відповідальності водія електричного самоката, електричного велосипеда, електричного скутера, гіроскутера за ст. 130 КУпАП жодним чином не відрізняється від обсягу відповідальності за цією ж статтею інших водіїв механічних транспортних засобів.

Отже, суд вважає, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості. Порушень працівниками поліції вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції від 09.11.2015 № 1452/735 судом не виявлено, відеозапис в повному обсязі відображає обставини вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння був добровільним, без будь-якого примусу чи провокації, і є доведеним, а клопотання про закриття провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення є безпідставним. Інші доводи також не заслуговують на увагу суду.

При накладенні адміністративного стягнення, у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, враховую характер вчиненого, суспільну небезпеку правопорушень, пов`язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху, грубе порушення правил дорожнього руху, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого.

З огляду на наведене, вважаю, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде згідно ст.23 Кодексу України про адміністративні правопорушення достатньою та необхідною мірою відповідальності, яка досягне мети у вихованні правопорушника в дусі додержання законів, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Окрім цього, у відповідності до ст.40-1 КУАП з правопорушника слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 23, 40-1, 130, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Реквізити для оплати штрафу: отримувач коштів ГУК у Львiв. обл./Львів. обл/21081300; код отримувача (КОД ЗА ЄДРПОУ): 38008294; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача UA268999980313040149000013001; код класифікації доходів бюджету 21081300.

Реквізити для оплати судового збору: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (КОД ЗА ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106.

Роз`яснити, що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У разі несплати штрафу у п`ятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст.ст.307, 308 КУпАП, з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 КУпАП протягом 10 днів з дня винесення до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред`являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя Олена ГОРБАНЬ