Вирок від 08 вересня 2026 р. у справі №447/2437/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/293/26

Справа №447/2437/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.09.2026 року місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.06.2026 за №12026142250000073

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новояворівськ Львівської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , згідно ст. 89 КК України, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Київець, Львівської області, громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.126 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4

в с т а н о в и в:

обвинувачений ОСОБА_3 спричинив умисне легке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_6 , а обвинувачена ОСОБА_4 спричинила умисне завдання побоїв, які не спричинили тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , за наступних обставин.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 , 27.06.2026, близько 11 год. 30хв., перебуваючи на прилеглій території магазину «Новий Маркет», що по вулиці Ювілейна, 1а, у с. Київець Стрийського району, Львівської області, керуючись раптово виниклим умислом на спричинення тілесних ушкоджень, під час словесного конфлікту з двоюрідним братом ОСОБА_6 , який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно застосував до останнього фізичне насильство, яке має ознаки фізичного домашнього насильства відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-8, шо виразилося у нанесенні декількох ударів кулаками обох рук по голові, тулубу, внаслідок чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у виді синця лівого плеча, синця живота під лівою реберною дугою, синця правої половини чола та садна по ходу правої дуги брови, які за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 спричинив умисне легке тілесне ушкодження потерпілому, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_4 , 27.06.2026, близько 11 год. 20 хв., перебуваючи на прилеглій території магазину «Новий Маркет», що по вулиці Ювілейна, 1а, у с. Київець Стрийського району, Львівської області, на ґрунті особистих неприязних відносин з племінником ОСОБА_6 , маючи умисел на завдання йому фізичного болю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, із застосуванням фізичного насильства, яке має ознаки фізичного домашнього насильства відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-8, нанесла ОСОБА_6 удар долонею лівої руки по правій руці потерпілого та декілька ударів долонею правої руки по спині ОСОБА_6 , викручувала йому ліву руку, внаслідок чого завдала потерпілому фізичного болю не спричинивши тілесних ушкоджень.

Таким чином обвинувачена ОСОБА_4 умисно завдала побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень потерпілому, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КК України.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст. 337 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.125КК України визнав повністю та пояснив, що вчинив кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин, погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані в процесі досудового слідства і підтверджують його винність у вчиненні інкримінованого правопорушення, відмовившись від їх дослідження в ході судового розгляду.

Суду показав, що точної дати коли це було він не пам`ятає, однак це могло бути 27.06.2026, близько 11-ї години він перебував біля магазину «Новий Маркет», що по вулиці Ювілейна 1, у с. Київець Стрийського району Львівської області, разом із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Вони сиділи за столом та спілкувались. В цей час із магазину вийшов потерпілий ОСОБА_11 , який є його двоюрідним братом, та почав знімати їх на телефон. Він зробив зауваження ОСОБА_12 , щоб він припинив знімати, однак той не послухався та відповів, що буде робити так, як вважає за потрібне. Після цього, його матір ОСОБА_13 , яка також була присутня на місці події, підійшла до ОСОБА_14 щоб забрати в нього телефон, однак потерпілий почав тікати, тому він також побіг до потерпілого та завдав йому кілька ударів в область голови та по тулубу, після чого потерпілий втік в магазин. Зазначив, що у скоєному розкаюється, та про вчинене шкодує.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.126 КК України визнала повністю та пояснила, що вчинила кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин, погодилася зі всіма доказами по справі, що були зібрані в процесі досудового слідства і підтверджують її винність у вчиненні інкримінованого правопорушення, відмовившись від їх дослідження в ході судового розгляду.

Суду показала, що 27.06.2026 близько 12-ї години вона перебував біля магазину «Новий Маркет», що по вулиці Ювілейна 1, у с. Київець Стрийського району Львівської області, разом із ОСОБА_8 , який є її двоюрідним братом, ОСОБА_7 , який є її рідним братом, ОСОБА_9 та її сином ОСОБА_15 . Хлопці сиділи за столом, та спілкувались, а вона стояла поруч із ними. В певний час із магазину, що поруч, вийшов ОСОБА_11 , який є сином її рідного брата, та почав знімати їх на телефон. З метою, щоб припинити цю зйомку, вона підбігла до ОСОБА_14 , однак він почав тікати в приміщення магазину, а вона в свою чергу наздоганяла його. Коли він добіг до дверей магазину, то вона наздогнала його та зливовивши його за руку намагалась забрати телефон, а також вдарила його декілька разів долонею по плечах після чого він забіг до приміщення магазину. Також вказала, що у скоєному розкаюється, та про вчинене шкодує.

Оскільки обвинувачені повністю визнали вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, і після роз`яснення учасникам судового розгляду положень ч.3 ст.349 КПК України, суд з`ясував, що вони правильно розуміють зміст обставин, встановлених у даному кримінальному провадженні та не оспорюють їх, і така позиція є добровільною, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку та отримавши згоду учасників судового провадження на проведення судового розгляду в такому порядку, прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо обставин скоєння обвинуваченими зазначеного кримінального правопорушення, обмежившись допитом обвинувачених та дослідженням характеризуючих матеріалів.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 125 КК України, оскільки він заподіяв потерпілому ОСОБА_6 умисне легке тілесне ушкодження, а дії обвинуваченої ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 126 КК України, оскільки вона заподіяла потерпілому ОСОБА_6 умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Призначаючи покарання обвинуваченим, суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.

Згідно статті 50 КК України встановлено, що "покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами", а згідно статті 65 КК України встановлено, що "особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень".

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України діє принцип верховенства права. Статтею 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди при розгляд справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує, що інкриміноване йому кримінальне правопорушення є кримінальним проступком, він згідно ст. 89 КК України, раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, не одружений, утриманців немає, проживає разом із матір`ю, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується посередньо.

Згідно обвинувального акту, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , визначено вчинення злочину особою повторно.

Суд не погоджується з органом досудового розслідування та не визнає обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , - вчинення злочину повторно, з таких підстав.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.67 КК України, при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються зокрема вчинення злочину особою повторно.

Відповідно до ч.ч.1, 4, ст. 32 КК України, повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.

Згідно обвинувального акту, обвинувачений ОСОБА_3 , раніше судимий вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 12.05.2025 за ч.1 ст. 125 КК України, до покарання у виді штрафу в сумі 850,00грн.

В той же час, згідно наданих прокурором повідомлення начальника Стрийського РВ №1 філії ДУ «Центр пробації у Львівській області» від 17.07.2025 та Вимоги про судимість від 29.06.2026, ОСОБА_3 17.07.2025 сплатив штраф в сумі 850,00грн за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 12.05.2025, у зв`язку із чим знятий з обліку Стрийським РВ №1 філії ДУ «Центр пробації у Львівській області» - 17.07.2025.

Суд звертає увагу на те, що вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 12.05.2025, ОСОБА_3 було засуджено за ч.1 ст. 125 КК України, яке відповідно до положень ст. 12 КК України, є кримінальним проступком.

Відповідно до положень ст. 89 КК України, такими, що не мають судимості визнаються особи, засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття покарання.

Таким чином, на момент вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке мало місце 27.06.2026, судимість за кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.125 КК України, згідно вироку Миколаївського районного суду Львівської області від 12.05.2025, була погашена, що в свою чергу виключає вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, яке мало місце 27.06.2026, повторно.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що в п.1 ч.1 ст.67 КК України встановлено обставиною, що обтяжує покарання, - вчинення злочину особою повторно.

Відповідно до ст.12 КК України, кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Кримінальне правопорушення за яке обвинуваченого ОСОБА_3 було засуджено вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 12.05.2025, та кримінальне правопорушення у якому ОСОБА_3 обвинувачується, відповідно до положень ст. 12 КК України, є кримінальними проступками а не злочинами.

Оскільки в ч.3 ст.67 КК України закріплено, що при призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті, в якій не передбачено вчинення кримінального проступку повторно, як обставину, що обтяжує покарання, то відповідно суд не може визнати вказану обставину, як таку, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 .

З огляду на зазначене, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, а саме, характеристику за зареєстрованим місцем проживання, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, визнання вини, щире каяття суд приходить до висновку про те, що його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, і такому сприятиме покарання у виді штрафу.

Підстав для застосування ст.69 КК України, суд не вбачає.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд враховує, що інкриміноване їй кримінальне правопорушення є кримінальним проступком, вона раніше не судима, пенсіонерка, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Згідно обвинувального акту, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , є щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.

З огляду на зазначене, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, а саме вчинення кримінального проступку вперше, характеристику за зареєстрованим місцем проживання, відсутність обставин, які обтяжують її покарання, визнання вини, щире каяття, суд приходить до висновку про те, що її виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, і такому сприятиме покарання у виді штрафу.

Підстав для застосування ст.69 КК України, суд не вбачає.

Запобіжний захід відносно обвинувачених на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.368-371,373-376,381-382,394 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Призначити покарання ОСОБА_3 за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок ( вісімсот п`ятдесят гривень нуль копійок).

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України.

Призначити покарання ОСОБА_4 за ч.1 ст.126 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок ( вісімсот п`ятдесят гривень нуль копійок).

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана виключно з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити обвинуваченим, потерпілому та прокурору.

Суддя ОСОБА_16