Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №303/8972/25 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/8972/25

2/303/3443/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Желізняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Мукачівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька дитини та визнання батьківства,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Мукачівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька дитини та визнання батьківства. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , зареєстрованому 06.11.2008 року. Фактично подружні відносини між ними припинені понад 10 років тому, спільно вони не проживають та спільного господарства не ведуть. Позивач проживала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 під час яких у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_5 . Однак, у зв`язку з перебуванням позивачки у зареєстрованому шлюбі батьком дітей у відповідних актових записах про народження зазначено її чоловіка - ОСОБА_3 . Позивачка зазначає, що біологічним батьком обох дітей є ОСОБА_2 , який визнає своє батьківство та бажає бути зазначеним батьком дітей у відповідних актових записах. На підтвердження біологічного походження дітей позивач посилалася, зокрема, на висновки про біологічне батьківство від 03.10.2025 року, згідно з якими ймовірність батьківства ОСОБА_2 щодо дітей є надзвичайно високою. У зв`язку з наведеним позивач просить виключити з актових записів про народження ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відомості про ОСОБА_3 як батька дітей, визнати ОСОБА_2 їхнім батьком та внести відповідні зміни до актових записів про народження, зокрема щодо прізвища та по батькові дітей.

Ухвалою від 04.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання. Підготовче судове засідання призначено на 14.12.2025 року, відкладено на 14.01.2026 року, на 11.02.2026 року, на 10.03.2026 року та на 02.04.2026 року.

02.04.2026 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Дренкалюк І.І., надійшло клопотання про призначення судово-генетичної експертизи.

Ухвалою від 02.04.2026 року клопотання про призначення судово-генетичної експертизи задоволено, провадження у справі зупинено.

22.05.2026 року до суду надійшов висновок молекулярно-генетичної експертизи № 54215 від 15.05.2026 року та матеріали цивільної справи № 303/8972/25.

Ухвалою від 25.05.2026 року провадження у справі поновлено. Підготовче засідання призначено на 16.07.2026 року.

Ухвалою від 16.07.2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 11.08.2026 року та відкладено на 08.09.2026 року.

Позивач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Дренкалюк І.І., в судове засідання не з`явилися. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримують та просять його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи – Мукачівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України – у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності. Проти заявлених позовних вимог не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_3 06.11.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 06.11.2008 року.

Відповідно до рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.07.2026 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (справа № 303/6169/25).

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим повторно 08.06.2018 року Мукачівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, ОСОБА_7 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Чинадійово Мукачівського району Закарпатської області. Матір`ю дитини записана ОСОБА_1 , батьком – ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 17.07.2019 року виконкомом Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, ОСОБА_8 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. Чинадійово Мукачівського району Закарпатської області. Матір`ю дитини записана ОСОБА_1 , батьком – ОСОБА_3 .

Відповідно до заяви, посвідченої приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Садварі М.Ф. 18.11.2025 року, ОСОБА_2 стверджує, що є батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також повідомляє, що на момент народження дітей їх мати перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , тому останнього і вказано їх батьком.

З-поміж зазначеного, судом встановлено, що відповідно до висновку про біологічне батьківство № MGU2641 від 03.10.2025 року передбачуваний батько ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_7 , не може бути виключений як біологічний батько, ймовірність встановлення батьківства 99,99999995%.

Відповідно до висновку про біологічне батьківство № MGU2641 від 03.10.2025 року передбачуваний батько ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_8 , не може бути виключений як біологічний батько, ймовірність встановлення батьківства 99,99999834%.

Судом також встановлено, що відповідно висновку молекулярно-генетичної експертизи № 54215 від 15.05.2026 року, проведеної на виконання ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.04.2026 року, ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складає 99,999999 %, дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складає 99,999999 %.

Оцінюючи наведені обставини, суд виходить із такого.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою цієї статті.

Статтею 51 Конституції України, ч.ч. 2, 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно зі ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Ніяких моральних та правових обмежень будь-які діти не знають. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до ч. 1 ст. 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Положеннями ст. 133 СК України передбачено, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік батьком дитини.

Саме на підставі зазначених положень законодавства ОСОБА_3 було записано батьком дітей, оскільки на момент їх народження він перебував у шлюбі з матір`ю дітей.

Згідно із ст. 138 СК України, жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.

Встановлена національним сімейним законодавством України конструкція ч. 2 ст. 138 СК України, за якою вимога матері про виключення даних про її чоловіка, як про батька дитини, задовольняється лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство, спрямована саме на захист інтересів дитини, щоб забезпечити стабільність умов життя дитини, уберегти її від душевних потрясінь та унеможливити ситуацію, за якої жоден чоловік не визнає своє батьківство щодо дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (ч. 2 ст. 136 СК України).

Таким чином, оспорити батьківство має жінка, котра народила дитину в шлюбі, звернувшись до суду із відповідним позовом.

За змістом ст. 128 СК України батьківство може бути визнане за рішенням суду на підставі будь-яких відомостей, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібраних відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорюваних відомостей з актового запису про народження дитини.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У ст. 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зроблено висновок, «щодо предмета доказування у даній категорії справі, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства».

Відповідно до ст. 7 СК України, ст. 3 Конвенції про права дитини регулювання сімейних відносин, зокрема судами, має здійснюватися з максимально можливим та першочерговим урахуванням і забезпеченням інтересів дитини.

За змістом ст.ст. 7, 9 Конвенції про права дитини, ст.ст. 11, 14 Закону України «Про охорону дитинства» дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування, проживати разом з батьками. Дитина та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятками, передбаченими законом.

Відповідно до рекомендацій, викладених у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК України), - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК України), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорюваних відомостей з актового запису про народження дитини.

Суд зауважує, що при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, спір про визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

У рішенні Європейський суд з прав людини на підставі його практики вказав, що в подібних справах має враховуватися справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. Усі рішення щодо найкращих інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення (§ 23 рішення). ЄСПЛ звернув увагу, що стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини (рішення від 22.03.2012 року у справі «Каутзор проти Німеччини» («Kautzor v. Germany»), та від 22.03.2012 року у справі «Аренс проти Німеччини» («Ahrens v. Germany»)).

Європейський суд з прав людини також зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07.05.2009 року).

Крім того, Верховний Суд у постановах від 31.01.2024 року у справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13.09.2023 року у справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23) вказував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Відповідно до ст. 134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження та видає нове свідоцтво про народження.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, підставою для внесення змін до актових записів цивільного стану є, зокрема, рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька дитини з актового запису про народження та інші рішення, у яких зазначено про внесення конкретних змін до актових записів.

Згідно з п. 2.16.4 зазначених Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Отже, рішення суду у цій справі є належною правовою підставою для внесення органом державної реєстрації актів цивільного стану відповідних змін до актових записів про народження дітей.

При цьому, суд вважає за необхідне конкретно визначити в резолютивній частині рішення зміст змін, які мають бути внесені до актових записів, оскільки саме такий спосіб викладення рішення забезпечує його визначеність та можливість належного виконання.

Суд також враховує практику Верховного Суду щодо розгляду спорів про визнання батьківства, відповідно до якої під час вирішення таких спорів підлягають оцінці всі належні докази в їх сукупності, а висновок молекулярно-генетичної експертизи має особливе доказове значення для встановлення біологічного походження дитини.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що сукупність досліджених доказів є достатньою для категоричного висновку про те, що ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Оскільки ОСОБА_3 був записаний батьком дітей виключно у зв`язку з перебуванням матері дітей у шлюбі на момент їх народження, а результати молекулярно-генетичного дослідження підтверджують біологічне батьківство ОСОБА_2 , відомості про ОСОБА_3 як батька дітей підлягають виключенню з відповідних актових записів про народження.

Водночас з метою повного відновлення відомостей про походження дітей до актових записів підлягають внесенню відомості про ОСОБА_2 як їхнього батька.

Оскільки позивач просить також змінити прізвище та по батькові дітей, а зазначені зміни безпосередньо пов`язані із встановленням батьківства та прямо визначені позовними вимогами, вони також підлягають внесенню до відповідних актових записів.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

З огляду на задоволення позову та участь у справі двох відповідачів, з кожного з них на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 18, 76–81, 89, 141, 247, 258–259, 263–265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 7, 121, 122, 128, 129, 133, 134, 136 СК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Виключити з актового запису актового запису № 29 від 25.05.2018 року про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного виконавчим комітетом Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, відомості про батька « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, Україна, громадянина України».

Визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с-ща Чинадійово Мукачівського району Закарпатської області, Україна, батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Внести зміни до актового запису № 29 від 25.05.2018 року про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного виконавчим комітетом Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, а саме: в графі «Відомості про батька» зазначити батьком дитини « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, уродженець с-ща Чинадійово Мукачівського району Закарпатської області», в графі «відомості про дитину» змінити прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 », по батькові з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 ».

Виключити з актового запису актового запису № 44 від 17.07.2019 року про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складеного виконавчим комітетом Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, відомості про батька « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, Україна, громадянина України».

Визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с-ща Чинадійово Мукачівського району Закарпатської області, Україна, батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Внести зміни до актового запису № 44 від 17.07.2019 року про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складеного виконавчим комітетом Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, а саме: в графі «Відомості про батька» зазначити батьком дитини « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, уродженець с-ща Чинадійово Мукачівського району Закарпатської області», в графі «відомості про дитину» змінити прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 », по батькові з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2422,40 гривень судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2422,40 гривень судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника: НОМЕР_4 ).

Представник позивача: ОСОБА_13 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ).

Третя особа: Мукачівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (пл. О.Духновича, 15, м. Мукачево, Закарпатська область, код ЄДРПОУ: 26031216).

Суддя А.М.Заболотний