Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №620/2664/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/2664/25 Суддя (судді) першої інстанції: Олена ЛУКАШОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 травня 2025 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 на підставі оновленої довідки від 29.07.2024 № ФЧ61360/І про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі оновленої довідки від 29.07.2024 № ФЧ61360/ІІ про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

У квітні 2026 року позивач звернувся до суду із заявою, в якій просить змінити спосіб і порядок виконання рішення суду Чернігівського окружного адміністративного суду №620/2664/25 від 7 травня 2025 року шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 невиплачену заборгованість по пенсії у розмірі 158 789,47 грн.

Свою заяву мотивує тим, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 травня 2025 року залишається невиконаним відповідачем.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року заяву представника позивача про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Встановлено спосіб і порядок виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 по справі №620/2664/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 невиплачену заборгованість по пенсії в сумі 158 789,47 грн.

Не погодившись з такою ухвалою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою та вказує на те, що суд не дослідив, що Головне управління повідомляло заявника та надавало копії розрахунків на доплату пенсії на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі № 620/2664/25, з яких вбачається, що додатковими виплатними відомостями частково погашено заборгованість пропорційно виділеним бюджетним призначенням на загальну суму 866,05 грн. Звертає увагу суду, що на дату подання відзиву залишок невиплаченої заборгованості, нарахованої на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/2664/25 складає 158 110,77 грн, тобто сума заборгованості, яку просив стягнути заявник не відповідає реальному боргу. Суд дійшов помилкового висновку про те, що заборгованість, нарахована на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі № 620/2664/25 становить 158 110,77 грн. З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції не було належним чином з`ясовано дійсні обставини справи та помилково встановлено суму боргу за рішенням у справі №620/2664/25.

Також апелянт зазначив, що погашення заборгованості, обчисленої на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі №620/2664/25, буде здійснено в межах відповідних бюджетних призначень, виділених на цю мету. Головним управлінням фактично було вчинено усі передбачені законодавством дії, спрямовані на виконання рішення позивачу, та не вчинено перешкод для виконання такого рішення.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2026 та від 11.08.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у письмовому провадженні.

Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Як зазначено у пояснювальні записці до проєкту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 травня 2025 року у справі №620/2664/25 відповідачем проведено позивачу доплату до пенсії в сумі 158 976,82 грн.

Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду не здійснило виплату суми боргу у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, а рішення суду вважає законними і обґрунтованими, оскільки у даній ситуації наявний факт часткового невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсійної виплати, протягом більш ніж двох місяців.

Застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача нарахованих, але не виплачених коштів в сумі - 158 789,47 грн є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.

Суд відхиляє доводи пенсійного органу щодо неможливості заміни зобов`язання вчинити дії на стягнення коштів, оскільки такий підхід є застарілим та таким, що не враховує змін, які відбулися у статті 378 КАС України згідно з Законом №4094-IX.

У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 158 789,47 грн є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем. Відтак, суд обґрунтовано здійснив заміну невиконаного зобов`язання нарахувати та виплатити грошові кошти на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду цих коштів для забезпечення належної реалізації права позивача.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22.

Щодо часткової виплати суми заборгованості у розмірі 866,05 грн, колегія суддів зауважує, що сам факт посилання відповідача на часткове погашення заборгованості та визначення залишку невиплаченої суми не спростовує встановлених судом обставин щодо невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/2664/25 у повному обсязі. Навпаки, такі доводи підтверджують, що нарахована на виконання судового рішення сума пенсійної заборгованості залишається фактично невиплаченою у переважній частині, а отже, судове рішення в частині виплати перерахованої пенсії не виконано.

Згідно листа пенсійного органу від 27 лютого 2026 року сума проведеної позивачу доплати до пенсії становить 158 976,82 грн (а.с.40).

З наданого розрахунку пенсії від 11 травня 2026 року сума доплати до пенсії становить 158 976,82 грн (а.с.55).

При цьому, доказів фактичної виплати позивачу частини пенсійної заборгованості у розмірі 866,05 грн, зокрема, відповідних платіжних документів, банківських документів, виплатних відомостей або інших належних доказів, які б підтверджували перерахування та отримання позивачем вказаних коштів, матеріали справи не містять. Саме лише відображення відповідачем відповідних відомостей у внутрішніх облікових документах або автоматизованій системі Пенсійного фонду України не може вважатися належним та достатнім доказом фактичного виконання судового рішення в частині виплати позивачу пенсійної заборгованості.

Отже, доводи апелянта щодо залишку невиплаченої заборгованості не дають підстав для висновку про відсутність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду та не спростовують права позивача на стягнення нарахованої, але невиплаченої пенсії у розмірі 158 976,82 грн.

Водночас, слід вказати, що у разі належного підтвердження відповідачем виплати позивачу заборгованості по пенсії у розмірі 866,05 грн, загальна сума заборгованості підлягатиме зменшенню та вказану суму, що враховуватиметься під час виконання рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 250, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та не може бути оскаржена.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

Т.Р. Вівдиченко