Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №640/16535/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/16535/22 Головуючий у 1-й інстанції: Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Кобаля М.І., Файдюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку статті 229 КАС України апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року про зміну способу та порядку виконання рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області, Державної судової адміністрації України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Служба судової охорони, Міністерство фінансів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області (далі - відповідач 1/апелянт/ТУ ССО у місті Києві та Київській області), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2/ДСА України), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Служба судової охорони (далі - третя особа 1), Міністерство фінансів України (далі - третя особа 2) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів, невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

На виконання пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ дана справа отримана Донецьким окружним адміністративним судом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.

Визнано протиправною бездіяльність ТУ ССО у м. Києві та Київській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно відпрацьованого часу за місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.

Зобов`язано ТУ ССО у м. Києві та Київській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно відпрацьованого часу за місяць, відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», починаючи з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року (остання дата перед внесенням змін до постанови №168, постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 року № 43).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили 21 червня 2025 року та 26 червня 2025 року у справі виданий виконавчий лист.

23 березня 2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про зміну способу та порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 640/16535/22. В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначив, що рішення суду ТУ ССО у місті Києві та Київській області не виконано. Виконання судового рішення у спосіб, визначений його резолютивною частиною, є неможливим у зв`язку з відсутністю у ТУ ССО у місті Києві та Київській області коштів за відповідним бюджетним призначенням. При цьому, згідно з довідкою-розрахунком потреби в коштах для виплати співробітнику Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області додаткової винагороди за період дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року ОСОБА_1 нараховано до виплати 318 260, 37 грн. У зв`язку з наведеним заявник просив змінити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі 30 000 грн на місяць пропорційно відпрацьованому часу за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року, у загальній сумі 318 260,37 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду задоволено.

Змінено спосіб і порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі № 640/16535/22 із зобов`язання ТУ ССО у м. Києві та Київській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно відпрацьованого часу за місяць, відповідно до вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, починаючи з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року (остання дата перед внесенням змін до постанови №168, постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 року № 43) на стягнення з ТУ ССО у місті Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень пропорційно відпрацьованого часу за місяць, відповідно до вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, починаючи з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року, в розмірі 318 260, 37 гривень (триста вісімнадцять тисяч двісті шістдесят гривень 37 копійок).

Ухвала мотивована тим, що відповідно до частини третьої статті 378 КАС України підставою для зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, які істотно ускладнюють його виконання або роблять таке виконання неможливим, при цьому зміна способу виконання не повинна призводити до зміни судового рішення по суті. Суд установив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 нараховано додаткову винагороду за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року у розмірі 318 260, 37 грн, однак фактична виплата цих коштів не здійснена. Причиною невиконання судового рішення є неналежне фінансування державою відповідних видатків та відсутність у ТУ ССО у місті Києві та Київській області необхідних бюджетних асигнувань, що суд визнав обставиною, яка істотно ускладнює виконання рішення у визначений ним спосіб. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення щодо відповідних виплат протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку його виконання шляхом стягнення належних особі сум. З огляду на тривале невиконання рішення суд дійшов висновку про необхідність замінити зобов`язальний спосіб його виконання - здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди на безпосереднє стягнення з ТУ ССО у місті Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 318 260, 37 грн. При цьому суд зазначив, що такий порядок виконання не змінює змісту рішення по суті та не виходить за межі вирішених позовних вимог, а лише конкретизує спосіб його фактичного виконання.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ТУ ССО у місті Києві та Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та відмовити у задоволенні заяви. В обґрунтування скарги зазначено, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права та безпідставно змінив спосіб і порядок виконання рішення суду. Апелянт вказує, що ним вживалися заходи, спрямовані на виконання рішення суду, зокрема до центрального органу управління Служби судової охорони направлялися звернення щодо виділення додаткових кошторисних призначень за бюджетною програмою КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя». Водночас наявні бюджетні асигнування не забезпечують у повному обсязі потребу в коштах для виконання відповідних судових рішень, у зв`язку з чим Службою судової охорони ведеться єдиний облік потреби у таких коштах, а їх виплата здійснюється в порядку черговості залежно від дати набрання судовими рішеннями законної сили. Станом на момент подання заяви відповідні асигнування на рахунку ТУ ССО у місті Києві та Київській області були відсутні. Окремо скаржник наголошує на порушенні судом першої інстанції вимог частини другої статті 378 КАС України, оскільки заяву про зміну способу та порядку виконання рішення розглянуто в порядку письмового провадження без повідомлення стягувача та боржника. Це позбавило Управління можливості подати заперечення, докази щодо стану фінансування та пояснення стосовно обставин виконання рішення, чим порушено принципи змагальності, рівності сторін та право на справедливий судовий розгляд. Крім того, ТУ ССО у місті Києві та Київській області стверджує, що зміна способу виконання рішення із зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду на безпосереднє стягнення конкретно визначеної суми коштів (318 260,37 грн) фактично змінює зміст судового рішення та обраний судом спосіб захисту порушеного права. Рішення від 21 травня 2025 року має зобов`язальний характер, тоді як вимога про стягнення конкретної суми коштів при розгляді справи по суті судом не вирішувалась. Тому, на переконання скаржника, задовольнивши заяву ОСОБА_1 , суд фактично вирішив додаткову позовну вимогу майнового характеру, яка не була предметом первісного судового розгляду, та вийшов за межі допустимої зміни способу виконання судового рішення, передбаченої статтею 378 КАС України. На підтвердження цієї позиції апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призводити до зміни обраного судом способу відновлення порушеного права та зміни рішення по суті.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Від ОСОБА_1 та ТУ ССО у місті Києві та Київській області надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

ДСА України та треті особи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Надаючи правову оцінку наявності підстав для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 14 КАС України, що узгоджується з приписами статті 129-1 Конституції України, встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця у випадках, встановлених законом, - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, підставою для застосування наведених положень є наявність обставин, які перешкоджають належному виконанню судового рішення, істотно ускладнюють його виконання або роблять його неможливим у спосіб, визначений судом.

Зміна способу і порядку виконання судового рішення полягає у застосуванні судом нових заходів, спрямованих на реалізацію вже ухваленого рішення, у разі об`єктивної неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. При цьому така зміна не може призводити до зміни змісту судового рішення, способу захисту порушеного права, обраного судом під час вирішення спору по суті, чи фактичного вирішення вимог, які не були предметом судового розгляду.

Аналогічний підхід викладений, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17, а також Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі № 130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі № 295/16238/14-а.

Крім того, у постановах від 10 липня 2018 року у справі № 490/9519/16-а та від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а Верховний Суд зазначив, що зміна способу виконання судового рішення із зобов`язання здійснити відповідні виплати на стягнення конкретної суми таких виплат може призводити до зміни рішення по суті, виходу за межі вирішених позовних вимог та вирішення питання, яке не було предметом дослідження суду під час розгляду справи.

Як убачається з матеріалів справи, резолютивна частина рішення суду від 21 травня 2025 року має зобов`язальний характер, а обраним судом способом відновлення порушеного права позивача є покладення на Територіальне управління обов`язку здійснити відповідні нарахування та виплату. Водночас питання про стягнення на користь ОСОБА_1 конкретно визначеної суми додаткової винагороди у розмірі 318 260,37 грн цим рішенням не вирішувалося та відповідна сума у його резолютивній частині не встановлювалася.

На виконання вказаного рішення Територіальним управлінням проведено розрахунок додаткової винагороди, відповідно до якого ОСОБА_1 визначено до виплати 318 260,37 грн. Разом із тим фактична виплата зазначених коштів не проведена у зв`язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань.

Матеріали справи також свідчать, що Територіальне управління зверталося до центрального органу управління Служби судової охорони щодо необхідності виділення додаткових кошторисних призначень за бюджетною програмою КПКВК 0501150, тоді як виплата коштів за рішеннями судів здійснюється в межах передбачених бюджетних видатків та відповідно до черговості, сформованої за датою набрання судовими рішеннями законної сили. Станом на час звернення ОСОБА_1 із заявою відповідні асигнування у Територіального управління були відсутні.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що фактичною причиною невиконання рішення суду в частині виплати вже нарахованої додаткової винагороди є відсутність відповідного бюджетного фінансування, а не неможливість реалізації судового рішення внаслідок обраного судом способу його виконання.

При цьому зміна способу виконання рішення із зобов`язання здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди на стягнення конкретної суми коштів не усуває обставин, які перешкоджають його фактичному виконанню, оскільки не впливає на обсяг бюджетних призначень та наявність коштів, необхідних для здійснення відповідної виплати.

Отже, виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року в частині виплати додаткової винагороди залежить від належного бюджетного фінансування, тоді як зміна встановленого судом способу його виконання не усуває зазначеної обставини та не створює сама по собі можливості для фактичного виконання рішення.

Водночас колегія суддів наголошує, що відсутність бюджетного фінансування не нівелює встановленого судовим рішенням права ОСОБА_1 на отримання відповідної додаткової винагороди та не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку виконати судове рішення, яке набрало законної сили. Разом із тим предметом розгляду в цьому провадженні є не наявність у ОСОБА_1 права на таку виплату, яке вже встановлено судовим рішенням, а виключно наявність передбачених статтею 378 КАС України правових підстав для зміни способу та порядку виконання цього рішення.

Крім того, зобов`язання суб`єкта владних повноважень здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди і стягнення з такого суб`єкта конкретно визначеної суми грошових коштів є різними за своєю правовою природою способами захисту порушеного права та передбачають різні механізми виконання.

Таким чином, задовольнивши заяву ОСОБА_1 та змінивши спосіб виконання рішення із зобов`язання Територіального управління здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди на безпосереднє стягнення з нього 318 260,37 грн, суд першої інстанції фактично змінив обраний при вирішенні спору спосіб захисту порушеного права та надав статус присудженої до стягнення сумі, яка не була визначена судовим рішенням від 21 травня 2025 року.

Щодо посилання суду першої інстанції на абзац другий частини третьої статті 378 КАС України колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до наведеної норми невиконання суб`єктом владних повноважень протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення відповідних виплат.

Проте спір у цій справі виник з приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 як співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

Така додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітника Служби судової охорони та за своєю правовою природою не належить до пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту чи пільг, перелічених в абзаці другому частини третьої статті 378 КАС України.

Відтак передбачена вказаною нормою самостійна підстава для зміни способу та порядку виконання судового рішення шляхом стягнення відповідних виплат до спірних правовідносин не застосовується.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково ототожнив додаткову винагороду, яка є складовою грошового забезпечення співробітника Служби судової охорони, із виплатами соціального характеру, прямо передбаченими абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України.

За таких обставин тривалість невиконання рішення суду в цій справі сама по собі не утворює передбаченої наведеною нормою самостійної підстави для зміни способу його виконання шляхом стягнення конкретної суми коштів.

У зв`язку з цим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зміни способу та порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року, оскільки об`єктивні обставини, що ускладнюють його фактичне виконання, не усуваються та не змінюються залежно від визначення способу виконання чи то зобов`язання здійснити виплату, чи як стягнення відповідної суми.

Враховуючи, що єдиною встановленою перешкодою для фактичної виплати ОСОБА_1 нарахованої додаткової винагороди є відсутність відповідного бюджетного фінансування, а запропонована заявником зміна способу виконання рішення не усуває цієї перешкоди та водночас призводить до зміни обраного судом способу захисту порушеного права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав, передбачених статтею 378 КАС України, для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Таким чином, висновок суду першої інстанції про необхідність зміни способу та порядку виконання рішення шляхом стягнення з ТУ ССО у місті Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 318 260, 37 грн є помилковим внаслідок неправильного застосування норм процесуального права, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області задовольнити.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі № 640/16535/22 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі № 640/16535/22 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Кобаль М.І.

Файдюк В.В.