Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №640/9607/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/9607/19 Суддя (судді) першої інстанції: Печений Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі Ен Жі Ес Інженірінг» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сі Ен Жі Ес Інженірінг» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 №0188901206.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що всі податкові накладні, за які відповідачем застосовано штраф, зареєстровані (хоча і з порушенням строків), однак значна їх частина не надається покупцю. Зазначає, що пункт 120-1.1 статті 120.1 Податкового кодексу України звільняє від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію будь-яких податкових накладних, які не надаються покупцю, незалежно від того, чи пов`язані вони з звільненими або нульовими операціями. Стверджує, що формулювання вказаної вище норми Податкового кодексу України є неоднозначним, а тому має тлумачитися на користь платника податків. Посилається на те, що порушення строків реєстрації податкових накладних, що не надаються покупцю, не порушує прав контрагентів і не веде до несплати податку. Також зазначає, що відповідач порушив його право на участь у розгляді заперечень до акта перевірки, оскільки запрошення на розгляд отримане вже після дати проведення такого розгляду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій останній просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення виключно з формальних підстав. Факт порушення процедури розгляду заперечень платника податків саме по собі не свідчить про незаконність податкового повідомлення-рішення та не може бути самостійною і безумовною підставою для його скасування, оскільки це не вплинуло і об`єктивно не могло вплинути на правильність висновків, викладених в акті перевірки, а також на обґрунтованість застосування до позивача відповідних штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 та від 16.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, призначено розгляд справи в порядку письмового провадження.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до фактичних обставин справи, за результатами камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) за 2017– 2018 роки посадовими особами відповідача складено акт від 11.02.2019 № 1256/26-15-12-06/20755545.

У вказаному вище акті зафіксовано порушення позивачем граничних строків реєстрації ряду ПН, визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі – ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), із зазначенням дати складання, дати фактичної реєстрації та кількості днів прострочення щодо кожного документа.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Н» від 04.03.2019 № 0188901206 про застосування до позивача штрафу в сумі 73 265, 15 грн, що становить 10 % від суми ПДВ 732 651,50 грн, зазначеної у відповідних ПН; до податкового повідомлення-рішення додано розрахунок штрафу по кожній ПН.

Позивач подав до контролюючого органу заперечення до акта камеральної перевірки, в яких, зокрема, послався на те, що частина податкових накладних є такими, що не надаються покупцю, та просив скасувати висновки акта.

Листом від 01.03.2019 «Про результати розгляду заперечення» відповідач повідомив позивача про залишення висновків акта камеральної перевірки без змін та зазначив про проведення засідання комісії з розгляду заперечень 01.03.2019 у відсутність представника позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сі Ен Жі Ес Інженірінг» не погоджується з податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що відповідач правомірно встановив факт порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних та, з точки зору матеріального права, мав підстави для застосування штрафу, оскільки спірні податкові накладні не відповідають умовам винятку (вони складені на операції, оподатковувані за ставкою 20%, а не на звільнені чи нульові операції). Разом із тим, при розгляді заперечень позивача до акта камеральної перевірки відповідач допустив істотне порушення процедури, а саме: не забезпечив реальну можливість позивача взяти участь у розгляді заперечень, оскільки запрошення на розгляд отримано позивачем вже після фактичного проведення засідання комісії.

Таке порушення, згідно з правовою позицією Палати КАС ВС у справі № 520/8836/18, є підставою для висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акта перевірки, щодо якого заперечення платника фактично не були розглянуті у належний спосіб.

За таких обставин і правових підстав, суд дійшов висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення форми «Н» від 04.03.2019 № 0188901206 є протиправним саме з підстав істотного порушення процедури розгляду заперечень позивача до акта камеральної перевірки і підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Аналіз матеріалів справи у сукупності з аргументами апеляційної скарги, дозволяє дійти висновку, що суду необхідно надати належну оцінку дотриманню процедури проведення податкової перевірки, що було одним із основних аргументів позивача при зверненні до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із прав платника податків є право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом (підпункт 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Стаття 86 Податкового кодексу України врегульовує питання оформлення результатів перевірок.

Так, пункт 86.7 статті 86 Податкового кодексу України передбачає, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Згідно з пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав заперечення до акта перевірки в межах строку, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, та одночасно подав заяву про намір взяти участь у їх розгляді (а.с.103-105).

Із листа Головного управління ДФС у м.Києві від 01.03.2019 вбачається, що посадових осіб ТОВ «Сі Ен Жі Ес Інженірінг» запрошено на розгляд заперечення листом від 27.02.2019 №36072/10/26-15-12-06-14), яке відбулося 01.03.2019 о 10-00 в приміщенні Головного управління ДФС у м.Києві.

Із конверта та інформації про рух поштового відправлення вбачається, що цей лист вручений позивачу 15.03.2019, тобто після дати, на яку було призначено розгляд заперечень (а.с.132).

Засідання комісії з розгляду заперечень відбулося 01.03.2019 без участі позивача, за результатами чого висновки акта перевірки залишені без змін.

Судова колегія зазначає, що в суді першої та апеляційної інстанції апелянт не спростував цих обставин і не надав доказів того, що позивач був належним чином і завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду заперечень, щоб реально міг забезпечити свою участь у засіданні.

Головне управління ДПС у м.Києві в апеляційній скарзі лише наполягає на тому, що вказані процедурні порушення є формальними та не можуть свідчити про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 №0188901206, з приводу правомірності якого виник спір, прийнято з порушенням права позивача брати участь у розгляді заперечень, тобто з порушенням норм пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, які мають характер істотних порушень прав платника, а тому не можуть не впливати на оцінку правомірності цього податкового повідомлення-рішення.

Не вирішуючи наперед результат розгляду контролюючим органом наданих позивачем документів та пояснень та їх позитивний чи негативний вплив на встановлені перевіркою обставини, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняте без урахування права особи (в даному випадку платника податку) на участь у процесі прийняття рішення (пункт 9). Відтак, це податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 №0188901206 є протиправним.

Досліджуючи правомірність дій контролюючого органу, колегія суддів насамперед акцентує увагу на тому, що дотримання встановленої законом процедури проведення перевірки є фундаментальною передумовою легітимності її результатів.

Наведений підхід був продемонстрований, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 826/17123/18, у якій було сформульований такий правий висновок: «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

У ще одній палатній справі (постанова від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18) окрім наведених, Суд обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення – рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».

Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, суд не має переходити до аналізу інших обставин, що слугували підставою для прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії по суті виявлених порушень, оскільки дефект процедури є самостійною та достатньою підставою для висновку про їхню протиправність, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві – залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі №640/9607/19 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина

Судді Т.Р.Вівдиченко

О.В.Карпушова