Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №372/3343/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 372/3343/25 Суддя (судді) першої інстанції: Рабчун Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О., Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1540 від 16 травня 2025 року про адміністративне правопорушення та накладення штрафу у розмірі 17000 грн за ч.3ст.210 КУпАП та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21.11.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки твердження про ухилення ним від виконання військового обов`язку (неповідомлення про зміну місця проживання) не відповідає дійсності та не підтверджено будь-якими доками, що свідчить про протиправність постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що позивач порушив правила військового обліку, що підтверджується його ж власними поясненнями, викладеними у протоколі, а саме: «проживаю в с. Нещерів з дня реєстрації та не прибув для постановки на військовий облік вчасно до ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Зазначені обставини також підтверджуються довідкою, наданою позивачем, від 14.02.2025 № 631 ВК Обухівської міської ради Київської області. Крім того, відповідач наголосив, що позивач порушив строки звернення до суду, передбачені чинним законодавством, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУПАП від 13.05.2025 (а.с.65-66), складеного стосовно ОСОБА_1 , 13.05.2025 о 09 год. 30 хв. в ІНФОРМАЦІЯ_3 було виявлено адміністративне правопорушення, а саме, гр. ОСОБА_1 не прибув особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання із паспортом громадян України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік у встановленому правопорушенні вбачаються порушення підпункту 7 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком №2 до постанови Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.

В подальшому, з огляду на зафіксовані в протоколі обставини, 16.05.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_2 прийнято постанову, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн (а.с.48-49).

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову дійшов висновку, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 правомірно прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КпАП України.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Отже, право звернення до суду є невід`ємним особистим правом особи, чи правом суб`єкта владних повноважень, яке реалізовується в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи до суду з позовом.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Разом з тим, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду, процесуальної форми та порядку звернення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними.

Так, відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі " Перетяка та Шереметьєв проти України").

Керуючись практикою ЄСПЛ, необхідно зауважити, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосудця та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення ЄСПЛ у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі". У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Тобто, інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У контексті забезпечення реалізації права на звернення до суду за захистом своїх прав та вирішення питання поновлення строків на таке звернення у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Статтею 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що предметом спору у даній адміністративній справі є скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_2 від 16.05.2025 № 1540 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн.

Отже, строк для оскарження постанови від 16 травня 2025 року № 1540 розпочався 17 травня 2025 року (наступний за днем винесення такої постанови) і останнім днем для її оскарження є 26 травня 2025 року, а з позовом позивач звернувся лише 19 червня 2025 тобто, з пропуском строку звернення до суду.

Після відкриття провадження у справі відповідачем було подано клопотання, в якому він просив суд залишити позовну заяву без розгляду на підставі ст. 123 КАС України.

Позивачем було подано до суду клопотання про поновлення строку, у якому він зазначив, що з оскаржуваною постановою він ознайомився 21 травня 2025 року, а тому, враховуючи положення ч. 2 ст. 286 КАС України, до суду з адміністративним позовом він повинен був звернутись до 31.05.2025 включно.

В обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку, позивач зазначив, що він, зокрема у період з 22.05.2025 по 30.05.2025 перебував в м. Черкаси за адресою реєстрації у зв`язку з підготовкою до судових засідань: 22.05.2025 у справі №712/6455/25, 27.05.2025 у справі №712/4629/25.

Проте, вивчивши надану самим позивачем копію постанови № 1540 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 16 травня 2025 року (а.с.95-97), колегія суддів встановила, що копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 отримав 27 травня 2025 року, що підтверджується його підписом.

Таким чином, матеріалами даної адміністративної справи підтверджено, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 вручено 27 травня 2025 року, а не 21 травня 2025 року, як зазначено позивачем в клопотанні про поновлення строку звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, оскільки копію оскаржуваної постанови позивач отримав 27 травня 2025 року, а тому, враховуючи положення ч. 2 ст. 286 КАС України, до суду з адміністративним позовом він повинен був звернутись з 28 травня 2025 року до 06 червня 2025 року включно.

При цьому, ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку зазначено, що дану позовну заяву подано з пропуском строку, зокрема у зв`язку з станом його здоров`я (амбліопія, гіперметропія, глаукома, косоокість, головна біль), повторні медичні огляди.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Наведеними приписами чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення до суду з позовною заявою.

Колегія суддів звертає увагу, що з копій медичних документів позивача вбачається, що він:

- перебував на прийомі у сімейного лікаря 09 червня 2025 року (а.с. 134-135);

- повторного проходив ВЛК (Київська клінічна лікарня, картка 2/383) 10 червня 2025 року (а.с. 131-132);

- проходив обстеження в Комунальному некомерційному підприємстві Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» 14 липня 2025 року (а.с. 129);

- направлявся на операцію та проходив діагностичне обстеження у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Офтальмологічний центр «Новий Зір» 18 серпня 2025 року (а.с. 113-117);

- проходив обстеження в Комунальному некомерційному підприємстві Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» 23 серпня 2025 року (а.с. 109);

- направлення на стаціонарне лікування та проходив повторний плановий огляд лікаря-офтальмолога в Центрі надання вторинної стаціонарної та амбулаторно-поліклінічної медичної допомоги Комунального некомерційного підприємства «Сіверськодонецька міська багатопрофільна лікарня «Сєвєродонецької міської ради» 02 вересня 2025 року (а.с. 110-111);

- отримав від Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» Талон на прийом до лікаря від 18 вересня 2025 року №214520636, в якому було зазначено з`явитися на прийом 08 жовтня 2025 року о 10:10 год.

З огляду на викладене, оскільки з оскаржуваною постановою позивач був ознайомлений 27 травня 2025 року, в цей час (по 06 червня 2025 року) він ані на прийомі у сімейного лікаря, ані на обстеженні, ані на лікуванні не перебував, а тому не був позбавлений можливості звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів у встановлений чинним законодавством десятиденний строк, тобто до 06 червня 2025 року включно, проте до адміністративного суду з даним адміністративним позовом звернувся лише 19 червня 2025 року, тобто з пропуском процесуального строку.

Таким чином, у поданій до суду першої інстанції заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не вказав жодних належних поважних причин та не надав суду доказів щодо обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій для звернення до суду з даним позовом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17, від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18, від 17 червня 2021 року у справі №570/4516/19, від 18 лютого 2022 року у справі №380/893/20 та від 29 березня 2023 року у справі №380/10073/20

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

З огляду на викладені обставини, враховуючи наведені норми права, колегія суддів вважає, щодо оскільки наведені позивачем в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду обставини не є поважними, а з матеріалів справи не вбачається поважних причин пропуску такого строку, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За правилами частини першої статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Приписи пункту 8 частини першої статті 240 КАС України визначають, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на викладені обставини, з врахування наведених норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із залишенням позовних вимог без розгляду.

Керуючись ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 листопада 2025 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови виготовлено 09 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

В.В.Файдюк