Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №620/6865/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/6865/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:

- зобов`язати ОСОБА_1 упродовж одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації охоронний договір на частину об`єкта культурної спадщини - «Торгові ряди» у м. Батурин (по АДРЕСА_2), що належить їй на праві власності на умовах і в порядку, визначених положеннями Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в порушення вимог статі 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» новий власник не уклав охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - «Торгові ряди», що розташований по АДРЕСА_1. Прокурор вважає, що вказане викликає сумніви у його збереженні без покладення на відповідача законодавчо встановлених обов`язків, тому звернувся з позовом до суду з метою захисту інтересів держави.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року позов заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 у справі № 620/6865/25 повністю; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин справи, недоведеністю встановлених судом обставин, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.

Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до фактичних обставин справи, об`єкт культурної спадщини місцевого значення «Торгові ряди», розташований по АДРЕСА_1 має охоронний № 5539-Чр та на підставі наказу Міністерства культури України від 21.10.2011 № 912/0/16-11 занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до інформації, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), державна реєстрація здійснена 30.10.2020, опис об`єкта: літ. А-1, цегла, загальна площа 256,20 кв. м.

Листом від 27.02.2025 № 02.1-09/372 Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації повідомило ОСОБА_1 про необхідність укладення охоронного договору на пам`ятку архітектури місцевого значення «Торгові ряди», охоронний № 5539-Чр та визначено 30-денний строк на укладення охоронного договору, роз`яснено перелік документів, які для цього необхідні.

Листом від 29.04.2025 № 15/2-1729-25 Чернігівська обласна прокуратура звернулася до Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації із запитом у поряду статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо повідомлення про причини не звернення до суду з позовом про зобов`язання ОСОБА_1 укласти охоронний договір на пам`ятку архітектури «Торгові ряди», охоронний № 5539-Чр.

Листом від 05.05.2025 № 02.1-09/760 Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації повідомило прокуратуру, що станом на 05.05.2025 охоронний договір не укладений.

Вважаючи, що відповідач не вчиняє жодних дій щодо укладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини, що викликає сумніви у його збереженні без покладення на відповідача законодавчо встановлених обов`язків, прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що на відповідача покладається обов`язок укласти з Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації охоронний договір встановленого зразка для забезпечення збереження пам`ятки.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта необґрунтованими, враховуючи наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частини четверта та п`ята статті 54 Конституції України проголошують, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Законом України від 20.09.2006 №165-V «Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи» ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.85 (далі по тексту також - Конвенція), відповідно до статті 3 якої кожна Сторона зобов`язується:

1. вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини;

2. за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

За змістом статті 1 Конвенції вираз «архітектурна спадщина» включає, зокрема, такі нерухомі об`єкти як пам`ятки, тобто усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення.

Статтею 4 Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов`язується, зокрема, запобігати спотворенню, руйнуванню або знищенню об`єктів спадщини, що охороняються.

Положеннями статті 10 Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов`язується прийняти комплексну політику збереження архітектурної спадщини, яка заохочує програми реставрації та підтримання в належному стані архітектурної спадщини.

Відповідно до статті 15 Конвенції кожна Сторона зобов`язується утверджувати у громадській думці розуміння необхідності збереження архітектурної спадщини як елемента культурної самобутності і джерела натхнення і творчості для сьогоднішніх і прийдешніх поколінь.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України від 08.06.2000 №1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі по тексту також - Закон №1805-ІІІ).

Згідно з абзацами другим, третім преамбули до Закону №1805-ІІІ об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У абзацах третьому, двадцять другому статті 1 Закону №1805-ІІІ надано визначення таким термінам:

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Важливість забезпечення особливої охорони нерухомих об`єктів культурної спадщини та пріоритетності цього завдання для держави України неодноразово підкреслювались у правозастосовчій практиці Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №910/8413/21.

У цій постанові Великої Палати Верховного Суду (пункти 117 - 130) наводились мотиви про те, що нерухомі об`єкти культурної спадщини, на відміну від іншого нерухомого майна, мають особливу правову природу. Такі об`єкти мають певні характерні властивості, з огляду на які вони мають цінність не тільки як нерухоме майно («матеріальну» цінність), а набувають історико-культурну цінність («нематеріальну», ідеологічну цінність).

Така «нематеріальна» цінність культурної спадщини не з`являється одразу після побудови нерухомого майна. Вона формується десятиліттями та століттями, оскільки суспільство може лише успадкувати її від попередніх поколінь.

Тому руйнування нерухомого об`єкта культурної спадщини завдає шкоди не лише його власнику або володільцю (які втратять внаслідок цього нерухоме майно), а і суспільству в цілому (оскільки разом із нерухомим майном буде безповоротно втрачено його «нематеріальну» історико-культурну цінність, що формувалась протягом поколінь).

З огляду на це нерухомі об`єкти культурної спадщини потребують особливої охорони, у тому числі - з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, для яких така охорона є одним із пріоритетних напрямків діяльності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2025 у справі №380/9422/21.

За приписами статті 23 Закону №1805-III усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

За приписами частини першої статті 24 Закону №1805-ІІІ власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Положеннями статті 25 Закону №1805-III визначено, що надання об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог. Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини. Юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2019 у справі №806/1536/18 аналізувавши правову природу охоронного договору, дійшов висновку, що такий договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Отже, охоронний договір, укладений на підставі статті 23 Закону №1805-III, є адміністративним договором.

Зазначений правовий висновок підтримано Верховним Судом у постанові від 08.05.2024 у справі №240/17530/23.

Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 (далі по тексту також - Порядок №1768).

Пунктом 1 Порядку №1768 встановлено, що він визначає механізм укладення, зміни та припинення охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини (далі - пам`ятка), щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частину відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Згідно із пунктом 2 Порядку №1768 дія цього Порядку поширюється на укладення, зміну та припинення охоронного договору між власником (користувачем) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноваженим ним органом (особою) незалежно від форми власності на зазначені об`єкти та відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пунктів 5 - 7 Порядку №1768 охоронний договір укладається на пам`ятку чи її частину за видами об`єктів культурної спадщини.

В охоронному договорі зазначається режим використання пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини, у тому числі території, на якій вони розташовані.

Охоронні договори укладаються на пам`ятки культурної спадщини національного, місцевого значення, а також на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини з урахуванням особливостей, передбачених цим Порядком.

Пунктом 17 Порядку №1768 визначено, що охоронний договір на пам`ятку архітектури чи її частину складається за формою згідно з додатком 1 та повинен містити такі додатки:

1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого визначається МКСК) з фотофіксацією, що не перевищує трьох місяців до дати укладення охоронного договору. Для комплексів (ансамблів) складається окремий акт на кожну їх складову. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на п`ять років. Якщо стан пам`ятки або її частини значно змінився після проведення робіт на пам`ятці, - протягом п`яти календарних днів після його зміни;

2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, розташовуються на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання;

3) технічний паспорт;

4) план пам`ятки чи її частини у масштабі 1:100, 1:200 (можуть бути у складі технічного паспорта);

5) план території пам`ятки;

6) паспорт пам`ятки (форма якого визначається МКСК).

За приписами пункту 18 Порядку №1768 охоронний договір на пам`ятку археології чи її частину укладається власником (користувачем) земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Зі змісту положень Закону №1805-III та Порядку №1768 вбачається, що юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

Отже, відповідно до чинного законодавства уповноваженим суб`єктом на укладення охоронного договору на пам`ятку місцевого значення є власник або уповноважений ним орган.

У справі, що розглядається, на підставі наказу Міністерства культури України від 21 жовтня 2011 року №912/0/16-11 об`єкт культурної спадщини - «Торгові ряди», розташований по АДРЕСА_1 має охоронний № 5539-Чр та занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Власником вказаного об`єкту нерухомого майна площею 236,1 кв.м за адресою АДРЕСА_1 ; та об`єкту нерухомого майна площею 19,3 кв.м за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .

Проте, ОСОБА_1 з Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації охоронний договір не укладала, що не є спірним.

Беручи до уваги, що допущене ОСОБА_1 правопорушення у вигляді не укладення охоронного договору, є триваючим, оскільки станом на час розгляду цієї адміністративної справи охоронний договір на вищезазначену пам`ятку архітектури (частину) не укладено, а власник частини будинку з відповідною заявою до Департаменту не звертався, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог як таких, що підтверджені документально та нормативно.

Щодо визначення власника об`єкту культурної спадщини та частки володіння ним, колегія суддів враховує, що суд зобов`язав ОСОБА_1 упродовж одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації охоронний договір саме на частину об`єкта культурної спадщини - «Торгові ряди» у м. Батурин (по АДРЕСА_2), що належить їй на праві власності на умовах і в порядку, визначених положеннями Порядку № 1768.

Чинне законодавство чітко передбачає можливість укладення охоронного договору як на всю пам`ятку, так і на її частину.

Частина пам`ятки - окремі взаємопов`язані структурні частини (елементи), що мають певне призначення - фундаменти, стіни, фасади, інтер`єри, перекриття, дахи або покриття дахів, сходи, вікна, двері, балкони, лоджії, окремі приміщення, підвали, мансарди (п. 3.32 ДБН А.2.2-14:2016 Склад та зміст науковопроектної документації на реставрацію пам`яток архітектури та містобудування).

Щодо розділення права власності між кількома особами, колегія суддів зауважує, що наведене не спростовує наявність у вказаного об`єкту нерухомості статусу об`єкта культурної спадщини та обов`язку укладення охоронного договору щодо нього.

Як вірно наголошує позивач, укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини та такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за їх збереження.

Твердження відповідача про необхідність розроблення нової облікової документації виключно на частину пам`ятки суд оцінює критично, оскільки пам`ятка архітектури розглядається як єдиний просторовий та функціональний комплекс. Складання документації на окремі приміщення або фрагменти будівлі є порушенням вимог Порядку обліку об`єктів культурної спадщини.

Так, облікова документація складається на весь об`єкт (пам`ятку) в цілому, а не на його окремі частини, оскільки розділення пам`ятки на окремі частини унеможливлює її належний захист.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 195, 243, 250, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

Т.Р. Вівдиченко