Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №580/5247/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/5247/26 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Вівдиченко Т.Р., Кузьмишиної О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Черкаської міської ради на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 9 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Черкаської міської ради до Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради про визнання протиправними і скасування наказів та будівельного паспорту,

В С Т А Н О В И В:

19 травня 2026 року у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Черкаської міської ради до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 9 листопада 2020 року №581 “Про затвердження ПП “Надія” містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва по вул. Байди Вишневецького, 2” зі змінами, внесеними наказом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 13 грудня 2022 року №878;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 27 травня 2024 року №1135 “Про затвердження ПП “Надія” містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва по узвозу Замковому, 1 в м. Черкаси”;

- визнати протиправним та скасувати будівельний паспорт Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 15 листопада 2013 року №491-бп на реконструкцію частини житлового будинку з добудовою по вул. Гоголя, 211.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії ухвали, протягом якого можуть бути усунуті недоліки шляхом надання суду: доказів сплати судового збору; заяви про поновлення пропущеного строку з обґрунтованими доказами на її підтвердження.

4 червня 2026 року позивач подав суду докази сплати судового збору та клопотання про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що пов`язує підстави для звернення Черкаської міської ради до суду з цим позовом з ухваленням Верховним Судом постанови від 17 лютого 2026 року у справі № 580/4318/23, якою скасовано рішення судів попередніх інстанцій та залишено без розгляду позовну заяву щодо визнання протиправними та нечинними окремих положень наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури».

Фактично, після ухвалення Верховним Судом вказаної постанови відсутні судові рішення, якими було б визнано протиправними та нечинними відповідні положення наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року №10/03-21 стосовно вищевказаних об`єктів нерухомості, а відтак зазначені об`єкти продовжують перебувати у Переліку щойно виявлених пам`яток архітектури та мають відповідний правовий статус.

При цьому, Черкаська міська рада та виконавчі органи Черкаської міської ради не були учасниками справи №580/4318/23, про результати її розгляду не повідомлялися та про обставини відсутності рішень суду про те, що спірні об`єкти за вищевказаними адресами продовжують перебувати у Переліку щойно виявлених пам`яток архітектури та мають відповідний правовий статус в м. Черкаси, позивачу стало відомо саме після ухвалення вищевказаної постанови Верховного Суду.

Позивач стверджує, що після завершення касаційного перегляду справи №580/4318/23 існувала правова невизначеність так як неможливо було визначити чи мали вищевказані об`єкти статус щойно виявлених пам`яток в м. Черкаси та чи була невідповідність оскаржуваних наказів та будівельного паспорта закону та містобудівній документації. Після завершення касаційного перегляду Верховним Судом у справі №580/4318/23 остаточно усунуто правову невизначеність щодо існування охоронного статусу відповідних об`єктів визначених наказом №10/03-21 та збережено охоронний статус цих об`єктів та визначено кінцевий правовий статус пам`яток архітектури, у зв`язку з чим і виникли правові підстави для звернення до суду з даним позовом.

Сам по собі факт формальної чинності наказу №10/03-21 в певні періоди не усував існування судового спору щодо його законності та не створював достатньої правової визначеності для реалізації Черкаською міською радою права на звернення до суду.

Водночас, за наслідками постанови Верховного Суду від 17 лютого 2026 року з`явилася необхідність у захисті вищевказаних пам`яток архітектури, оскільки оскаржувані містобудівні умови та обмеження і будівельний паспорт продовжують породжувати правові наслідки та можуть бути використані як підстава для здійснення будівельних робіт, що створює ризик порушення режиму охорони об`єктів культурної спадщини.

Черкаська міська рада зазначає, що звернулась до суду без невиправданої затримки після ухвалення постанови Верховного Суду від 17 лютого 2026 року, в межах тримісячного строку, який обчислюється з моменту усунення правової невизначеності щодо статусу спірних об`єктів культурної спадщини.

На переконання позивача, у спірних правовідносинах оскаржувані накази та будівельний паспорт породжують триваючі правові наслідки щодо порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини та не забезпечують дотримання встановленого режиму охорони відповідних об`єктів культурної спадщини в м. Черкаси, вказане порушення не є завершеним та на дату звернення до суду не припинило існувати.

У зв`язку з викладеним, позивач просив суд визнати поважним та поновити строк звернення з вищевказаним позовом.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 9 червня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання Черкаської міської ради про поновлення строку звернення до суду. Позовну заяву Черкаської міської ради до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про визнання протиправними і скасування наказів та будівельного паспорта повернуто позивачу. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення недоліків.

Не погодившись з такою ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою та просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі № 580/5247/26; направити справу № 580/5247/26 до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження у справі).

Апелянт вказує на те, що ухвала не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2026 та від 11.08.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у письмовому провадженні.

Відповідач не подав відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог (абзац 2 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на частину першу статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, є підставою для залишення позову без руху з наданням строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали для звернення до суду із заявою про поновлення строку або вказання інших підстав для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду не містить детального опису причин чи критеріїв їх визначення, вичерпного переліку підстав для їх поновлення. Кодекс адміністративного судочинства України встановлює лише загальні критерії - причини мають бути поважними, реальними, непереборними та об`єктивно нездоланними у межах строку. Такі причини несумісні із ситуаціями, коли особа знала або повинна була знати про порушення права, мала можливість своєчасно звернутися, але не зробила цього через недбалість, легковажність чи неорганізованість.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 473/2236/17 та від 16 травня 2024 року у справі № 460/12886/23.

Визначення поважності причин здійснюється шляхом оцінки конкретних обставин: тривалості пропущеного строку, наявності факторів, що реально перешкодили зверненню, їх причинного зв`язку з пропуском, а також поведінки особи протягом цього періоду - чи вчиняла вона дії, пов`язані з підготовкою до звернення до суду (пункт 8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19).

У справі, що розглядається, позивач вказує на те, що підстави для звернення до суду з даним позовом виникли після ухвалення Верховним Судом постанови від 17 лютого 2026 року у справі № 580/4318/23, якою скасовано рішення судів попередніх інстанцій щодо визнання протиправними та нечинними окремих положень наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури».

У справі № 580/4318/23 Приватне підприємство «Надія» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило визнати протиправним та нечинним наказ Служби охорони Черкаської ОДА від 23 листопада 2010 року № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» в частині таких пунктів додатку до зазначеного наказу: пункт 1 – житловий будинок пристава Табачникова, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 2; пункт 20 - житловий будинок, м. Черкаси, вул. Гоголя, 207; пункт 21 - житловий будинок, м. Черкаси, вул. Гоголя, 211; пункт 40 - житловий будинок, м. Черкаси, Замковий узвіз, 1; пункт 87 - житловий будинок, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 189.

У жовтні 2023 року третя особа з самостійними вимогами – Приватне підприємство «Крупське» подало до суду адміністративний позов до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, у якому просило визнати протиправним та нечинним наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» в частині пункту 4 додатку до зазначеного наказу – казино Лисака, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 14.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 4 лютого 2025 року позов ПП «Надія» задовольнив частково. Суд визнав протиправним та нечинним наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» в частині пунктів додатку до цього наказу, а саме: пункту 20 - житловий будинок, м. Черкаси, вул. Гоголя, 207; пункту 21 - житловий будинок, м. Черкаси, вул. Гоголя, 211. В решті позову ПП «Надія» відмовив.

Цим же рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ПП «Крупське» відмовлено повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 1 жовтня 2025 року зазначене рішення суду першої інстанції скасував у частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та нечинним таких пунктів додатку до спірного наказу, а саме: пункту 1 – житловий будинок пристава Табачникова, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 2; пункту 40 – житловий будинок, м. Черкаси, Замковий узвіз, 1; пункту 87 – житловий будинок, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 189; пункту 4 – казино Лисака, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 14.

У цій частині рішення суду першої інстанції апеляційний суд ухвалив нове судове рішення, яким позов ПП «Надія» та позов ПП «Крупське» задовольнив, а саме: визнав протиправним та нечинним оскаржений наказ в частині таких пунктів додатку до нього: пункт 1 – житловий будинок пристава Табачникова, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 2; пункт 40 – житловий будинок, м. Черкаси, Замковий узвіз, 1; пункт 87 – житловий будинок, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 189; пункт 4 – казино Лисака, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 14.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року залишив без змін.

Загальні способи захисту права у публічно-правових відносинах визначені положеннями статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи зі змісту приписів частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача, а саме: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Отже, у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.

У постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 1540/3828/18 Верховний Суд також вказав, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

За змістом частини 9 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Відповідно до приписів статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Наведене свідчить про те, що з 1 жовтня 2025 року наказ Служби охорони Черкаської ОДА від 23 листопада 2010 року № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» визнаний протиправним та нечинним в частині: пункту 1 – житловий будинок пристава Табачникова, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 2; пункту 20 - житловий будинок, м. Черкаси, вул. Гоголя, 207; пункту 21 - житловий будинок, м. Черкаси, вул. Гоголя, 211; пункту 40 - житловий будинок, м. Черкаси, Замковий узвіз, 1; пункту 87 - житловий будинок, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 189. пункту 4 – казино Лисака, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 14.

У позові (№580/5247/26) Черкаської міської ради до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради позивач просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 9 листопада 2020 року №581 “Про затвердження ПП “Надія” містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва по вул. Байди Вишневецького, 2” зі змінами, внесеними наказом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 13.12.2022 №878;

2) визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 27 травня 2024 року №1135 “Про затвердження ПП “Надія” містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва по узвозу Замковому, 1 в м. Черкаси”;

3) визнати протиправним та скасувати будівельний паспорт Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 15 листопада 2013 року №491-бп на реконструкцію частини житлового будинку з добудовою по вул. Гоголя, 211.

Хронологія прийняття та затвердження означених вище індивідуальних актів свідчить про те, що такі прийняті під час дії наказу Служби охорони Черкаської ОДА від 23 листопада 2010 року № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» (з 23 листопада 2010 року до 1 жовтня 2025 року).

Постановою Верховного Суду від 17 лютого 2026 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року скасовано.

Позов Приватного підприємства «Надія» та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Приватного підприємства «Крупське» до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та нечинним наказу в частині залишено без розгляду.

Таким чином, правовідносини повернулись у попередній юридичний стан, що свідчить про чинність наказу Служби охорони Черкаської ОДА від 23 листопада 2010 року № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» з дати його прийняття.

Як стверджує апелянт, чинність означеного Наказу свідчить про те, що об`єкти (житловий будинок пристава Табачникова по вул. Байди Вишневецького, 2 у м. Черкаси, житловий будинок по узвозу Замковому, 1 у м. Черкаси, житлові будинки по вул. Гоголя, 207 та вул. Гоголя, 211 у м. Черкаси) продовжують перебувати у Переліку щойно виявлених пам`яток архітектури та мають відповідний правовий статус.

Проте, оскаржуваними у цій справі наказами та будівельним паспортом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради затверджено містобудівні умови та обмеження щодо об`єктів будівництва, розташованих у межах територій, на які поширюється спеціальний режим охорони культурної спадщини, без врахування відновленого постановою Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 580/4318/23 статусу щойно виявлених пам`яток архітектури.

В частині таких доводів колегія суддів зазначає, що спірні акти прийнятті під час чинності наказу Служби охорони Черкаської ОДА від 23 листопада 2010 року № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» (2013, 2020, 2024 рр.) та за десять років до подання адміністративного позову Приватного підприємства «Надія» до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації про його скасування (червень 2023 року).

Наведене свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між прийняттям постанови Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 580/4318/23 та пропуском строку звернення до суду у межах спірних правовідносин.

З огляду на наведене, судова колегія відхиляє доводи щодо залученості до участі у справі №580/4318/23 Черкаської міської ради, її виконавчих органів Черкаської міської ради, та стану правової невизначеності.

Оскільки інші поважні причини позивачем не вказані, судова колегія погоджує висновки суду про те, що факт чинності/нечинності наказу Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року № 10/03-21 "Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури" не впливає на підстави та передумови звернення до суду з цим позовом, а тому цей факт не є визначальним для вирішення питання дотримання строку звернення в суд.

Враховуючи відсутність обґрунтувань причин пропуску тримісячного строку звернення до суду з дати прийняття спірних наказів (2020,2024 рр.) та будівельного паспорту (2013 р.) до травня 2026 року, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для його поновлення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 250, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Черкаської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 9 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: Т.Р. Вівдиченко

О.М. Кузьмишина