Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №320/44894/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/44894/24 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Говоруна О.В.,

Попової О.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Солар» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення в частині, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Солар» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 19548,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом протиправно встановлено порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року позовні вимоги – задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06.06.2024 №0501810707 у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 19548,55 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки за наслідками перевірки встановлено порушення ТОВ «НК Солар» пункту 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у зв`язку із чим обґрунтовано застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) на загальну суму 19548,55 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Солар» застосовано штрафні санкцій у розмірі 32 269,08 грн., що складаються з 2 (двох) окремих порушень: п.1, п.2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - на суму 12 720,53 грн. та п.12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - на суму 19 548,55 грн.

На думку позивача, оскільки представниками податкового органу зроблено хибні висновки, щодо наявності надлишку газу скрапленого у кількості 772,67 літра, на момент проведення перевірки, тому висновки Акту фактичної перевірки № 31592/10-36/09-00-10/41814150 від 20.05.2024 року не можуть бути покладені в основу жодних рішень контролюючого органу, в тому числі і в основу спірного податкового повідомлення - рішення від 06.06.2024 №0501810707.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 69.2, п.п. 69.2 та п.п. 69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення», п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, а також п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), у частині здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Київській області від 09.05.2024 №1340- «Про проведення фактичної перевірки», направлень від 10.05.2024 №4496/10-96-09, №4497/10-36-09 проведено фактичну перевірку АЗС, розташованої за адресою: Київська область, Фастівський район, с.Глеваха, автодорога Київ-Одеса, 32 км + 200 м, що використовується ТОВ «НК Солар».

За результатом проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 20.05.2024 реєстраційний №31592/10-36/09-00-10/41814150, яким встановлено порушення вимог:

- п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), а саме здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку (газ скраплений 772, 67 л по ціні 25,30 грн на суму 19 548,55 грн.);

- п.1, п.2 ст. 3 Закону №265, а саме не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки через реєстратор розрахункових операцій та невидача особі, яка отримує товар в обов?язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій (реалізація бензину А-95 в кількості 240,01 л. на суму 12720,53 грн., які не проведені через РРО).

За результатами розгляду акта перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2024 №0501810707, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 32269, 08 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням у частині застосування санкцій на суму 19548,55 грн. та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки фактів реалізації необлікованого пального позивачем у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» перевіркою не встановлено, в акті фактичної перевірки не відображено, тому висновки контролюючого органу щодо наявності надлишку газу скрапленого у кількості 772,67 літра є помилковими, відтак застосування до позивача штрафної санкції на підставі п. 12 статті 20 Закону №265/95-ВР, є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно п.п.20.1.4 п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За правилами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - Кодекс або ПК України або повністю назва), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

У силу вимог п.п. 75.1.3 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відтак, податковий орган наділений правом проводити перевірки, одним із різновидів яких є фактична перевірка.

Так, правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів, розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95- ВР (далі - Закон №265/95-ВР).

Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у та/або безготівковій формі.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Тобто, закон встановлює обов`язок суб`єкта господарювання надати документи щодо усього наявного товару у місці продажу на момент податкової перевірки. Продаж необлікованого товару не допускається.

Відповідальність за невиконання зазначеного вище обов`язку передбачена ст. 20 Закону № 265/95, згідно з якою, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

За змістом статті 20 Закону №265/95 у редакції, чинній з 01.08.2020, суб`єкт господарювання несе відповідальність за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або за не надання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Слід зазначити, що згідно з нормами п. 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, платник податків зобов`язаний надати облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходились у місці продажу, а не за весь період, що охоплений перевіркою.

У постанові від 11.01.2024 у справі №420/12275/22, Верховний Суд вказав, що не надання під час фактичної перевірки документів, що підтверджують походження підакцизних товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), не є підставою для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, встановленої статтею 20 Закону № 265/95-ВР в редакції, чинній з 01.08.2020.

Отже, не надання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст. 20 Закону №265/95.

Єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, що використовується на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форм власності встановлений Інструкцією про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, яка затверджена наказом Міністерство палива та енергетики України від 03 червня 2002 року № 332 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2003 року за № 331/7652 (далі - Інструкція № 332).

За змістом пунктів 5.2.2, 5.2.4 Інструкції №332 приймання скрапленого вуглеводного газу (СВГ), що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних накладних (далі - ТТН) та документів про якість (паспортів) на СВГ, оформлених у відповідності до ДСТУ 4047-2001, з обов`язковим складанням акта приймання за кількістю СВГ, що надійшов автомобільним транспортом, за формою №3-ГС. Видаткова та товаротранспортна накладні є підставою для оприбуткування СВГ за складським та бухгалтерським обліком підприємства. Інформація про кількість СВГ, що надійшов на підприємство в автоцистернах, зазначається у журналі оперативного обліку СВГ за формою №2-ГС і після здавання звіту матеріально відповідальною особою в бухгалтерію оприбутковується за бухгалтерським обліком.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2, 9.3 Інструкції №332 на АГЗС (АГЗП) проводиться оперативний контроль за кількістю СВГ, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою №14-ГС. Під час приймання-здавання зміни касири і оператори АГЗС (АГЗП) спільно: визначають залишки СВГ на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни, надходження СВГ за зміну, які підтверджені відповідними документами, та кількості відпущеного газу за зміну за сумарними показниками лічильників усіх газозаправних колонок; вимірюють рівні наповнення скрапленим газом резервуарів АГЗС (АГЗП) і за результатами проведених вимірювань визначають об`єм СВГ; роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виторгу за зміну; передають по зміні залишок грошових коштів. Після закінчення кожної зміни касиром і оператором складається змінний звіт за формою №14-ГС в двох примірниках, з яких один з додатком до нього первинних документів на приймання і відпуск СВГ передається в бухгалтерію підприємства, а другий залишається на АГЗС (АГЗП).

Пунктами 10.3, 10.4 Інструкції №332 передбачено, що усі первинні документи матеріально відповідальні особи здають за реєстрами в бухгалтерію підприємства за підписом. Усі первинні документи перевіряються і групуються в бухгалтерії підприємства за постачальниками і споживачами.

Відтак, єдиним можливим способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів, є саме співставлення даних обліку звітів АЗС за відповідними формами та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів.

Якщо різниця показників є меншою ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які необліковані у встановленому порядку. Для визначення факту реалізації необлікованого товару, за умови встановлення якого до суб`єкта господарювання можливе застосування зазначеної вище фінансової санкції, контролюючий орган має встановити розбіжність між даними обліку позивача та фактичними залишками товару на АЗС.

Як свідчать матеріали справи, під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено факт не ведення (ведення з порушенням) обліку товарних запасів в порядку, встановленому законодавством України, за місцем їх реалізації, а саме: надлишок товарних запасів вартістю 19548,55 грн., чим позивачем порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону №265/95.

Разом з тим, як вірно відзначено судом першої інстанції, зміст акта перевірки не містить опрацювання, опису та фіксації контролюючим органом операцій надхоження товару для їх співставлення із фактичною наявністю для відповідного висновку про необліковість, що вказує про безпідставність тверджень про необлік 772,67 л газу скрапленого.

До того ж, фактів реалізації необлікованого пального позивачем у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» перевіркою не встановлено, в акті фактичної перевірки не відображено.

Таким же чином, в акті фактичної перевірки не встановлено жодних порушень позивачем вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та/або Стандартів бухгалтерського обліку товарів.

Водночас, як пояснено позивачем та не спростовано відповідачем, під час проведення перевірки АЗС, представниками податкової служби здійснено інвентаризацію товарів.

Згідно даних Х-звіту за 10.05.2024, на момент проведення інвентаризації, у резервуарах для зріджених вуглеводневих (нафтових) газів містилось 4 819,23 літрів, на початок зміни було 5137,74 літрів, відпущено 318,51 літрів.

Фактично, згідно показників лічильників у резервуарах містилось 4814,60 літрів, різниця складає мінус 4,60 літра.

Відтак, представниками податкового органу зроблено хибні висновки щодо наявності надлишку газу скрапленого у кількості 772,67 літра.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 287, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.В. Говорун

О.Г. Попова