Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №420/31704/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31704/24

Головуючий І інстанції: Бездрабко О.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали суду - 20.05.2026р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

10.10.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті грошового забезпечення за період з 10.01.2023р. по 10.07.2023р. включно;

- зобов`язати відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті грошового забезпечення за період з 10.01.2023р. по 10.07.2023р. включно у відповідності до «Порядку обчислення середньої заробітної плати» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що відповідач здійснив виплату (доплату) належного йому розміру грошового забезпечення з порушенням строків його виплати. Так, у відповідності до ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини уповноваженого органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені у ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, як стверджує позивач, він має право на отримання від відповідача середнього заробітку за час затримки виплати коштів (до дня фактичного розрахунку). Разом із тим, відповідач зазначеної вище виплати не здійснив, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2025р. позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 10.01.2023р. по 09.07.2023р. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.01.2023р. по 09.07.2023р. у сумі 311 475,66 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 03.02.2025р. подав апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025р. апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) - залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2025р. - без змін.

15.04.2026р. відповідач подав до суду першої інстанції заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просив:

- скасувати рішення від 09.01.2025р. у справі №420/31704/24 в частині стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 311475,66 грн.;

- ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.01.2023р. по 09.07.2023р.

Вказана заява мотивована тим, що під час проведення аналізу судових рішень та проваджень у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) за 2022-2025р.р. встановлено, що позивач вже неодноразово звертався до Одеського окружного адміністративного суду з позовними завами про визнання бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) щодо невиплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (за період з 10.01.2023р. по 09.07.2023р.) та зобов`язання вчинити певні дії. З огляду на вказане, Одеським окружним адміністративним судом винесено три рішення про той самий предмет, з тих самих підстав, з тими ж самими сторонами спору, а саме: рішення від 19.09.2023р. у справі №420/15090/23; рішення від 22.07.2024р. у справі №420/4430/24 та рішення від 09.01.2025р. у справі №420/31704/24.

Заявник стверджує, що існування справ №420/15090/23, №420/4430/24 з ідентичним позивачем та тотожним періодом стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є істотною обставиною. Судом при розгляді згаданих вище справ №420/4430/24 та №420/31704/24 не досліджувалось подавання іншого позову (позовів) до цього самого ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав що передбачено ст.ст.90, 211 та п.11 ч.5 ст.160 КАС України та не враховано, що за період 10.01.2023р. - 09.07.2023р. середній заробіток за ст.117 КЗпП України уже стягнуто іншими судовими рішенням, що вплинуло б на результат розгляду справи.

У відповідача не було змоги встановити наявність нововиявленої обставини на час розгляду справи через знищення попередніх матеріалів у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України задля ненадання можливості захоплення інформації стосовно військовослужбовців Збройних сил України та інших військових формувань утворених відповідно до Законів України та звільнених військовослужбовців у тому числі, з метою збереження життя та здоров`я особового складу Збройних сил України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) про перегляд рішення суду від 09.01.2025р. у справі №420/31704/24 за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, відповідач 05.06.2026р. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2026р.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2026р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено дану справу до розгляду в порядку письмового провадження.

25.06.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.311 та ч.1 ст.312 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Так, постановляючи вищевказану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що наведені заявником факти об`єктивно існували, були відомі (або за умови мінімальної обачності мали бути відомі) відповідачу, а їх неотримання судом під час розгляду справи зумовлено виключно процесуальною поведінкою самого заявника.

При цьому, суд вказав, що фактично за своїм змістом заява про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами є незгодою із ухваленими у справі судовими рішеннями та по суті містить аргументи стосовно необхідності касаційного перегляду цих судових рішень. Таким чином, суд першої інстанції виснував, що у даній справі відсутні нововиявлені обставини, а тому заява відповідача про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з вимогами ч.4 цієї статті, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Тому, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, разом із тим не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 21.03.2023р. у справі №640/19240/21, поряд з іншим вказав, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою для такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати певну істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто, перегляд справи у зв`язку із нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Водночас, істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані із матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів та мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору.

Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази і тим більше не припущення учасників справи, що не підтверджено відповідними доказами.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2021р. у справі № 802/1462/16-а зазначив, що перегляд за нововиявленими обставинами є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.

При цьому, варто розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки, як було зазначено вище, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2019р. у справі №855/268/19, від 28.10.2020р. у справі №200/11289/19-а та від 12.11.2020р. у справі №804/2223/17.

Також, варто звернути увагу, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia, заява №69529/01) та рішення у справі «Попов проти Молдови» №2 (Popov v. Moldova №2, заява №19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

У п.33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) ЄСПЛ зазначив про те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява №28342/95, п.61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява №4994/04, п.42).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу «res judicata» (п.34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, п.52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява №4994/04, п.43).

З поданої до суду заяви вбачається, що нововиявленими обставинами, на думку представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ), є те, що ухвалені раніше Одеським окружним адміністративним судом рішення від 19.09.2023р. у справі №420/15090/23, від 22.07.2024р. у справі №420/4430/24 стосувалися тотожного предмета спору, з тих самих підстав та між тими ж самими сторонами, а стягнений у даній справі №420/31704/24 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 10.01.2023р. по 09.07.2023р. уже був фактично присуджений до стягнення зазначеними попередніми судовими актами.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції доцільно зауважив, що у цій справі є суб`єктом владних повноважень і безпосередньою стороною (відповідачем) у вказаних справах №420/15090/23 та №420/4430/24. Будучи юридичною особою публічного права, відповідач наділений відповідним штатом юридичної служби (представників), до чиїх безпосередніх обов`язків належить ведення обліку, моніторингу та супроводження судових спорів, у яких установа бере участь. Факт же ухвалення Одеським окружним адміністративним судом рішень у справах №420/15090/23 та №420/4430/24 за участю тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав взагалі не може вважатися обставиною, яка «не могла бути відома» відповідачу. Навпаки, участь у судовому процесі апріорі наділяє сторону статусом безпосередньо обізнаного суб`єкта щодо наявності таких рішень та їх правових наслідків.

При цьому, доводи відповідача на неможливість установлення наявності зазначених судових рішень через знищення внутрішніх паперових матеріалів та архівів у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України є безпідставними, адже відповідно до ст.ст.2, 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції ДСА України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Матеріальний (фізичний) стан внутрішнього діловодства військової частини жодним чином не обмежував і не міг обмежити доступ представників юридичної служби відповідача до електронної бази даних Єдиного державного реєстру або до підсистеми «Електронний суд».

Судова колегія враховує, що судові рішення у справах №420/15090/23 та №420/4430/24 не лише набрали законної сили, а й були добровільно виконані самим відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 .

У той же час, процедура виконання рішення суду суб`єктом владних повноважень передбачає здійснення відповідних бюджетних та бухгалтерських процедур. Відтак, твердження відповідача про повну відсутність інформації у заявника спростовується самим фактом реального виконання ним цих судових рішень. Знищення паперових носіїв інформації всередині установи за наявності альтернативних, легітимних та загальнодоступних цифрових джерел свідчить не про об`єктивну неможливість отримання даних, а про внутрішні організаційні недоліки в діяльності відповідача або про неналежне виконання представниками своїх процесуальних обов`язків.

Фактично за своїм змістом заява про перегляд рішення суду у даній справі за нововиявленими обставинами - є незгодою із ухваленими у справі судовими рішеннями та по суті містить аргументи стосовно необхідності касаційного перегляду цих судових рішень.

Отже, колегія суддів констатує, що вказані в заяві аргументи слугують виключно підставою для касаційного оскарження судового рішення, та не підлягають розгляду через інститут перегляду за нововиявленими обставинами відповідно положень ст.361 КАС України.

Більше того, аналогічна правова позиція вже була висловлена у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2026р. у справі №420/26656/24.

Доводи ж апеляційної скарги відповідача є загальними та наведених висновків колегії суддів не спростовують.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що, згідно зі ст.316 КАС України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.169,241,243,308,311,312,320,321,322,325,328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 09.09.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко