Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №420/9945/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/9945/26

Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:30.06.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі – ГУПФ) України в Херсонській області про:

- визнання протиправними дій ГУПФ України в Херсонській області, щодо відмови в нарахуванні та виплаті з 01 січня 2026 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії (є особою з інвалідністю 3 групи у зв`язку із каліцтвом внаслідок Чорнобильської катастрофи) у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі – Закон №796-XII);

- зобов`язання ГУПФ України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату з 01 січня 2026 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону №796-XII.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що 06 березня 2026 року позивач через портал електронних послуг ПФУ, у зв`язку зі зміною з 01 січня 2026 року розміру мінімальної пенсії за віком, звернувся із заявою до ГУПФ України в Херсонській області з проханням здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону №796-12. Листом ГУПФ України в Херсонській області повідомило, що вони діють відповідно діючого законодавства України, тому підстави для здійснення перерахунку додаткової пенсії у зв`язку зі зміною з 01 січня 2026 року розміру мінімальної пенсії за віком та виплати її без обмеження максимальним розміром, відсутні, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року №112 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення" передбачено виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону, особам, що належать до категорії 1, з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особам з інвалідністю: І групи у розмірі – 474,50 грн, ІІ групи у розмірі – 379,60 грн., ІІІ групи у розмірі – 284,70 грн. Так, з доданих до відзиву перерахунків вбачається, що позивач отримує додаткову виплату як особа з інвалідністю ІІІ групи з числа потерпілих ЧАЕС у розмірі 284,70 грн, як це прямо передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі – Постанова №1210). Враховуючи зазначене, призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, чинним законодавством України не передбачено. Отже, пенсія позивачу перерахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі наданих уповноваженим органом документів.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУПФ України в Херсонській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправними дії ГУПФ України в Херсонській області, щодо відмови у нарахуванні та виплаті з 01 січня 2026 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії (є особою з інвалідністю 3 групи у зв`язку із каліцтвом внаслідок Чорнобильської катастрофи) у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону №796-XII.

Зобов`язано ГУПФ України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату з 01 січня 2026 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону №796-ХІІ.

В апеляційній скарзі ГУПФ України в Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами. Однак, судом першої інстанції інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення проігноровано той факт, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення таких змін до ст. 50 Закону №796-ХІІ було визнано неконституційними та зазначено, що Закон №796-ХІІ діє в попередній редакції. У подальшому, підпунктом 9 пункту 4 розділу I Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" ст. 50 Закону №796-XII було викладено у новій редакції, яка передбачає, що: "Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України". При цьому, судом першої інстанції не враховано, що Прикінцевими положеннями Закону України №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" передбачено, що цей Закон у зазначеній вище частині набирає чинності з 01 січня 2015 року. Таким чином, пп.9 п.4 розділу I Закону України №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", яким ст. 50 Закону №796-XII було викладено в новій редакції, ні рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018, неконституційними не визнавались. Більш того, апелянт зазначав, що п.26 розділу VI БК України встановлено, що норми і положення ст.ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51,52 та 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Судом першої інстанції також не враховано, що Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ОСОБА_1 є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , також є особою з інвалідністю ІІІ, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою.

Позивач перебуває на обліку в ГУПФ України в Херсонській області та отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі значно нижчому, ніж той, який передбачений у ст. 50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.

Позивач вважає, що відповідачем незаконно не проводяться нарахування та виплата додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону №796-XII.

На звернення щодо приведення розміру пенсії у відповідність до вимог ст. 50 Закону №796-XII позивач отримав відмову.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі №240/1121/24 щодо необхідності застосування до правовідносин, пов`язаних з нарахуванням та виплатою пенсії особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, норми ст. 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, констатує, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена ст. 50 Закону №796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим як при застосуванні ст. 54 Закону №796-XII для визначення основного розміру пенсії, так і при застосуванні статті 50 цього ж Закону для визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, йдеться про соціальні гарантії, закріплені одним і тим самим законом для тієї ж категорії громадян, отже, підхід до тлумачення та застосування зазначених норм має бути єдиним.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції зазначав, що до правовідносин, пов`язаних з визначенням розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю норми ст. 50 Закону №796-ХІІ мають застосовуватись в редакції Закону №230/96-ВР.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Питання нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю осіб, які віднесені до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, врегульовано положеннями ст. 50 Закону №796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.

Відповідно ст. 50 Закону №796-XII у редакції Закону України №230/96ВР особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:

інвалідам I групи – 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

інвалідам II групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу – 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

01 січня 2008 року набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VI (далі – Закон №107-VI), яким, серед іншого, було внесено зміни до Закону України №796-XII та викладено статтю 50 Закону України №796-XII в такій редакції:

Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:

інвалідам I групи – 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам II групи – 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу – 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнав неконституційними положення Закону України №107-VI, зокрема, в частині внесення змін до ст. 50 Закону України №796-XII, мотивуючи таке рішення тим, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

28 грудня 2014 року прийнято Закон України " Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII (далі – Закон України №76-VIII), яким статтю 50 Закону України №796-XII викладено у такій редакції:

Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 13 Порядку №1210 передбачено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах:

1) особам, що належать до категорії 1:

з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

особам з інвалідністю I групи – 474,5 гривні;

особам з інвалідністю II групи – 379,6 гривні;

особам з інвалідністю III групи – 284,7 гривні;

для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:

особам з інвалідністю I групи – 341,64 гривні;

особам з інвалідністю II групи – 227,76 гривні;

особам з інвалідністю III групи – 170,82 гривні.

Отже, змінивши Законом України №76-VIII законодавче регулювання розмірів додаткових пенсій за шкоду заподіяну здоров`ю, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені статтею 50 Закону України №796-XII у редакції Закону України №230/96-ВР.

При цьому, законодавець вже не вперше допустив обмеження права на соціальне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на що неодноразово звертав увагу Конституційний Суд України, зокрема, в рішенні від 03 квітня 2024 року у справі №4-р(І)/2024, яким було визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину 3 статті 54 Закону України №796-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 29 червня 2021 року №1584-ІХ щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб.

Враховуючи наведене, внесені Законом України №76-VIII зміни до статті 50 Закону України №796-XII є такими, що порушують право на належний рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині 1 статті 3, частині 2 статті 8, статті 16, частині 3 статті 22, частині 1 статті 46, частині 1 статті 50 Конституції України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема, в постанові від 10 грудня 2024 року у справі №240/1121/24, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

У постанові від 04 листопада 2025 року у справі №580/5022/24 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглядаючи цю справу, враховуючи попередні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі №240/1121/24, ухваленій у складі цієї ж палати, щодо необхідності застосування до правовідносин, пов`язаних з нарахуванням та виплатою пенсії особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, норми статті 54 Закону України №796-XII у редакції Закону України №230/96-ВР, констатувала, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону України №796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим як при застосуванні статті 54 Закону України №796-XII для визначення основного розміру пенсії, так і при застосуванні статті 50 цього ж Закону для визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, йдеться про соціальні гарантії, закріплені одним і тим самим законом для тієї ж категорії громадян, отже, підхід до тлумачення та застосування зазначених норм має бути єдиним. Ураховуючи наведене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначила, що до правовідносин, пов`язаних з визначенням розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю норми статті 50 Закону України №796-ХІІ також мають застосовуватись у редакції Закону України №230/96-ВР.

За таких обставин, у постанові від 04 листопада 2025 року у справі №580/5022/24 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вказала, що правові висновки, викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі №193/877/16-а, від 08 серпня 2019 року у справі №813/5002/17, від 16 червня 2022 року у справі №644/8266/17 та інших, про те, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, має нараховуватись та виплачуватись у порядку та розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.

У зв`язку з наведеним, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 04 листопада 2025 року у справі №580/5022/24 відступила від зазначених висновків та сформувала такі:

1) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону України №796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим обмеження такого права є неприпустимим;

2) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися в порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону України №796-XII у редакції Закону України №230/96-ВР.

Застосовуючи до спірних правовідносин правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі №240/1121/24, а також висновки судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, наведені в постанові від 04 листопада 2025 року у справі №580/5022/24, колегія суддів вважає, що позивач має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону №796-XII у редакції Закону України №230/96-ВР.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 09 вересня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.