Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №400/5882/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5882/25

Категорія: 111030000 Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В.Г.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту:02.04.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТРАКТ-Н" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2025 року товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) "КОНТРАКТ-Н" звернувся до суду з позовом до Головного управління (далі – ГУ) ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі – ППР):

- від 22 грудня 2021 року №1153214290707 про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 425 395,02 грн. за порушення п.п.1, 2, 12 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі – Закон №265/95-ВР);

- від 22 грудня 2021 року №1153414290707 про застосування до позивача адміністративного штрафу на суму 250 000 грн. за порушення ст. 15 Закону №265/95-ВР;

- від 22 грудня 2021 року №1153614290707 про застосування до позивача адміністративного штрафу на суму 140 000 грн за порушення пп.230.1.2. п.230.1 ст. 230 ПК України.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що усі оскаржувані ним податкові ППР відповідач склав за результатом проведеної 29 листопада 2021 року фактичної перевірки АЗС позивача щодо дотримання норм законодавства з питань обліку, зберігання та транспортування пального.

10 січня 2022 позивач подав на зазначені ППР скаргу до ДПС України, яка протягом 60 днів з дня її подання не була розглянута, відтак ця скарга вважається задоволеною на користь позивача, а оскаржувані ППР вважаються скасованими, тобто нечинними.

Позивач наголошував на тому, що посадові особи відповідача під час фактичної перевірки не пред`явили свої службові посвідчення, направлення на перевірку та не вручили копію наказу на її проведення. Водночас вказаний наказ не містить посилання на конкретну інформацію, з наведеної в пп.80.2.1-80.2.7 п.80.2 ст. 80 ПК України, що були підставою для прийняття керівником контролюючого органу рішення про проведення фактичної перевірки. Контролюючим органом порушено порядок призначення та проведення податкової перевірки, а акт перевірки є недопустимим доказом, оскільки складений з порушення порядку встановленого ПК України та сама фактична перевірка контролюючим органом не здійснена.

Встановлені в акті перевірки порушення, на підставі яких складено оскаржувані ППР, обумовлені тим, що:

1) під час розрахункової операції 19 листопада 2021 року о 10.50 при продажу дизельного палива вартістю 26,80 грн за 1 літр в кількості 4,10 літрів на загальну суму 110,00 грн через реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО) невидано (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа (ППР від 22 грудня 2021 року №1153214290707 (форма "С"));

2) в продажу на АЗС знаходився необлікований надлишок нафтопродуктів та газу скрапленого загальною вартістю 212 692,01 грн з цінами реалізації (ППР від 22 грудня 2021 року №1153214290707 (форма "С"));

3) на АЗС позивача встановлено необладнання витратомірами-лічильниками трьох місць відпуску пального наливом і необладнання рівномірами-лічильниками чотирьох резервуарів на акцизному складі (ППР від 22 грудня 2021 року №1153614290707 (форма "ПС"));

4) на АЗС позивача здійснювалась реалізація пального у період з 28 лютого 2020 року по 12 березня 2020 року по 12 березня 2020 року та з 16 квітня 2021 року по 27 травня 2021 року без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (ППР від 22 грудня 2021 року №1153414290707 (форма "С")).

На переконання позивача такі висновки відповідача не ґрунтуються на нормах законодавства, оскільки відповідно:

1) відсутні докази щодо видачі посадовим особам, що в межах проведення фактичної перевірки позивача нібито здійснили контрольну розрахункову операцію на АЗС, грошових коштів (готівки) з каси бюджетних асигнувань контролюючого органу, що свідчить, що вказані грошові кошти фактично не надавалися або мають інше джерело походження ніж кошти, передбачені на здійснення відповідної діяльності органів Державної податкової служби України, оскільки власні кошти посадових осіб контролюючого органу не можуть бути використані для вказаних цілей;

2) встановлення надлишків товарів не є тотожним виявленню порушення, встановленого ст. 20 Закону №265/95-ВР; якщо ж така реалізація не була здійснена (інформація про продаж позивачем товарів у кількості, що перевищує кількість наявного залишку за даними обліку в акті фактичної перевірки відсутня), навіть за умови підтвердження належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту порушення Товариством обліку придбаного товару, нарахування штрафної санкції не є правомірним; тому нарахування штрафних санкцій на загальну суму 425 384,02 грн є безпідставним;

3) посилання контролюючого органу на не надання позивачем документів щодо позитивних результатів повірки або оцінки або калібрування на витратоміри-лічильники та рівноміри-лічильники як підставу для застосування штрафних санкцій є надуманим, необґрунтованим, та суперечить фактичним даним, бо в контролюючому органі в інформаційних ресурсах міститься вся інформація щодо обладнання;

4) ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання, тобто ліцензія анулюється не датою складання контролюючим органом акта перевірки чи письмового розпорядження, а датою (точніше — моментом) одержання цього розпорядження суб`єктом господарювання; однак, відповідач не надав докази щодо дати отримання позивачем розпорядження про анулювання відповідних ліцензій.

У відзиві на позовну заяву від 21 листопада 2025 року відповідач (ГУ ДПС у Миколаївській області) заперечив проти позову і просив у його задоволені відмовити повністю. Відзив умотивовано тим, що рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги саме по собі не є юридично значеним для позивача, бо не має безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки, а отже безпосередньо не порушує права та інтереси позивача. Водночас під час фактичної перевірки відповідачем було встановлено такі порушення з боку позивача:

1) під час розрахункової операції 19 листопада 2021 року при продажу пального на загальну суму 110,00 грн через РРО невидано розрахункового документа;

2) на АЗС здійснювалась реалізації товару, яка не облікована у встановленому порядку на загальну суму 212 692,01 грн;

3) АЗС позивача необладнано витратомірами-лічильниками три місця відпуску пального наливом і необладнано рівномірами-лічильниками чотири резервуара на акцизному складі;

4) позивач здійснював реалізація пального у період з 28 лютого 2020 року по 12 березня 2020 року по 12 березня 2020 року та з 16 квітня 2021 року по 27 травня 2021 року без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року позов ТОВ "КОНТРАКТ-Н" до ГУ ДПС у Миколаївській області задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 22 грудня 2021 року №1153614290707 (форма "ПС").

Відмолено у задоволені позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Миколаївській області від 22 грудня 2021 року №11532214290707 (форма "С") і від 22 грудня 2021 року №1153414290707 (форма "С").

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ТОВ "КОНТРАКТ-Н" судовий збір у розмірі 1 680 грн.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги:

- позивач здійснював роздрібну торгівлю пальним на АЗС на загальну суму 59 180,52 грн.; перелік фіскальних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті РРО або в пам`яті модемів, які до них приєднані, поданих до органу ДПС по дротових або бездротових каналах зв`язку наведено в додатку 5 до акта фактичної перевірки, таким чином, ТОВ "КОНТРАКТ-Н" на АЗС, здійснювало в період з 28 лютого 2020 року по 12 березня 2020 року та з 16 квітня 2021 року по 27 травня 2021 року реалізацію пального без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушено ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального";

- за результатами розгляду акта перевірки ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято зокрема ППР від 22 грудня 2021 року №1153614290707, згідно з яким застосовано до ТОВ "КОНТРАКТ-Н" штрафні санкції у сумі 140 000 грн. (20 000 грн.х7) за необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника (далі-ЄДР) 3 рівнемірів-лічильників та 4 витратомірівлічильників;

- посилання суду першої інстанції як на єдиний аргумент на Постанову Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року №891 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів – лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів" (далі – Постанова №891) є недоречним, оскільки під час проведення фактичної перевірки здійснюється аналіз наявних первинних документів (в т.ч. на яких формується бухгалтерський облік); так визначення первинного документа наведено у наступних нормативних актах: - первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", із змінами та доповненнями (далі – Закон №996-ХІV). - первинні документи – це документи, створені в письмовій чи електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року №88, (далі – Положення №88));

- в акті фактичної перевірки який відповідно до вимог ПК України є носієм доказової бази зазначено, що під час проведення перевірки позивачем на запит про надання документів від 19 листопада 2021 року перевіряючим не надано документи (докази) які б спростовували висновки про порушення встановлені в ході проведення перевірки.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року іншими учасниками справи не оскаржено.

Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДПС у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

Розпорядженням відповідача від 21 лютого 2020 року №45-р "Про видачу ліцензій на зберігання пального та анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним та на зберігання пального" анульовано ліцензію позивача на право роздрібної торгівлі пальним №14110314201900251 зі строком дії з 09 серпня 2019 року по 09 серпня 2024 року, яке було надіслано позивачу супровідним листом від 24 лютого 2020 року №963/10/14-29-32-03-15.

Розпорядженням відповідача від 09 квітня 2021 року №51-р "Про видачу ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним та на право зберігання пального, анулювання та призупинення ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним та на право зберігання пального" анульовано ліцензію позивача на право роздрібної торгівлі пальним №14110314202000059 зі строком дії з 13 березня 2020 року по 13 березня 2025 року, яке було надіслано позивачу супровідним листом від 14.04.2021 №6624/6/14-29-09-04-10, який позивач отримав згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу до поштового відправлення №54001433233583 15.04.2021.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Миколаївській області від 16 листопада 2021 року №2079-п "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "КОНТРАКТ-Н" (код ЄДРПОУ 38623109)" (далі – Наказ №2079-п) наказано працівникам відповідача провести фактичну перевірку позивача за адресою здійснення діяльності: вул. Театральна, 42, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, з 17 листопада 2021 року тривалістю 10 дів за період діяльності з 01 грудня 20218 по дату закінчення перевірки.

На виконання вищенаведеного наказу відповідач видав своїм посадовим особам направлення на перевірку від 17 листопада 2021 року №2759/14-29-07-10 і від 17 листопада 2021 року №2760/14-29-07-10, які 17 листопада 2021 року склали Акт №1726/14-29-07-07/38623109 про неможливість розпочати та провести фактичну перевірку.

Натомість вищенаведеними посадовими особами позивача 19 листопада 2021 року було складено Акт №1738/14-29-07-07/38623109 про відмову від підпису в направленнях на перевірку, яким встановлено відмову особою, яка проводила розрахункові операції на АЗС позивача, підписати відповідні направлення.

Також 19 листопада 2021 року ними було складено Акт №1739/14-29-07-07/38623109 відмови від зняття фактичних залишків товарно-мастильних цінностей, згідно з яким особа, яка проводила розрахункові операції на АЗС позивача, після законної вимоги перевіряючих зняти фактичні залишки товарно-матеріальних цінностей, відмовилася знати залишки товарно-матеріальних цінностей.

За результатами цих перевірок ГУ ДПС у Миколаївській області 29 листопада 2021 року склало Акт №8702/14/29/07/38623109 фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального за період з 01 грудня 2018 року по 26 листопада 2021 року (далі – Акт фактичної перевірки від 29 листопада 2021 року), яким встановлено порушення:

1) п.п.1, 2, 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР – позивач не провів розрахункову операцію 19 листопада 2021 року о 10 год 50 хв при продажу дизельного палива на загальну суму 110,00 грн через РРО, а також станом на 19 листопада 2021 року об 11 год 10 хв зберігав залишки товарних запасів (нафтопродуктів та газу скрапленого) за місцем його реалізації та зберігання загальною вартістю 212 692,01 грн, що не підтверджуються обліком та первинними документами;

2) пп.230.1.2 п.230.1 ст. 230 ПК України – позивач у період з 01 квітня 2020 року по 26 листопада 2021 року здійснював відпуск пального з акцизного складу з уніфікованим номером 1004216 через три місяці відпуску пального наливом з акцизного складу, які не були обладнанні витратомірами-лічильниками та з використанням введених в експлуатацію чотирьох резервуарів, необладнаних відповідно чотирма рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарах.

3) ч.12 ст. 15 Закону №481/95-ВР – позивач в період з 28 лютого 2020 року по 12 березня 2020 року та з 16 квітня 2021 року по 27 травня 2021 року реалізовував пальне без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, видачу поштового переказу до поштового відправлення №5401711323360 позивач 01 грудня 2021 отримав Акт фактичної перевірки №8702/14/29/07/38623109.

На підставі Акта фактичної перевірки від 29 листопада 2021 року відповідач виніс ППР відповідно:

1) від 22 грудня 2021 року №11532214290707 (форма "С") про застосування фінансової санкції в сумі 425 395,02 грн, а саме: за проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій (розрахункової книжки) у сумі 11,00 грн і за ведення з порушенням обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку у сумі 425384,02 грн;

2) від 22 грудня 2021 року №1153614290707 (форма "ПС") про застосування штрафу у сумі 140 000,00 грн за здійснення відпуску пального (газу скрапленого) з акцизного складу з уніфікованим номером 1007602 через три місця відпуску пального наливом з акцизного складу, які не були обладнанні витратомірами-лічильниками та з використанням введених в експлуатацію чотирьох резервуарів, необладнаних відповідно чотирма рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарах, розташованих на акцизному складі;

3) від 22 грудня 2021 року №1153414290707 (форма "С") про застосування фінансової санкції у сумі 250 000 грн за здійснення роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі пальним.

10 січня 2022 року позивач подав до Державної податкової служби України скаргу на ППР від 22 грудня 2021 року №11532214290707 (форма "С"), від 22 грудня 2021 року №1153614290707 (форма "ПС") і від 22 грудня 2021 року №1153414290707 (форма "С").

08 вересня 2022 року ДПС України прийняла рішення №10615/6/99-00-06-03-01-06 про результати розгляду скарги, згідно з яким ППР від 22 грудня 2021 року №11532214290707 (форма "С"), від 22 грудня 2021 року №1153614290707 (форма "ПС") і від 22 грудня 2021 року №1153414290707 (форма "С") залишені без змін, а скарга – без задоволення.

Вирішуючи справу (в частині задоволених позовних вимог), суд першої інстанції виходив з того, що притягнення до юридичної відповідальності відповідно до п.1281.1 ст. 1281 ПК України можливе виключно у випадку необладнання та/або відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, як передбачено диспозицією вказаної норми.

Порушення строків обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (передбачених пп.12 п.5 Розділу XX ПК України), якщо на час проведення перевірки встановлено їх наявність на акцизних складах та їх реєстрація в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, не може бути підставою для застосування до платника податків п.1281.1 ст. 1281 ПК України.

Актом фактичної перевірки від 29 листопада 2021 року встановлено наявність на акцизному складі з уніфікованим номером 1007602 двох паливороздавальних колонок, однієї газороздавальної колонки, трьох стаціонарних резервуарів нафтопродуктів та одного резервуару газу скрапленого. Згідно з цим актом відомості про відповідні витратоміри-лічильники і рівнеміри-лічильників є наявними у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач під час проведення відповідної фактичної перевірки володів відомостями про результати повірки або оцінки відповідності, проведених відповідно до законодавства на зареєстровані витратоміри-лічильники позивача, і щодо позитивних результатів повірки або оцінки відповідності або калібрування на рівнемірів-лічильників. Відтак є протиправним застосування до позивача ППР від 22 грудня 2021 року №1153614290707 (форма "ПС") штрафу у сумі 140 000 грн. за здійснення відпуску пального (газу скрапленого) з акцизного складу з уніфікованим номером 1007602 через три місця відпуску пального наливом з акцизного складу, які не були обладнанні витратомірами-лічильниками та з використанням введених в експлуатацію чотирьох резервуарів, необладнаних відповідно чотирма рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарах, розташованих на акцизному складі.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ПК України, Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №891.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, надаючи оцінку висновками суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Апелянт одним з доводів апеляційної скарги вказував, що позивач здійснював в період з 28 лютого 2020 року по 12 березня 2020 року та з 16 квітня 2021 року по 27 травня 2021 року реалізації пального без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушив ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (який втратив чинність, але регулював спірні правовідносини на день прийняття оскаржуваних ППР – 22 грудня 2021 року) (далі – Закон №481/95-ВР).

Колегія вказує, даний довід апелянта є незрозумілим та абсолютно безпідставним, оскільки судовим рішенням суду першої інстанції відмовлено позивачу у задоволені позовної вимоги про визнання протиправним та скасування ППР від 22 грудня 2021 року №1153414290707 (форма "С") про застосування фінансової санкції у сумі 250 000,00 грн за здійснення роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі пальним.

Також, апелянт вказував, що до позивача застосовано штрафні санкції за необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника 3 рівнемірів-лічильників та 4 витратомірівлічильників. При цьому, апелянт вважав посилання суду першої, як на єдиний аргумент інстанції, на Постанову №891 недоречним, оскільки під час проведення фактичної перевірки здійснюється аналіз наявних первинних документів (в т.ч. на яких формується бухгалтерський облік).

Аналізуючи цей довід апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог абз.1 пп.230.1.2 п.230.1 ст. 230 ПК України – акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 – також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі – рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку – розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів – в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади – в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу (абз.4-10 пп.230.1.2 п.230.1 ст. 230 ПК України).

Згідно з абз.1, 4 пп.12 підрозділу 5 Розділу XX ПК України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, – не пізніше 1 січня 2020 року.

Таким чином, розпорядники акцизних складів зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі. Граничний строк для такого обладнання та реєстрації, зокрема по акцизному складу, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1 000 куб. метрів, – не пізніше 01 січня 2020 року.

Відповідно до абз.1, 4 п.18 підрозділу 5 розділу XX ПК України норми п.128-1.1 ст. 128-1 цього Кодексу застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1 000 куб. метрів – з 1 квітня 2020 року.

Проаналізувавши наведені правові норми суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ПК України встановлено строки для виконання обов`язку платником податку для облаштування акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі та реєстрації таких в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а також передбачено дату з якої до таких платників застосовуються норми п.128-1.1 ст. 128-1 ПК України. Разом з цим, нормами діючого ПК України не передбачено відповідальності за несвоєчасне обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та їх реєстрацію в відповідному Єдиному державному реєстрі нормами.

Відповідно до п.109.1 ст. 109 ПК України:

- податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом;

- діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з абз.1, 2 п.128-1.1 ст. 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового, та/або масового витратоміра на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, та/або місці отримання/відпуску спирту етилового у виробництво продукції, визначеної у пп."д"-"ж" пп.229.1.1 п.229.1 ст. 229 цього Кодексу – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20 000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового, та/або масовий витратомір.

Таким чином, об`єктивною стороною складу правопорушення, встановленого п.128-1.1 ст. 128-1 ПК України є саме необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

Суд першої інстанції правомірно заначив, що ані зазначена норма, ані інші положення ПК України, не передбачають відповідальності за порушення строку обладнання або реєстрації зазначених рівнемірів та витратомірів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №580/9246/21.

Актом фактичної перевірки від 29 листопада 2021 року встановлено наявність на акцизному складі позивача двох паливороздавальних колонок, однієї газороздавальної колонки, трьох стаціонарних резервуарів нафтопродуктів та одного резервуару газу скрапленого, і відомості про відповідні витратоміри-лічильники і рівнеміри-лічильників є наявними у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Оскільки відповідач під час проведення відповідної фактичної перевірки володів відомостями про наявність відповідних витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників, колегія суддів вважає, що застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій ППР від 22 грудня 2021 року №1153614290707 (форма "ПС") є протиправним, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає хибним твердження апелянта, що суд першої, обґрунтовуючи свою позицію як на єдиний аргумент інстанції, на Постанову №891, оскільки з тексту судового рішення вбачається, що суд першої інстанції змістовно аргументував свою правову позицію нормами ПК України, а також релевантною судовою практикою Верховного Суду.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 09 вересня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.